12 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/3471/20
Головуючий в 1 інстанції: Ковбій О.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.,
при секретарі Жигайлової О.Е.,
за участю представника апелянта - Малюченка С.Я.,
представника позивача - Головченка Р.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року, ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні о 15:06 год. в м. Херсоні, по справі за позовною заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
В листопаді 2020 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якому просив визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення №003960506 від 29.09.2020 року, відповідно до якого було встановлено порушення позивачем ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" та на підставі п.п.54.3.3. п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" застосовано до позивача суму штрафних санкцій (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у т.ч. за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 500 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі акту перевірки №0358/21/22/РРО/30385948 від 08.09.2020 року, ГУ ДПС складене податкове повідомлення-рішення №003960506 від 29.09.2020 року. Позивач вважає наведене податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки у відповідача були відсутні правові підстави для проведення фактичної перевірки передбачені пп.80.2.2 п.80.2 ст. 80 ПК України та відсутні повноваження на проведення перевірок на предмет наявності ліцензій з оптової торгівлі пальним. Також, позивач зазначає, що фактичну перевірку підприємства було здійснено не за адресою господарської діяльності підприємства. Пояснює, що СТОВ "Відродження" дійсно закупало у ФОП ОСОБА_1 дизельне паливо, проте, не зберігало його, а одразу переливало в ємності паливних баків наявної в підприємства техніки та безпосередньо використовувало в господарській діяльності. Тому, вважає, що підприємство не мало необхідності в отриманні ліцензії на зберігання палива. На підставі наведеного просить задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Доводами апеляційної скарги зазначено, що апелянт погоджується із висновком суду, викладеним у оскаржуваному рішенні про відсутність порушень порядку призначення фактичної перевірки та не оскаржує його у відповідній частині, проте не може погодитись із висновком суду першої інстанції про недоведеність факту зберігання позивачем пального без наявності ліцензії. Перевіркою встановлено, що в період з 01,04.2020 року по 08.09.2020 Позивач здійснював зберігання дизельного пального без ліцензії на право зберігання пального, що є порушенням вимог ет.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон №481/95), а саме: здійснення зберігання пального для власних потреб без отримання відповідної ліцензії. Апелянт вказує, що позивачем не надані первинні документи на підтвердження відсутності пального у паливних баках автомобілів станом на дату придбання/приймання палива, відповідно, технічної спроможності розлити в баки сільськогосподарської та автомобільної техніки дизельне пальне в обсязі 16407 літрів.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що відповідачем ні під час розгляду справи ні разом з апеляційною скаргою не надано жодного прямого доказу, який би підтверджував факт зберігання позивачем палива. В акті обстеження від 08.09.2020 року зазначено про виявлення на час перевірки 08.09.2020 року на території фермерського господарства за адресою: Херсонська область, Нововоронцовський район, с. Трудолюбівка, вул. Суворова, 33-А, трьох ємностей для зберігання палива. Про цю саме обставину зазначено й в акті перевірки. Водночас ані актом перевірки, ані актом огляду не встановлено наявність у виявлених резервуарах дизельного палива або будь-яких інших рідин. Позивач вказує, що відповідачем не надано жодного доказу зберігання СТОВ «Відродження" пального. Тобто, на думку позивача, оскаржуване повідомлення- рішення прийнято лише на підставі припущень відповідача. Надані суду фотоматеріали підтверджують існування ємностей для зберігання, проте не підтверджують факт їх використання. Щодо посилань відповідача на пояснення директора СТОВ "Відродження”, як на доказ визнання ним факту зберігання палива, на думку позивача, судом вірно зазначено, що згідно змісту наданого пояснення, ОСОБА_2 визнав факт придбання палива та факт його користання для власного споживання технікою, проте не зазначав про наявність палива в ємностях, шо знаходяться за адресою проведення фактичної перевірки та факт питання палива взагалі. З огляду на зазначене, позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без з-мін.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що СТОВ "Відродження", код ЄДРПОУ 30385948, зареєстроване 17.06.1999 року, про що внесено запис № 14951050001000106 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23.12.2005.
