г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/510/19
Номер провадження 2/213/14/21
06 травня 2021 року місто Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Алексєєва О.В.,
за участі секретаря судового засідання - Бабейкіної Н.О.,
за відсутності учасників справи
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Шоста криворізька державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним,
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, в обґрунтування якого зазначає, що з 30 серпня 2008 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після відкриття спадкової справи стало відомо, що її чоловіком 28 серпня 2017 року було складено заповіт на користь ОСОБА_2 .
За ОСОБА_3 зареєстрована квартира АДРЕСА_1 . Позивач є спадкоємцем за законом і у встановлені строки звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
У 2010 році ОСОБА_3 була надана 2 група інвалідності за клініко-функціональним діагнозом: органічний розлад особистості і поведінки внаслідок захворювання, пошкодження або дисфункції головного мозку. Він часто перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні. Хвороба негативно впливала на здатність чоловіка усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Просить визнати вищевказаний заповіт недійсним.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Від відповідача ОСОБА_4 надійшла заява про завершення розгляду справи та прийняття рішення. В заяві зазначає, що вона повністю не може погодитися з висновком судово-психіатричної експертизи стосовно ОСОБА_3 , оскільки вона була давно знайома з померлим, підтримувала з ним добрі стосунки, вона не чула та не була свідком проявів у нього будь-яких психічних розладів та недоумства. До прийняття ОСОБА_3 рішення щодо складання заповіту на її ім'я вона не мала жодного відношення, заяву про прийняття спадщини вона подавала до нотаріальної контори не знаючи про наявність інших спадкоємців. На спадщину спадкодавця ОСОБА_3 вона не претендує, її участь у розгляді справи вважає недоцільним, розгляд справи підлягає завершенню з ухваленням остаточного рішення на розсуд суду. Також при вирішенні питання щодо відшкодування понесених позивачем судових витрат відповідач просить суд звернути увагу на те, що позивач не зверталась до неї з приводу добровільного вирішення цього спору, вона жодним чином не порушувала права позивача, складення заповіту на її ім'я було одностороннім правочином спадкодавця та не залежало від її волі та бажання. Просить провести розгляд справи за її відсутності за участю її представника ОСОБА_5 .
Представник відповідача ОСОБА_5 надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. В заяві вказує, що його довірителькою до суду подана заява про завершення розгляду справи, з якої слідує, що остання не претендує на спадкове майно, а тому суд має ухвалити рішення на свій розсуд на підставі наданих сторонами доказів. Він підтримує позицію відповідача та просить її врахувати під час вирішення справи по суті.
Представник третьої особи - Шостої криворізької державної нотаріальної контори в судове засідання не явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно, про причини неявки не повідомив, будь-який клопотань та пояснень щодо позову не подав.
Враховуючи вищенаведене справа підлягає розгляду в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2019 року задоволена заява представника позивача про забезпечення позову, якою накладено арешт на все майно, що зареєстровано за ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 березня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 липня 2019 року за апеляційною скаргою представника відповідача вказана ухвала залишена без змін.
На підставі ухвали суду від 24 квітня 2019 року за клопотання представника позивача витребувано з Шостої криворізької державної нотаріальної контори копію заповіту та від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 15 травня 2019 року на адресу суду надійшла копія спадкової справи.
Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 листопада 2019 року за клопотання представника позивача по справі призначена судово-психіатрична експертиза щодо померлого ОСОБА_3
05 травня 2020 року судом винесено ухвалу про поновлення провадження у справі у зв'язку з її поверненням без проведення експертизи.
Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 червня 2020 року за клопотання представника позивача по справі призначена судово-психіатрична експертиза щодо померлого ОСОБА_3 , проведення якої доручено експертам Київського міського центру судово-психіатричної експертизи.
У зв'язку з надходженням до суду клопотання експерта про надання додаткових матеріалів провадження у справі було поновлено ухвалою від 03 серпня 2020 року.
Ухвалами суду від 09 вересня 2020 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Шосту криворізьку державну нотаріальну контору, а також витребувані додаткові докази у справі, необхідні для проведення призначеної судово-психіатричної експертизи.
