22 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 160/10297/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Мельника В.В.,
за участю секретаря судового засідання Трошиної А. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року
у адміністративній справі № 160/10297/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №832к від 29.05.2020 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника Криворізького ВП ГУНП підполковника поліції ОСОБА_1 »; визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №149 о/с від 09.06.2020 року «По особовому складу» (зі змінами внесеними наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 27.07.2020 року №2020 о/с) в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 заступника начальника Криворізького відділу поліції з 13.06.2020 року згідно пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України); та поновлено підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, а також стягнуто з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 13.06.2020 року з розрахунку середньоденного грошового забезпечення у розмірі 279,08 грн. по день винесення судом рішення у розмірі 54420,60 грн., а рішення суду в частині поновлення позивача на посаді заступника начальника Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 8651,48 грн, звернуто судом до негайного виконання, зі стягненням на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області судового збору у розмірі 840,80 грн.
Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області з підстав необґрунтованості висновків суду та не повного дослідження обставин справи при ухваленні оскаржуваного рішення в частині задоволених позовних вимог, чим суд першої інстанції порушив норми процесуального права, та неправильно застосував норми матеріального права, що мають значення для правильного вирішення спірних правовідносин, внаслідок чого рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у справі № 160/10297/20 в частині задоволених позовних вимог, відповідно до вимог ст. 317 КАС України підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , у зв'язку з чим просить його скасувати в частині задоволення вимог позивача, та ухвалити нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що ГУНП під час притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції діяло на підставі, в межах та у спосіб, що визначені законодавством та Конституцією України, оскільки у даному спірному випадку позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності не у зв'язку з порушенням кримінального провадження та не в наслідок вчинення позивачем кримінального правопорушення, а у зв'язку з нехтуванням позивачем обмеженнями та заборонами, визначеними законодавством для поліцейських, вчинення ним дій проти інтересів служби, які не сумісні з вимогами, що пред'являються до професійних та моральних якостей поліцейського та суперечать покладеним на нього обов'язкам, підривають довіру, як до носія влади і завдають шкоду авторитету органу Національної поліції України, що було підтверджено в результаті проведення дисциплінарною комісією ГУНП службового розслідування за фактом надзвичайної події за участю позивача, в процесі якого зібрано та всебічно досліджено матеріали на підтвердження порушення ОСОБА_1 службової дисципліни на посаді заступника начальника Криворізького відділу поліції ГУНП, що з урахуванням непогашеного дисциплінарного стягнення позивача у виді суворої догани, слугувало підставою для його звільнення зі служби в поліції відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).
Вказуючи на помилковість висновків суду першої інстанції стосовно недоведеності факту порушення ОСОБА_1 службової дисципліни у встановленому законодавством порядку та недоведеності правомірності застосування до нього крайнього виду дисциплінарного стягнення, апелянт наголошує, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за невиконання у період з вересня 2019 року по квітень 2020 року в частині своїх службових обов'язків та вимог безпосереднього керівника ОСОБА_2 :
