12 травня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/159/21
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопка Ю.О.
при секретарі судового засідання Коник М.М.
розглянув справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", вул. Глибочицька, буд. 44, м. Київ, 04050
до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Автомобільна транспортна компанія "Еталон", вул. Гайова, буд. 8, м. Тернопіль, 46008
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .
про стягнення 7 499,23 грн. завданих в порядку регресу збитків.
За участі представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився
третя особа: не з'явився
Суть справи:
Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Автомобільна транспортна компанія "Еталон" про стягнення 7 499,23 грн завданих в порядку регресу збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача, як роботодавця особи, яка виконувала трудові обов'язки водія автотранспортного засобу в сумі 7 499,23 грн.
В підтвердження позовних вимог до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/1471033, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , пояснень страхувальника, посвідчення водія ОСОБА_1 , Наказу (розпорядження) №84 від 08.12.2017 про прийняття на роботу, постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області по справі №607/16779/17 від 04.01.2018, пояснень та заяв потерпілих на виплату страхового відшкодування, акту огляду транспортного засобу від 31.01.2018 та ремонтних калькуляцій від 11.03.2018, страхового акту №180000144969 від 27.03.2018 та розрахунку до нього, платіжного доручення №3Р022678 від 28.03.2018 на суму 7 499,23 грн, тощо.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 23.03.2021, головуючим суддею для розгляду справи № 921/159/21 визначено суддю Чопка Ю.О.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 24.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 07.04.2021. Також залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .
Ухвалою суд від 07.04.2021 розгляд справи відкладено на 12.05.2021 з викладених у ній підстав.
Позивач участі в судовому засіданні 12.05.2021 уповноваженого представника не забезпечив, однак клопотаннями від 30.03.2021 (вх. №2715 від 31.03.2021 та вх. № 2747 від 01.04.2021) просив розглядати справу за наявними в матеріалах справи доказами без участі його представника.
Відповідач участі представника в судовому засіданні не забезпечив, відзиву на позов не подав, оскільки ухвали суду 24.03.2021та 07.04.2021 повернуті на адресу суду із зазначенням причини "За закінченням терміну зберігання".
Третя особа участі представника в судовому засіданні не забезпечив, пояснень по суті позову не подав, оскільки ухвали суду 24.03.2021та 07.04.2021 повернуті на адресу суду із зазначенням причин "Адресат відсутній за вказаною адресою", "За закінченням терміну зберігання".
Частинами 2, 3 ст.120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Частинами 2, 3 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (ч. 8 ст. 252 ГПК України).
Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до приписів ст. 129 Конституції України, ст.2 ГПК України своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Зважаючи на те, що явка відповідача не визнавалась судом обов'язковою, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача, за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.01.2018 у справі №607/16779/17 встановлено, що 21.12.2017 о 09 год. 15 хв. в м. Тернополі по вул. Живова, водій ОСОБА_1 керуючи автобусом "БАЗ" д.н.з. НОМЕР_2 , був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не переконавшись в безпеці маневру, здійснив рух заднім ходом, в результаті чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_3 під керування водія ОСОБА_2 , який знаходився позаду нього, що призвело до пошкодження транспортних засобів БАЗ, д.н.з НОМЕР_2 та Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_3 , чим порушив вимоги п.2.3(б), 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху.
Окрім того, водій ОСОБА_1 , керуючи автобусом "БАЗ" д.н.з. НОМЕР_2 , будучи причетним до вчинення ДТП, місце події залишив, чим порушив вимоги п.2.10А Правил дорожнього руху.
Зі змісту наведеного вище судового рішення вбачається, що провина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення доведена матеріалами справи, дослідженими та проаналізованими в судовому засіданні, а саме: даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серія БД № 418322 від 21.12.2017 та серії БД №418311 від 21.12.2017; схемою місця ДТП від 21.12.2017; письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ю від 21.12.2017; протоколом огляду транспортного засобу від 21.12.2017.
На підставі наведеного, ОСОБА_1 - водія, який керував автобусом "БАЗ" д.н.з. НОМЕР_2 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ст.122-4 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 340 грн.
В судовому засіданні встановлено, що транспортний засіб - "БАЗ" д.н.з. НОМЕР_2 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , виданого ВРЕР УДАІ УМВСУ в Тернопільській області 27.12.2011 був зареєстрований за ОСОБА_3 .
Зазначений транспортний засіб був застрахований за Полісом №АМ/1471033 обов'язкового страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів, підписаного між Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" (страховик) та ТОВ АТК "Еталон" (страхувальник).
Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на підставі актів огляду транспортного засобу (дефектної відомості) від 31.01.2018, ремонтної калькуляції №3526 від 11.03.2018, заяви власника транспортного засобу Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_4 від 23.03.2018, згідно з платіжним дорученнями №3Р022678 від 28.03.2018 виплатило ОСОБА_4 страхове відшкодування на суму 7 499,23 грн.
З огляду на факт виплати позивачем страхового відшкодування, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 7 499,23 грн.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ст. 1166 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, у випадку якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди (п. "в" пп. 38.1.1. ст. 38 Закону).
Згідно з ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Ч. ч. 1-3 ст. 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Ст. 83 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що вказане вище ДТП відбулось внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм автобуса "БАЗ" д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 , який визнав свою вину, що встановлено постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.01.2018 у адміністративній справі №607/16779/17.
Згідно з ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, встановленні судовим рішенням від 04.01.2018 у адміністративній справі №607/16779/17 обставини щодо вчинення водієм автобуса "БАЗ" д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 адміністративного правопорушення - порушення вимог правил дорожнього руху, які призвели до ДТП, внаслідок якого позивачем у даній справі було виплачено страхове відшкодування потерпілій особі, є обов'язковими для господарського суду при розгляді даного спору.
З матеріалів справи також вбачається, що 08.12.2017 Наказом (розпорядженням) №84 ТОВ АТК "Еталон" ОСОБА_1 прийнятий на роботу водія автотранспортного засобу з 09.12.2017.
Відповідач в судове засідання не прибув, належними та допустимими доказами не спростував, що на момент вказаної вище ДТП ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ним та виконував покладені на нього трудові обов'язки.
З урахуванням наведеного, наявні в матеріалах справи документи, на думку суду, свідчать про те, що на момент вчинення ДТП ОСОБА_1 був працівником відповідача та виконував покладені на нього трудові обов'язки.
За даних обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102 грн відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 73-79, 80, 86, 123, 129, 178, 202, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю Автомобільна транспортна компанія "Еталон", вул. Гайова, буд. 8, м. Тернопіль, код 33011978 на користь Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", вул. Глибочицька, 44, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 24175269: 7 499 (сім тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн 23 коп. збитків в порядку регресу та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн в повернення сплаченого позивачем судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення сторони вправі його оскаржити до Західного апеляційного господарського суду через господарський суд Тернопільської області.
Повний текст рішення виготовлено 14 травня 2021 року.
Суддя Ю.О. Чопко