ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.05.2021Справа № 910/3726/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДВ"
про стягнення 57 612,41 грн.,
Без виклику (повідомлення) представників учасників справи.
Фізична особа-підприємець Василевський Віктор Якович (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДВ" (далі - відповідач) про стягнення 57 612,41 грн., з яких: 44 599,00 грн. - попередня оплата, 3 093,61 грн. - пеня, 9 919,80 грн. - штраф.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що між ним та відповідачем 20.10.2020 року було укладено договір поставки № 20/10/20, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити, а позивач - прийняти та оплатити погоджений між сторонами товар. На виконання умов означеного договору позивач здійснив попередню оплату вказаного товару на суму 49 599,00 грн., проте відповідач товар не поставив, суму попередньої оплати позивачу в повному обсязі у добровільному порядку не повернув, унаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗДВ" утворилась заборгованість та виникли підстави для стягнення штрафних санкцій. З урахуванням наведеного, позивач звернувся до суду з позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.03.2021 року відкрито провадження у справі № 910/3726/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала від 15.03.2021 року про відкриття провадження у справі № 910/3726/21 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02121, місто Київ, вулиця Колекторна, будинок 38/40, що підтверджується поштовим повідомленням з трек-номером 0105480038955, відповідно до якого відповідач ухвалу суду отримав 22.03.2021 року.
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 15.03.2021 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 15.03.2021 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 року в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
20.10.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗДВ" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Василевським Віктором Яковичем (покупець) було укладено договір поставки № 20/10/20 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця відходи полімерні вторинні (полімери вторинні), а покупець, у свою чергу, - прийняти зазначений товар і оплатити його вартість.
Згідно з пунктом 1.2 Договору асортимент, кількість, характеристики, ціна кожної окремої партії товару за цим Договором визначається сторонами в рахунках, видаткових накладних та специфікаціях, які повинні бути підписані обома сторонами являються невід'ємними частинами цього Договору. Строк поставки та порядок оплати визначаються в цьому Договорі, якщо інше не передбачено в додаткових угодах до цього Договору. Сторони домовилися, що накладна на товар має статус специфікації за даним Договором.
У пункті 1.3 наведеного правочину сторони погодили, що право власності на товар у покупця виникає з моменту фактичного отримання товару уповноваженим представником покупця та підписання ним видаткової накладної або акту приймання-передачі.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договору загальна вартість цієї угоди складається з сум всіх видаткових накладних, які є невід'ємними частинами цього Договору. Підставою для оплати партії товару є узгоджена сторонами специфікація та рахунок на кожну окрему партію товару.
Розрахунки за цим Договором здійснюються покупцем в національній валюті України у безготівковій формі на поточний рахунок банку постачальника згідно з рахунком та даним Договором. Датою виконання зобов'язання по оплаті за товар є дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника (пункт 2.3 Договору).
За умовами пункту 2.4 Договору покупець здійснює оплату за товар на наступних умовах: за кожну партію товару 50 % вартості товару покупець зобов'язаний сплатити у термін 5 (п'ять) банківських днів з моменту одержання рахунку-фактури від постачальника; 50 % вартості товару покупець зобов'язаний сплатити у термін 3 (трьох) банківських днів з моменту передачі товару від постачальника покупцю, згідно дати у видатковій накладній. Інший розрахунок за поставлену партію товару узгоджується постачальником та покупцем в кожному окремому випадку.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що поставка товару здійснюється згідно заявки покупця, узгодженої з постачальником. Оформлення та надсилання заявки на партію товару постачальнику здійснюється покупцем при виникненні необхідності в товарі засобами факсимільного зв'язку. Постачальник зобов'язаний підтвердити наявність товару протягом 3 (трьох) робочих днів з дня надходження заявки, відповідно. Таким підтвердженням є виставлення рахунку-фактури покупцю на оплату вартості товару, вказаного в заявці.
Поставка партії товару здійснюється протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту зарахування коштів на рахунок постачальника. Доставка партії товару за цим Договором здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "ІНКОТЕРМС 2010", які застосовуються за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено сторонами у специфікації або додатках до Договору, які є невід'ємною частиною цього Договору, на умовах DAP - м. Харків. Місце постачання товару - склад покупця за адресою: вул. Киргизька, 19. Зобов'язання постачальника вважаються виконаними, коли він надасть в розпорядження покупцю не розвантажений з транспортного засобу товар в місці постачання. Розвантаження товару з транспортного засобу постачальника здійснюється засобам покупця та за його рахунок.
Товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту передачі товару безпосередньо покупцю або повноважному представнику покупця відповідно до накладної (пункт 3.4 Договору).
Відповідно до пункту 6.1 цього Договору останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань. Договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік, у разі відсутності пропозицій будь-якої сторони, направлених за 30 днів до закінчення терміну дії Договору.
Судом встановлено, що відповідач виставив позивачу рахунок від 23.11.2020 року № 140 на оплату відходів полімерних вторинних на загальну суму 99 198,00 грн.
З урахуванням виставленого відповідачем рахунку, а також на виконання положень пункту 2.4 Договору, Фізична особа-підприємець Василевський Віктор Якович здійснив оплату 50 % вартості відповідної партії товару, вказаної в рахунку від 23.11.2020 року № 140, перерахувавши Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗДВ" відповідно до платіжного доручення від 25.11.2020 року № 18300 грошові кошти у розмірі 49 599,00 грн.
Разом із тим, відповідач у строк, передбачений пунктом 3.1 Договору, не поставив позивачу погоджений сторонами товар ні на загальну суму його вартості - 99 198,00 грн., ні на фактично сплачену покупцем суму в розмірі 49 599,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Фізична особа-підприємець Василевський Віктор Якович посилався на те, що листом від 30.11.2020 року № 2020/11-30/1 він звернувся до відповідача з вимогою про повернення вищенаведеної суми фактично сплачених позивачем коштів у розмірі 49 599,00 грн. та сплату відповідачем штрафу в розмірі 10 % від вартості непоставленого товару.
У відповідь на означену вимогу Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗДВ" направило позивачу лист, в якому гарантувало поставку товару згідно з рахунком від 23.11.2020 року № 140 до 15.12.2020 року або повернення сплачених покупцем коштів у разі непоставки такого товару.
Оскільки відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань перед позивачем в частині поставки погодженого сторонами товару, а також не повернув у повному обсязі отриману від покупця суму попередньої оплати цього товару, сплативши позивачу 21.12.2020 року лише 5 000,00 грн. та заборгувавши таким чином останньому 44 599,00 грн., Фізична особа-підприємець Василевський Віктор Якович звернувся до суду з даним позовом про повернення здійсненої ним передоплати у розмірі 44 599,00 грн., а також стягнення з відповідача 3 093,61 грн. пені та 9 919,80 грн. штрафу, нарахованих внаслідок несвоєчасної поставки товару.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Як було зазначено вище, на виконання укладеного між сторонами Договору позивачем було сплачено на користь відповідача 50 % вартості відповідної партії товару, погодженої сторонами та вказаної в рахунку від 23.11.2020 року № 140, у розмірі 49 599,00 грн., однак такий товар від відповідача, зокрема, на суму попередньої оплати у вказаному розмірі позивач не отримав.
При цьому, судом визначено правову природу сплаченої суми коштів у розмірі 49 599,00 грн. саме як попередня оплата, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов'язань.
Правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов'язань за договором не змінюється і залишається такою до моменту, коли сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.
Про належне виконання позивачем своїх грошових зобов'язань за Договором зі здійснення попередньої оплати вищенаведеного товару свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення покупцем своїх зобов'язань.
Водночас судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗДВ" не поставило позивачу погоджений сторонами товар ні на загальну суму його вартості - 99 198,00 грн., ні на фактично сплачену покупцем суму в розмірі 49 599,00 грн., повернувши при цьому лише частину перерахованої позивачем попередньої оплати в розмірі 5 000,00 грн.
Докази, які спростовують вказані обставини, у матеріалах справи відсутні.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частина 1 статті 665 Цивільного кодексу України).
Питання щодо повернення попередньої оплати у випадку непоставки товару врегульовано статтею 693 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
При цьому, припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Як було вказано вище, листом від 30.11.2020 року № 2020/11-30/1 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення суми фактично сплачених ним коштів у розмірі 49 599,00 грн. та сплату відповідачем штрафу в розмірі 10 % від вартості непоставленого товару.
У відповідь на означену вимогу Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗДВ" направило позивачу лист, в якому гарантувало поставку товару згідно з рахунком від 23.11.2020 року № 140 до 15.12.2020 року або повернення сплачених покупцем коштів у разі непоставки такого товару на банківський рахунок Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича згідно з листом останнього від 30.11.2020 року № 2020/11-30/1.