- організації на території міста Кривого Рогу превентивної та профілактичної діяльності спрямованої на вжиття дієвих заходів щодо виявлення, документування кримінальних та адміністративних правопорушень, пов'язаних з незаконним розповсюдженням контрабандних та контрафактних алкогольних та тютюнових виробів на ринках, прилеглих до них територіях, у місцях стихійної торгівлі, а також здійснення дієвого контролю роботою підлеглого особового складу відділу поліції у цьому напрямку, і вжиття заходів з виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню вищезазначених правопорушень, та усунення незаконного розповсюдження контрабандних та контрафактних алкогольних і тютюнових виробів. Внаслідок зазначеного, із 245 зареєстрованих повідомлень громадян, органів виконавчої влади і публікацій ЗМІ з вказаного приводу, було складено лише 45 протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 156 КУпАП, а за фактами незаконного збуту тютюнових виробів, відомості до ЄРДР не вносились, що підтверджується поясненнями заступника начальника ВП - начальника СВ КВП підполковника поліції Кутньої Л.В., заступника начальника ВП - начальника ВКП КВП майора поліції ОСОБА_3 , заступника начальника ВКП КВП майора поліції ОСОБА_4 , начальника сектору ВКП КВП майора поліції ОСОБА_5 та начальника сектору ВКП КВП підполковника поліції ОСОБА_6 , а також витягами із протоколів нарад ОСОБА_5 та начальника сектору ВКП КВП підполковника поліції ОСОБА_6 , і витягами із протоколів нарад (т.2 а.с.191-199);
- а також у підтриманні відносин з особами, які займаються збутом контрафактних тютюнових виробів на території міста і отримання від них грошової винагороди за невжиття заходів із запобігання, виявлення та припинення їх незаконної діяльності, з повідомленням про це полковнику поліції ОСОБА_2 у службовому кабінеті в період часу з 20 по 23 лютого 2020 року, та пропозиції останньому отримувати щомісячно частину цих грошових коштів, у сумі 20 000 грн в якості винагороди за те, що зазначений керівник буде ігнорувати бездіяльність з виявлення та документування кримінальних та адміністративних правопорушень, пов'язаних з незаконним розповсюдженням контрабандних та контрафактних тютюнових виробів, та не буде вимагати не від нього, не від інших поліцейських, документування вищевказаної діяльності, а також не буде вживати заходів дисциплінарного впливу за невиконання поставлених завдань з цього приводу. Від чого начальник Криворізького ВП полковник поліції ОСОБА_2 відмовився, попередивши підполковника поліції ОСОБА_1 про неприпустимість такої поведінки, після чого доповів про це начальникові ГУНП, і звернувся до працівників уповноважених правоохоронних органів з відповідною заявою, тому його подальше спілкування з підполковником поліції ОСОБА_1 відбувалося під контролем цих органів, у тому числі: при спілкуванні 31.03.2020 службовому кабінеті стосовно стосунків позивача з особами, які займаються збутом контрафактних тютюнових виробів на території міста та майбутнє лояльне ставлення до цього з боку, і повідомлення позивача зустріч з вищезазначеними особами, та передачею після цього запропонованих раніше грошових коштів у сумі 20 000 грн; при передачі позивачем приблизно о 18.00 год в службовому кабінеті частини раніше обумовленої суми грошових коштів у розмірі 13 500 грн., за невчинення ним ( ОСОБА_2 ), як керівником відділу поліції, будь-яких дій, як в інтересах підполковника поліції ОСОБА_1 , так і в інтересах осіб, які здійснюють незаконне розповсюдження контрабандних та контрафактних тютюнових виробів; при повідомленні позивачем про передачу решти коштів за місяць 02.04.2020, оскільки не усі особи, які здійснюють незаконне розповсюдження тютюнових виробів, зустрілися із ним та передали гроші; та при передачі позивачем 02.04.2020 приблизно о 14.50 год службовому кабінеті начальника Криворізького ВП другої частини раніше обумовленої ним суми грошових коштів у розмірі 6 500 грн. за невчинення будь-яких дій, як в його, так і в інтересах осіб, які здійснюють незаконне розповсюдження контрабандних та контрафактних тютюнових виробів, після чого позивача було затримано працівниками правоохоронних органів, а передані ним грошові кошти вилучено у встановленому порядку. Вказані обставини були підтвердженні під час розгляду справи поясненнями свідка ОСОБА_2 наданими у судовому засіданні 24.12.2020 (т.3 а.с.93-95).
