номер провадження справи 12/38/21
22.04.2021 Справа № 908/403/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,
розглянувши матеріали справи № 908/403/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномарш" (04112, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 83Д)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМІТ ЛТД" (69061, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 5)
про стягнення 10679,18 грн.
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "Техномарш" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою від 12.02.2021 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМІТ ЛТД" про стягнення передоплати в сумі 9570,00 грн., трьох процентів річних в сумі 117,98 грн. та інфляційних витрат в сумі 991,20 грн., що разом складає 10679,18 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2021 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/403/21, присвоєно справі номер провадження 12/38/21, визначено здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами без проведення судового засідання. Вказаною ухвалою запропоновано відповідачу не пізніше п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; проте не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заперечень щодо розгляду в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Відповідач про розгляд справи № 908/403/21 повідомлений належним чином про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення останньому копії ухвали суду від 22.02.2021 у справі.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом, не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 22.04.2021.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.
Позов мотивовано тим, що як зазначає позивач, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техномарш" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕМІТ ЛТД" був укладений договір поставки у спрощений спосіб (усний договір). Зокрема позивач вказує, що на початку вересня 2020 звернувся в телефонному режимі до відповідача щодо можливості поставки струмоприймачів кранових. Зазначає, що між сторонами відбулась домовленість (усний договір), згідно з яким відповідач взяв на себе зобов'язання поставити 11 струмоприймачів кранових ТК 11В - 1MY2 у кількості 11 штук, а позивач взяв на себе зобов'язання оплатити вартість вказаного товару. При цьому вказує, що сторони узгодили, що відповідач здійснить поставку товару не пізніше 7 календарних днів з дня оплати.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виписав позивачу рахунок на оплату № 720 від 07.09.2020 на суму 9570,00 грн. за товар: струмоприймач ТК 11В 1MY2 у кількості 11 штук.
Докази у справі свідчать, що позивач здійснив на користь відповідача передоплату в сумі 9570,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 558 від 08.09.2020.
Позивач в позові вказує, що відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару не виконав ні в вересні 2020 року, ні по даний час. Разом з тим зазначає, що у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань за договором, ТОВ «Техномарш» неодноразово в телефонному режимі зверталось до відповідача з вимогами щодо повернення грошових коштів за непоставлений товар, відповідач не заперечує повернути кошти, але не виконує свої зобов'язання.
Матеріали справи свідчать, що позивач направив на адресу відповідача лист № 01-1711/20 від 17.11.2020, в якому просив здійснити повернення коштів в сумі 9570,00 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ «Техномарш». На підтвердження факту надіслання вказаного листа на адресу відповідача позивач надав копію опису вкладення від 02.02.2021, копію фіскального чеку від 02.02.2021 та копію накладної № 0420527280205 від 02.02.2021.
Позивач в позові вказує, що відповідач зобов'язаний повернути йому передоплату в сумі 9570,00 грн., три відсотка річних в сумі 117,98 грн. та інфляційні витрати в сумі 991,20 грн.
Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно із ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Нормою ч. 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 644 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.
Відповідно до ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. В такому разі договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 ЦК України).
Частиною 2 ст. 642 ЦК України визначено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем була здійснена пропозиція укласти договір поставки з позивачем шляхом оформлення рахунку на оплату товару № 720 від 07.09.2020 із зазначенням в ньому його найменування - струмоприймач ТК 11В 1MY2, кількості - 11 штук, ціни - 725,00 грн. без ПДВ на загальну суму 9570,00 грн. з ПДВ.
Докази у справі свідчать, що позивач здійснив оплату вказаного рахунку на суму 9570,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 558 від 08.09.2020. Вказані дії позивача свідчать про прийняття ним пропозиції в розумінні норми ч. 2 ст. 642 ЦК України.
Матеріали справи свідчать, що позивач направив на адресу відповідача лист № 01-1711/20 від 17.11.2020, в якому просив здійснити повернення коштів в сумі 9570,00 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ «Техномарш». На підтвердження факту надіслання вказаного листа на адресу відповідача позивач надав копію опису вкладення від 02.02.2021, копію фіскального чеку від 02.02.2021 та копію накладної № 0420527280205 від 02.02.2021.
Втім вказаний лист залишений відповідачем без відповіді та виконання.
Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, кількість, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181, 265 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 1 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Приписами ч. 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Матеріали справи свідчать, що Постачальником (відповідачем) був виписаний Покупцю (позивачу) рахунок на оплату № 720 від 07.09.2020 на суму 9570,00 грн. за товар: струмоприймач ТК 11В 1MY2 у кількості 11 штук.
