Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"13" травня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/198/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,
розглянув матеріали справи
за позовом: Орендне підприємство санаторій "Червона калина"
до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях
про: зменшення розміру орендної плати
секретар судового засідання: Коваль С.М.;
представники:
від позивача: Найдич М.А.;
від відповідача: Беркута Є.В.;
Орендне підприємство санаторій "Червона калина" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях про зменшення розміру орендної плати за користування цілісним майновим комплексом - санаторій "Червона калина".
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги аргументовані наступним.
15 січня 2019 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області та Орендним підприємством санаторій "Червона калина" було укладено договір про внесення змін до договору оренди з правом викупу від 20 травня 1994 року шляхом викладення його в новій редакції.
Листом №01/14-31 від 25 січня 2021 року позивач звернувся до відповідача із вимогою про зменшення орендної плати до нуля гривень на час карантину (із 18 березня 2020 року по 28 лютого 2021 року) на підставі пункту 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України. Також, у листі відповідачу було запропоновано здійснити огляд об'єкта оренди з метою перевірки факту не використання орендованого майна в повному обсязі через карантинні обмеження.
В період із 03 лютого 2021 року по 10 лютого 2021 року представниками відповідача було здійснено огляд орендованого майна, за результатами чого Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях складено довідку від 03 лютого 2021 року, згідно з якою із 16 липня 2020 року і на момент перевірки (перевірка здійснювалась в період із 03 лютого 2021 року по 10 березня 2021 року) орендоване майно використовувалось орендарем не в повному обсязі через запровадження та дотримання протиепідемічних заходів.
Позивач вказує, що за період із 01 жовтня 2020 року по 28 лютого 2021 року орендна плата має бути зменшена на 826 953,71 грн., оскільки таке зменшення орендної плати передбачено нормами цивільного законодавства у період здійснення в Україні заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19). Однак відповідач не задоволив вимогу позивача про зменшення орендної плати, позивач змушений звернутись до суду з відповідним позовом.
У своєму відзиві на позовну заяву відповідач вказує що пункт 14 "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення плати за користування майном, а проте орендар у своїй позовній заяві просить суд звільнити від сплати орендної плати, у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для звільнення відповідача від сплати орендної плати у період з 18 березня 2021 року по 28 лютого 2021 року.
Відповідач вказує, що законодавством чітко визначено вичерпний перелік орендарів державного майна яких звільнено від сплати орендної плати за користування державним майном або зменшення розміру її нарахування.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 24 березня 2021 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи призначено на 20 квітня 2021 року.
Ухвалою суду від 20 квітня 2021 року розгляд справи відкладено на 13 травня 2021 року.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
15 січня 2019 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області (орендодавець/позивач) та Організацією орендарів орендного підприємства санаторію "Червона калина" (орендар /відповідач) був укладений договір про внесення змін до договору оренди з правом викупу від 20.05.1994 року шляхом викладення його в новій редакції (зі змінами від 24.01.2019 року) (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого предметом останнього є строкове платне користування цілісним майновим комплексом - санаторій "ЧЕРВОНА КАЛИНА", розташований за адресою: Рівненський р-н, с. Жобрин, вул. Лісова 1, склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, протоколу про результат інвентаризації та передавального балансу об'єкта оренди, складеного за станом на 30 квітня 2018 року, вартість якого за актом оцінки становить 14 377 100 (чотирнадцять мільйонів триста сімдесят сім тисяч сто) гривень.
Згідно з умовами пункту п. 1.2. договору об'єкт оренди передається в оренду з метою розміщення закладу охорони здоров'я санаторно - курортного типу.
Відповідно до пункту 3.1 договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року №786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку липень 2018 року 142 764,60 грн.
До 31 грудня 2019 року орендна ставка, визначена відповідно до додатку 1 до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року №786, застосовується в розмірі 70 відсотків встановленого обсягу. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.
У пункті 3.2 договору встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць розраховується орендарем самостійно і визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.
Пунктом 3.3 договору визначено, що орендна плата у повному обсязі перераховується орендарем до державного бюджету щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.
Відповідно до пункту 5.2. договору орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету (у платіжних дорученнях, які оформлюює Орендар, вказує "Призначення платежу" за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди).
