П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/11661/20
Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу гр. Республіки Вірменія ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року по справі за позовом гр. Республіки Вірменія ОСОБА_1 до Ширяївської районної державної адміністрації Одеської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
В листопаді 2020 року гр. Республіки Вірменія ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Ширяївської районної державної адміністрації Одеської області (надалі - відповідач, Ширяївськ РДА), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду звернення позивача відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян»;
- зобов'язати відповідача в місячний термін з дня прийняття рішення суду розглянути заяву позивача щодо визначення порядку реалізації права на спілкування з дитиною до вирішення судом питання щодо повернення дитини по суті з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не вчинення дій стосовно невиконання рішення органу опіки та піклування Ширяївської РДА від 25.03.2020 року;
- стягнення з відповідача на користь позивача 100000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що 13.05.2020 року позивач звернувся до відповідача, як до органу опіки і піклування із заявою, в якій просив затвердити новий графік його зустрічей та спілкування з сином, оскільки застосовані у першому графіку зустрічей та алгоритму (способів) спілкування батька з дитиною способи захисту прав дитини, на практиці є неефективними. Однак станом на момент звернення позивача до суду, жодної відповіді на свою заяву він не отримав. Крім того, позивач зазначив, що 22.06.2020 року звернувся до Урядового контактного центру та у відповідь отримав листа про те, що рішення органу опіки та піклування є обов'язковим для виконання, але не може виконуватися примусово ні державною виконавчою службою, ні органом опіки та піклування Ширяївської РДА. Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Така відповідь, на думку позивача, є протиправною та суперечить діючому законодавству.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Ширяївської РДА щодо не розгляду звернення позивача від 13.05.2020 року відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян». Зобов'язано Ширяївську РДА розглянути заяву позивача від 13.05.2020 року у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян». В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Дану справу було розглянуто судом першої інстанції у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
З матеріалів справи вбачається, що Розпорядженням Ширяївської РДА №60/А-2020 від 25.03.2020 року «Про визначення порядку реалізації права на спілкування ОСОБА_1 з сином ОСОБА_2 » зобов'язано затвердити графік зустрічей та алгоритм (способи) спілкування батька з дитиною.
13.05.2020 року позивач звернувся до Ширяївської РДА із заявою, в якій просив протягом 15 днів затвердити новий графік його зустрічей та спілкування з дитиною.
Проте, відповіді на вищезазначену заяву позивач не отримав, у зв'язку із чим 22.06.2020 року звернувся на Урядову «гарячу лінію» щодо надання йому дозволу на спілкування з малолітньою дитиною.
Листом №6-100-09 від 25.06.2020 року Ширяївська РДА повідомила позивача, що на засіданні Комісії із захисту прав дитини Ширяївської РДА 13.03.2020 року було розглянуто його питання щодо зустрічі з малолітнім сином, прийняте відповідне рішення та розпорядження від 25.03.2020 року №60/А-2020, дане розпорядження надіслано на електронну адресу позивача. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим для виконання, але не може виконуватися примусово ні державною виконавчою службою, ні органом опіки та піклування Ширяївської РДА. Тому виконання його покладено на свідомість батьків, їх відповідальність. Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод (ст.159 Сімейного кодексу України).
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не розгляду звернення позивача відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», оскільки позивачем доведено отримання відповідачем вказаного звернення надісланого за допомогою поштового зв'язку.
Разом з цим, відмовляючи в задоволенні інших вимог, суд першої інстанції зазначив, що вимога про визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо не вчинення дій стосовно невиконання рішення органу опіки та піклування є передчасною. Вимога про стягнення відшкодування моральної шкоди не підтверджується доказами спричинення позивачу моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача, а також відсутній розрахунок суми завданої моральної шкоди.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що позивач не згоден з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, тому колегія суддів, виходячи із визначених у ч.1 ст.308 КАС України меж перегляду судом апеляційної інстанції, переглядає дану справу в межах доводів апеляційної скарги, тобто лише в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не вчинення дій стосовно невиконання рішення органу опіки та піклування Ширяївської РДА від 25.03.2020 року, та стягнення на користь позивача моральної шкоди.
При вирішенні даного спору, колегія суддів виходить з наступного.
Відмовляючи в задоволенні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не вчинення дій стосовно невиконання рішення органу опіки та піклування Ширяївської РДА від 25.03.2020 року, суд першої інстанції зазначив, що вказана вимога є передчасною, оскільки позивач пов'язує цю вимогу з не розглядом звернення від 13.05.2020 року, про будь-які звернення позивача до відповідача раніше він не зазначає та саме цією заявою він просив вирішити питання щодо його спілкування з дитиною.
Як зазначено вище, позивач 13.05.2020 року звернувся до Ширяївської РДА із заявою, в якій скаржився на те, що мати його дитини ОСОБА_3 не виконує рішення Ширяївської РДА, а саме графік зустрічей та алгоритм (способи) спілкування батька з дитиною, затверджений розпорядженням Ширяївської РДА №60/А-2020 від 25.03.2020 року «Про визначення порядку реалізації права на спілкування ОСОБА_1 з сином ОСОБА_2 », а графік зустрічей є незрозумілим та не може бути ефективно виконаним, та просив протягом 15 днів затвердити новий графік його зустрічей та спілкування з дитиною.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що питання про невиконання Графіку зустрічей було розглянуто відповідачем, та надано необґрунтовану відповідь лише після звернення позивача на Урядову гарячу лінію. На думку позивача, відповідач жодних дій щодо виконання вказаного графіку не вчиняє, хоча це входить до кола його повноважень.
Колегія суддів не погоджується з такими твердженнями апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно ч.5 ст.184 КУпАП невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини, тягне за собою накладення штрафу від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ст.255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів опіки та піклування (частини п'ята і шоста статті 184, стаття 188-50).
Відповідно до Інструкції з оформлення посадовими особами органів опіки та піклування матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства соціальної політики України від 06.08.2019 року №1201:
Протоколи складають посадові особи із числа працівників служби у справах дітей і посадові особи органу опіки та піклування, яким згідно з рішенням відповідного органу опіки та піклування надано повноваження на їх складання;
Уповноважена посадова особа складає протокол у разі невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкування з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини, у тому числі вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення;
Зазначені адміністративні правопорушення можуть бути виявлені під час виконання посадовими особами органу опіки та піклування своїх посадових (службових) обов'язків та за результатами розгляду звернень фізичних і юридичних осіб;
Протокол та інші матеріали, що стосуються адміністративного правопорушення, уповноважена посадова особа формує в окрему справу;
Справа про адміністративне правопорушення разом із супровідним листом не пізніше ніж через три робочі дні з дати складення протоколу надсилається до відповідного суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення.
Отже, враховуючи наведене, посадові особи органу опіки та піклування складають лише протокол за результатами розгляду звернень фізичних осіб, протокол та інші матеріали, що стосуються адміністративного правопорушення формуються в окрему справу та надсилається до відповідного суду.
З заяви позивача від 13.05.2020 року вбачається, що останній просив відповідача лише затвердити новий графік його зустрічей та спілкування з дитиною.
В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до відповідача із заявами про складення протоколу, або просив здійснити будь-які дії, стосовно не виконання ОСОБА_3 рішення Ширяївської РДА, а саме графіка зустрічей та алгоритмів (способів) спілкування батька з дитиною.
За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не вчинення дій стосовно невиконання рішення органу опіки та піклування Ширяївської РДА від 25.03.2020 року, є передчасною.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із ч.1-3 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Пленум Верховного Суду України у постанові №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначив, що відповідно до ст.137 ЦПК України у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Верховний Суд в постанові від 22.01.2020 року у справі №560/798/16-а дійшов наступного висновку: « 76. Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.».
Проте, як вірно встановив суд першої інстанції, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження спричинення позивачу моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача, відсутній розрахунок суми завданої моральної шкоди.
За таких підстав, колегія суддів робить висновок, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу гр. Республіки Вірменія ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий суддя Кравченко К.В.
Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.