Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"11" травня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/162/21
Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Першого заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті
до відповідача Фізичної особи-підприємця Дворак Юлії Вікторівни
про стягнення 108 377,94 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом
Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.
представники :
від органу прокуратури: Прокопчук О.В.
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Суть спору.
Перший заступник керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся до господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця Дворак Юлії Вікторівни про стягнення 108 377,94 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.
Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідача.
В якості підстави заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що 19.10.2018 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень транспортним засобом, належним ФОП Дворак Ю.В. При цьому відповідачу нараховано плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 3723,00 євро, що еквівалентно 120089,69 грн.
Однак, як вказує прокурор, відповідачем нарахованої плати за проїзд в добровільному порядку не сплачено та уповноваженим органом захисту інтересів держави з метою надходження коштів до бюджету не здійснено, внаслідок чого прокурор звернувся в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті з позовом до Фізичної особи-підприємця Дворак Юлії Вікторівни про стягнення зазначеної суми плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 09 березня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 06 квітня 2021 р. на 10:20 год.
У судове засідання 06.04.2021 р. представник Державної служби України з безпеки на транспорті та ФОП Дворак Ю.В. не з'явилися. Поряд з тим, 02.04.2021 р. від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю прибути до суду 06.04.2021 р. представника позивача по причині перебування його у відпустці.
Ухвалою від 06.04.2021 р. відкладено розгляд справи на 11.05.2021 р. на 11:30 год.
У судовому засіданні 11 травня 2021 року розглянуто спір по суті.
Перший заступник прокурора під час розгляду спору позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив позов задоволити та покласти на відповідача усі судові витрати.
У судове засідання 11.05.2021 р. представник Державної служби України з безпеки на транспорті та ФОП Дворак Ю.В. не з'явилися.
У подальшому суд дослідив письмові докази, що містяться у справі.
Після завершення розгляду справи в судовому засіданні 11.05.2021 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
10.10.2018 начальником Управління Укртрансбезпеки у Волинській області затверджено Щотижневий графік проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Волинській області в період 15.10.2018 - 21.10.2018 (а.с. 25).
Згідно вказаного графіку Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області видано направлення на рейдову перевірку № 011648 від 10.10.2018 з 16.10.2018 до 21.13.2018 на автодорогах:м. Луцьк, Луцькому районі; на ділянку а/д Н-17 м. Луцьк-м. Горохів; на ділянку а/д М-19 м. Луцьк-м.Ковель; 30 км а/д /Р-14, на ділянкуа/д /Н-22 м. Устилуг-до межі Волинської та Рівненської областей; з 382 км по 384 км а/д М-07 (стаціонарний пост поліції), м. Ковель, Ковельський район, смт. Любомль, Любомльський р-н. (а.с. 26).
Встановлено, що на виконання зазначених розпорядчих документів 19 жовтня 2018 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області відповідно до направлення на перевірку від 10 жовтня 2018 року №011648, на 127 км автодорозі Н-22 "Устилуг-Луцьк-Рівне" проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки DAF, модель ХF 95.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки SDC, модель TP-35R, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .
Матеріали справи містять товарно-транспортну накладну № P3062 від 19.10.2018 року (а.с. 23), згідно якої автомобільним перевізником вказаний відповідач ФОП Дворак Ю.В.
Суд наголошує, іншого договору перевезення під час здійснення габаритно-вагового контролю водієм ОСОБА_1 надано не було, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Судом встановлено, за результатами проведеного габаритно-вагового контролю посадовими особами управління Укртарнсбезпеки у Волинській області відносно ФОП Дворак Ю.В. , яка зазначена перевізником у товаро - транспортній накладній №Р3062 від 19 жовтня 2018 року, складено довідку № 0002010 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 19 жовтня 2018 року (а.с. 18), акт № 0010954 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким зафіксоване порушення вимог, щодо надання послуг із перевезення вантажу із перевищенням транспортним засобом - вантажним автомобілем марки DAF, модель ХF 95.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки SDC, модель TP-35R, реєстраційний номер НОМЕР_2 нормативних вагових параметрів.