Посадовими особами ГУ ДПС - головними державними ревізорами-інспекторами Черкасовим М.М. та Іщенком І.В. 08.09.2020 року відповідно до направлень на проведення фактичної перевірки від 03.09.2020 року № 1074, №1075 та наказу ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі від 03.09.2020 № 678 "Про проведення фактичної перевірки СТОВ "Відродження"", прийнятого на підставі статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, пунктів 80.2.2 п.80.2 статті 80 Податкового кодексу України, було здійснено фактичну перевірку щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) СТОВ "Відродження".
Результати перевірки оформлені Актом фактичної перевірки від 08.09.2020 року №0358/21/22/РРО/30385948, в якому вказано, що в ході перевірки, відповідно до реєстру акцизних накладних СТОВ "Відродження" отримало від постачальника ФОП ОСОБА_1 дизельне паливо за акцизними накладними: від 27.04.2020 року №35095, обсяг отриманого палива 12856,8 л; від 14.05.2020 року №41295, обсяг отриманого палива 7146,31 л; від 14.05.2020 року №41297, обсяг отриманого палива 9222,6 л за адресою отримання пального: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою знаходяться резервуари для зберігання пального об'ємом V=26,192 куб.м, V=27,882 куб.м, V=21,653 куб.м., які, з пояснень директора СТОВ "Відродження" ОСОБА_2 , використовується для зберігання та подальшого використання. Згідно акту встановлено порушення зберігання пального за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, відсутня ліцензія на зберігання пального.
На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.09.2020 року №003960506, згідно якого до СТОВ "Відродження" застосовано штрафні санкції в розмірі 500000 грн за порушення ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" та на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".
Позивач вважає наведене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, дійшов висновку, що позовні вимоги СТОВ "Відродження" підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 19-1.1.1, 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів.
Згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно з п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Згідно з п. 80.7, п. 80.8, п. 80.9, п. 80.10 ст. 80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами контролюючого органу та посадовими особами суб'єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції.
Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.
Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Згідно з п. 81.1 ст. 80 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Відповідно до п. 81.2 ст. 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.
У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.
Згідно з п. 86.1 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).
У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до п. 86.5 ст. 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.
У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.
У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.
Згідно з п. 86.6 ст. 86 ПК України відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання.
Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Законом України від 23.11.2018 року №2628-VIII “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів” внесено зміни до Закону №481, зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набули чинності 1 липня 2019 року.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» місце роздрібної торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування.
Відповідно до ст. 15 Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п'ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років.
Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:
підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Відповідно до ч.1 ст. 17 Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Згідно з ч.2 ст. 17 Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи підставою для видання наказу проведення перевірки став лист ДПС України від 11.08.2020 року №13939/7/99-00-07-05-03-07, в якому ДПС повідомляє про встановлення переліку суб'єктів господарювання, які починаючи з 01.04.2020 року отримували через пересувні акцизні склади значні обсяги пального з доставкою, при цьому не реєстрували акцизні склади, не отримували ліцензії на право оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального, серед яких було й СТОВ "Відродження", а також доповідна записка заступника начальника управління - начальника відділу перевірок платників основних галузей економіки, у сфері матеріального виробництва, торгівлі та послуг інших галузей економіки управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Верчук Н.
З аналізу наведеного вбачається наявність у податкового органу інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо наявності ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Таким чином, перевірка позивача проведена за існування підстави, передбаченої пп.80.2.2 п.80.2 ст. 80 ПК України.
Відповідно до направлень від 03.09.2020 року №1074 та №1075 з підписом на них вповноваженої особи платника податку про пред'явлення направлень та вручення копії наказу на проведення фактичної перевірки.
Отже, посадовими особами апелянта дотримано передумов для проведення перевірки СТОВ "Відродження".
Щодо обставин встановлених під час перевірки та правомірності прийнятого податкового повідомлення рішення, колегія суддів зазначає нааступне.