За наведених обставин, апелянт вважає безпідставним та необгрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відсутності підриву авторитету Національної поліції дисциплінарним проступком ОСОБА_1 , та звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що позивач є відповідальним за попередження корупційних проявів та за реалізацію антикорупційних завдань і заходів в органах та підрозділах Криворізького ВП ГУНП, але у той же час допустив нехтування визначеними законодавством для поліцейських обмеженнями та заборонами, та вчинив дії проти інтересів служби, які не сумісні з вимогами, що пред'являються до професійних та моральних якостей поліцейського і суперечать покладеним на нього обов'язкам, що саме і призвело до надзвичайної події за його участю, яка викликала значний негативний суспільний резонанс, і в мережі «Інтернет» булинадруковані численні публікації з даного приводу, в яких діяльність Національної поліції України висвітлена з негативного боку, що, в свою чергу, впливає на авторитет та довіру населення до органів Національної поліції України.
При цьому, апелянт наголошує на тому, що за недотримання позивачем вимог пунктів 1, 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини 1статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, абзаців 1,2,5 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016, посадових інструкцій, ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.ст. 3, 19, 20 Дисциплінарного статуту та з урахуванням конкретних обставин було визначено вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, що є переважним та дискреційним правом начальника ГУНП.
На підтвердження правомірності дій та рішень відповідача, апелянт посилається також на практику Європейського суду з прав людини (рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 року у справі «X.v Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81 та рішення від 07.10.1987 року у справі «С.v. the. United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85; рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 року у справі «Ringvold v. Noway», заява № 34964/97), і на аналогічну правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 року по справі № 800/547/17 П/9901/87/18, та на постанови Верховного Суду: від 12.03.2019 року у справі № 805/4260/16-а; від 19.04.2019 року у справі № 802/1172/17-а; від 18.04.2019 року у справі № 804/1831/16; від 20.03.2019 року у справі № 804/676/18, від 22.01.2020 року у справі № 160/1750/19; від 16.02.2018 справа № 821/4900/14 (в ЄДРСР за № 72293837); від 20.04.2018 у справі № 2а/0470/4549/12 (в ЄДРСР за № 73532427); від 31.05.2018 у справі № 804/207/16 (в ЄДРСР за № 74408419) - висновкам яких суперечить вибір і застосування судом першої інстанції норм права в цій справі.
Представник відповідача в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги на підставах, що в ній зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Позивач та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, зазначаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин у справі та правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 1 о/с ОСОБА_1 було прийнято на службу до Національної поліції України з 07.11.2015 року, а наказом по ГУНП в Дніпропетровській області №79 о/с від 27.02.2017 року призначено з 27.02.2017 на посаду заступника начальника КВП ГУНП в Дніпропетровській області, з якої позивача було звільнено наказом начальника ГУНП в Дніпропетровській області №832к від 29.05.2020 року за порушення службової дисципліни, недотримання вимог пунктів 1, 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, абзаців 1, 2, 5 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016, посадових інструкцій, нехтування обмеженнями та заборонами визначеними законодавством для поліцейських, що виразилося у вчиненні дій проти інтересів служби, які не сумісні з вимогами, що пред'являються до професійних та моральних якостей поліцейського та суперечать покладеним на нього обов'язкам, підривають довіру, як до носія влади і завдають шкоду авторитету органу Національної поліції України, ураховуючи наявне у позивача непогашене дисциплінарне стягнення у виді суворої догани, застосоване наказом ГУНП від 24.01.2020 № 127к.
На підставі наказу начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №832к від 29.05.2020 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника Криворізького ВП ГУНП підполковника поліції ОСОБА_1 », 09.06.2020 року начальником Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області було винесено наказ №149 о/с «По особовому складу» (зі змінами внесеними наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 27.07.2020 року №2020 о/с) в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 заступника начальника Криворізького відділу поліції з 13.06.2020 року згідно пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Як з'ясовано судом першої інстанції та підтверджено матеріалами адміністративної справи і в суді апеляційної інстанції, винесенню оскаржуваних у цій справі наказів передувало проведення службового розслідування, призначеного на підставі наказу №624 від 03.04.2020 за фактом надзвичайної події, з участю заступника начальника Криворізького відділу поліції ГУНП підполковника поліції ОСОБА_1 . В свою чергу, підставою для призначення службового розслідування слугувало отримання ГУНП інформаційної довідки від 02.04.2020 №18/32-114, в якій повідомлялося про документування працівниками ЦА ДБР та Дніпропетровського управління ДВБ НП України протиправної діяльності заступника начальника Криворізького відділу поліції ГУНП підполковника поліції ОСОБА_1 , що відбувалося у рамках кримінального провадження №62020000000000273, відкритого 12.03.2020 за ознаками передбаченого ч.3 ст.369 КК України кримінального правопорушення.
