справа № 208/6533/19
№ провадження 2/208/862/20
Іменем України
22 грудня 2020 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання - Грищенко О.Л., позивача - ОСОБА_1 ,
Учасники справи
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: територіальна громада в особі Кам?янської міської ради, Департамент комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради, Управління державного архітектурно - будівельного контролю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: територіальна громада в особі Кам?янської міської ради, Департамент комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради, Управління державного архітектурно - будівельного контролю про визнання право власності на нерухоме майно, -
I.Стислий виклад позиції позивача.
Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: територіальна громада в особі Кам?янської міської ради, Департамент комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради, Управління державного архітектурно - будівельного контролю про визнання право власності на нерухоме майно.
У своєму позові позивач просить суд визнати за ним право власності на гараж № НОМЕР_1 розташований у гаражно - будівельному кооперативі «Сигнал-2» в Дніпропетровській області, м. Кам?янське, вул. Стасова, площею 31,0 кв.м., що є підставою для подальшої реєстрації права власності в органах державної реєстрації.
В обґрунтуванні позову позивач зазначив, що 10 березня 2012 р. між відповідачем та ним було укладено договір купівлі - продажу гаражу № НОМЕР_1 площею 28 кв.м., що знаходиться у гаражно - будівельному кооперативі «Сигнал-2» в Дніпропетровській області, м. Кам?янське, вул. Стасова. В підтвердження отримання грошей за гараж відповідачем була написана розписка, в якій зазначено, що відповідач отримав 1800 доларів США., також відповідачем відповідно до акту прийому - передачі був переданий гараж. При укладенні договору відповідачем було пояснено, що у 1989 році було дозволено капітальне будівництво гаражу по вулиці Стасоова в гаражно - будівельному кооперативі «Сигнал-2», а в 1990 р. він збудував гараж. В 1993 році рішенням виконкому дозволено подальша експлуатація гаражу. В 2017 році йому стала необхідність відчуження гаражу і він звернувся до нотаріуса, але нотаріусом було роз'яснено про те, що необхідно оформити право власності.
II. Заяви, клопотання позивача, відповідача, третіх осіб.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилався на обставини зазначені в позові.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позов визнає.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Департаменту комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справу справи за відсутністю представника, надав пояснення просить прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.
Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Управління державного архітектурно - будівельного контролю Кам?янської міської ради, територіальної громади в особі Кам?янської міської ради, в судове засідання не з'явились.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється,що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
III. Процесуальні дії по справі.
21 жовтня 2020 року ухвалою відкрито провадження по справі та призначено дату судового засідання.
22 січня 2020 р. ухвалою суду залучені треті особи.
IV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Виконавчого комітету Заводської районної ради Дніпропетровської області від 09.07.1993 р. № 178 дозволена подальша експлуатація гаражу ОСОБА_2 , що мешкає по АДРЕСА_1 в гаражно - будівельному кооперативі «Сигнал-2» (а.с.7).
Згідно договору купівлі - продажу від 10.03.2012 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі - продажу гаражу № НОМЕР_1 площею 28 кв.м., що знаходиться у гаражно - будівельному кооперативі «Сигнал-2» в Дніпропетровській області, м. Кам?янське, вул. Стасова (а.с.9).
В підтвердження отримання грошей за гараж, що знаходиться у гаражно - будівельному кооперативі «Сигнал-2» відповідачем ОСОБА_2 була написана розписка, в якій зазначено, що відповідач ОСОБА_1 отримав 1800 доларів США. за гараж (а.с.10), також відповідачем відповідно до акту прийому - передачі був переданий гараж (а.с.11).
Рішенням державного реєстратора Астафьєвой Я.В. від 22.05.2017 р. за № 35286288 вирішено зупинити розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень поданою ОСОБА_1 , в зв'язку з тим, що документи подані не в повному обсязі (а.с.15).
Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.
Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну та припинення цивільних прав та обов'язків.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у ст. 203 ЦК України. Відповідно до коментованої норми, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч.4 ст.203 ЦК України, правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.
Відповідно до ч. 1. ст. 181 ЦПК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦПК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно із ч. 3 ст.640 ЦК України, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Частинами 3 і 4 ст.334 ЦК України, регламентовано момент набуття права власності за договором, якими визначено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
За приписами ч. 1 ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Згідно із ч. 2ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до правової позиції, яка була викладена у постанові Верховного Суду України від 30 січня 2013 року № 6-162цс12, вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації. Момент вчинення таких правочинів згідно зі статтею210, частиною третьою статті640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними й не створюють прав та обов'язків для сторін.
Договір купівлі-продажу гаражу (або його частини) підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а тому не може бути визнаний дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України.
Однією з умов застосування ч. 2ст. 220 ЦК України, та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.
Пленум Верховного Суду України в п. 13постанови "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6листопада 2009 року №9 роз'яснив, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст.220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст.210,640 ЦК України пов'язується з їх державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Також суд звертає увагу, що відповідно до ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Отже, договір купівлі-продажу нерухомого майна, в силуст.657 ЦК України, підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, тому не може бути визнаний судом дійсним на підставі укладеної між сторонами письмової розписки.
VI. Висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором
Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що між сторонами не було укладено договору купівлі - продажу гаражу та земельної ділянки на якій він знаходиться. Крім того, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу в судовому засіданні щодо безповоротного ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
VII. Розподіл судових витрат.
На підставі ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається у разі відмови в позові - на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 220, 334, 640, 657 ЦК України ст.ст.81, 89, 114, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: територіальна громада в особі Кам?янської міської ради, Департамент комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради, Управління державного архітектурно - будівельного контролю про визнання право власності на нерухоме майно, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.
Згідно до п.п.15.5 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Заводський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Суддя Похваліта С. М.