П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/4580/20
Головуючий в 1 інстанції: Фульга А. П.
рішення суду першої інстанції прийнято у
м. Миколаїв, 17 грудня 2020 року
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Танасогло Т.М.,
суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним рішення від 20.02.2020р., зобов'язання вчинити певні дії,-
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 (позивач) звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі - відповідач, ГУ ПФУ в Миколаївській області), про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 20.02.2020 року про відмову в перерахунку позивачці щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно із заявою від 13.02.2020 року ; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити позивачці перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Миколаївській області від 29.01.2020 № 7/1-215/20 в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді з урахуванням фактично сплачених сум, починаючи з 01.01.2020 року, стягнення з відповідача на користь позивача судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки з 01.01.2020р. змінились складові суддівської винагороди, то виникли правові підстави для проведення перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. 13.02.2020 року позивачка звернулась до відповідача з заявою про перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Територіального управління ДСА України в Миколаївській області № 7/1-215/20 від 29.01.2020 року. Однак, відповідач рішенням № 75/03.18-р від 20.02.2020 року протиправно відмовив в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII, що зумовило підстави для звернення до суду.
Рішенням Миколаївськогоокружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №75/03.18-р від 20.02.2020 року про відмову у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із заявою від 13.02.2020 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання згідно із довідкою Територіальногоуправління Державної судової адміністрації у Миколаївській області №7/1-215/20 від 29.01.2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині відмови у задоволенні вимог, ОСОБА_1 подано до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати судове рішення в частині відмови в задоволенні позову про здійснення перерахунку із збереженням його розміру 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, прийняти у цій частині нове рішення про задоволення позовної вимоги.
В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції невірно керувався положеннями ст. 135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII та пп.4 п.24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» при визначенні відсоткового значення довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді, не встановивши його розмір. Апелянт зазначає, що з 30.10.2010р. перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону № 2453-V від 07.07.2010р. Проте, ухвалюючи рішення у даній справі, суд першої інстанції не вказав висновок про часткову відмову щодо кожної із заявлених позовних вимог, зокрема в частині відмови у задоволенні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити з 01.01.2020р. щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. На думку апелянта, судом першої інстанції помилково зазначено у судовому рішенні, що на момент призначення щомісячного грошового утримання судді у відставці дана виплата регулювалась Законом України № 1402-ХІІ від 02.06.2016р., оскільки призначення грошового утримання позивачці мало місце у 2010 році. Тобто, на момент його призначення цього Закону не існувало. У зв'язку із чим, апелянт вважає, що перерахунок її щомісячного грошового утримання судді у відставці має бути здійсненим із обов'язковим збереженням наявного відсотка від суддівської винагороди працюючого судді.
Колегія суддів вважає, що справу можливо розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Згідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачка є суддею у відставці та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та з 30.10.2010 року отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди.
У зв'язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, 13.02.2020 позивачка звернулася до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додала довідку №7/1-215/20 від 29.01.2020року, видану Територіальним управлінням ДСА України в Миколаївській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Вказана довідка видана позивачці відповідно до Додатку 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1, Закону № 1402-VIII зі змінами, рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020.
Згідно із довідкою, станом на 01.01.2020 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці складає 117922, 20 грн., у тому числі:
- оклад - 69366,00 грн.;
- доплата за вислугу років - 48556,20 грн.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 75/03.18-р від 20.02.2020 року відмовлено позивачці в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв'язку із відсутністю документів про проходження кваліфікаційного оцінювання.
Вважаючи таке рішення та дії відповідача протиправними, позивачка звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що після визнання неконституційними положень пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII позивачка, як суддя у відставці, набула право на перерахунок розміру її щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до статті 135 та підпункту 4 пункту 24 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII, які визначають розмір суддівської винагороди працюючого судді.
Також, суд першої інстанції зауважив, що розмір такої суддівської винагороди для позивачки вказаний у довідці Територіального управління ДСА України в Миколаївській області від 29.01.2020р. № 7/1-215/20 та складає 117 922,20 грн. та вказана довідка є підставою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
До того ж, суд першої інстанції вказав, що вимога в частині зобов'язання відповідача здійснити позивачу, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2020 року задоволенню не підлягає, оскільки право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачка набула з 19.02.2020р.
У даному випадку, в апеляційній скарзі ставиться питання відсутності у мотивувальній частині судового рішенні висновків та підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме в частині, якою відмовлено у зобов'язанні відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 із збереженням розміру 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Колегія суддів переглядаючи дану справу, виходить з наступного.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За визначенням частин 2,3 статті 22 Основного Закону, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п. 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац 4 підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013р. № 10-рп/2013).
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон " Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016 р. (надалі - Закон України № 1402-VIII).
Як встановлено статтею 135 Закону України №1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.142 Закону України №1402- VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Суддя у відставці, який досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах зазначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Приписами ч.ч. 3,4 ст. 142 Закону України №1402-VI визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України (ч.5 ст. 142Закону України №1402-VI).
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України №1402-VIII (у редакції до 16.10.2019р.) були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (п.23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).
В подальшому, Законом України від 16.10.2019 року №193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування", який набрав чинності 07.11.2019 року, зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII були виключені.
