06 травня 2021 року м.Дніпросправа № 280/8053/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 280/8053/20 (суддя Прасов О.О., повний текст судового рішення складено 16.12.2020р.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач) №0001481-0431-0832 від 08.10.2020 в сумі 39 592,59 грн. за формою “Ф” за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що надсилання податковим органом розрахунку податкового зобов'язання з податковим повідомленням-рішенням форми “Ф” є обов'язковим, у зв'язку з цим, позивач вважає, що не надіслання контролюючим органом разом із спірним податковим повідомленням-рішенням не відповідає вимогам чинного законодавства. Не можливо також встановити хто підписав ППР - керівник, заступник чи уповноважена особа. На майно, яке перебуває у власності позивача, розповсюджується дія положення пп."є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Із рішенням суду не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що відповідно до Державного класифікатору будівель і споруд поняття «будівлі промисловості» (аналогічно викладене в абз. "є" пп.266.2,2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України), відноситься не тільки до будівель з відповідною класифікацією у технічній документації на об'єкт нерухомості, а і належать підприємству. Отже, можна дійти висновку, що застосування пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств. Вказує, що аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 15.05.2018р. № 806/2461/, від 15.05.18р. № 806/2676/17, від 11.12.2018р. № 819/314/18.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що за ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано відповідно до даних “Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта” об'єкт нерухомого майна - комплекс будівель та споруд загальною площею 1581,3кв.м., який складається з: А-1 адміністративно-побутова будівля, матеріал стін - цегла, загальна площа 109,4кв.м.; Б-1 будівля, матеріал стін - цегла, загальна площа 324,6кв.м.; В-1 будівля, матеріал стін - черепашник, загальна площа 324,6кв.м.; Г-1 нежитлова будівля складу, матеріал стін - бетонні блоки, загальна площа 400,8кв.м.; Д-1 нежитлова будівля, матеріал стін - цегла, загальна площа 10,0кв.м.; З-1 будівля, матеріал стін - шл/блок, загальна площа 179,7кв.м.; И-1 будівля складу, матеріал стін - цегла, загальна площа 25,7кв.м.; М-1 нежитлова будівля, матеріал стін - черепашник, загальна площа 522,0кв.м.; Н-1 нежитлова будівля готовністю 48 відсотків, матеріал стін - металеві колони; П навіс, Р навіс, С навіс, №1 огорожа, У убиральня-душ, І замощення двору.
ГУ ДПС у Запорізькій області сформоване податкове повідомлення-рішення від 08.10.2020 за №0001481-0431-0832, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за податковий період 2019 рік у сумі 39592 грн. 59 коп.
Вказане податкове повідомлення-рішення від 08.10.2020 за №0001481-0431-0832 підписане від ГУ ДПС у Запорізькій області уповноваженою особою Т.О. Мальцевою.
Правомірність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області і є предметом спору у даній справі.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що об'єкти нерухомості, які на праві власності належать позивачу, підпадають під дію пп.«є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
01.01.2015 набрав чинності Закон України №71-VIII від 28.12.2014 “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи”, яким викладено в новій редакції ст.266 Податкового кодексу України “Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки”.
Згідно з пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України (…) обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Як зазначено у п.8.1 ст.8 Податкового кодексу України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
У ст.265 Податкового кодексу України зазначено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Отже, “податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості” є складовим податку на майно.
Відповідно до пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно.
Як зазначено у п.8.3 ст.8 Податкового кодексу України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів або про внесення змін до них надсилається в електронному вигляді у десятиденний строк з дня прийняття до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів, але не пізніше 1 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін до них. (…) (пп.12.3.3 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин)).
Згідно з пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
У ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу України зазначено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. (…).
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України).
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України).
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп.266.3.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України).
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 Податкового кодексу України).
Згідно з пп.266.6.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
До матеріалів справи долучено Рішення Мелітопольської міської ради Запорізької області VІІ скликання 41 сесії від 25.06.2018 за №4/1 “Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості на території м.Мелітополя Запорізької області на 2019 рік” та до нього Додаток №1 “Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки”.
Згідно з пп.“є” пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого 17.08.2000 наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації №507, визначено, що будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо за їх функціональним призначенням) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промисловості та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості", до якого відносяться підкласи: 1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості"; 1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості"; 1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 "Будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості"; 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".
У Постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 17.02.2020 у справі №820/3556/17 (адміністративне провадження №К/9901/23672/18) судова палата вирішила частково відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 справа №806/2676/17, що застосування підпункту “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, та сформувати новий правовий висновок, відповідно до якого визначити, що застосування підпункту “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач з 29.11.1999 зареєстрований як фізична особа-підприємець за видами діяльності: 42.11 Будівництво доріг і автострад (основний); 23.63 Виробництво бетонних розчинів, готових для використання; 23.69 Виробництво інших виробів із бетону гіпсу та цементу; 81.10 Комплексне обслуговування об'єктів; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 71.11 Діяльність у сфері архітектури; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н. в. і. у.; 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устатковання; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
У Повідомленні про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність від 09.08.2017, поданого до контролюючого органу, зазначено знаходження транспортних засобів та цеху по виробництву бетонних виробів, які належать позивачу, за адресою: АДРЕСА_1 .
З матеріалів справи встановлено, що 25.04.2006 між Мелітопольською міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, згідно з п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування відповідно до рішення Мелітопольської міської ради від 17.03.2006 №1/18 земельну ділянку, землі населених пунктів змішаного використання (1.13.3.УКЦВЗ), яка знаходиться АДРЕСА_1 (кадастровий номер 2310700000.02.020.0026).
Згідно з п.3 Договору оренди земельної ділянки від 25.04.2006 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 8371,34кв.м.
Відповідно до п.15 Договору оренди земельної ділянки від 25.04.2006 земельна ділянка передається в оренду для розміщення існуючої виробничої бази.
Як зазначено у п.16 Договору оренди земельної ділянки від 25.04.2006, цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості.
В даному випадку, об'єкти нерухомості, які на праві власності належать позивачу, підпадають під дію пп.“є” пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, а тому не є об'єктами оподаткування.
Слід зазначити, що згідно з п.2 розділу ІІ “Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків”, затвердженого 28.12.2015 наказу Міністерства фінансів України №1204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за №124/28254 (надалі - “Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків”), у випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за такими формами: “Ф” - для платників податків - фізичних осіб, якщо відповідно до законодавства контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних із порушенням податкового або іншого законодавства (додаток 1); (…).
У п.9 розділу ІІ “Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків” зазначено, що до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності), зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.
Відповідачем не надано до суду доказів додання до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 08.10.2020 за №0001481-0431-0832 розрахунку податкового зобов'язання та надіслання/вручення його позивачу.
Тобто, податковим органом не додержано приписів п.9 розділу ІІ “Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків”.
Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача, оскільки останнім, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його прийняття.
Доводи відповідача про те, що п.«є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не охоплюється нерухомість, яка використовується ФОП у власній господарській діяльності, а його застосування можливе за наявності двох обов'язкових умов: належність таких будівель до будівель промисловості та перебування їх у власності промислових підприємств із посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у від 15.05.2018 у справі № 806/2461/17, у постанові від 11.12.2018 у справі №819/314/18, колегія суддів відхиляє, оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції, у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17 Верховний Суд відступив від таких правових висновків, а відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі відповідача, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а тому оскаржене рішення суду у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 280/8053/20 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак