Справа № 159/673/21
Провадження № 2/159/470/21
14 травня 2021 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
під головуванням судді Бойчука П.Ю.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу, -
Сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 29.02.2008 року. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на протязі останніх шести місяців сторони проживають окремо та не підтримують подружніх відносин, спільного господарства не ведуть. Позивач вважає, що шлюб існує лише формально та зберегти сім'ю неможливо. Збереження шлюбу суперечить інтересам позивача та має істотне значення, оскільки остання має намір створити нову сім'ю, а тому на примирення незгідна.
Враховуючи викладене, позивач просить суд розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , який зареєстрований 29.02.2008 року Люблинецькою селищною радою Ковельського району Волинської області, актовий запис № 03. Крім цього, позивач просить судові витрати по сплаті судового збору залишити за нею та після розірвання шлюбу залишити за позивачем прізвище « ОСОБА_4 ».
Ухвалою судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03.02.2021 року відкрито провадження в цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім цього, відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
У строк встановлений судом, відповідач відзив на пред'явлений позов не подав. Таким чином, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК ).
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку про те, що позов підставний та підлягає до задоволення.
Як встановлено з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 29.02.2008 року Люблинецькою селищною радою Ковельського району Волинській області, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 29.02.2008 року, актовий запис № 03.
Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження.
Відповідно до п. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до п. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до вимог ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Згідно ч. 3 ч. 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
З огляду на викладені правові норми, обставини по справі та позицію позивача щодо неможливості збереження сімейних стосунків, суд вважає, що збереження сім'ї в даному випадку буде нічим іншим, як примушуванням сторін до збереження шлюбних відносин.
Як встановлено у судовому засіданні, сторони тривалий час не підтримують подружніх стосунків, в сім'ї втрачена взаєморозуміння та спільні інтереси, шлюб існує лише формально й зберегти сім'ю не можливо. Зважаючи на дійсні причини розірвання шлюбу, зазначені позивачем, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивача та інтересам неповнолітньої дитини.
Таким чином суд, повно, всесторонньо та об'єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку про те, що слід розірвати шлюб між сторонами, зареєстрований 29.02.2008 року Люблинецькою селищною радою Ковельського району Волинської області, актовий запис № 03.
Судові витрати суд залишає за позивачем згідно вимог позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265, 274-279 ЦПК України, на підставі ст. ст. 110, 112 Сімейного кодексу України, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 10.05.2008 року Ковельським МРВ УМВС України у Волинській області, РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), зареєстрований 29.02.2008 року Люблинецькою селищною радою Ковельського району Волинської області, актовий запис № 03.
Після розірвання шлюбу залишити за позивачем прізвище « ОСОБА_4 ».
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ковельський міськрайонний суд Волинської області.
Головуючий:П. Ю. Бойчук