За результатами проведеного службового розслідування по факту надзвичайної події за участю заступника начальника Криворізького відділу поліції ГУНП підполковника поліції ОСОБА_1 , було складено та затверджено 29.05.2020 року начальником ГУНП в Дніпропетровській області полковником поліції В.Огурченко Висновок комісії, в якому зазначено про об'єктивне підтвердження факту порушення службової дисципліни заступником начальника Криворізького відділу поліції ГУНП підполковника поліції ОСОБА_1 , та про наявність підстав для застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції за порушення службової дисципліни, що виразилося у недотриманні вимог пунктів 1, 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, абзаців 1, 2, 5 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016, посадових інструкцій, нехтування обмеженнями та заборонами, визначеними законодавством для поліцейських, що виразилося у вчиненні дій проти інтересів служби, які несумісні з вимогами, що пред'являються до професійних та моральних якостей поліцейського та суперечать покладеним на нього обов'язкам, підривають довіру, як до носія влади і завдають шкоду авторитету органу Національної поліції України.
Саме на підставі означених у попередньому абзаці Висновків дисциплінарної комісії, начальником Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з урахуванням наявного у позивача дисциплінарного стягнення, було винесено наказ №832к від 29.05.2020 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника Криворізького ВП ГУНП підполковника поліції ОСОБА_1 », яким до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, а вже наказом начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №149 о/с від 09.06.2020 року «По особовому складу» (зі змінами внесеними наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 27.07.2020 року №2020 о/с), ОСОБА_1 було звільнено згідно пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України)з 13.06.2020 року.
Перевіряючи правомірність оскаржуваних позивачем наказів про звільнення зі служби за вчинення дисциплінарного проступку, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначається Законом України "Про Національну поліцію", тому спираючись саме на положення ч.1 ст.17, ч.1 ст.18, ч.1 та ч.2 ст.19, ст.64 цього Закону, а також на затверджені Наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 Правила етичної поведінки поліцейських, і на ч.1 ст.1, ст.12, ст.13, ч.1-4 ст.14, ч.7 ч.8 ст.19, п.3 ст.22 Дисциплінарного статуту, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, суд правильно наголосив, що звільнення зі служби в поліції є найсуворішим видом дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни та є крайнім заходом дисциплінарного впливу, що в свою чергу потребує ретельної перевірки усіх фактів та обставин під час проведення службового розслідування, і вимагає беззаперечного підтвердження фактів вчинення поліцейським дій що порушують службову дисципліну, з наведенням причин та умов, якими було зумовлено винне правопорушення, а також ступені вини працівника органів поліції.
Оскільки підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського є саме дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні поліцейським службової дисципліни, судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції у цій справі стосовно того, що передумовою звільнення поліцейського за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, має бути грубе порушення ним службової дисципліни. Тобто, має бути встановлено фактичні дані, що свідчать про реальну наявність в діяннях особи ознак не кримінального правопорушення, а саме дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, зміст затвердженого 29.05.2020 року начальником ГУНП в Дніпропетровській області Висновку про результати службового розслідування за фактом надзвичайної події за участі заступника начальника Криворізького відділу поліції ГУНП підполковника поліції ОСОБА_1 - тільки повністю відтворює виклад обставин кримінального правопорушення, що міститься у інформаційній довідці від 02.04.2020 №18/32-114 та у письмовій відповіді відділу Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями Головного слідчого управління ДБР, отриманої у відповідь на запит (вих.№3080/103/05-2020 від 24.04.2020), який за твердження Дисциплінарної комісії робився з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин під час службового розслідування.