У відповідності до зазначеного акту, вбачається, фактична повна маса транспортного засобу становить 58,4 т при допустимій - 40 т; нормативно допустиме осьове навантаження становить 11; 11; 22 т, а фактичне - 7,6; 17,45; 33,35 т. При цьому, перевезення здійснювалося без оформлення дозволу, що дає право на рух автомобільними дорогами України.
До вказаного акту № 0010954 проведений розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №118/071 від 19 жовтня 2018 року (а.с. 21), згідно з яким за перевищення нормативних параметрів нараховано до сплати 3723,00 євро, що еквівалентно 120 089 грн. 69 коп. відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України станом на 19 жовтня 2018 року.
У зв'язку з відмовою водія Петренчука В.А. від підпису про отримання документів, що складались під час проведення перевірки, їх примірники для ознайомлення та виконання надіслано перевізнику ФОП Дворак Ю.В. рекомендованим листом № 2721/21-18 від 20.11.2018.
Згодом, за результатами розгляду надісланого ФОП Дворак Ю.В., на адресу управління Укртарнсбезпеки у Волинській області 23.11.2018 надійшов лист адвоката Ігнатьо Богдана від 19.11.2018 № 55/18-1, яким повідомлено про непогодження із проведеним Розрахунком та надіслано докази сплати ФОП Дворак Ю.В. плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 11 711,75 грн, що підтверджується квитанцією № 177310173 від 16.11.2018.
Крім того, у вказаному листі викладені твердження заявника про те, що встановлена Порядком № 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу на користь бюджету України не створює для відповідача обов'язку по її сплаті, оскільки встановлена не законом, прийнятим Верховною Радою України, а підзаконним актом Кабінету Міністрів України
Позивач вважає вказані доводи необгрунтованими з огляду на те, що до відповідача застосована відповідальность за порушення правил діяльності у сфері господарювання і загальні засади застосування такої відповідальності, які визначені законодавчо. При проведенні габаритно-вагового контролю, складанні відповідної довідки, акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, здійсненні розрахунку плати за проїзд, на переконання позивача посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Волинській області діяли на підставі та у спосіб, встановлені чинним законодавством, а також з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим заявлені до відповідача позовні вимоги вважає обґрунтованими.
В той же час, відповідач ФОП Дворак Ю.В., не спростувуючи факту перевищення нормативно-вагових параметрів вантажним автомобілем марки марки ОАР ХР 95.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки 8БС, модель ТР-35И, реєстраційний номер НОМЕР_2 та не оскаржуючи у встановленому законом порядку дій посадових осіб Управління Укртрансбезпеки у Волинській області щодо нарахування стягуваної суми збитків, лише частково сплатила до бюджету кошти в сумі 11 711,75 грн, що еквівалентно 363,09 євро, та підтверджується копію квитанції про сплату №177310173 від 16.11.2018 з призначенням платежу - плата за проїзд великовагового транспорту.
Решту нарахованих коштів у сумі 108 377,94 грн, що відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України станом на 19.10.2018 еквівалентно 3359,91 євро, ФОП Дворак Ю.В. не сплачено.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.3 ч.1 ст.13-11 Основного Закону в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.2 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладається, зокрема, така функція як представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом. Статтею 23 ЗУ "Про прокуратуру" регламентовано особливості представництва інтересів громадянина або держави в суді, що полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
За приписами ч.ч. 3, 4, абз. 2 ч. 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі №912/2385/18, відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.
Так, матеріали справи не містять доказів вжиття Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Волинській області заходів цивільно-правового характеру щодо стягнення з відповідача плати за проїзд в дохід держави.
Так, до Здолбунівської місцевої прокуратури надійшла інформація з Управління Укртрансбезпеки у Волинській області щодо несплати Дворак Ю.В. в добровільному порядку коштів за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.
Визначена плата за проїзд не сплачена перевізником у встановлені чинним законодавством строки. Таким чином, ухилення від сплати коштів за проїзд призводить до ненадходження грошових коштів до Державного бюджету України.