Умовами пункту 10.1 договору встановлено, що цей договір укладено строком на 15 років, тобто до 15 січня 2034 року включно.
24 січня 2019 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області (орендодавець/позивач) та Організацією орендарів орендного підприємства санаторію "Червона калина" (орендар /відповідач) був укладений договір про внесення змін до договору оренди з правом викупу від 30.05.1994 року шляхом викладення його в новій редакції, зокрема внесено зміни в позицію 19 підпункту 1.1.1 пункту 1 розділу 1.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, видами діяльності позивача є:
- 86.10 Діяльність лікарняних закладів (основний);
- 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування;
- 96.04 Діяльність із забезпечення фізичного комфорту;
- 96.02 Надання послуг перукарнями та салонами краси;
- 93.29 Організування інших видів відпочинку та розваг;
- 90.04 Функціювання театральних і концертних залів;
- 86.90 Інша діяльність у сфері охорони здоров'я;
- 86.23 Стоматологічна практика;
- 82.30 Організування конгресів і торговельних виставок;
- 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування;
- 47.79 Роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах;
- 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.
Позивач вказує, що за його розрахунком за період із 01 жовтня 2020 року по 28 лютого 2021 року розмір орендної плати складає 826 953,71 грн., в тому числі: 161 631,83 грн. за жовтень 2020 року; 163 733,04 грн. за листопад 2020 року; 165 206,64 грн. за грудень 2020 року; 167 354,33 грн. за січень 2021 року; 169 027,87 грн., за лютий 2021 року.
Згідно з інформацією Класифікатора видів економічної діяльності - КВЕД 86.10 є лікувальним закладом з діючою безстроковою ліцензією МОЗ України на медичну практику від 19.07.2012 року та акредитаційним сертифікатом МОЗ України від 09 червня 2020 року.
Позивач вказує, що з 18 березня по 15 липня 2020 року санаторій взагалі не використовував орендоване майно у господарській діяльності, а із 16 липня 2020 року - лише частково.
Згідно з наявним в матеріалах справи листом №01/14-31 від 25 січня 2021 року позивач звернувся до відповідача із вимогою про зменшення орендної плати до нуля гривень на час карантину (із 18 березня 2020 року по 28 лютого 2021 року) на підставі пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Крім того позивач запропонував відповідачу здійснити огляд об'єкта оренди з метою перевірки факту невикористання орендованого майна в повному обсязі через карантинні обмеження.
Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою за результатами огляду об'єкта оренди державного майна від 03 лютого 2021 року встановлено, що в період із 03 лютого 2021 року по 10 лютого 2021 року було здійснено огляд орендованого майна, за результатами якого встановлено що з 16 липня 2020 року і на момент перевірки орендоване майно використовувалось орендарем не в повному обсязі через запровадження та дотримання протиепідемічних заходів.
У відповідь на лист позивача щодо зменшення розміру орендної плати, відповідачем направлено позивачу лист №1101-0502 від 17 лютого 2021 року в якому відповідач вказав що положення пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України не передбачають звільнення від орендної плати, крім того звільненню від сплати орендної плати підлягають орендарі, діяльність яких у встановленому порядку була заборонена, в цьому випадку головною умовою для звільнення від сплати орендної плати є факт заборони діяльності певного виду суб'єктам господарювання.
Відтак відповідачем наполягав, що не має достатніх підстав для задоволення вимоги щодо звільнення орендаря від сплати орендної плати з 18 березня 2020 року по 28 лютого 2021 року.
Оскільки відповідач не задоволив вимогу позивача про зменшення орендної плати, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін
З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом договірними та стосуються оренди державного майна. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає відмову відповідача щодо зменшення розміру орендної плати за період з 01 жовтня 2020 року по 28 лютого 2021 року протиправною, а тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Водночас відповідач, як орендодавець, вважає безпідставними твердження позивача про наявність підстав для зменшення розміру орендної плати.
Розглядаючи даний спір суд звертає увагу на наступні норми права та договірні умови узгоджені сторонами.
Умовами пункту 3.1 укладеного між сторонами договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року №786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку липень 2018 року 142 764,60 грн.
