ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.05.2021Справа № 910/3612/21
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Спичака О.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/3612/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 45 496,87 грн.
Без виклику учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторське підприємство «Вертикаль» звернулося до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 45 496,87 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем, як перевізником, вимог чинного законодавства України щодо збереження кількості вантажу під час надання послуг перевезення згідно з умовами Договору № 99-4001366/2020-001 про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 24.03.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
30.03.2021 від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.
12.04.2021 від позивача надійшла заява про судову практику у подібних справах.
21.04.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який містить клопотання про поновлення строку для надання відзиву.
Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частинами 1-2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку для надання відзиву по справі, вважає обґрунтованими підстави пропуску відповідачем строку подання відзиву та задовольняє вказане клопотання, а відзив, поданий відповідачем 21.04.2021 приймається судом до уваги.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
24.03.2020 між AT «Укрзалізниця» та ТОВ «ТЕП «Вертикаль» укладений Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-40001366/2020-001.
Відповідно до п. 1.1. Договору, його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
Згідно п. 1.3. Договору, перевезення - це послуга, в процесі надання якої Перевізник зобов'язується доставити довірений Замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а Замовник зобов'язується оплатити послуги у передбаченому договором порядку. Перевезення оформлюється накладною відповідно до Договору, Статуту залізниць України, Збірника Тарифів та Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, Правил перевезення вантажів, СМГС, КОТІФ відповідно.
Згідно з п. 1.4. Договору, надання послуг за Договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
Договір є публічним договором, за яким Перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (п. 1.5 Договору).
Згідно з п. 1.10. Договору, останній є укладеним з дня надання Замовнику Перевізником Інформаційного повідомлення про укладення Договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1. Договору.
Так, між позивачем та відповідачем Договір укладено 24.03.2020, про що свідчить Повідомлення відповідача від 24.03.2020. Договір вводиться в дію з 01.07.2020.
Відповідно до п. 22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Відповідно до договорів перевезення, оформлених залізничними накладними №33627894 від 14.10.2020 та №33677303 від 18.10.2020, відправник ТОВ «ТЕП «Вертикаль» (позивач) передав відповідачу до перевезення зі станції відправлення Кам'янець-Подільський на станцію призначення Миколаїв-Вантажний вантаж - пшениця та зерно кукурудзи, зокрема, у вагонах №95544706, №95002580 та №95670014. Одержувачем вантажу згідно вказаних накладних є ТОВ СП «Нібулон». Перевезення вантажу здійснювалось у вагонах власності відповідача.
Судом встановлено, що будь-яких зауважень щодо маси вантажу з боку Залізниці при його прийнятті до перевезення та укладенні зазначеного договору перевезення не було.
Разом з тим, Залізниця не скористалася своїм правом, визначеним п. 24 Статуту залізниць України, якою передбачено право останньої перевіряти кількість та масу переданого до перевезення вантажу, та погодилася із масою вантажу, визначеною відправником.
19.10.2020 по прибутті вантажу на станцію призначення Миколаїв Вантажний та після його отримання від Залізниці одержувач здійснив первинне переваження вагона на брутто (у завантаженому стані) на власних вагонних вагах та виявив різницю із вагою відправника в сторону зменшення (недостача вантажу):
вагон № 95544706 - різниця в сторону зменшення на 2300 кг.
23.10.2020 по прибутті вантажу на станцію призначення Миколаїв Вантажний та після його отримання від Залізниці одержувач здійснив первинне переваження вагона на брутто (у завантаженому стані) на власних вагонних вагах та виявив різницю із вагою відправника в сторону зменшення (недостача вантажу):
вагон № 95002580 - різниця в сторону зменшення на 2100 кг;
вагон №95670014 - різниця в сторону зменшення на 1250 кг.
Пунктом 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.
Відповідно до графи 20 залізничної накладної №33627894 вантаж пшениця перевозився відповідачем насипом.