Відповідно до підпункту 4 пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
У відповідності до п.25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, у редакції до 18.02.2020р., право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя йде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Колегією суддів встановлено, що з моменту виходу у відставку позивачка отримувала щомісячне довічне грошове утримання, розмір якого обраховувався виходячи з 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто як судді, що не пройшов кваліфікаційне оцінювання.
При цьому, рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 (далі Рішення) положення пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону№1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Як вбачається з п.16 та 17 вказаного рішення, Конституційний Суд України вказав, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Отже, судді, які вже перебувають у відставці, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (ч.2 ст.152 Конституції України).
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020р. № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Враховуючи викладене, колегія суддів зауважує, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення, Закон №1402-VIII передбачає однаковий порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці та не залежить від непідтвердження таким суддею за результатами кваліфікаційного оцінювання відповідності займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді).
За наведеного, з 19.02.2020р. позивачка набула право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області від 29.01.2020р. № 7/1-215/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя суду, у якому позивачка працювала суддею.
Апеляційний суд вважає за доцільне також зазначити, що Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до органу Пенсійного фонду України, за перерахунком пенсії ОСОБА_1 надала довідку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області від 29.01.2020 року № 7/1-215/20 яка, на думку колегії суддів, та з урахуванням ч.4 ст.142 Закону №1402-VIII та рішення Конституційного Суду України є належною підставою для перерахунку позивачу з 19 лютого 2020 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Така правова позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16 червня 2020 року за наслідком розгляду зразкової адміністративної справи №620/1116/20.
З приводу вимоги про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачки, як судді у відставці з 01.01.2020р., колегія суддів вважає ґрунтовним висновок суду першої інстанції про те, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачки, як судді у відставці має бути здійснено саме з 19.02.2020р., після ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення від 18.02.2020р. № 2-р/2020 щодо конституційності окремих положень Закону № 1402-VIII зі змінами.
Поряд з цим, судова колегія вважає за доцільне зазначити, що порядок проведення таких перерахунків, встановлений Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затверджений постановою Правління ПФУ від 25 січня 2008 р. №3-1, та ч.4 ст.142 Закону.
При цьому, набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Таким чином, перерахунок обумовлений відновленням раніше порушених прав позивача з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020.
Отже, саме з 19.02.2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII, чим спростовуються доводи апеляційної скарги у цій частині.
З приводу застосування при перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Миколаївській області від 29.01.2020 № 7/1-215/20 розрахункової величини - 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді з урахуванням фактично сплачених сум, колегія суддів зазначає наступне.
Так, ОСОБА_1 у своєму позові просила здійснити перерахунок грошового утримання судді у відставці на підставі ч.4 ст.142 Закону №1402-VIII, якою передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Водночас, колегія суддів зауважує, що частиною третьою цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Наведена норма неконституційною не визнавалась.
Для застосування розміру 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді підстав не має, оскільки зазначений розмір був передбачений Законом України "Про судоустрій та статус суддів" № 2453-VI від 07.07.2010 року, але з 18.02.2020 року вказаний Закон втратив чинність.
На переконання судової колегії, до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону, а не вибірково з різних законів.
До того ж, суд апеляційної інстанції також звертає увагу апелянта на те, що вимога позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням конкретних відсотків - 90 % суддівської винагороди працюючого судді є передчасною, оскільки спірні правовідносини виникли з приводу відмови відповідача взагалі здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки, в рішенні відповідача про відмову у здійсненні такого перерахунку, не йшлося про відсотковий розмір довічного грошового утримання позивача. Таким чином спору щодо відсотку суддівської винагороди, який підлягає виплаті позивачу, на даний час, не існує.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що в цій частині позовних вимог спір відсутній станом на даний час.
Колегія суддів за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 встановила, що судове рішення у цій справі містить висновок (результат вирішення спору) у резолютивній частині який є вірним та обґрунтованим.
При цьому, оскільки мотивувальна частина спірного рішення не містить висновку суду з приводу цієї позовної вимоги, про що звертає увагу апелянт у своїй скарзі, колегія суддів вважає наявними підстави для зміни судового рішення шляхом доповнення мотивувальної його частини таким висновком.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд апеляційної інстанції визнає правильним результат вирішення даного спору, який відображений у резолютивній частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.12.2020р. у справі № 400/4580/20 без зазначення для застосування при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки Територіального управління ДСА України у Миколаївській області, конкретних відсотків, оскільки така вимога заявлена передчасно.
Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи та висновків суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У силу вимог ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч.4 ст.317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
На підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно по суті дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, однак, у зв'язку із відсутністю правового висновку у мотивувальній частині судового рішення про відмову у задоволенні вимоги щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок довічного грошового утримання позивачки як судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди, наявні підстави для зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції та доповнення її змісту таким висновком.
Керуючись ст. ст. 241-243, 250, 308, 311, 315-317, 321, 322, 325, 326, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Мотивувальну частину рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі № 400/4580/20 - змінити з підстав, викладених у даній постанові.
В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі № 400/4580/20 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено та підписано 14.05.2021р.
Головуючий суддя Танасогло Т.М.
Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.