Пунктом 3.3 договору визначено, що орендна плата у повному обсязі перераховується орендарем до державного бюджету щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.
Згідно з положеннями статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Отже договором та законодавством визначено порядок оплати орендної плати (до 15 числа місяця, наступного за звітним), а також розмір орендної плати (визначена на підставі методики).
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 (з наступними змінами) введено режим надзвичайної ситуації на всій території України, відповідно, встановлено обмежувальні заходи в роботі окремих підприємств господарської діяльності, зокрема заборонена робота торгово-розважальних центрів, закладів громадського харчування, інших установ розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного та побутового обслуговування населення, проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 10 осіб.
Як видно з матеріалів справи, Орендне підприємство санаторій "Червона калина" згідно з інформацією Класифікатора видів економічної діяльності - КВЕД 86.10 є лікувальним закладом з діючою безстроковою ліцензією МОЗ України на медичну практику від 19.07.2012 року та акредитаційним сертифікатом МОЗ України від 09.06.2020 року.
Отже, в своїй діяльності щодо надання лікувальних послуг санаторій повністю підпорядковується Міністерству охорони здоров'я України.
Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 (із змінами, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України №215 від 16.03.2020, №242 від 20.03.2020, №239 від 25.03.2020) зобов'язано МОЗ України забезпечити тимчасове припинення проведення планових заходів з госпіталізації та планових операцій, крім термінових та невідкладних. Таким чином саме органами державної влади було встановлено заборону на здійснення господарської діяльності лікувального закладу.
Суд зазначає, на державному рівні було введено карантин на усій території України, тобто виникли обставини з незалежних і непередбачуваних для суб'єктів господарювання об'єктивних причин, що зумовлені обов'язком виконання встановлених обмежувальних заходів нормативно-правовими актами органів державної влади та місцевого самоврядування, і як наслідок, унеможливлюють (ускладнюють, обмежують) виконання договірних зобов'язань.
Як видно з наявної в матеріалах справи довідки за результатами огляду об'єкта оренди державного майна від 03 лютого 2021 року встановлено, що в період із 03 лютого 2021 року по 10 лютого 2021 року було здійснено огляд орендованого майна, за результатами якого встановлено, що з 16 липня 2020 року і на момент перевірки орендоване майно використовувалось орендарем не в повному обсязі через запровадження та дотримання протиепідемічних заходів. Довідка підписана членами робочої групи Регіонального відділення ФДМУ по Рівненській та Житомирські областях. А отже орендоване майно в період з 01 жовтня 2020 року по час проведення обстеження використовувалось орендарем не в повному обсязі через запровадження та дотримання протиепідемічних заходів.
Таким чином позивач в період з 01 жовтня 2020 року по 28 лютого 2021 року не отримував прибуток на який розраховував через обставини, які він не міг передбачити та які від його волі та дій (бездіяльності) не залежали.
Натомість позивач надіслав для Фонду державного майна лист, в якому зазначив про вказані обставини та просив зменшити розмір орендної плати. Однак, орендодавець листом № 11-01-0502 від 17 лютого 2021 року відмовив орендарю в звільненні від сплати орендної плати.
Згідно з протоколом №40 позачергового засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Рівненської області від 10 липня 2020 року позивачу надано дозвіл у період карантину на стаціонарне лікування хворих на особливі захворювання у період карантину.
Суд також враховує, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01 березня 2021 року у справі №918/841/20 встановлено, що: "у зв'язку з введенням карантину, наказами по підприємству №37/01-37 від 17.03.2020 "Про дотримання карантинних заходів в санаторії", №42/01-42 від 02.04.2020 "Про внесення змін і доповнень до наказу № 37/01-37 від 17.03.2020 про дотримання карантинних заходів в санаторії", з 18 березня 2020 було призупинено господарську діяльність підприємства та використання орендованого майна. Тобто, починаючи з 17.03.2020 здійснення господарської діяльності ОП Санаторій "Червона Калина" було обмежено в силу запроваджених карантинних заходів Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року (в редакції Постанови КМУ №215 від 16.03.2020), що згідно з вимогами ч. 6 ст. 762 ЦК України є підставою для звільнення наймача від сплати орендної плати".