Проте всупереч умовам Договору відповідач не виконав своїх зобов'язань перед позивачем в частині поставки погодженого сторонами товару, а також не повернув у повному обсязі отриману від покупця суму попередньої оплати цього товару, сплативши позивачу лише 5 000,00 грн. відповідно до платіжного доручення від 21.12.2020 року № 39 та заборгувавши таким чином останньому 44 599,00 грн.
За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зважаючи на те, що сума боргу відповідача, яка складає 44 599,00 грн. перерахованої позивачем попередньої оплати, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед Фізичною особою-підприємцем Василевським Віктором Яковичем чи поставку позивачу погодженого між сторонами товару, зокрема, на цю суму, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача в частині стягнення з останнього вищенаведеної суми боргу, в зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, у пред'явленому позові Фізична особа-підприємець Василевський Віктор Якович просив суд стягнути з відповідача 3 093,61 грн. пені, нарахованої внаслідок прострочення поставки товару за період з 01.12.2020 року по 05.03.2021 року на суму основного боргу в розмірі 99 198,00 грн., а також 9 919,80 грн. штрафу, що становить 10 % вартості несвоєчасно поставленого товару.
Відповідно до пункту 4.2 Договору у разі порушення строків поставки постачальник зобов'язаний сплатити пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення та, за вимогою покупця, штраф у розмірі 10 % від вартості несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару.
Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Судом встановлено, що за умовами укладеного між сторонами Договору відповідач повинен був здійснити поставку погодженої партії товару протягом 5 календарних днів з моменту зарахування спірних коштів на рахунок постачальника, тобто до 30.11.2020 року включно.
Разом із тим, як було зазначено вище, документально підтверджене волевиявлення Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича щодо обрання одного з вищенаведених варіантів поведінки, передбачених частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, було виражене у направленні відповідачу листа від 30.11.2020 року № 2020/11-30/1 з вимогою про повернення суми фактично сплачених позивачем коштів у розмірі 49 599,00 грн. Факт отримання продавцем цього листа підтверджується, зокрема, змістом наданої Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗДВ" відповіді на означену вимогу, копія якої наявна у матеріалах справи.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДВ" щодо поставки товару після направлення йому листа позивача від 30.11.2020 року трансформувалося у грошове зобов'язання з повернення позивачу сплачених останнім грошових коштів попередньої оплати такого товару, яке виникло 01.12.2020 року.
Водночас відповідно до наданого позивачем розрахунку заявлених ним до стягнення з відповідача сум штрафних санкцій вбачається, що Фізична особа-підприємець Василевський Віктор Якович на підставі пункту 4.2 Договору просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДВ", зокрема, пеню, нараховану в період з 01.12.2020 року по 05.03.2021 року, тобто коли у відповідача фактично було відсутнє прострочення виконання ним негрошового зобов'язання з поставки товару.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 3 093,61 грн. пені.
Крім того, зважаючи на дату сплати позивачем грошових коштів попередньої оплати (25.11.2020 року), встановлений Договором строк поставки товару (до 30.11.2020 року включно), а також адресований постачальнику лист позивача від 30.11.2020 року з вимогою про повернення коштів (а не поставку товару), суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДВ" 9 919,80 грн. штрафу, нарахованого внаслідок порушення ним строків поставки товару.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження поставки погодженого сторонами товару чи сплати спірної суми заборгованості (передоплати).
За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням вищенаведеного.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У той же час відповідно до частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Зважаючи на те, що позивач у даній справі відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача в дохід бюджету суми вказаного збору пропорційно розміру задоволених вимог Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДВ" про стягнення 57 612,41 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДВ" (02121, місто Київ, вулиця Колекторна, будинок 38/40; код ЄДРПОУ 43050589) на користь Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 44 599 (двадцять тисяч вісімсот двадцять одну) грн. 60 коп. попередньої оплати.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДВ" (02121, місто Київ, вулиця Колекторна, будинок 38/40; код ЄДРПОУ 43050589) в дохід Державного бюджету України 1 757 (одну тисячу сімсот п'ятдесят сім) грн. 26 коп. витрат по сплаті судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.
5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
6. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
8. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено та підписано 14.05.2021 року.
Суддя В.С. Ломака