Беручи до уваги норми Закону України «Про автомобільний транспорт» та інші підзаконні нормативно-правові акти про автомобільний транспорт, Укртрансбезпека та її територіальні органи мають підстави на стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування, що випливає з покладених на неї завдань щодо державного контролю за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт, а несплата суб'єктами господарювання таких коштів у добровільному порядку тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України, що суттєво порушує інтереси держави.
Однак, як вбачається з листа від 12.02.2021 №1024/7.3/15-21 Державної служби України з безпеки на транспорті, наданого на запит місцевої прокуратури, Укртрансбезпека не зверталась до суду з позовом про стягнення з ФОП Дворак Ю.В. нарахованої плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у розмірі 3359,91 євро, що еквівалентно 108377,94 грн., при цьому, вказана плата за проїзд Дворак Ю.В. не вносилась.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю» від 11.09.2019 №54-ГХ, який вступив в законну силу 25.09.2019 внесено зміни до статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме, надано Укртрансбезпеці повноваження щодо нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Зважаючи на викладене, Державна служба України з безпеки на транспорті є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.
За таких обставин, нездійснення службовими особами Укртрансбезпеки дій, які вони повинні були та могли здійснити протягом 2018-2021 років щодо стягнення з ФОП Дворак Ю.В. нарахованої плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, внаслідок чого спливають строки позовної давності та порушуються інтереси держави у вигляді ненадходження коштів до бюджету, беззаперечно свідчить про неналежне виконання позивачем своїх повноважень.
Таким чином, підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб'єкта владних повноважень, тобто нездійснення захисту інтересів держави.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи, державні органи, органи місцевого самоврядування тощо мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Слід зазначити, що судами сформовано певну судову практику щодо участі прокурора у судовому розгляді справ в інтересах держави в особі Укртрансбезпеки у господарському судочинстві, зокрема у рішеннях Господарського суду Чернігівської області від 07.03.2019 №927/20/19, від 27.02.2019 у справі № 927/29/19, Господарського суду Харківської області від 11.03.2019 у справі № 922/3459/18, у постановах Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 у справі № 920/719/18 та від 23.10.2019 у справі № 927/221/19, у рішенні господарського суду Вінницької області у справі 902/1024/19 від 23.01.2020, у рішенні господарського суду Донецької області у справі № 905/2206/19 від 07.02.2020, у рішенні господарського суду Миколаївської області у справі №915/16/20 від 10.03.2020, у рішенні господарського суду м. Києва у справі №910/2510/20 від 06.05.2020.
Щодо загальних підстав для представництва інтересів держави в судах органами прокуратури, у тому числі у справах, що стосуються надходжень до бюджету, є правові висновки Верховного Суду, зокрема від 14.02.2018 у справі №925/1277/16, від 20.02.2018 у справі №910/10779/17, від 01.03.2018 у справі №922/1361/17, від 13.03.2018 у справі №911/620/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18, правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18 та ін.
Суд у названих справах дійшов висновку, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Згідно зі ст. 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевого бюджетів.
Пунктом 6 ч. З ст. 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України.
Дотримання законності у питаннях наповнення бюджету безпосередньо належить до інтересів держави. Бездіяльність Укртрансбезпеки завдає істотної шкоди економічним інтересам держави, оскільки ненадходження коштів до бюджету перешкоджає здійсненню функцій держави, передбачених Конституцією та законами України.
Несплата коштів ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення на 2018-2022 роки, метою якої є забезпечення ефективного функціонування та розвитку мережі автомобільних доріг загального користування, будівництва, реконструкції та ремонту автомобільних доріг.
За таких обставин визначена плата за проїзд, несплачена перевізником у встановлені чинним законодавством строки, набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України, а відтак підлягає стягненню в судовому порядку.
Беручи до уваги вищевикладене, а також той факт, що несплата відповідачем коштів за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 108 377,94 грн. призводить до ненадходження коштів до спеціального фонду Державного бюджету України та, відповідно, до зменшення коштів на фінансування розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування, а державний орган (Укртрансбезпека) уповноважений на захист інтересів держави вже досить тривалий час, як самоусувається від виконання покладених на нього обов'язків, що свідчить про усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб'єкта владних повноважень, суттєво порушує економічні інтереси держави та вказує на наявність визначених п. 1 ч. 6 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для звернення прокурора в інтересах держави з даною позовною заявою.