Зокрема, у Висновку про результати службового розслідування (а.с.6-27 т.3) детально описано обставини, які слугували підставою для відкриття 12.03.2020 кримінального провадження №62020000000000273 з попередньою правовою кваліфікацією за ч.3 ст.369 КК України, а на підтвердження вчинення позивачем дисциплінарного проступку, у Висновку про службове розслідування не просто зазначено про документування пропозицій позивача грошових коштів та передачу цих коштів полковнику поліції ОСОБА_2 в якості неправомірної вигоди, а й розгорнуто та деталізовано прописано усі обставини, що були встановлені в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №62020000000000273, в тому числі і стосовно злочинного умислу позивача, спрямованого на надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище. Окрім цього, у Висновку службового розслідування скрупульозно описано хід проведення 02.04.2020 року невідкладних слідчих дій (обшуку) службового кабінету ОСОБА_1 , повідомлення позивача про підозру, його затримання в порядку ст.208 КПК України, обрання йому в подальшому 04.04.2020 року запобіжного заходу в межах строку досудового розслідування до 01.06.2020 року, про відсторонення ОСОБА_1 від посади заступника начальника Криворізького відділу поліції ГУНП строком на два місяці (до 01.06.2020 року та інші обставини, які стосуються саме підозри позивача у вчиненні кримінального злочину, але які відповідач узагальненими фразами визначив відносно позивача, як «нехтування обмеженнями та заборонами визначеними законодавством для поліцейських, що виразилося у вчиненні дій проти інтересів служби, які не сумісні з вимогами, що пред'являються до професійних та моральних якостей поліцейського та суперечать покладеним на нього обов'язкам, підривають довіру, як до носія влади і завдають шкоду авторитету органу Національної поліції України», формально при цьому посилаючись на пунктів 1, 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, абзаців 1, 2, 5 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016 та посадових інструкцій.
Виходячи з того, що сам факт порушення кримінальної справи, чи повідомлення про підозру, обрання запобіжного заходу і т.д. - є тільки формальним/офіційним припущенням органу/посадової особи, який/яка проводить досудове розслідування про те, що позивач причетний до злочину, і таке припущення ґрунтується на неостаточних (неповних) результатах досудового розслідування, вину позивача у вчиненні злочину ще потрібно довести, тому судова колегія повністю підтримує позицію суду першої інстанції у цій справі, і також не знаходить за результатом апеляційного перегляду справи належно обґрунтованих та беззаперечних доказів правомірності винесеного начальником Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області наказу №832к від 29.05.2020 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника Криворізького ВП ГУНП підполковника поліції ОСОБА_1 » та наказу начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №149 о/с від 09.06.2020 року «По особовому складу» (зі змінами внесеними наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 27.07.2020 року №2020 о/с) в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 заступника начальника Криворізького відділу поліції з 13.06.2020 року згідно пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
При цьому, судова колегія підкреслює, що Висновок службового розслідування, який було покладено в основу оскаржуваних у цій справі наказів Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №832к від 29.05.2020 року та №149 о/с від 09.06.2020 року ґрунтується тільки на фактах та обставинах, які у своїй сукупності саме і дали органам досудового розслідування підстави допускати, що позивач вчинив кримінальне правопорушення та надати йому правову кваліфікацію за ч.3 ст.269 КК України. Будь-яких інших фактів та обставин, які б свідчили про протиправну поведінку позивача під час виконання ним службових обов'язків та шкідливих наслідків від таких дій позивача - у Висновках службового розслідування, оскаржуваних наказах та під час судового вирішення спору у цій справі відповідачем не наведено, також як і не вказано про конкретні шкідливі наслідки і причинний зв'язок між ним та діями позивача.