На підставі ухвали Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 листопада 2020 року провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
27 січня 2021 року до суду надійшов висновок експерта та повернута цивільна справа.
Ухвалою суду від 28 січня 2021 року провадження у даній цивільній справі поновлено.
Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті.
Дослідивши письмові докази, суд вважає встановленими такі обставини.
ОСОБА_1 перебувала у шлюбі із ОСОБА_3 , який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві 30 серпня 2008 року, актовий запис №592 (а.с.15 т.1).
ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 . Дата прийняття рішення про державну реєстрацію - 10 вересня 2012 року (а.с.19, 20 т.1).
28 серпня 2017 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким заповів ОСОБА_2 все належне йому майно, з чого б воно не складалось та де б не знаходилось. Заповіт підписаний ОСОБА_3 в приміщенні Шостої криворізької державної нотаріальної контори та посвідчений державним нотаріусом Шостої криворізької державної нотаріальної контори Деркач Я.В., зареєстровано в реєстрі за №1-1506 (а.с.34 т.2).
Із медичної документації видно, що ОСОБА_3 мав захворювання, пов'язані з наслідками перенесеної закритої черепно-мозкової травми (1990 рік, контузія), неодноразово періодично проходив стаціонарні та амбулаторні лікування, звертався за консультаціями до лікарів (22-29, 32-43 т.1).
При повторному огляді МСЕК 05 грудня 2017 року ОСОБА_3 встановлена друга група інвалідності з причини: травма, контузія та захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби. Висновок про умови та характер праці: робота на дому, реабілітаційний центр (а.с.21 т.1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, актовий запис про смерть №612 від 30 серпня 2018 року (а.с. 16 т.1).
07 вересня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва заведена спадкова справа щодо спадкодавця ОСОБА_3 (а.с.17 т.1). Спадкодавцем 28 серпня 2017 року складено заповіт, який зареєстрований у спадковому реєстрі за №61136702, номер у реєстрі нотаріальних дій 1-1506 та посвідчений Шостою криворізькою державною нотаріальною конторою, що видно із витягу із Спадкового реєстра (заповіти/спадкові договори) (а.с.18 т.1).
Як видно із копії спадкової справи №13/2018, заведеної приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Борисовою С.О., після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою від 07 вересня 2018 року про прийняття спадщини за заповітом, посвідченим 08 серпня 2017 року, звернулась ОСОБА_2 (а.с. 2 т.2). 18 вересня 2018 року із заявою про прийняття спадщини за законом після померлого чоловіка звернулась дружина ОСОБА_1 (а.с. 16 т.2).
Також встановлено, що на день смерті ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Також за вказаною адресою станом на 28 серпня 2018 року були зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.22,23 т.2).
У висновку судово-психіатричної експертизи №702 від 23 грудня 2020 року експертом встановлено, що ОСОБА_3 впродовж свого життя неодноразово переносив травми голови, зокрема під час служби в армії приймав участь у бойових діях на ОСОБА_7 , де в травні 1990 року перебував в медсанбаті на стаціонарному лікуванні з діагнозом «Вибухова травма, струс головного мозку» в 1989 році переніс «закриту ЧМТ струс головного мозку. Починаючи з 2014 року ОСОБА_3 багаторазово перебував на стаціонарних обстеженнях та лікуванні в різних медичних закладах, в тому числі психіатричного профілю. Останні госпіталізації підекспертного до ТМО «ПСИХІАТРІЯ» м. Києва відбувались у березні-травні 2017 року та у вересні-грудні 2017 року.
Згідно з висновком судово-психіатричного експерта Київського міського центру судово-психіатричної експертизи ОСОБА_3 на момент складання та підписання заповіту - 28 серпня 2017 року виявляв ознаки: «органічного ураження головного мозку травматично-судинного ґенезу з вираженим психоорганічним синдромом (згідно з МКХ-10: F07.9) і за своїм психічним станом в той період часу не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними (а.с.228-236 т.2).