Таким чином, даний випадок з урахуванням вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є виключним (нездійснення захисту інтересів держави), а тому у прокурора є всі обґрунтовані підстави для пред'явлення позову в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті.
За наведених обставин, суд вважає обґрунтованими підстави представництва прокурором інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті.
Так, частиною 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 33 ЗУ "Про автомобільний транспорт" автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Як передбачено ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги", рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Приписами ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом (окрім зазначених у ч. 2 статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Відповідно до п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994, №198 перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.
Згідно з п.п. 2, 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567) усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України підлягають державному контролю. Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека та її територіальні органи.
Відповідно до Порядку № 1567 рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).
За положеннями пп. 4 п. 2, п. 3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879), габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної полиці.
Згідно з п.п. 26, 27, 28, 31-1 Порядку №879 кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету. Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку. Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень. Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Як визначено у п. 30 Порядку №879, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.
Відповідно до п.п.3, 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого Постановою КМУ №30 від 18.01.2001, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Умови і режим проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів. Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" через центри надання адміністративних послуг. Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
В силу приписів ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).
Отже, із аналізу положень Постанов КМУ №442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", №737 від 12.09.2018, №592 від 26.06.2015 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби України з безпеки на транспорті", Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою №103 від 11.02.2015, Розпорядження КМУ №1378-р від 16.12.2015 "Питання Державної служби з безпеки на транспорті", Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою КМУ №1567 від 08.11.2006, слідує, що позивач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.
Разом з тим Велика Палата Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №820/1203/17 звернула увагу на те, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Оскільки в матеріалах справи наявні усі передбачені Порядком №879 документи, складені працівниками Укртрансбезпеки у Волинській області, зокрема, акт №0010954 про перевищення транспортними засобами нормативних вагових параметрів від 19.10.2018, акт №103593 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 19.10.2018, довідка №0002010 від 19.10.2018 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, розрахунок від 19.10.2018 №118/071 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, при цьому відповідачем в порушення вимог ст.ст. 73, 74 ГПК України не надано будь-яких доказів на спростування факту перевищення нормативно вагових параметрів транспортними засобами, які ним використовувались, заявлена прокурором позовна вимога є обґрунтованою.
При цьому суд враховує, що Порядком №879 не вимагаються від Укртрансбезпеки повідомляти особливим чином порушника вагового режиму про здійсненні йому нарахування відповідної плати, навпаки, п.31-1 вказаного Порядку встановлює, що перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Відповідно до ст. ст. 7, 13 ГПК України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
За приписами статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 ГПК України.)
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Висновки суду.
Таким чином, суд дійшов висновку, що при проведенні габаритно-вагового контролю, складання відповідної довідки, акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, здійсненні розрахунку плати за проїзд, посадові особи управління Укртрансбезпеки діяли на підставі та у спосіб, встановлений чинним законодавством, а також з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги Здолбунівської місцевої прокуратури про стягнення з відповідача 108 377 грн. 94 коп. за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору в розмірі 2 270 грн. Також викладено прохання судові витрати покласти на відповідача.
Відповідач попереднього розрахунку судових витрат не подавав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст.129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270,00 грн. покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.
Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Дворак Юлії Вікторівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ) на користь держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (011,35, м.Київ, пр.Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) - 108 377 (сто вісім тисяч триста сімдесят сім) грн. 94 коп., що еквівалентно 3359,91 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку в дохід Державного бюджету України (отримувач: ГУК Волинської обл/м. Ківерці /22160100, код ЄДРПОУ 38009371, р/р №UА 278999980313131216000003536) - плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Дворак Юлії Вікторівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ) на користь прокуратури Рівненської області 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судових витрат по оплаті судового збору на розрахунковий рахунок UА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк: Державна казначейська служба, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 14 травня 2021 року.
Суддя Бережнюк В.В.