Справа № 640/317/21 Головуючий у І інстанції - Донець В.А.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
13 травня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Лічевецького І.О., Пилипенко О.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене в листі від 01.07.2020 № 2600-0311-8/86954 про відмову Позивачу в проведенні перерахунку пенсії за вислугою років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату Позивачу пенсію за вислугу років у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури відповідно до частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №01697-VII у первинній редакції, виходячи із 90% місячної заробітної плати з урахуванням фактично отриманих виплат і умов праці, що існували на день звільнення, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» відповідно до довідки Генеральної прокуратури України від 28 грудня 2019 року № 18-313зп без обмеження її максимального розміру, з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 13 грудня 2019 року.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2021 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2021 року адміністративний позов повернуто позивачу.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративний суд м. Києва від 17 березня 2021 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з ухвалою суду першої інстанції, та посилається на порушення судом першої інстанції норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Зокрема, ОСОБА_1 вказує на те, що в позовній заяві, крім поштової адреси, зазначено номер засобу зв'язку та електронну адресу, проте суд першої інстанції не вжив всіх необхідних заходів щодо повідомлення Позивача про залишення позовної заяви без руху.
За приписами ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини 1 статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Повертаючи ОСОБА_1 позовну заяву, суддя суду першої інстанції виходив з того, що оскільки Позивачка не виконала вимоги ухвали судді суду від 18 січня 2021 року про залишення позовної заяви без руху, тому дійшов висновку, що подана позовна заява підлягає поверненню Позивачці.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком судді суду першої інстанції, і зазначає таке.
Так, положеннями статей 160 і 161 КАС України визначено форму та зміст позовної заяви, а також визначено документи, що до неї додаються.
Відповідно до частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо останній не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2021 року надіслана Позивачу та 25.02.2021 року повернута відділенням поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання.
При цьому, суддя суду першої інстанції ухвалою від 17 березня 2021 року повертаючи позовну заяву вказав на те, що Позивачкою вимоги ухвали судді суду першої інстанції від 18 січня 2021 року не виконано.
Колегія суддів звертає увагу, що у постанові від 12 серпня 2019 року по справі № 1340/5463/18 Верховний Суд дійшов висновку, що відповідно до частини шостої статті 251 КАС України, днем вручення судового рішення у тому числі (…) є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
В свою чергу, положення КАС України не передбачають повернення рекомендованих листів з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», така відмітка не передбачена як причина невручення судового рішення. Ця відмітка не розкриває суті причини неможливості вручити адресату відповідний рекомендований лист.
Отже, у сукупності із недотриманням терміну зберігання, подібна відмітка не дає суду обґрунтованих процесуальних підстав для визначення факту належного повідомлення сторони у судовій справі, зокрема не визначає чи адресат відмовився від отримання судового повідомлення, чи адресат відсутній, чи особу, якій адресовано судове рішення, не виявлено за місцем проживання.
Згідно з частиною першою статті 131 КАС України, учасники судового процесу зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.
Верховний Суд звертає увагу, що в позовній заяві та в апеляційній скарзі представник позивача, крім поштової адреси, зазначив номери засобів зв'язку та електронну адресу, проте суд апеляційної інстанції отримавши конверт (поштове відправлення), який повернувся у скорочені терміни, передбачені для судової повістки, з зазначенням причин не вручення «за терміном зберігання», не вжив всіх необхідних заходів щодо повідомлення позивача про залишення апеляційної скарги без руху.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем в адміністративному позові зазначено як поштову адресу, так і адресу електронної пошти та засобу телефонного зв'язку.
З урахуванням висновків Верховного Суду, зазначених у постанові від 12 серпня 2019 року по справі № 1340/5463/18, колегія суддів доходить висновку, що суддя суду першої інстанції не вжив всіх необхідних заходів щодо повідомлення Позивача про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, колегія суддів вважає передчасним висновок судді суду першої інстанції про невиконання Позивачкою вимог ухвали судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2021 року про залишення позовної заяви без руху та необхідність її повернення з підстав, встановлених ч. 4 ст. 169 КАС України.
У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
Водночас, у рішенні від 08.11.2018 року по справі «Созонов та інші проти України» ЄСПЛ підкреслив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. ЄСПЛ дійшов до висновку, що на національні суди покладено обов'язок з'ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов'язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.
ЕСПЛ у багатьох справах зазначає, що основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Відтак, на думку колегії суддів, рішення судді суду першої інстанції про повернення позовної заяви є передчасним, оскільки застосовані суддею суду першої інстанції наслідки обмежили право доступу до суду і стали перешкодою для захисту прав Позивачки.
Відповідно до положень ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про передчасність постановлення суддею суду першої інстанції ухвали від 17 березня 2021 року про повернення позовної заяви та, як наслідок, наявність підстав для її скасування на підставі пункту 1 частини 1 статті 320 КАС України з направленням справи до цього ж суду для продовження розгляду.
Керуючись статтями 169, 241, 242, 243, 308, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2021 року - скасувати, а справу направити до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: І.О. Лічевецький
О.Є. Пилипенко