Ч.1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що СТОВ "Відродження" застосовано санкцію, передбачену ст. 17 Закону №481/95-ВР. Диспозиція наведеної норми передбачає зберігання суб'єктом господарювання палива без наявності ліцензії.
Тобто, для застосування санкції, передбаченої статтею необхідне надання контролюючим органом беззаперечних доказів зберігання СТОВ "Відродження" палива та відсутність в нього відповідної ліцензії.
В даному випадку відсутність ліцензії зберігання не заперечується сторонами, тобто доказуванню підлягає лише факт зберігання палива.
Згідно акту від 08.09.2020 року №0358/21/22/РРО/30385948 санкцію застосовано за зберігання пального за адресою: АДРЕСА_1 без наявності ліцензії.
В той же час матеріали справи не містять жодного прямого доказу, який би підтверджував факт зберігання позивачем палива. В акті обстеження від 08.09.2020 року зазначено про виявлення на час перевірки 08.09.2020 року на території фермерського господарства за адресою: Херсонська область, Нововоронцовський район, с. Трудолюбівка, вул. Суворова, 33-А, трьох ємностей для зберігання палива.
Про цю саме обставину зазначено й в акті перевірки.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ані актом перевірки, ані актом огляду не встановлено наявність у виявлених резервуарах дизельного палива або будь-яких інших рідин.
Також відповідачем не надано будь-яких інших доказів факту зберігання підприємством палива.
Відповідно до пп.20.1.9 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачає право контролюючого органу вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки, інвентаризації залишків пального.
Натомість, апелянтом такої вимоги не ставилось, акту інвентаризації залишків пального суду не надано. Відомості щодо обліку пального в підприємства не вимагались, до суду не надані. Інформація щодо залишків пального, згідно бухгалтерського обліку, зокрема за дебетом рахунку 20 "Виробничі запаси" (субрахунок 203 "Паливо") не запитувалась, до суду не надавалась.
З огляду на вищезазначене, вірним є висновок суду першої інстанції, що апелянтом не надано жодного доказу зберігання СТОВ "Відродження" пального.
Надані суду фотоматеріали підтверджують існування ємностей для зберігання, проте не підтверджують факт їх використання.
Щодо посилань апелянта на пояснення директора СТОВ "Відродження", як на доказ визнання ним факту зберігання палива (а.с.82), суд зазначає, що згідно змісту наданого пояснення, ОСОБА_2 визнає факт придбання палива та факт його використання для власного споживання технікою, проте ОСОБА_2 не зазначає про наявність палива в ємностях, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та факт зберігання палива взагалі.
Колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції, що трактування пояснень ОСОБА_2 в означеній частині, як визнання ним факту зберігання палива без наявності ліцензії та покладення його в якості єдиного прямого доказу в основу висновку про порушення, санкція за яке встановлено в розмірі 500 000,00 грн. є необґрунтованим.
Доводи апелянта щодо не відображення в звітності підприємства наявної в нього сільськогосподарської техніки спростовується долученим СТОВ "Відродження" звітом про наявність сільськогосподарської техніки в сільськогосподарського підприємства у 2019 році (а.с.24) та витягом з рахунків підприємства №10, 13 "Основні засоби", відповідно яких у підприємства наявна сільськогосподарська техніка, зокрема, 7 тракторів, 5 вантажних та вантажно-пасажирських автомобіля, 3 зернозбиральних комбайни, тощо.
Доводи апелянта щодо неможливості заправки техніки одразу з бензовозу є лише припущенням апелянта, яке не підкріплено жодним доказом обставин, за яких здійснювалось постачання палива.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції, що апелянтом не доведено факт зберігання СТОВ "Відродження" палива без наявності ліцензії, оскільки такі висновки контролюючого органу не відповідають критерію доведення "поза розумними сумнівом".
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 29.09.2020 р. № 003960506.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Херсонського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року - залишити без змін.
Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 14.05.2021 року.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик