Справа № 274/751/17 Провадження № 8/0274/2/21
11.05.2021 м.Бердичів
Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакова Т.Б. (далі-Суд),
за участі секретаря судового засідання Лободи В.Л.,
представника заявника ОСОБА_1 ,
представника відповідачів ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В листопаді 2020 року ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" звернулося до суду з заявою про перегляд рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28.10.2019 по справі №274/751/17 за нововиявленими обставинами.
Обгрунтовуючи вимоги заяви, зазначає, що 03.09.2020 набрало законної сили рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26.02.2020, залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 02.09.2020, по справі №361/3659/18 за позовом ОСОБА_3 до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія", державного реєстратора КП "Центр розвитку та інвестицій Васильківського району" Пархомчук Ю.А. про скасування рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно, запису про державну реєстрацію права власності, визнання права власності.
Зазначеним рішенням було скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Центр розвитку інвестицій Васильківського району» Пархомчука Юрія Анатолійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 40698466 від 18.04.2018, про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна (квартиру), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»; запис за номером 40698466 від 18.04.2018, державного реєстратора Комунальне підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Пархомчука Юрія Анатолійовича про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна (квартиру), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
Завник вважає, що рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26.02.2020 по справі №361/3659/18 є нововиявленою обставиною, з огляду на наступне.
Вказане рішення, яким було скасовано запис про державну реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», базується на обставинах та доказах, на які посилалась позивач - ОСОБА_3 у своїй позовній заяві; обставини, зазначені у позовній заяві, розглядалися судом в рамках справи № 361/3659/18 з моменту відкриття провадження по ній. Водночас, провадження по зазначеній цивільній справі було відкрито ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 21.06.2018. На той час справа № 274/751/17 вже розглядалася у Бердичівському міськрайонному суді Житомирської області. Отже, обставини, як вважає заявник, на яких базується рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26.02.2020 по справі 361/3659/18, існували на момент розгляду справи № 274/751/17 в Бердичівському міськрайонному суді Житомирської області.
Наведені обставини не були і не могли бути відомі позивачу на час розгляду справи, оскільки на той час вони не були офіційно встановлені. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області по справі № 361/3659/18 набрало законної сили 03.09.2020, майже через рік після набрання законної сили рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28.10.2019 по справі № 274/751/17.
Крім того, внаслідок скасування запису №40698466 про державну реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія", позивач втратив право власності на зазначене майно. Таким чином, зобов'язання відповідачів з приводу погашення заборгованості за кредитним догоовром №436-006/07Р залишаються невиконаними.
Представник заявника в судовому засіданні вимоги заяви підтрмав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, наведених у останній.
Представник відповідачів проти задоволення заяви заперечив, вказавши, що за своєю природою рішення суду, що набрало законної сили, є новою, а не нововиявленю обставиною, а відтак підстави для перегляду судового рішення у даній справі відсутні.
Так, в аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини справи, Суд вказує на таке.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
За змістом наведених правових норм необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України є те, що зазначені обставини є істотними та існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
За своєю правовою природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.
Нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для вирішення даної конкретної справи; якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового рішення, то вона обов'язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.
Відповідно до пунктів 3, 4, 5, 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Як зазначено у п. 7 вищезазначеної Постанови, питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Як вже було зазначено вище, заявник як на нововиявлену обставину посилається на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26.02.2020 у справі №361/3659/18.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Суду необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.
Тобто, нововиявленою може бути визнана лише та обставина, яка існувала в об'єктивній дійсності на момент ухвалення рішення, проте не була відома заявнику, а підставою перегляду є наявність обставини, що може істотно вплинути на вирішення справи. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.
Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Аналогічна правова позиція висвітлена в ухвалах Верховного Суду №147/809/17 від 21 січня 2020 року, № 2040/6634/18 від 02 квітня 2020 року, № 808/3911/16 від 13 травня 2020 року.
Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення.
Відтак, за своєю правовою природою рішення суду, що набуло законної сили 03.09.2020, є новою, а не нововиявленою обставиною, відтак, не є підставою для перегляду рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28.10.2019 по справі №274/751/17.
Крім того, процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов'язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Зокрема, відповідно до статті 24 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (Угоду ратифіковано із заявою Законом № 1678-VII від 16.09.2014) сторони домовились надалі розвивати судове співробітництво у цивільних та кримінальних справах, повною мірою використовуючи відповідні міжнародні і двосторонні документи та ґрунтуючись на принципах юридичної визначеності і праві на справедливий суд.
Крім того, у доповіді, схваленій Венеційською Комісією на 86 му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), зазначається, що принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права. Він є істотно важливим також і для плідності бізнесової діяльності, з тим щоб генерувати розвиток та економічний поступ (пункт 44).
На додаток, юридична визначеність вимагає дотримання принципу res judicata. Остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження. Юридична визначеність також вимагає, щоб остаточні рішення судів були виконані. У приватних спорах виконання остаточних судових рішень може потре бувати допомоги з боку державних органів, аби уникнути будь якого ризику «приватного правосуддя», що є несумісним з верховенством права. Системи, де існує можливість скасовувати остаточні рішення, не базуючись при цьому на безспірних підставах публічного інтересу, та які допускають невизначеність у часі, несумісні з принципом юридичної визначеності (пункт 46).
Про необхідність дотримання принципу res judicata неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Як вбачається із рішення ЄСПЛ у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia, заява № 69529/01) та рішення у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
У пункті 33 рішення у справі «Христов проти України» (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 42).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 43).
У рішенні у справі «Вієру проти Республіки Молдова» (Vieru v Republic of Moldova) Суд постановив, що рішення про перегляд остаточних рішень повинні відповідати відповідним законодавчим критеріям; і зловживання такою процедурою цілком може суперечити Конвенції. Завдання Суду полягає у визначенні того, чи застосовувалася ця процедура у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції, і таким чином забезпечувалося дотримання принципу правової визначеності. При цьому Суд повинен мати на увазі, що в першу чергу відповідальність національних судів полягає у тлумаченні положень національного законодавства (пункт 14, заява № 25763/10).
Враховуючи вищевикладене, у даному випадку, суд вважає, що наведені заявником мотиви не відповідають ознакам та критеріям нововиявлених обставин у розумінні статті 423 ЦПК України і не можуть бути підставою для перегляду судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами суд постановляє ухвалу (частина четверта статті 429 ЦПК України).
З урахуванням викладеного вище, у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 258-261, 354, 423, 429 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали виготовлено 13.05.2021.
Суддя Т.Б.Большакова