36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
14.05.2021 Справа № 917/308/21
Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи
за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д,
до ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
про стягнення 33 372,77 грн.
Представники сторін: не викликались.
Суть спору:
Розглядається позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення 33 372,77 грн., з яких 33 328,38 грн. - заборгованість за кредитним договором б/н від 03.02.2020 р., 44,39 грн. - відсотки за користування кредитом.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 05.04.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Аргументи учасників справи:
Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач порушив умови укладеного кредитного договору від 28.01.2020 року, не повернув позивачу кредитні кошти у передбачений договором термін.
Відповідач у визначеному господарським процесуальним законодавством порядку на позов не відреагував, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи, про покладені на нього обов'язки та його процесуальні права (повідомлення про вручення відповідачу копії ухвали від 05.04.2021 р. міститься в матеріалах справи).
Згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Виклад обставин справи, встановлених судом:
03.02.2020 року між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та фізичною особою-підприємцем Воловод Анною Олегівною було укладено шляхом підписання Заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» кредитний договір, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 50 000,00 грн.
У вказаній заяві зазначено, що ФОП Воловод А.О. приєднується до розділу « 1.1. Загальні положення» та підрозділу « 3.2.8. Умови та правила надання послуги «КУБ»» Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті АТ КБ «ПРИВАТБАНК» pb.ua на дату укладення договору. Крім того, відповідно до заяви відповідач згоден з тим, що ця Заява та Умови разом складають кредитний договір між Банком та Клієнтом.
Згідно з умовами вказаного договору б/н від 03.02.2020 р. кредит надається для фінансування поточної діяльності Клієнта (малий і середній бізнес) та/або для придбання основних засобів.
Судом встановлено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 18.06.2020 року припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця Воловод Анни Олегівни.
Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
При цьому, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її зобов'язання за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.
Дані висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 р. по справі № 916/559/17, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України мають враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Таким чином, зобов'язання Фізичної особи-підприємця Воловод Анни Олегівни за кредитним договором б/н від 03.02.2020 р., з урахуванням вищевикладеного, перейшли до фізичної особи ОСОБА_1 .
Посилаючись на те, що відповідач не повернув кредитні кошти у розмірі, визначеному договором б/н від 03.02.2020 р., позивач просить стягнути з Воловод Анни Олегівни 33 372,77 грн., з яких 33 328,38 грн. - заборгованість за кредитним договором б/н від 03.02.2020 р., 44,39 грн. - відсотки за користування кредитом.
Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: Заява про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» від 28.01.2020 р. з додатком, виписки по рахункам Воловод А.О. та ін.
Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:
За змістом ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).
Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до норм ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Частиною 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
03.02.2020 року Фізичною особою-підприємцем Воловод Анною Олегівною було підписано «Заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» із використанням електронного цифрового підпису.
Таким чином, 03.02.2020 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, який складається з умов, що безпосередньо визначені у вищевказаній заяві.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 1.3. Заяви від 03.02.2020 р. встановлено, що кредит надається на строк 12 місяців з дати видачі коштів клієнту. Погашення заборгованості здійснюється щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом (п. 1.6 Заяви).
Також відповідно до п. 1.4 Заяви Клієнт зобов'язаний сплачувати на користь Банку проценти за користування кредитом: перші 6 місяців 1,6 % в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця - 1,4 % від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту), а також проценти за користування кредитом у разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитним договором: 4 % від суми простроченої заборгованості (п. 1.4-1.5 Заяви).
Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем свого обов'язку за договором щодо надання 04.02.2020 року відповідачу 50 000,00 грн. кредитних коштів в межах кредитного ліміту, внаслідок чого у ФОП Воловод А.О. виник обов'язок повернути кредит.
Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 1049 Цивільного кодексу України суму кредиту та проценти за користування кредитом сплатив не в повному обсязі, що підтверджується виписками по рахункам ОСОБА_1 та не спростовано відповідачем.
Таким чином, судом встановлено що заборгованість Воловод Анни Олегівни за наданим кредитом в сумі 33 328,38 грн. та відсотками в сумі 44,39 грн. за кредитним договором б/н від 03.02.2020 р. підтверджена документально та не спростована відповідачем (розрахунок - в матеріалах справи, а.с. 18).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_1 33 328,38 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 03.02.2020 р. та 44,39 грн. відсотків за користування кредитом.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Воловод Анни Олегівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 33 372,77 грн., з яких 33 328,38 грн. - заборгованість за кредитним договором б/н від 03.02.2020 р., 44,39 грн. - відсотки за користування кредитом; 2 270,00 грн. судового збору.
3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 14.05.2021 р.
Суддя О.С. Мацко