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю (ст.ст.1233, 1234 ЦК України).
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно з ч.1, 2 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Частиною першої статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована.
Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальні підстави недійсності правочину визначені статтею 215 ЦК України.
В силу ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 30 ЦК України, цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Відповідно до ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Таке ж положення міститься і у частині третій статті 203 ЦК України.
Отже, на заповіт як односторонній правочин, розповсюджуються загальні норми цивільного законодавства стосовно підстав та наслідків визнання недійсності правочинів.
Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).
За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
Відповідно до правової позиції висловленої Верховним Судом України в постанові від 13 березня 2017 року у справі № 6-2833цс16 для визначення наявності стану, в якому громадянин не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння та ін.) на момент укладення угоди, суд призначає судово-психіатричну експертизу. Вимоги про визнання угоди недійсною з цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент укладення угоди особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 16 постанови від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правила статті 225 ЦК ( 435-15) поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19) виклав висновок про застосування норми права, відповідно до якого підставою для визнання правочину недійсним згідно частини першої статті 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 травня 2019 у справі № 372/830/17-ц (провадження № 61-39444св18), від 22 травня 2019 року у справі №234/9293/14-ц (провадження № 61-2968св19) та від 06 лютого 2020 року у справі №495/538/16-ц (провадження № 61-43716св18).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватись на припущеннях. Судом досліджені всі докази надані сторонами, клопотань про витребування та дослідження інших доказів до суду не надходило.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 в 1990 році переніс закриту ЧМЗ, струс головного мозку, починаючи з 2014 року неодноразово проходив стаціонарне лікування у закладах психіатричного профілю, в тому числі в березні-травні 2017 року та у вересні-грудні 2017 року.
Так, висновком судово-психіатричного експерта №702 від 23 грудня 2020 року встановлено, що ОСОБА_3 на момент складання та підписання оскаржуваного заповіту за своїм психічним станом не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.
Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_3 у момент складання та підписання заповіту через стійкий розлад здоров'я перебував в такому стані, коли він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.
Відповідачем не доведено той факт, що волевиявлення ОСОБА_3 , спрямоване на передачу їй свого майна, що зафіксоване в оспорюваному заповіті від 28 серпня 2017 року, було вільним та відповідало його волі. Будь-яких клопотань щодо витребування інших доказів або виклик свідків для спростування доводів позивача та висновків судово-психіатричної експертизи відповідачем не заявлялось. Окрім того, відповідач не претендує на спадщину, що залишилась після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , що видно із письмової заяви відповідача від 06 березня 2021 року.
Аналізуючи викладені вище доводи, беручи до уваги усі встановлені судом факти та відповідні їм правовідносин, висновки експерта, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання заповіту недійснимзнайшли своє підтвердження, є обгрунтовантими, а тому підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Таким чином, заходи забезпечення позову, вжиті за ухвалою суду від 15 лютого 2019 року, шляхом накладення арешту на все майно, яке зареєстровано за ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд вирішив про задоволення позову, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача понесені останньою судові витрати по оплаті судового збору за подання позову у розмірі 768,40 грн. та за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 384,20 грн, а всього 1152,60 грн. Доказів про суми понесених інших судових витрат, як то оплата за проведення судово-психіатричної експертизи тощо, позивачем суду не надано.
Керуючись ст. ст. 30, 203, 204, 225, 1257, ЦК України, ст.ст. 12,13, 49, 76-81, 89, 141 ч.1, 158 ч.7, 247 ч.2, 263- 265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Шоста криворізька державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним - задовольнити.
Визнати недійсним заповіт, складений 28 серпня 2017 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та посвідчений державним нотаріусом Шостої криворізької державної нотаріальної контори Деркач Я.В., номер в реєстрі 1-1506.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 1 152 (одна тисяча сто п'ятдесят дві) грн 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Третя особа: Шоста криворізька державна нотаріальна контора, вул. Петра Калнишевського, 5, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, ЄДРПОУ 02891204.
Дата складення повного тексту судового рішення 14 травня 2021 року.
Суддя О.В. Алексєєв