м. Суми
11.05.2021 Справа № 920/27/21
Господарський суд Сумської області у складі судді Соп'яненко О.Ю., за участю секретаря судового засідання Молодецької В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 920/27/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
за участю представників сторін:
представник АТ КБ «Приватбанк» - Прокопенко Н.В.
арбітражний керуючий Жмакіна Н.В.
Ухвалою господарського суду від 27.01.2021 відкрито провадження у справі № 920/27/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Жмакіну Надію Вікторівну.
28.01.2021 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 у справі № 920/27/21. Строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника встановлено 27.02.2021.
01.03.2021 до суду надійшла заява АТ КБ "ПриватБанк" № б/н від 25.02.2021 (вх.№ 1052з) з грошовими вимогами до боржника у даній справі.
Ухвалою суду від 04.03.2021 зазначена заява призначена до розгляду в судове засідання на 25.03.2021. Розгляд заяви кредитора неодноразово відкладався.
Представник АТ КБ «Приватбанк» в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги і просила суд їх задовольнити.
Арбітражний керуючий Жмакіна Н.В. в судовому засіданні вказала на невірне нарахування процентів.
Суд, розглянувши заяву АТ КБ «Приватбанк» про визнання грошових вимог до боржника у розмірі 4242410,84 грн встановив наступне:
Так, за змістом положень ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Відповідно до ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно з ч.1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника встановлено до 27.02.2021.
АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із заявою з грошовими вимогами в межах встановленого строку, заява направлена до суду 25.02.2021.
Відповідно до вимог поданої заяви, заявник просить суд визнати грошові вимоги АТ КБ «Приватбанк» до боржника - ОСОБА_1 в розмірі 4242410,84 грн, з яких:
- заборгованість за наданим кредитом - 632 174,29 грн;
- заборгованість за процентами - 418 301,98грн;
- заборгованість за винагородою (комісією) - 74 833,98 грн;
- 3113412,59 грн пені;
- 3688,00 грн витрат за рішенням суду та 4540,00 грн сплаченого судового збору та включити їх до реєстру вимог кредиторів.
Арбітражний керуючий Жмакіна Н.В. заперечує в частині нарахування банком відсотків за кредитом та пені після звернення до суду з вимогою про дострокове повернення кредиту та відсотків.
Відповідно до загальних правил розгляду конкурсних вимог кредиторів, які передбачено статтями 45, 47 КУзПБ, до повноважень суду віднесено розгляд спірних вимог кожного кредитора по суті з прийняттям ухвали про визнання таких вимог повністю чи частково або про відмову у визнанні вимог кредитора до боржника повністю чи частково. За наслідком такого розгляду формується перелік як визнаних, так не визнаних судом вимог кредиторів.
Розглянувши заяву АТ КБ «ПриватБанк» про визнання грошових вимог у розмірі 4 242 410,84 грн суд дійшов висновку про часткове її задоволення з огляду на наступне.
Як вбачається з наданих матеріалів, 25.07.2006 між ЗАТ КБ "ПриватБанк" (правонаступник АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №SUH0GK00190060 (далі - кредитний договір), за яким Банк зобов'язався надати ОСОБА_1 кредитні кошти шляхом надання готівки через касу на строк з 25.07.2006 по 24.07.2021 включно у розмірі 25000,00 дол. США на купівлю квартири та 3735,00 дол. США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, у розмірі 0,21% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно п. 3.11. даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2. даного договору.
ЗАТ КБ "ПриватБанк" свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит в розмірі, передбаченому умовами договору.
В порушення умов договору ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого, за розрахунком банку, утворилась заборгованість:
- 22618,69 дол. США - заборгованість за кредитом;
- 14966,51 дол. США - заборгованість за процентами;
- 2677,50 дол. США - заборгованість за винагородою (комісією);
- 111395,41 дол. США - заборгованість з пені.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За п 2.2.2. Кредитного договору позичальник зобов'язався сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п. 1.1., 3.1, 3.2. договору.
Відповідно до п. 2.3.1 Кредитного договору, Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсі в Україні, а саме, зокрема, зміні облікової ставки НБУ. При цьому, Банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. ОСОБА_1 було повідомлено листом від 03.10.2008 № 20.1.3.2/6-22855/8581 про зміну Банком в односторонньому порядку розміру відсоткової ставки за кредитним договором - до 14,04% річних у зв'язку із підвищенням облікової ставки НБУ.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України, застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
За наведеним у статті 625 ЦК України регулюванням відповідальності за порушення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме за наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за кредитним договором, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 04.02.2010 у справі №912/1120/16.
Отже, можливість стягнення процентів за неправомірне користування кредитом в іншому розмірі, ніж це передбачено статтею 625 ЦК України, має визначатися окремим зобов'язанням (умовою договору) та не може ототожнюватися з розміром процентів, визначеним умовами договору за правомірне користування кредиту в порядку частини першої статті 1048 ЦК України.
Відповідно до п.3.2 кредитного договору, при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п.п.1.1, 2.2.3, 2.2.4 цього договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,52% на місяць, нараховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.
Отже, умовами кредитного договору передбачено можливість нарахування процентів за правомірне користування кредитними коштами та проценти за підвищеною ставкою за неправомірне користування кредитними коштами у випадку порушення позичальником своїх зобов'язань за договором.
У кредитному договорі (п.3.2.) передбачено застосування банком до позичальника процентної ставки у розмірі 2,52% на місяць як відповідальності саме за неправомірне користування кредитом після спливу строку користування кредитними коштами у більшому розмірі, ніж визначено частиною другою статті 625 ЦК України (збільшення із визначених законом 3% річних до 30,24% річних, погоджених у договірному порядку).
