Справа № 161/8244/21
Провадження № 2-а/161/205/21
13 травня 2021 року місто Луцьк
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Присяжнюк Л.М., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Луцької міської ради про зобов'язання вчинити дії,
6 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Луцької міської ради про зобов'язання останньої видати йому дозвіл на видалення фруктових дерев, які знаходяться на суміжних ділянках між вул. Струтинською, 11 та АДРЕСА_1 .
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження з таких підстав.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені в частині першій статті 19 ЦПК України.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне. По-друге, таким критерієм є суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Так, відповідач у справі є органом місцевого самоврядування та наділений управлінськими функціями, які розповсюджуються на відповідну територію. Органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» наділені значними повноваженнями у різних галузях, зокрема, у сфері бюджету та фінансів, соціально-економічного і культурного розвитку, у сфері управління комунальною власністю, в галузі житлово-комунального господарства, у сфері регулювання земельних відносин, соціального захисту населення тощо.
Реалізуючи зазначені повноваження, органи місцевого самоврядування наділені правом приймати управлінські рішення. Нерідко внаслідок прийняття рішень, дій чи бездіяльності органів місцевого самоврядування порушуються права та охоронювані законом інтереси громадян, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до п.44 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зазначає, що до виключної компетенції міської ради відносяться питання щодо встановлення правил благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках тощо.
Як вбачається зі змісту позову, позивач звернувся до місцевого загального суду для вирішення в порядку цивільного судочинства питання щодо зобов'язання Луцької міської ради надати дозвіл для видалення фруктових дерев. При цьому, спору стосовно майна або майнових прав відсутній, тобто заявлена вимога щодо зобов'язання вчинити дії є основною, а не похідною від спору стосовно такого майна або майнових справ.
З огляду на вищевикладене та приймаючи до уваги, що позивач оскаржує управлінське рішення відповідача, як суб'єкта владних повноважень під час виконання ним управлінських функцій, суд приходить до висновку, що подана заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та у відкритті провадження за поданим позовом - необхідно відмовити.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За правилом ч. 5 ст. 186 ЦПК України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої п. 1 ч.1 цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Зважаючи на викладене, дану заяву слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись п.1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суд,
У відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Луцької міської ради про зобов'язання вчинити дії відмовити.
Роз'яснити позивачу, що вирішення спірних правовідносин відноситься до юрисдикції Волинського окружного адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства з урахуванням суб'єктного складу сторін та правил територіальної підсудності.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Л.М. Присяжнюк