Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про відмову в забезпеченні позову
13 травня 2021 року м. ХарківСправа № 922/780/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Бринцева О.В.
розглянувши заяву ТОВ "ІНБІКО" про забезпечення позову по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНБІКО" (61001, м. Харків, вул. Молочна, буд. 11, корп. 8, кв. 69)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІЕН КЕПІТЕЛ БІЛДИНГ" (61166, м. Харків, вул. Серпова, 4-В)
про визнання недійсним одностороннього правочину, зобов'язання виконати умови договору та стягнення 142.338,23 грн
11.03.2021 ТОВ "ІНБІКО" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "ЮКБ", в якій просить суд:
- визнати недійсною односторонню відмову (одностороннє розірвання) відповідача від укладеного між ТОВ "ІНБІКО" та ТОВ "ЮКБ" Договору купівлі-продажу майнових прав від 07.09.2019 №52/3, оформлену повідомленням ТОВ "ЮКБ" від 29.01.2021 №29/01;
- зобов'язати ТОВ "ЮКБ" надати ТОВ "ІНБІКО" Довідку про оплату 100% майнових прав та Акт прийому-передачі майнових прав на Об'єкт нерухомості - другий під'їзд блоку громадського призначення у складі комплексу житлових будинків та об'єктів торгово-адміністративного та соціально-культурного призначення з підземною парковкою (II, III черги будівництва) по вул. Серповій у місті Харкові (II черга) на земельних ділянках за кадастровим номером 6310136300:07:006:0050 та за кадастровим номером 6310136300:07:006:0051 (складові елементи Об'єкту нерухомості: усі нежитлові приміщення підвалу, загальною проектною площею 694,05 кв.м; усі нежитлові приміщення першого поверху, загальною проектною площею 540,30 кв.м. (далі - Об'єкт нерухомості)
- стягнути з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 142.338,23 грн.
Крім того ТОВ "ІНБІКО подано заяву про забезпечення позову (вх. №780/21), в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "ЮКБ" до моменту ухвалення остаточного судового рішення у справі та набрання ним законної сили відчужувати будь-яким способом на користь будь-яких осіб майнові права на Об'єкт нерухомості.
Суд відмовляє в задоволенні зазначеної заяви, оскільки позивачем не доведено наявність передбачених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Вичерпний перелік підстав вжиття заходів забезпечення позову визначений частиною другою статті 136 ГПК України. Згідно її положень забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18 у справах з позовними вимогами немайнового характеру має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Також в цій постанові зазначається, що істотне ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав можливе зокрема у разі, якщо до закінчення розгляду справи відповідачем буде відчужене спірне майно. В цьому разі позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
В своїй заяві позивач стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення його порушених прав у випадку неправомірного повторного відчуження ТОВ "ЮКБ" третім особам належних спірних майнових прав на Об'єкт нерухомості.
Отже, ключовим питанням від якого залежить висновок про наявність чи відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову наразі є таке:
1) Чи є достатні підстави для обґрунтованого припущення, що відповідачем до закінчення розгляду справи буде відчужене спірне майно?
У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №922/2163/17).
Відповідно, позивач має довести наявність обставин, що дають ствердну відповідь на зазначене вище ключове питання. Тобто, надати докази, що підтверджують обґрунтованість припущення про те, що відповідач дійсно має намір на відчуження спірного майна.
Проте цей тягар доказування позивачем не витриманий.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 ГПК України).
Відповідно до статті 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з цими нормами позивач повинен був би надати письмові та/або речові та/або електроні докази та/або показання свідків, котрі в сукупності давали б суду підґрунтя для висновку про те, що відповідач дійсно вчиняє підготовчі дії (або має реальний намір їх вчинити в майбутньому) спрямовані на укладення правочинів, що мають на меті відчуження спірних майнових прав на Об'єкт нерухомості (публічні чи персональні пропозиції про продаж, рекламні оголошення, попередні договори, проекти договорів про відчуження, листування, протоколи нарад тощо).
Суд зауважує, що і сам позивач у своїй заяві про забезпечення позову декілька разів (див., зокрема, арк. 3 абзац 3 з кінця, арк. 4 абзац 3 з кінця) підтверджує, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, котра підтверджена відповідними доказами.
Проте таких доказів позивачем до заяви про забезпечення позову не додано.
Їх відсутність зумовлює негативну відповідь на поставлене вище ключове питання. Адже за відсутності жодних відповідних доказів суд позбавлений можливості зробити хоча б скільки-небудь обґрунтоване припущення про існування фактичних обставин, котрі можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення прав позивача.
Самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Така правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом (в т.ч. у вже названій вище постанові від 13.01.2020 у справі №922/2163/17), а також визнається самим позивачем (див. заяву про забезпечення позову арк. 4 абзац 3 з кінця).
Не підтверджене доказами твердження позивача про абстрактну вірогідність вчинення відповідачем тих чи інших дій не є обґрунтованим припущенням. Необґрунтоване припущення не може бути покладене в основу рішення суду, котре за своєю правовою природою є істотним втручанням у право власності відповідача.
Право приватної власності є непорушним (ст.41 Конституції України).
Згідно з частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
ЄСПЛ у своїх рішення постійно вказує на неприпустимість невиправданого та непропорційного втручання держави у право приватної власності (див. зокрема рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06)).
Єдиним доказом, на який позивач посилається як на доказ в обґрунтування припущення про існування фактичних обставин, котрі можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення прав позивача, є додане до позовної заяви повідомлення про одностороннє розірвання укладеного між сторонами договору купівлі продажу майнових прав від 07.09.2019 №52/3.
Проте, суд не вбачає за можливе визнати це повідомлення належним та достатнім доказом наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову тому що:
по-перше, недійсність (незаконність) цього повідомлення є предметом спору у даній справі та потребує доведення у загальному порядку під час розгляду справи;
по-друге, завчасна правова оцінка судом зазначеного повідомлення під час вирішення питання про забезпечення позову може поставити під сумнів об'єктивність та неупередженість суду під час остаточної оцінки цього повідомлення при вирішенні спору;
по-третє, повідомлення не містить інформації про намір відповідача здійснити відчуження спірного майна на користь третіх осіб.
За таких обставин тлумачення позивачем зазначеного повідомлення, як доказу існування у відповідача намірів на відчуження спірного майна на користь третіх осіб, не має під собою ні правових, ні фактичних підстав, а отже носить надуманий характер.
На підставі викладеного, враховуючи, що заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, визначені частиною другою статті 136 ГПК України підстави для вжиття заходів забезпечення позову відсутні, а тому заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Відповідно викладеному, керуючись статтями 73-74, 77, 79-80, 136-137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Харківської області протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя О.В. Бринцев