Відповідно до п. 2.2.3. кредитного договору, позичальник зобов'язався сплатити Банку винагороду згідно п. 1.1., 6.2. договору.
Пунктом 1.1. кредитного договору визначено розмір винагороди 0,21% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати (25000,00 х 0,21% = 52,50 дол. США щомісячно).
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 29.10.2013 р. у справі № 587/1021/13-ц, що набрало законної сили, було задоволено позов Банку та стягнуто із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 50590,17 дол. США, 3441,00 грн. - судовий збір, 247,00 грн. - витрати за оголошення в газеті.
Зазначеним рішенням на користь Банку стягнута заборгованість, що утворилася станом на 25.03.2013 і складається з:
- заборгованості за кредитом - 27 710,21 доларів США,
- заборгованості по процентам - 12 265,70 доларів США,
- заборгованості по комісії - 2257,50 доларів США,
- пені - 13 356,76 доларів США.
Слід зазначити, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання, зокрема, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу. Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18.
В силу приписів ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
На час розгляду заяви кредитора, заборгованість ОСОБА_1 за кредитом становить 632 174,29 грн, що підтверджується матеріалами справи.
Також, суд дійшов висновку про обґрунтоване нарахування банком процентів за користування позичальником кредитними коштами після пред'явлення банком вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом за підвищеною процентною ставкою - 418 301,98 грн.
Банком правомірно нараховано 74 833,98 грн винагороди (комісії), відповідно до п. 1.1. кредитного договору, яким визначено розмір винагороди 0,21% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати (25000,00 х 0,21% = 52,50 дол. США щомісячно).
Щодо нарахування кредитором пені у розмірі 3 113 412,59 грн. слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання по дату фактичного виконання грошового зобов'язання.
Згідно з п. 4.1. кредитного договору при порушенні позичальником будь-якого зобов'язання, Банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити Банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки.
Кредитний договір №SUH0GK00190060АТ визначає, зокрема, але не виключно, такі зобов'язання позичальника - зі сплати суми кредиту, процентів за користування кредитом під час дії договору (правомірне користування), підвищених процентів (неправомірне користування), винагороди (комісії) тощо.
КБ «ПриватБанк» не надав суду деталізований розрахунок суми пені. З наданого суду розрахунку, в якому зазначені "сума пені за порушення строків розрахунків", "сума погашеної пені" та "загальний залишок пені за порушення строків розрахунків", неможливо встановити вид зобов'язання та період, за який здійснено нарахування пені, період прострочення, що, зокрема, впливає на застосування ч. 6 ст. 232 ГК України та вирішення питання щодо дотримання строку спеціальної позовної давності (ст. 258 ЦК України).
В той же час, згідно з рішенням Сумського районного суду Сумської області від 29.10.2013 р. з ОСОБА_1 на користь Банку стягнуто 13 356,76 доларів США пені, що становить 373 310,76 грн.
Виходячи з викладеного вище, вимоги Банку до боржника за кредитним договором № SUH0GK00190060 від 25.07.2006 (курс НБУ станом на 25.02.2021 - 27,9492) підлягають визнанню у загальному розмірі 1 506 849,01 грн, з яких:
- 632 174,29 грн - заборгованість за кредитом,
- 418 301,98 грн - заборгованість за процентами,
- 74 833,98 грн - заборгованість за винагородою (комісією),
- 373 310,76 грн - пеня,
- 3 688,00 грн витрати згідно з рішенням Сумського районного суду Сумської області від 29.10.2013 у справі № 587/1021/13-ц,
- 4 540,00 грн - судовий збір за заяву з кредиторськими вимогами (згідно платіжного доручення № PROM3BLI4P від 23.02.2021).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За таких обставин, вимоги кредитора щодо визнання та включення до реєстру вимог кредиторів 2 740 101,83 грн пені суд відмовляє.
Порядок задоволення вимог кредиторів встановлений ст.133 Кодексу України з процедур банкрутства:
1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;
3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Сплачений заявником судовий збір у розмірі 4540,00 грн. відшкодовується у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів відповідно до положень ч. 2 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства до погашення інших вимог.
Керуючись ст. ст. 45, 47, 113, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 232-235, 240 ГПК України, суд
1.Заяву АТ КБ «ПриватБанк» (вх.№ 1052 від 01.03.2021) про визнання грошових вимог у справі № 920/27/21 - задовольнити частково.
2.Визнати вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) до боржника - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в загальному розмірі 1 506 849,01 грн, які включити до реєстру вимог кредиторів в порядку черговості, визначеної Кодексом України з процедур банкрутства, а саме: 632 174,29 грн заборгованості за кредитом, 418 301,98 грн заборгованості за процентами, 74 833,98 грн заборгованості за винагородою (комісією), 3688,00 грн витрат згідно рішення Сумського районного суду Сумської області від 29.10.2013 у справі № 587/1021/13-ц - до другої черги, 373 310,76 грн пені - до третьої черги, 4540,00 грн. судового збору - позачергово.
3. В іншій частині вимог - відмовити.
4.Копію ухвали надіслати керуючому реструктуризацією, кредитору, боржнику.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та підлягає оскарженню в порядку розділу IV ГПК України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: htps://court.gov.ua/sud5021/.
Повний текст ухвали складено та підписано 14.05.2021.
Суддя О.Ю. Соп'яненко