Відповідно до графи 20 залізничної накладної №33677303 вантаж кукурудза перевозився відповідачем насипом.
Так, після встановлення обставин недостачі вантажу, у відповідності до п. 52 та пп. «а» п. 129 Статуту залізниць України одержувачем вантажу на станцію призначення Миколаїв-Вантажний подано телефонограми №20-2/35 від 20.10.2020, №25/35 від 25.10.2020 та №26-1/35 від 26.10.2020 з вимогою провести комісійну видачу вантажу у вказаних вагонах та скласти комерційний акт.
Листами №649/м від 21.10.2020, №658/м від 26.10.2020 та №659/м від 26.10.2020 станція призначення Миколаїв-Вантажний повідомила одержувача про відсутність підстав для комісійної видачі вантажу з посилання на п. 52 Статуту залізниць України.
Із зазначеного вище листа вбачається, що відповідачем всупереч вимогам п. 52 та пп. «а» п. 129 Статуту залізниць України комісійну перевірку та видачу вантажу не зроблено, комерційний акт про недостачу вантажу у вагонах №95544706, № 95002580 та №95670014 не складено.
Станція призначення Миколаїв-Вантажний повідомила заявника про те, що спірні вагони були прийняті від залізниці без зауважень. Відповідач у своїх запереченнях проти позову також зазначає про те, що спірні вагони були прийняті від залізниці без зауважень, про що свідчить підпис відповідальної особи одержувача в пам'ятках про подавання вагонів.
Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458, не передбачено, ані права, ані обов'язку вантажоодержувача вносити до пам'яток про забирання вагонів будь-які зауваження, у тому числі і щодо технічного стану вагону, про стан ЗПП тощо. Вказане також підтверджується листом АТ «Українська залізниця» за № ЦМ-12/102 від 17.03.2021, копія якого міститься в матеріалах справи, подана позивачем до суду 30.03.2021.
Таким чином, пам'ятка не свідчить про будь-які інші обставини, крім того факту, що залізниця передала, а вантажоодержувач прийняв відповідний вагон. Законодавством України не передбачено обов'язку вантажоодержувача вносити до цього документу будь-які інші відомості.
Отже, відсутність таких зауважень у відповідній пам'ятках не спростовує жодних доводів позивача.
На відмову у комісійній видачі вантажу одержувач подав начальнику виробничого підрозділу «Дирекція залізничних перевезень з організації взаємодії портів та припортових станцій» скарги на відмову у складанні комерційного акту від 21.10.2020 № 13841/3-20/35, №14000/3-20/35 та №14003/3-20/35 від 26.10.2020.
У відповідь на зазначені скарги одержувача, станція призначення за дорученням дирекції залізничних перевезень склала Комерційні акти №415207/249 від 22.10.2020 про недостачу вантажу у вагоні №95544706 у кількості 2300 кг, №415207/264 від 28.10.2020 про недостачу вантажу у вагоні №95002580 у кількості 2100 кг. Отримавши на підпис оформлені дані Комерційні акти одержувач вантажу ТОВ СП «Нібулон» встановив, що останні складені з порушеннями п.9 Правил складання актів та не містить опису зовнішнього стану вагона та детального опису стану вантажу всередині вагону. Даний комерційний акт підписаний одержувачем із зауваженнями (листи №14039/3-20/35 від 27.10.2020 та №14361/3-20/35 від 04.11.2020).
27.10.2020 одержувач у порядку п.16 Правил складання актів подав начальнику дирекції залізничних перевезень скаргу від 27.10.2020 №14040/3-20/35 на оформлення Комерційного акта з порушенням п.9 Правил складання актів, в якій детально описав про прибуття спірного вагона на станцію призначення у технічно справному стані з ознаками недостачі вантажу та просив переоформити даний акт. Відповідь на дану скаргу вантажоодержувач не отримав.
