ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
14 травня 2021 року м. Київ № 640/7590/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежко В.П., розглянувши позовну заяву з доданими до неї матеріалами товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Атлас-Україна» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Атлас-Україна» (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України, в якому просить:
визнати протиправними та скасувати рішення комісії № 1436404/42758270 від 10.01.2020, № 1436403/42758270 від 10.01.2020, № 1436405/42758270 від 10.01.2020, № 1445236/42758270 від 28.01.2020, № 1445237/42758270 від 28.01.2020, № 1425232/42758270 від 28.12.2019, № 1425234/42758270 від 28.12.2019;
зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складені товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Атлас-Україна» податкові накладні: № 1 від 07.08.2019 на загальну суму 1 756 299,38 грн. (складеної на покупця TOB «Авангард») датою її фактичного подання; № 2 від 22.07.2019 на загальну суму 199 528,07 грн. (складеної на покупця TOB «Авангард») датою її фактичного подання; № 3 від 29.08.2019 на загальну суму 128 482,00 грн. (складеної на покупця TOB «Авангард») датою її фактичного подання; №2 від 09.08.2019 на загальну суму 7 200,00 грн. (складеної на покупця TOB «Агросолюшнс») датою її фактичного подання; №1 від 12.09.2019 на загальну суму 9 000,00 грн. (складеної на покупця TOB «Шляхбудпроект») датою її фактичного подання; №1 від 23.10.2019 на загальну суму 307 250,00 грн. (складеної на покупця TOB «ДБК «Лінарс») датою її фактичного подання; №1 від 05.11.2019 на загальну суму 902 344,96 грн. (складеної на покупця TOB «ДБК «Лінарс») датою її фактичного подання.
У зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалою суду від 16.04.2021 її залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Підставою для залишення позовної заяви без руху стало невідповідність позовної заяви вимогам частини 6 статті 161 КАС України, а саме не подано заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів в підтвердження наявності поважних причин його пропуску.
На виконання вимог ухвали суду від 16.04.2021 позивачем подано заяву про поновлення пропущеного строку на звернення до суду.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, представник повивача зазначив, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною 2 статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними, зокрема, частиною 4 статті 122 КАС України.
На думку позивача, питання застосування строків звернення до адміністративного суду з позовами про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючого органу є приписи пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, відповідно до якого, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді, у тому числі рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Статтею 102 Податкового кодексу України встановлено строк давності - 1095 днів для нарахування грошових зобов'язань платнику податків. З огляду на викладене, на думку позивача, строк для звернення платника податків із даним позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.
Окрім того, посилаючись на те, що приписи Податкового кодексу України по-різному регулюють ті самі правовідносини в частині строків, та при цьому суперечать один одному, представник позивача вважає, що необхідно застосовувати пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який передбачає більш тривалий строк для звернення до суду (1095 днів), ніж пункт 56.19 цієї ж статті (один місяць), у зв'язку з чим просив поновити пропущений строк та відкрити провадження у справі.
Розглянувши подану заяву, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов'язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.
Так, відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Як уже зазначено, частина перша статті 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.
Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів.
Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Пунктом 102.2 статті 102 Податкового кодексу України визначені випадки, коли грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.
Отже, пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу. Водночас пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.
Таким чином, є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов'язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.
Разом з тим, при ухваленні постанови Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 11.10.2019 у справі №640/20468/18 Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів сформульовано правовий висновок щодо застосування вказаних вище норм стосовно строків оскарження рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), відповідно до якого такі рішення оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.
Згідно з частинами 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 зазначено, що суди при вирішенні спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Отже, в разі використання позивачем досудового порядку вирішення спору адміністративним процесуальним законодавством регламентовано спеціальний строк оскарження до суду рішення суб'єкта владних повноважень, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві № 1425232/42758270 від 28.12.2019, № 1425234/42758270 від 28.12.2019, № 1445236/42758270 від 28.01.2020, № 1445237/42758270 від 28.01.2020, № 1436403/42758270 від 10.01.2020, № 1436404/42758270 від 10.01.2020, № 1436405/42758270 від 10.01.2020, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних, поданих товариством з обмеженою відповідальністю «Атлас-Україна».
Доказів оскарження вказаних рішень в адміністративному порядку до позову не подано.
Водночас, з даним позовом про оскарження зазначених рішень позивач звернувся до суду лише 19.03.2021. Тобто, із значним пропуском строку звернення до суду.
Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що строк оскарження рішення про відмову в реєстрації податкових накладних становить 1095 днів, а також, що строки, визначені у статті 102 Податкового кодексу України, застосовуються до спорів про оскарження будь-якого рішення податкового органу, у даному випадку є необґрунтованими і до уваги судом не приймаються, з підстав, наведених вище.
Суд звертає увагу, що різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов'язань або інші рішення) об'єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю у підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їхнє оскарження.
Зміст правовідносин щодо реєстрації податкової накладної, у яких ризики порушення норм податкового законодавства несе не лише особа, яка зобов'язана забезпечити реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, не дозволяє поширити на них порядок і строки оскарження рішень суб'єкта владних повноважень, визначені пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, а саме - оскарження у будь-який момент після отримання такого рішення в межах 1095 днів, що дає підстави вважати, що встановлена у пункті 56.18 статті 56 Податкового кодексу України можливість оскаржити «інше рішення контролюючого органу» у будь-який момент після отримання такого рішення не стосується рішень Комісії контролюючих органів щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань до податкових накладних або відмови у їх реєстрації.
Саме такий підхід до розуміння норм права щодо строку звернення до суду з позовом про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного із визначенням грошових зобов'язань, викладено у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18.
При цьому, незважаючи на те, що судом сформульовано у цій постанові правовий висновок щодо строку оскарження у судовому порядку інших рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору, це не змінює підхід до нормативного розуміння застосування строку звернення до суду у справах цієї категорії.
Таким чином, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов'язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, визначається частиною першою статті 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №1.380.2019.006119.
Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позивач звернувся до суду з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, при цьому не навів обставин, які об'єктивно перешкоджали зверненню до суду з даним позовом та не залежали від волі позивача.
Суд звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справи «Стаббігс на інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії»).
У свою чергу, в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 по справі «Смірнова проти України» визначено, що нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Відповідно до статті 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Враховуючи викладене, позивачем не надано належних доказів та не наведено обґрунтованих обставин, які підтверджували б поважність причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вказані позивачем причини для поновлення строку звернення до суду є неповажними, отже недоліки позовної заяви не усунуті, відтак позовна заява підлягає поверненню.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Поряд з цим, суд зазначає про відсутність порушення права позивача на доступ до правосуддя, оскільки згідно з частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, та надання усіх належних доказів в підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Керуючись ст.ст. 123, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Атлас-Україна» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст.256 КАС України. Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 293-297 КАС України.
Суддя В.П. Шулежко