Судова колегія погоджується з наданою судом першої інстанції оцінкою пояснень свідка ОСОБА_2 про те, що під час служби ОСОБА_1 неналежно виконував свої службові обов'язки в частині організації превентивної та профілактичної діяльності спрямованої на вжиття заходів щодо виявлення правопорушень пов'язаних з незаконним розповсюдженням контрабандних та контрафактних алкогольних та тютюнових виробів на ринках та прилеглих до них територіях, а також стосовно зазначення у висновку про результати службового розслідування за фактом надзвичайної події за участю заступника начальника Криворізького відділу поліції ГУНП підполковника поліції ОСОБА_1 від 29.05.2020 року на інші факти порушення дисципліни позивачем, оскільки жодного конкретного факту вчинення позивачем грубого порушення службової дисципліни, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, або про порушення позивачем Присяги працівника поліції - відповідачем чітко не наведено, а описані у Висновку обставини «надзвичайної події, за участю позивача», які покладено в основу кримінального провадження №62020000000000273, не можуть розцінюватися судом як факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Тим більш, що сам позивач проти вчинення вказаного кримінального правопорушення заперечує, стверджуючи про те, що факт надання неправомірної вигоди є спланованою стосовно нього провокацією, і ці обставини (в тому числі пояснення ОСОБА_2 ) мають перевірятися не у справі адміністративної юрисдикції, а під час проведення розслідування у кримінальному провадженні та при винесенні судом рішення у вигляді вироку за результатами розгляду зібраних під час кримінального розслідування доказів.
В аспекті викладеного судова колегія наголошує на правильності висновків суду першої інстанції стосовно протиправності оскаржуваних позивачем у цій справі наказів у зв'язку з недоведеністю відповідачем у встановленому законодавством порядку факту порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, і перелічені у Висновку службового розслідування (а.с.12 т.3) прізвища та анкетні дані посадових осіб Криворізького ВП ГУНП, ніяким чином не підтверджують вчинення позивачем саме дисциплінарного правопорушення, пов'язаного з виконанням службових обов'язків, а відповідно і не спростовують висновків суду першої інстанції про протиправність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності наказами №832к від 29.05.2020 року та №149 о/с від 09.06.2020 року (зі змінами внесеними наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 27.07.2020 року №2020 о/с). А за вказаних обставин протиправності наказами №832к від 29.05.2020 року та №149 о/с від 09.06.2020 року (зі змінами внесеними наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 27.07.2020 року №2020 о/с), судова колегія також визнає законим та обґрунтованим рішення суду першої і в частині похідних вимог позивача у цій справі стосовно: поновлення його на посаді заступника начальника Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, і допущення рішення суду до негайного виконання в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
Судова колегія наголошує на неможливості притягнути позивача, як працівника поліції до дисциплінарної відповідальності лише на підставі інформації, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні. Проте, у даному спірному випадку, відповідач фактично вдався до ототожнення обставин «надзвичайної події, за участю позивача» з підставами для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності на підставі матеріалів службового розслідування, проведеного згідно наказу від 15.04.2020 року №681, які були 27.04.2020 року були відповідачем направлені до ДБР для прийняття рішення відповідно до вимог законодавства, про що зазначено в самому Висновку (а.с.27 т.3), і що фактично означає можливість підтвердити інформацію, викладену у Висновку службового розслідування, лише після проведення досудового розслідування та прийняття відповідного вироку судом.
Правова позиція стосовно необхідності встановлення складу дисциплінарного проступку, який є відмінним від складу кримінального правопорушення - неодноразово викладалася Верховним Судом, зокрема, в постановах: від 23 січня 2020 року № 520/8550/18, від 29 січня 2020 року №480/4809/18, від 28 лютого 2020 року №818/1274/17, від 05 березня 2020 року №824/126/17-а, і інш., що відповідно, має враховуватися судами під час вирішення тотожних спорів, на що зокрема, вказується: у ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та для всіх судів України); та у ч.5 ст.242 КАСУ (При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду).