У зв'язку з відмовою Залізниці здійснити комісійну видачу вантажу у зазначеному вагоні, позивач замовив Регіональній Торгово-промисловій палаті Миколаївської області проведення експертизи, за результатами проведення якої щодо вагонів №95544706, № 95002580 та №95670014 складені Акти експертизи №120-1024 від 22.10.2020, №120-1039/1 та №120-1039від 28.10.2020.
Відповідно до п. 6 вищезазначених актів завданням експертизи було визначення кількості вантажу шляхом зважування і зовнішній огляд вагона. Експертизою встановлені наступні обставини:
1) При огляді пломбування встановлено:
- вагон №95544706 опломбовано 7-ма запірно-пломбувальними пристроями (ЗПП) з відбитком «Варта, Універсал М, УЗ» номери ЗПП, відбиток пломб відповідає даним, вказаним у накладній. На металевій планці вказано: Каменец-Под Теп Вертикаль;
- вагон №95002580 опломбовано запірно-пломбувальними пристроями (ЗПП) з відбитком «Варта, Універсал М, УЗ» номери ЗПП, відбиток пломб відповідає даним, вказаним у накладній. На металевій планці вказано: Каменец-Под Теп Вертикаль;
- вагон №95670014 опломбовано запірно-пломбувальними пристроями (ЗПП) з відбитком «Варта, Універсал М, УЗ» номери ЗПП, відбиток пломб відповідає даним, вказаним у накладній. На металевій планці вказано: Каменец-Под Теп Вертикаль.
2) При зовнішньому огляді розвантажувальних бункерів встановлено:
- у вагоні №95544706 на середньому розвантажувальному бункері, з протилежної сторони від штурвалів, в місці прилягання кришки до корпусу бункера на довжині 45 см виявлено зазор, який частково задутий монтажною піною свіжого походження та зі сторони штурвалів, в місці прилягання кришки до корпусу бункера на довжині 20 см виявлено зазор, який частково задутий монтажною піною свіжого походження, у щілинах видно затиснуті зерна пшениці;
- вагон №95002580 в місці прилягання кришки до корпусу бункера виявлені зазори (щілини), які частково задуті запиленою монтажною піною з наявністю зерна кукурудзи;
- у вагоні №95670014 на першому від сходів вагона та другому (середньому)розвантажувальних бункерах по обидві сторони вагона, в місці прилягання кришки до корпусу бункера, виявлені зазори (щілини) з затиснутим зерном пшениці.
3) При знятті ЗПП та розкритті в присутності експерта верхніх завантажувальних люків та огляді поверхні і місткості вантажу через завантажувальні люки виявлено:
- у вагоні №95544706 І (перший) та ІV (четвертий) люки мають рівну поверхню, без заглиблень, між ІІ (другим) та ІІІ (третім) люками від сходів є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) на довжині близько 3,0м та завглибшки візуально: з протилежної сторони від штурвалів до 0,25 м та зі сторони штурвалів до 0,20м від поверхні вантажу з чітко позначеною смугою по всій ширині вагону, характерною для стікаючого вантажу вниз, направленою на дві сторони середнього розвантажувального люка, який має зазори з затиснутими зернами пшениці;
- у вагоні №95002580 перший та четвертий люки мають рівну поверхню, без заглиблень, між другим та третім люками від сходів завантажувальними люками є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронки (порожнини) довжиною близько 2,5м, шириною близько 1,2м та завглибшки до 0,8м від поверхні вантажу, з чітко позначеною смугою, характерною для стікаючого вантажу вниз, у бік першого від сходів розвантажувального бункеру з протилежної сторони від штурвалів вагона;
- у вагоні №95670014 перший та четвертий люки мають рівну поверхню, без заглиблень, між другим та третім люками від сходів завантажувальними люками є конусоподібне поглиблення вантажу у вигляді воронок (порожнин) візуально довжиною близько 1,5м та завглибшки до 0,5м від поверхні вантажу, з чітко позначеними смугами, характерними для стікаючого вантажу вниз, у бік середніх розвантажувальних бункерів з наявністю затиснутих зерен кукурудзи.
4) висновок експерта:
- при зважування і огляді залізничного вагону №95544706, за непорушеними ЗПП відправника, завантаженого зерном пшениці, фактична маса нетто складає 66700 кг, що на 2300 кг менше проти даних, вказаних у залізничній накладній. Вагон має на середньому розвантажувальному бункері зазори, задуті монтажною піною свіжого походження, у щілинах видно зерно пшениці;
- при зважування і огляді залізничного вагону №95002580, завантаженого зерном кукурудзи, фактична маса нетто складає 60150 кг, що на 2100 кг менше проти даних, вказаних у залізничній накладній. Щільність закриття розвантажувальних бункерів не забезпечує збереження вантажу при транспортуванні;
- при зважування і огляді залізничного вагону №95670014, завантаженого зерном кукурудзи, фактична маса нетто складає 64150 кг, що на 1250 кг менше проти даних, вказаних у залізничній накладній. Щільність закриття розвантажувальних бункерів не забезпечує збереження вантажу при транспортуванні.
Зважування вагонів №95544706 та №95002580 здійснювалось в присутності представника вантажоодержувача, позивача, станції Миколіїв Вантажний.
Зважування вагона №95670014 здійснювалось в присутності представників вантажоодержувача та позивача. При проведенні експертизи представники станції Миколаїв Вантажний присутні не були.
З наведених вище обставин вбачається, що вагони №95544706 та №95002580 та №95670014 прибули на станцію призначення Миколаїв Вантажний технічно несправними, що призвело до недостачі вантажу у загальному розмірі 5650 кг.
Враховуючи положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявленої позовної вимоги.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Частиною 5 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Статут залізниць України (надалі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (п. 2 Статуту).
Статтею 5 Статуту передбачено, що нормативні документи, які визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення (стаття 6 Статуту).
Наявні в матеріалах справи залізничні накладні №33627894 від 14.10.2020 та №33677303 від 18.10.2020 свідчать про укладення між вантажовідправником і залізницею як перевізником договору перевезення вантажу.
Відповідно до п. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Згідно з п. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Пунктом 114 Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.
Виходячи з наведених положень, підставою для покладення на Залізницю відповідальності у вигляді відшкодування вартості прийнятого до перевезення вантажу є втрата вантажу з вини залізниці.
Відповідно до п. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Підпунктом «б» п. 130 Статуту визначено, що у випадку недостачі, псування або пошкодження вантажу одержувач має право на пред'явлення до залізниці претензій або позовів за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.
Пунктом 111 Статуту визначено перелік обставин, наявність яких звільняє Залізницю від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу. Відповідно до п. 110 Статуту Залізниця може бути звільнена від відповідальності, якщо вона доведе й інші обставини, що свідчать про відсутність її вини.
Так, заперечення відповідача з посиланням на пп. «а» п. 111 Статуту судом відхиляються з огляду на наступне.
Згідно пп. «а» п. 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Встановлені Актами експертизи №120-1024 від 22.10.2020, №120-1039/1 та №120-1039від 28.10.2020 обставини свідчать про пошкодження спірних вагонів №95544706, №95002580, №95670014 під час їх перевезення Залізницею, що в силу п. 111 Статуту залізниць України унеможливлює звільнення залізниці від відповідальності за недостачу вантажу, навіть за умови непошкоджених пломб (ЗПП) вантажовідправника.
Також, як вбачається з вказаних Актів експертизи, на станцію призначення Миколаїв-Вантажний спірні вагони №95544706, №95002580, №95670014 прибули технічно несправним (пошкодженим). Технічна несправність даних вагонів полягає у механічному пошкодженні (вплив на розвантажувальні люки) та розжиманні розвантажувальних люків вагонів, наявність зазорів, через які проглядається затиснуте зерно пшениці та кукурудзи і через які можлива втрата вантажу. І ці пошкодження виникли саме під час перевезення вантажу залізницею, оскільки на станції відправлення Кам'янець-Подільський дані вагони були у всіх відношеннях справні, підстав для відмови у користуванні цим вагонами та їх не допуску до перевезення не було.
Відповідно до п. 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу вагони.
Згідно п. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Виходячи із вищенаведеного, можна дійти висновку, що Залізниця не зобов'язана перевіряти кількість та масу вантажу, що передається їй до перевезення згідно залізничної накладної. У той же час, здійснення такої перевірки - в інтересах самої Залізниці як перевізника по договору перевезення, що несе майнову відповідальність за схоронність зданої до перевезення кількості вантажу.
Відповідач своїм правом, визначеним п. 24 Статуту не скористався, та підписав залізничні накладні №336278945 та №33677303 без будь-яких зауважень та заперечень, в той час як технічна несправність спірних вагонів підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Пунктом 52 Статуту передбачені окремі самостійні випадки, коли на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.
Відповідно до графи 20 залізничних накладних №336278945 та №33677303 вантаж пшениця та кукурудза у спірних вагонах перевозився відповідачем насипом.
По прибутті спірних вагонів №95544706, №95002580 та №95670014 на станцію призначення Миколаїв-Вантажний та після їх отримання від Залізниці одержувач вантажу ТОВ СП «Нібулон» здійснив огляд цих вагонів та первинне їх переваження по брутто (у завантаженому стані без вивантаження вантажу) на вагах перевантажувального комплексу та виявив різницю із вагою відправника в сторону зменшення (недостача вантажу): вагон № 95544706 - різниця в сторону зменшення на 2300 кг; вагон №95002580 - різниця в сторону зменшення на 2100 кг; вагон №95670014 - різниця в сторону зменшення на 12500 кг.
При цьому, виявити недостачу маси вантажу у спірних вагонах, які опломбовані запірно-пломбувальними пристроями (надалі - ЗПП), можливо здійснити тільки шляхом зважування вагонів на вагонних вагах, а не при візуальному огляді вагонів під час їх прийняття від залізниці одержувачем. Виявити стан вантажу всередині даних вагонів можливо здійснити тільки після зняття з вагонів ЗПП та розкриття вагонів з наступним оглядом поверхні вантажу.
Пунктом 23 Правил видачі вантажів передбачено, що у разі вивантаження на місцях загального користування вимога щодо перевірки маси вантажів може бути заявлена письмово одержувачем до початку вивантаження. Вимога щодо перевірки маси вантажу у вагонах, що подаються на під'їзну колію, може бути заявлена в момент приймання вагонів у пункті, встановленому договором.
Згідно з підпунктом "а" п. 129 Статуту, комерційний акт складається для засвідчення таких обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Виходячи з системного аналізу положень Статуту та вищезазначених Правил видачі вантажів, отримувач вантажу не позбавлений права заявити вимогу щодо перевірки маси вантажу після подавання вагону.
Відповідно до обставин справи, одержувач після виявлення недостачі вантажу та керуючись п. 52 та пп. "а" п. 129 Статуту, телефонограмами звертався на станцію призначення Миколаїв-Вантажний із вимогами щодо проведення комісійної перевірки та видачі вантажу у спірних вагонах.
При цьому, подання одержувачем на станцію призначення Миколаїв-Вантажний заяв з вимогою щодо комісійної перевірки вантажу здійснено після прибуття вантажу на станцію, що не є порушенням Статуту та Правил видачі вантажів, оскільки здійснене до початку вивантаження вагонів, що спростовує заперечення відповідача у цій частині.
Однак, як вже було зазначено вище, Залізниця в порушення п. 52 та пп. "а11 п. 129 Статуту комісійну перевірку та видачу вантажу не зробила, комерційних актів про недостачу вантажу у вагонах №95544706, №95002580, №25670014 не склала.
При цьому, п. 52 Статуту чітко зобов'язує Залізницю здійснити перевірку маси та стану вантажу у разі прибуття вагонів навалом і насипом за наявності вимоги одержувача вантажу, як сторони договору перевезення. Дана імперативна норма не допускає будь-яких відхилень та відступів від вказаного обов'язку Залізниці.
Отже, отримання вимоги одержувача є достатньою підставою для Залізниці здійснити перевірку вантажу незалежно від часу отримання вагонів.
Матеріалами справи підтверджується, що вантажоодержувачем неодноразово направлялись листи з вимогами провести комісійну видачу вантажу, що прибув у вагонах №95544706, №95002580, №25670014 насипом.
Зважаючи на вищевикладені обставинами, судом встановлено те, що позивачем та одержувачем в порядку, визначеному чинним законодавством України, було вжито необхідних заходів задля повідомлення Залізниці про необхідність засвідчення обставин невідповідності маси вантажу комерційним актом, складення якого на вимогу вантажоодержувача (вантажовідправника), згідно приписів підпункту "а" п. 129 Статуту, є обов'язком Залізниці.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази впливу на вантаж та/або спірні вагони зі сторони позивача, одержувача чи інших осіб з часу подавання вагонів до моменту проведення експертизи, відтак відсутні підстави стверджувати, що нестача вантажу сталась на території одержувача.
Відповідно до п. 3.9 роз'яснень Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", коли технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу - відповідальність за нестачу вантажу покладається на перевізника, а прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.
Таким чином, звільнити Залізницю від відповідальності, у зв'язку з тим, що вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника не вбачається за можливе, оскільки спірні вагони прибули технічно пошкодженими.
Разом з тим, друга частина пп. «а» п. 111 Статуту не може бути застосована до даних правовідносин, оскільки вона передбачає можливість звільнити Залізницю від відповідальності за нестачу вантажу у випадку, якщо вантаж надійшов у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника.
Згідно з п. 1 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 №542, у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку.
Зерновий вантаж, зокрема пшениця, кукурудза, який перевозився за накладними №33627894 та №33677303 не віднесено до додатку зазначених Правил, а отже перевезення у вагонах відкритого типу не допускається.
Позивач також направив запит № 785 від 11.10.2019 р. до ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» про надання інформації чи допускається наявність щілин у розвантажувальних люках вагонів-зерновозів та ін.
Згідно листа-відповіді ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» від 06.11.2019 №50.1-36/1203 зазначено, що даний завод має декілька моделей вагонів для зерна у своїй номенклатурі - 19-752 (знятий з виробництва), 19-7016, 19-7053-02 та їх модифікації. Згідно вимог технічних умов на вагони для зерна та ДСТУ 3851-99 (ГОСТ 30243.3-99) «Вагони хопери криті колії 1520 мм для сипких вантажів. Загальні технічні умови», всі розвантажувальні прилади мають забезпечувати щільне прилягання кришок до розвантажувальних отворів та повинні мати ущільнення розвантажувальних люків, не допускаючи просипання вантажу. Тому вагони зі щілинами у розвантажувальному люці, які допускають втрату вантажу, являються технічно несправними та не мають допускатися в експлуатацію.
Отже, встановлені Актами експертизи №120-1024 від 22.10.2020, №120-1039/1 та №120-1039від 28.10.2020 обставини свідчать про пошкодження спірних вагонів №95544706, №95002580, №95670014 під час перевезення Залізницею, що в силу п. 111 Статуту унеможливлює звільнення Залізниці від відповідальності за недостачу вантажу, навіть за умови непошкоджених пломб (ЗПП) вантажовідправника, а відтак доводи скаржника щодо необхідності застосування приписів пп. «а» п. 111 Статуту судом відхиляються.
Оскільки відповідач належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у загальному розмірі 36 676,87 грн., заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу, позовні вимоги в частині стягнення 36 676,87 грн. вартості недостачі вантажу підлягають задоволенню судом.