Крім того, згідно з пунктом 5 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX внесено зміни до Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, а саме включено пункт 14, за змістом якого: "З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу".
Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування - 02 квітня 2020 року.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 р. № 211, установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин.
Дію карантину, встановленого цією Постановою, продовжено на всій території України згідно з Постановами КМ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021.
З урахуванням епідемічної ситуації в регіоні з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2021 р. на території України установлено карантин згідно з Постановами КМ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1100 від 11.11.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021.
Таким чином, починаючи з 02 квітня 2020 року законодавцем визначено встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 як підставу для звільнення наймача від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу.
Пунктом 12 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-IX внесено зміни до п. 14 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, яким встановлено, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої статті 286 Господарського кодексу України, частин четвертої та шостої статті 762 Цивільного кодексу України, також є заходи, запроваджені суб'єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб". Цей Закон набрав чинності - 18 квітня 2020 року.
Суд встановив, що 10 липня 2020 року Комісією з питань техногенноекологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Рівненської області протоколом № 40 частково дозволена діяльність санаторію, та лише із лікування особливо хворих, з розміщенням у палатах по одному та організацією їх харчування з дотриманням соціальної дистанції 1,5 м. На виконання рішення зазначеної комісії, наказом по орендному підприємству № 62/01-62 від 15 липня 2020 року частково відновлено діяльність санаторію із 16 липня 2020 року з лікування особливо хворих з розміщенням у палатах по одному хворому. Таким чином позивач і після часткового дозволу на початок роботи не міг використовувати орендоване майно в повному обсязі, в тому числі номери, ресторан, бар тощо.
А отже, починаючи із 16 липня 2020 року позивач лише частково використовує орендоване майно (лікування особливо хворих з розміщенням у палатах по одному хворому). Обставини лише часткового відновлення роботи санаторію із 16 липня 2020 року сторонами не оспорюються та підтверджуються наявною в матеріалах справи довідкою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях від 03 лютого 2021 року.
Чинну на момент вирішення справи редакцію пункту 14 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України сформовано п.1 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки сфери культури, креативних індустрій, туризму, малого та середнього бізнесу у зв'язку з дією обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби COVID-19" від 16 червня 2020 року № 692-IX. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування - 16.07.2020 року.
Зокрема, новою редакцією пункту 14 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України установлено, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.
У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг.
Ця норма не поширюється на суб'єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді.
Cуд підкреслює, що таке законодавче регулювання запроваджене державою у особливих умовах поширення і розповсюдження пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19), та спрямоване на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Таким чином, починаючи з 16 липня 2020 року критеріями для зменшення орендної плати стали:
- дія карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211;
- вимога наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна;
- неможливість використання у підприємницькій діяльності наймача відповідного майна у повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони;
- нездійснення діяльності з використанням майна у повному обсязі;
- належність майна до державної власності, а не територіальній громаді.
Граничний розмір орендної плати у випадку її зменшення не може перевищувати обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період виключно для:
- внесення плати за землю,
- сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки,
- сплати вартості комунальних послуг.
За таких умов, суд робить висновок, що відповідач не спростував доводи позивача відносно зупинення господарської діяльності та невикористання орендованого майна в повному обсязі внаслідок карантинних обмежень, що засвідчено відповідною довідкою від 03 березня 2021 року. Водночас такі обставини є підставою для зменшення розміру орендної плати, що сплачується позивачем.
Крім того суд зазначає, що саме на державу та уповноважені органи покладено обов'язок із запровадження чітких та прозорих процедур відносно алгоритму зменшення орендної плати під час дії карантинних обмежень. Такий обов'язок обумовлено принципами правової визначеності та належного урядування.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, дотримання процедурних норм є юридичною вимогою, згідно з якою держава, яка керується принципом верховенства права, повинна поважати і враховувати права особи, а також визначати процедурні межі здійснення повноважень органами публічної влади.
Саме ж верховенство права, відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 року, це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема в закони, які за змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Таким чином, ця юридична позиція Конституційного Суду України поширюється і на необхідність врегулювання органами публічної влади "правової процедури", яка визначає критерії справедливого ставлення органів публічної влади до особи.
Доктрина "правова процедура" міститься у статті 6 (1) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, її розвинуто у рішеннях Європейського суду з прав людини, які враховуються судом як джерело права (ч. 4 ст. 11 ГПК України).
Згідно з принципом "належного урядування" ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу і такі помилки, за загальним правилом, не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (Постанова Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 2340/4521/18).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (Рішення ЄСПЛ у справі "Лелас проти Хорватії").
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (Рішення у справах "Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини").
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Рішення у справах "Лелас проти Хорватії" від 20 травня 2010 року, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (Рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").
А тому, запровадивши нормативне регулювання процедур зменшення орендної плати починаючи з 16 липня 2020 року, державні органи повинні були встановити чіткі процедури щодо реалізації прав орендарів, в даному випадку позивача.
Також суд враховує, що відповідачем не доведено понесення у спірний період передбачених пунктом 14 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України витрат на внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг.
Таким чином, якщо у зв'язку із запровадженими обмеженнями орендоване майно не могло використовуватися орендарем в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі, він має звернутися до орендодавця про зменшення (звільнення) від орендної плати відповідно до положень ЦК України, а не постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 року №611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину".
Розглядаючи даний спір з урахуванням висунутої позивачем вимоги про зменшення орендної плати суд повинен оцінити належність та ефективність обраного позивачем способу захисту. За таких умов суду необхідно з'ясувати, чи може така вимога забезпечити реальне поновлення порушеного права, чи відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Згідно з положеннями статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб'єктивних прав є звернення до суду.
Також Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18; в пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19).
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Зміст зазначених у статті 15 ЦК України підстав для захисту не розкривається, але він відображений у відповідних нормах статей, що регулюють ту чи іншу категорію правовідносин.
Обов'язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц).
При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
Таким чином, з огляду на: правовідносини сторін у справі (договірні, засновані на оренді державного майна); наявність відповідного порушення відповідачем прав позивача та характер такого порушення (безпідставна відмова у зменшенні орендної плати); відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права (зменшення орендної плати); наявність законодавчо закріплених гарантій щодо порушеного права позивача (норми цивільного законодавства передбачають право позивача на зменшення орендної плати за встановлених судом обставин); суд вважає обраний позивачем спосіб захисту належним та ефективним.
Відповідно до приписів частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Висновки суду
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що починаючи з 01 жовтня 2020 року по 28 лютого 2021 року на підставі пункту 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України позивач (Орендне підприємство санаторій "Червона калина") має право на зменшення розміру орендної плати на 826 953,71 грн., що нараховується згідно договору про внесення змін до договору оренди з правом викупу від 20.05.1994 року шляхом викладення його в новій редакції, який укладений 15 січня 2019 року між Орендним підприємством санаторій "Червона калина" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
У зв'язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, судові витрати що складаються з судового збору в розмірі 12 404,31 грн. підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Зменшити Орендному підприємству санаторій "Червона калина" орендну плату за користування цілісним майновим комплексом - санаторій "Червона калина", який розташований за адресою: Рівненський р-н, с. Жобрин, вул. Лісова, 1, за період із 01 жовтня 2020 року по 28 лютого 2021 року на 826 953,71 грн., що нараховується згідно Договору про внесення змін до договору оренди з правом викупу від 20.05.1994 року шляхом викладення його в новій редакції, який укладений 15 січня 2019 року між Орендним підприємством санаторій "Червона калина" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях.
3. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (33028, м.Рівне, вул. 16 Липня 77, код ЄДРПОУ 42956062) на користь Орендного підприємства санаторій "Червона калина" (35310, Рівненська область, село Жобрин, вул. Лісова 1, код ЄДРПОУ 210827174) 12 404 (дванадцять тисяч чотириста чотири) грн. 31 коп. судового збору.
Позивач (Стягувач): Орендне підприємство санаторій "Червона калина" (35310, Рівненська область, село Жобрин, вул. Лісова 1, код ЄДРПОУ 210827174)
Відповідач (Боржник): Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (33028, м.Рівне, вул. 16 Липня 77, код ЄДРПОУ 42956062).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 14 травня 2021 року.
Суддя Качур А.М.