П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/151/20
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів - Джабурія О.В., Вербицької Н.В., Кравченка К.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора сектору реагування патрульної поліції Подільського ВП Головного управління Національної поліції в Одеській області Хмельницького Володимира Вікторовича про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення суми моральної і матеріальної шкоди, -
В провадженні колегії суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду перебуває справа за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора сектору реагування патрульної поліції Подільського ВП Головного управління Національної поліції в Одеській області Хмельницького Володимира Вікторовича про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення суми моральної і матеріальної шкоди.
12 травня 2021 року на адресу П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів - Джабурія О.В., Вербицької Н.В., Кравченка К.В.
Обґрунтовуючи подану заяву, ОСОБА_1 зазначив, що “…означена колегія судді - доповідача Джабурії О.В., суддів Вербицької Н.В., та ОСОБА_2 не бажає чесно і неупереджено розглядати справи не тільки у відповідності до вимог чинного Кодексу адміністративного судочинства України, а навіть взагалі керуються нездоровим глуздом, а можливістю отримати за свою злочинну діяльність неправомірної вигоди. Завдяки злочинному безладу, який коїться у П'ятому апеляційному адміністративному суді, який за сприянням його голови ОСОБА_3 , за допомогою його заступниці ОСОБА_4 поступово перетворюється на кримінально - злочинну установу …..»
Дослідивши доводи та матеріали заяви, судом апеляційної інстанції встановлено, що у заяві про відвід ОСОБА_1 зводить свої вимоги до образливих тверджень на адресу суду: “ … за сприянням його голови ОСОБА_3 , за допомогою його заступниці ОСОБА_4 поступово перетворюється на кримінально - злочинну установу, на шталт « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у результаті чого означені судді вибирають собі для своєї злочинної діяльності, яка полягає у корупційно-злочинних судових розглядинах, тільки ті справи, з яких вони мають відповідний зиск…»
Крім цього, ОСОБА_1 зазначено, що «не у якості загрози, а лише у якості попередження, бажаю наголосити і нагадати судді, який буде розглядати даний відвід, що за свої дії рано чи пізно доведеться відповідати, тому добродіє добре думай… коли будеш писати чергову ухвалу, чи не буде вона для тебе останньою…»
Так, заявник зазначає, що він не довіряє складу суду слухати його справу, оскільки «поринута з головою у махровій корупції кримінальній злочинності, колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі судді - доповідача Джабурії О.В., суддів Вербицької Н.В. та Кравченко К.В. надалі не у змозі чесно і неупереджено розглянути жодну справу.
Так, згідно із ч.4 ст.36 КАС України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно пп.4 ч.1 ст.36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до абз.1 ч.3 ст.39 КАС України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду (див. рішення у справі «Газета Україна-Центр проти України» (заява № 16695/04), рішення від 15 липня 2010 року (набуло статусу остаточного від 15 жовтня 2010 року), п.п.28-32), існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 43).
У контексті об'єктивного критерію у цій справі окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 poку, п. 58 Reports of Judgments and Decisions, 1996-III). 32. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими або, іншими словами, Їправосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться? (див. рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45, Reports of Judgments and Decisions, 1998-VIII).
Таким чином, встановлено, що враховуючи порушення ч.4 ст.36 КАС України, заява про відвід є завідомо безпідставною та містить образливі слова для надання особистих характеристик суду, що підриває його авторитет.
Водночас за правилами частини третьої статті 45 КАС якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Відповідно до частини першої статті 45 КАС учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
За частиною другою цієї статті суд з урахуванням конкретних обставин справи може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС).
Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства (пункт 9 частини третьої статті 2 КАС).
Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини п'ятої статті 44 КАС).
Згідно ч. 5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ч. 5 та 6 ст.13 Закону України, від 02.06.2016 року, № 1402-VIII «Про судоустрій і статус судді» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно із правовою позицією викладеної у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2019 № 9901/324/19 (11-632заі19), нецензурна лексика, образливі та лайливі слова, символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.
Використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють. Ці дії суперечать основним засадами (принципами) адміністративного судочинства, а також його завданню. З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 45 КАС.
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень у інших справах, у т.ч. подібних.
Особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості судді. Водночас, такі обставини повинні бути доведеними належними доказами.
Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість суддів в результаті розгляду даної справи ОСОБА_1 не наведено.
Таким чином, перевіривши обґрунтування заяви, оцінивши доводи, що мають значення для вирішення заяви, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, практику Європейського суду з прав людини та правову позицію Верховного Суду, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що заявлення ОСОБА_1 завідомо безпідставного відводу, так як незгода сторони з процесуальними рішеннями суддів, рішення в інших справах, не може бути підставою для відводу, а також наявність у заяві образливих слів для надання особистих характеристик суду підриває авторитет суду, є зловживанням процесуальними правами, та відповідно підставами для повернення заяви про відвід колегії суддів, у складі: Джабурія О.В., Вербицької Н.В., Кравченка К.В. заявнику відповідно до вимог частини другої статті 45 КАС України.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 242, 311, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції,
Повернути ОСОБА_1 заяву про відвід колегії суддів - Джабурія О.В., Вербицької Н.В., Кравченка К.В.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Джабурія О.В.
Судді Вербицька Н. В. Кравченко К.В.