29 серпня 2006 р. Справа № 7/216-2006
за позовом Ужгородського дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства «Закарпаттурист» «Туристично -оздоровчий комплекс «Світанок», м. Ужгород
до відповідача Державної податкової інспекції у м. Ужгороді, м. Ужгород
про скасування податкових повідомлень -рішень від 23.06.2006р. №0007451640/0/2836/15-0/02648892/16408 та №0007441640/0/2838/15-0/02648892/16410 про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 83907,86 грн.,
Суддя С.Швед
За участю представників сторін:
від позивача -Ціник О.О., юрисконсульт (довіреність від 26.07.2006р. №177);
Кречко Т.Ю., головний бухгалтер, (довіреність від 26.07.2006р. №176);
від відповідача -Трускавецька Д.І., головний державний податковий інспектор юридичного відділу ( довіреність від 16.01.2006р. №508/9/10).
Представники сторін у судовому засіданні 26.07.2006р. дали письмову згоду на початок розгляду справи по суті згідно з п. 3 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України (протокол судового засідання від 26.07.2006р.).
У зв'язку зі значними обсягами та складністю справи у її розгляді оголошувались перерви до 29.08.2006р.
03 липня 2006 року Ужгородське дочірнє підприємство Закритого акціонерного товариства «Закарпаттурист» «Туристично -оздоровчий комплекс «Світанок» (далі - Підприємство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді (далі -ДПІ) про скасування податкових повідомлень -рішень ДПІ у м. Ужгороді від 23.06.2006р. №0007451640/0/2836/15-0/02648892/16408 та №0007441640/0/2838/15-0/02648892/16410 про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 83907,86 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що зазначені у розрахунку органу державної податкової служби суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, на які нараховані спірні суми штрафних санкцій за їх несвоєчасну сплату, були в повному обсязі перераховані до держбюджету, а затримка їх сплати пов'язана із дебіторською заборгованістю Управління освіти м. Алчевська Луганської області за надані послуги по оздоровленню дітей, здійснених не виконання Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо стабілізації ситуації у м. Алчевську Луганської області» від 31.01.2006р. №85/2006р.
Відповідач позов не визнав, оскільки порушення термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по ПДВ підтверджені актом перевірки, розрахунками штрафних санкцій, даними податкових декларацій та особової картки платника податків.
Дослідивши подані по справі доказові матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, суд констатує наступне:
Актом перевірки ДПІ у м. Ужгороді від 13.06.2006р №1229/15-0 встановлені факти порушення Підприємством граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість на протязі 2005р. та застосовано згідно з оспорюваними податковими повідомленнями -рішеннями штрафні санкції на підставі п.п. 17.1.7. п.17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-III (далі -Закон №2181-III) у сумі 83907,86 грн.
Висновок органу державної податкової служби базується на тому, що платник податків, самостійно визначивши належні до сплати спірні суми податкових платежів за визначені в розрахунку до акту перевірки податкові періоди, сплатив їх із затримкою.
При вирішенні спірного питання суд виходить з того, що усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів відповідно до чинного законодавства. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (стаття 8 Конституції України).
Статтею 4 розділу ІІ Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленої Указом Президента України від 10 травня 2006 року № 361/2006, передбачено, що судові рішення мають відповідати критерію юридичної визначеності незалежно від якості законодавства, яке може бути нечітким, суперечливим або таким, що містить прогалини. Суд, застосовуючи положення закону, повинен ураховувати цілі та намір законодавця, інтерпретувати його, виходячи з принципу верховенства права.
Пунктами 2 та 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996р. №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Основною засадою судівництва є забезпечення принципу верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України) при здійсненні правосуддя.
Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає і інші соціальні регулятори, зокрема норми суспільної моралі, традиції, звичаї, рівень економічного та соціального розвитку тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає категорії справедливості, яка виражається в рівному юридичному масштабі поведінки, пропорційності, розумності та достатності юридичної відповідальності.
Обставини та матеріали справи не дають суду підстав вважати законним і справедливим застосування до позивача штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з огляду на наступне.
Наголошуючи на важливості гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб Конституція України встановила, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення (стаття 61).
Згідно з п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону №2181-III за порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, визначених цим Законом, платник податків зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Разом з тим, відповідно до ст. 16 Закону №2181-III після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення у його сплаті до повного погашення податкового боргу.
Нарахування пені розпочинається:
а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом;
б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону (п.п.16.1.2. п. 16.1. ст. 16 Закону №2181-III).
Аналіз вищенаведених положень Закону №2181-III дає підстави для об'єктивного висновку про наявність у ньому фактично тотожних по своєму змісту та суті заходів впливу на платника податків. Передбачена статтею 16 та п.п. 17.1.7. п. 17.1. статті 17 Закону №2181-III відповідальність застосовується до платників податків за одне і те ж саме правопорушення -несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання, та справляється у відсотковому співвідношенні до такої суми заборгованості, що безпосередньо випливає із самого змісту наведених вище понять, які містяться у Законі №2181-III, та по своєму смисловому та превентивному змісту є тотожною.
Одночасне застосування до платника податків відповідальності шляхом нарахування пені як плати у вигляді відсотків, нарахованих на суму податкового боргу, що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання, та штрафних санкцій як плати у вигляді відсотків від суми несвоєчасно погашеного податкового зобов'язання, прямо суперечить вищенаведеному імперативному припису статті 61 Конституції України, а також конституційним принципам верховенства права, справедливості при здійсненні правосуддя, пропорційності, розумності та достатності юридичної відповідальності.
Застосування до платників податків подвійної відповідальності за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань призводить до вкрай негативних наслідків як для суб'єктів господарювання, так і для економіки України в цілому.
Одночасне нарахування штрафних санкцій та пені призводить до безвихідноважкого фінансового становища підприємств, активи суб'єктів господарювання постійно перебувають у податковій заставі чи під арештом рахунків, знижуються темпи та обсяги виробництва (робіт, послуг), унеможливлюється своєчасність проведення розрахунків за енергоносії, виплат заробітної плати працівникам та інших соціальних виплат, прямим наслідком чого є доведення підприємств до банкрутства, розпродаж основних фондів за залишково мінімальною вартістю, звільнення працівників і ,відповідно, зменшення реальних надходжень податкових платежів до державного бюджету, що у сукупності становить реальну і фактичну загрозу енергетичній, економічній та соціальній безпеці України як Держави.
По відношенню до конкретної ситуації по справі, застосування до позивача, який на протязі 2005-го та 5 місяців 2006 р.р. в натурі сплатив до Державного бюджету України податку на додану вартість у сумах відповідно 247390 грн. та 107207 грн. (дані наявних у справі податкових декларацій та витягів з особової картки платника податків), застосування штрафних санкцій у таких обсягах при постійному недофінансуванні за виконані бюджетні програми державного значення, призведе до зупинення діяльності Підприємства та наведених вище негативних наслідків.
У даному випадку суд передусім виходить з того, що вирішальне значення для об'єктивного та справедливого вирішення справи мають конституційні принципи і норми, застосування яких судом повинно здійснюватися у першу чергу, оскільки правова норма про застосування штрафних санкцій, передбачених підпунктом 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», є антиконституційною, суперечить інтересам Держави та статті 61 Конституції України ,становить пряму і реальну загрозу економічній і соціальній безпеці України, обгрунтування чого наводилось вище.
Наявні у матеріалах справи витяги із облікових карток платника податків з податку на додану вартість свідчать про одночасне нарахування контролюючим органом як пені так і штрафних санкцій за порушення позивачем строків сплати одних і тих же узгоджених сум податкових зобов'язань, що є неприпустимим з огляду на імперативне правило статті 61 Конституції України, яку суд застосовує до спірної по справі ситуації як конституційну норму прямої дії, не застосовуючи положення п.п.17.1.7. п.17.1. статті 17 Закону № 2181-ІІІ (частина четверта статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України) .
З врахуванням наведеного позов Підприємства підлягає задоволенню, а оспорювані ним податкові повідомлення -рішення ДПІ у м. Ужгороді - скасуванню у повному обсязі.
Керуючись статтями 8, 19, 61, 124, 129 Конституції України ст.ст. 7, 9, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Позов задоволити повністю.
2. Податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді від 23.06.2006р. №0007451640/0/2836/15-0/02648892/16408 та №0007441640/0/2838/15-0/02648892/16410 про застосування до Ужгородського дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства «Закарпаттурист» «Туристично -оздоровчий комплекс «Світанок» (м. Ужгород, вул. Кошицька,30 код 02648892) штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 83907,86 грн. скасувати у повному обсязі.
3. Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня її прийняття і є обов'язковою до виконання на території України.
Суддя С.Швед