Підстав відходити від сталої судової практики зі спірного у цій справі питання, судова колегія не вбачає, тим більш, що проаналізовані судом першої інстанції в своєму рішенні положення Дисциплінарного статуту свідчать, що дисциплінарна відповідальність є окремим самостійним видом юридичної відповідальності і вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясування складу дисциплінарного проступку в діях поліцейського, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ті самі дії поліцейського отримали в межах кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали чи можуть настати для такої особи.
Отже, оскільки підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні поліцейським службової дисципліни, яка полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені.
Разом з тим, у даній справі беззаперечно є встановленим, що «дисциплінарний проступок» позивача визначено відповідачем як:
1) звернення позивача до начальника Криворізького ВП ГУНП полковника поліції Лукашова С.О з пропозицією про надання неправомірної вимоги за ігнорування фактів, пов'язаних з незаконним розповсюдженням контрабандних та контрафактних тютюнових виробів на території м.Кривий Ріг;
2) вчинення дій проти інтересів служби, які несумісні з вимогами, що пред'являються до професійних та моральних якостей поліцейського та суперечать покладеним на нього обов'язкам, що призвело до настання надзвичайної події за його участю, яка викликала значний негативний суспільний резонанс, і в мережі Інтернету були надруковані чисельні публікації з даного приводу, в яких діяльність Національної поліції України висвітлена з негативного боку, що в свою чергу впливає на авторитет та довіру населення до органів Національної поліції.
Зазначені у попередньому абзаці обставини безпосередньо підтверджені в судовому засіданні апеляційної інстанції, тому судова колегія не може сприймати доводи апеляційної скарги відповідача, як підставу для скасування рішення суду першої інстанції. Судова колегія вважає, що наведені відповідачем факти порушення позивачем службової дисципліни фактично є обставинами кримінального правопорушення про які відповідачу стало відомо з інформаційного листа ДБР, та які можливо брати до уваги тільки за умови наявності вироку суду в межах розгляду кримінального провадження.
З огляду на встановлені судом першої та апеляційної інстанцій обставини, доводи Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального не знайшли свого підтвердження.
Аргументи апеляційної скарги про неправильність зроблених судом першої інстанції висновків є безпідставними, оскільки зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, та свідчать тільки про власне, помилкове розуміння відповідачем «службової дисципліни», та навмисне поєднання «дисциплінарного правопорушення» з офіційним припущенням органу досудового розслідування про причетність позивача до злочину, яке на час винесення оскаржуваних у цій справі наказів та звільнення позивача, ґрунтувалося на неостаточних результатах досудового розслідування, а вина позивача у вчиненні злочину на даний час ще не доведена, хоча кримінальне провадження взагалі вже закрито, і цей факто відповідачем не спростовуються.
Не може на погляд судової колегії бути спростовано висновки суду першої інстанції і цитуванням відповідачем текстів нормативних актів, без зазначення конкретних дій позивача, які б свідчили про порушення позивачем саме службової дисципліни, у тому числі і шляхом невиконання чи неналежного виконання конкретно визначених обов'язків, наказів, законів, інших нормативних актів (які відповідач повинен був би зазначити не узагальненими формулюваннями, а чітко визначеними пунктами, статями нормативного акту і чітко описаними діями позивача на їх порушення).
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання незаконними та скасування наказів відповідача, поновлення його на посаді та стягнення з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з допущенням судового рішення в частині до негайного виконання - підлягають задоволенню.
Судовою колегією не встановлено неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а усі доводи та їх обґрунтування викладені в апеляційній скарзі відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, що є підставою для залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.242, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області- залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов
суддя В.В. Мельник