Докази у справі свідчать, що позивач здійснив на користь відповідача передоплату в сумі 9570,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 558 від 08.09.2020.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно із ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 664 ЦК України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Втім, докази виконання відповідачем обов'язку з поставки товару на суму 9570,00 грн. на користь позивача (підписані обома сторонами у справі видаткова накладна, товарно-транспортна накладна) суду не надані та в матеріалах справи відсутні.
Отже, зобов'язання з боку відповідача останнім не виконано, товар на адресу покупця не поставлено, що свідчить про невиконання умов договору з боку постачальника.
Приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Матеріали справи свідчать, що позивач направив на адресу відповідача лист № 01-1711/20 від 17.11.2020, в якому просив здійснити повернення коштів в сумі 9570,00 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ «Техномарш». На підтвердження факту надіслання вказаного листа на адресу відповідача позивач надав копію опису вкладення від 02.02.2021, копію фіскального чеку від 02.02.2021 та копію накладної № 0420527280205 від 02.02.2021.
Втім вказаний лист залишений відповідачем без відповіді та виконання.
Таким чином, вимогу позивача здійснити повернення коштів в сумі 9570,00 грн. відповідач не виконав.
Фактичні обставини справи свідчать про те, що умовами укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору поставки не встановлений конкретний строк (термін) повернення Покупцю внесених в якості передоплати грошових коштів.
Умовами п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” зі змінами та доповненнями, (далі - Пленум) визначено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України.
Частиною 2 статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З аналізу норми ч. 2 ст. 530 ЦК України вбачається, що строк виконання боржником грошового зобов'язання складає 7 днів та обчислюється від дня пред'явлення вимоги.
Абзацом 2 п. 1.7. Пленуму визначено, що днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
З урахуванням викладеного, днем пред'явлення позивачем листа № 01-1711/20 від 17.11.2020 про повернення передоплати відповідачу є дата отримання останнім вказаного листа.
Відповідно до інформації з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html щодо відстеження пересилання поштових відправлень відправлення за штрихкодовим ідентифікатором № 0420527280205 було вручене відповідачу 09.02.2021.
Відтак семиденний строк виконання відповідачем (як боржником) грошового зобов'язання від дня пред'явлення вимоги, встановлений приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, настав 16.02.2021.
Втім, відповідач обов'язок з повернення перерахованої йому попередньої оплати за товар в розмірі 9570,00 грн. у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, встановлений приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, не виконав, грошові кошти на користь позивача не перерахував.
В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач довів суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором, а саме невиконання останнім обов'язку з поставки товару та неповернення на вимогу позивача суми сплаченої передоплати за товар в розмірі 9570,00 грн., в т.ч., що строк виконання відповідачем зобов'язання з повернення суми попередньої оплати настав.
Відповідач не довів суду належними доказами факт виконання обов'язку з поставки товару на користь позивача (не надав підписані обома сторонами у справі видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, які засвідчують факт вручення товару позивачу), а також заявлених до нього позовних вимог не спростував.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномарш" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМІТ ЛТД" про стягнення попередньої оплати в сумі 9570,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 117,98 грн. та інфляційні витрати в сумі 991,20 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Тобто правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги п'ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Приписи розділу І книги п'ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, у тому числі як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги п'ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги п'ятої цього Кодексу).
При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.
З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.
Заявивши вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 117,98 грн. та інфляційних витрат в сумі 991,20 грн. позивач в тексті позовної заяви не зазначив за який період він нарахував три проценти річних та інфляційні витрати та не надав із позовною заявою розрахунки трьох процентів річних та інфляційних витрат.
Відсутність в матеріалах справи розрахунків трьох процентів річних та інфляційних витрат та не зазначення періоду їх нарахування позбавляють суд можливості самостійно встановити за який період вони нараховані та перевірити правильність нарахування.
Відтак суд дійшов висновку що у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномарш" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМІТ ЛТД" трьох процентів річних в сумі 117,98 грн. та інфляційних витрат в сумі 991,20 грн. слід відмовити.
Витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 4 ст. 240, 247-252 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномарш" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМІТ ЛТД" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМІТ ЛТД" (69061, м. Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 5, ідентифікаційний код 43413078) на користь:
- Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномарш" (04112, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 83Д, ідентифікаційний код 40262475) передоплату в сумі 9570 (дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят) грн. 00 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 2034 (дві тисячі тридцять чотири) грн. 23 коп., видавши наказ.
3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномарш" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМІТ ЛТД" трьох процентів річних в сумі 117,98 грн. та інфляційних витрат в сумі 991,20 грн. відмовити.
Враховуючи перебування судді Смірнова О.Г. у відпустці, повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 11.05.2021 року.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.