Також, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних із залученням експерта та проведенням експертизи.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ч.ч. 4, 5, 7 ст. 127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених витрат, пов'язаних із залученням експерта та проведенням експертизи щодо встановлення кількості вантажу шляхом зважування та стану спірних вагонів, позивач надав заявку на проведення експертизи № 518 від 21.10.2020, рахунок на оплату № 120-1024 від 22.10.2020, платіжне доручення про оплату послуг № 13721 від 23.10.2020 на суму 2520,00 грн., Акт приймання-передачі наданих послуг № 120-1024 від 23.10.2020; заявку на проведення експертизи № 526 від 26.10.2020, рахунок на оплату № 120-1039 від 28.10.2020, платіжне доручення про оплату послуг № 13844 від 02.11.2020 на суму 6300,00 грн., Акт приймання-передачі наданих послуг № 120-1039 від 02.11.2020.
Оскільки витрати, пов'язані із залученням експерта та проведенням експертизи, необхідної для розгляду даної справи належними і допустимими доказами підтверджені позивачем, з урахуванням того, що здійснення операції з переваження вантажу було необхідним для встановлення обсягу нестачі вантажу, витрати в сумі 8820,00 грн. згідно з приписами ст.ст. 123, 127, 129 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, а вказана вимога підлягає задоволенню судом.
Щодо тверджень скаржника, що Акти експертиз є неналежним та недопустимим доказом у справі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислові палати мають право, зокрема, проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.
Як було встановлено судом, згідно відомостей, що розміщені на офіційному веб-порталі регіональної Торгово-промислової палати Миколаївської області (інтернет-посилання https://rtpp.com.ua/uslugi/usi-vydy-ekspertvz/), відділом експертиз проводяться товарознавчі експертизи та надаються послуги з контролю за переваженням вагонів.
Так, позивач звернувся до РТПП Миколаївської області з проведенням експертизи, як до незалежної професійної організації, яка діє на підставі Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".
Методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України. Права торгово-промислових палат закріплюються в їх статутах і реалізуються у порядку, передбаченому законодавством України. Отже, повноваження торгово-промислових палат на проведення експертиз встановлені законом.
Суд зазначає, що в даному випадку предметом експертного дослідження РТПП Миколаївської області було визначення кількості вантажу шляхом зважування і зовнішній огляд вагонів, у яких було виявлено недостачу вантажу. Жодних висновків про якісні показники чи причини недостачі надані позивачем Акти експертизи не містить.
Враховуючи зазначене вище та з урахуванням інституту належності та допустимості доказів, Акти експертизи РТПП Миколаївської області є належними та допустимими доказами, на підставі яких є можливим встановлення обставин справи, що входять до предмету доказування у даній справі, у тому числі щодо технічної справності (несправності) спірних вагонів, оскільки як вже зазначалось діюче законодавство України не встановлює певного виду доказів, виключно на підставі яких є можливим встановлення технічного стану вагону.
На спростування належності та допустимості Актів експертизи РТПП Миколаївської області відповідачем не надано жодного доказу, який би ставив під сумнів досвід та кваліфікацію експертів Гончаренко С.В. та Карнауха Н.І.
Крім того, суд зазначає, що відповідач в порушення підпункту "а" п. 129 Статуту комерційний акт не склав до моменту подання позивачем відповідної скарги до начальника виробничого підрозділу, що свідчить про його небажання здійснювати перевірку вантажу у спірних вагонах. Чинним законодавством України не передбачено обов'язкову участь представника Залізниці при проведенні експертиз регіональними Торгово-промисловими палатами. Отже, дані обставини виключають обов'язкову участь представника Залізниці у проведенні експертизи регіональною Торгово-промисловою палатою Миколаївської області на замовлення відправника або одержувача вантажу.
Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторське підприємство «Вертикаль» (04073, м. Київ, пр. С. Бандери, 8, корпус 6, код ЄДРПОУ 40001366) 36 676 грн. 87 коп. вартості недостачі вантажу, 8820 грн. витрат, пов'язаних із залученням експерта та проведенням експертизи, 2270 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.
Суддя О.М. Спичак