ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
13 травня 2021 року м. Київ № 640/23761/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомГоловного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області
доПриватного підприємства «Перлина Полісся»
про застосування заходів реагування,-
Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області (14037, проспект Миру, 190-а, м. Чернігів, код ЄДР: 38590042) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства «Перлина Полісся» (01001, м. Київ, вул. Софіївська, 10-а, код ЄДР: 32776733), в якому просить суд застосувати заходи реагування у вигляді зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей, експлуатації будівель ресторану і готелю Приватного підприємства «Перлина Полісся» за адресою: вул. Довженка, 2, с. Рудня Соснівського району Чернігівської області.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 08 жовтня 2019 року головним інспектором Сосницького PC Управління ДСНС України у Чернігівській області Шолойком О.О. за результатами позапланового заходу складено акт щодо дотримання Приватним підприємством "Перлина Полісся" вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки на об'єкті за адресою: вул. Довженка, 2, с. Рудня, Сосницький район, Чернігівська область.
Як зазначає заявник, в ході перевірки виявлені наступні порушення вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей:
в будівлях ресторану та готелю не проведено заміри опору ізоляції і перевірку спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання, чим порушено п. 1.20. глави 1 розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні. Непроведения замірів опору ізоляції електричних мереж і перевірки спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замкнення електромереж створює загрозу виникнення пожежі, внаслідок якої продукти горіння і чадний газ унеможливлюють своєчасну та безпечну евакуацію людей з будівлі та призведуть до отруєння людей, що перебувають у ній;
територія і будівлі підприємства не забезпечені первинними засобами пожежогасіння (вогнегасниками) згідно норм належності, чим порушено п.п. 3.6., 3.9. глави 3 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні. Відсутність первинних засобів пожежогасіння не дозволить оперативно загасити або обмежити розповсюдження полум'я на ранній стадії виникнення пожежі, сприяє беззахисності людини перед небезпечними факторами пожежі та призводить до безперешкодного розповсюдження пожежі по будівельним конструкціям, їх руйнації. Викладене вище створює загрозу життю та здоров'ю людей;
первинні засоби пожежогасіння (вогнегасники), що розташовані на території і в будівлях підприємства, не пройшли технічне обслуговування, чим порушено п. 2.2. глави 2 розділу III та 3.17. глави 3 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні. Непроведения технічного обслуговування первинних засобів пожежогасіння не дозволить оперативно загасити або обмежити розповсюдження полум'я на ранній стадії виникнення пожежі, сприяє беззахисності людини перед небезпечними факторами пожежі та призводить до безперешкодного розповсюдження пожежі по будівельним конструкціям, їх руйнації, створюючи загрозу життю та здоров'ю людей;
підприємство не забезпечено зовнішнім протипожежним водопостачанням відповідно до вимог ДБН В 2.5-74:2013 «Водопостачання. Зовнішні мережі», чим порушено п. 2.1. глави 2 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні. Відсутність зовнішнього протипожежного водопостачання унеможливлює швидке гасіння пожежі на ранній стадії її виникнення. Швидке розповсюдження полум'я та продуктів горіння ставить під загрозу безпечну евакуацію людей з підприємства, що в свою чергу може призвести до їх травмування або загибелі;
пожежний щит на території підприємства не укомплектовано засобами пожежогасіння, а саме: вогнегасники - 3 шт., протипожежне покривало - 1 шт., багор та гак - 2 шт., ящик з піском - 1 шт., лопати - 2 шт., ломи - 2 шт., сокири - 2 шт., чим порушено п. 3.11. глави 3 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні. Відсутність пожежного щита не дозволить оперативно загасити або обмежити розповсюдження полум'я на ранній стадії виникнення пожежі, сприяє беззахисності людини перед небезпечними факторами пожежі та призводить до безперешкодного розповсюдження пожежі по будівельним конструкціям, їх руйнації, створюючи загрозу життю та здоров'ю людей;
будівлю ресторану не обладнано системою протипожежного захисту (системою пожежної сигналізації), чим порушено п. 1.2. глави 1 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні, п. 4.8.1.2 таблиці А.1 додатку А ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту». Відсутність системи пожежної сигналізації не дає змоги оперативно загасити або обмежити розповсюдження полум'я на ранній стадії виникнення пожежі, сприяє беззахисності людини перед небезпечними факторами пожежі та призводить до безперешкодного розповсюдження пожежі по будівельним конструкціям, їх руйнації, створюючи загрозу життю та здоров'ю людей;
будівлю ресторану не обладнано системою оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей II типу, чим порушено п. 1.2. глави 1 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні та п. 2 таблиці Б.1. додатку Б ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту». Відсутність системи оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей не дає змоги вчасно сповістити людей, які перебувають у будівлі про пожежу та небезпечні її фактори (полум'я, продукти горіння). Все це створює загрозу життю та здоров'ю людей;
дерев'яні елементи горищних покриттів будівель ресторану і готелю не оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності, чим порушено п. 2.5. глави 2 розділу III Правил пожежної безпеки в Україні. Невідповідність конструктивних елементів протипожежним вимогам, відсутність їх вогнезахисної обробки створює перешкоди під час евакуації людей та гасіння пожежі, а також сприяє інтенсивному розповсюдженню полум'я, оскільки вони не мають нормативно встановлених меж вогнестійкості та меж поширення вогню по ним. Все це сприяє беззахисності людини перед небезпечними факторами пожежі (полум'я та токсичні продукти горіння), що в свою чергу створює загрозу життю та здоров'ю людей;
будівлі ресторану і готелю не захищені від прямих попадань блискавки та вторинних її проявів, чим порушено п. 1.21. глави 1 розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні. Блискавкозахист - сукупність заходів і технічних засобів для охорони будівель, споруд, обладнання та електричних пристроїв від дії блискавки. Прямий удар блискавки зумовлює миттєве нагрівання струмопровідних конструкцій до температури плавлення або навіть випару, вибуху чи розщеплення непровідних конструкцій, вибуху будинків і будівель. Відсутність пристроїв блискавкозахисту загрожує пожежній безпеці об'єкта. Пряме попадання блискавки по будівлі або вторинні її прояви загрожують виникненню пожежі внаслідок миттєвого нагрівання матеріалів та конструкцій, створюючи загрозу життю та/або здоров'ю людей;
евакуаційні шляхи та виходи з будівель ресторану і готелю не забезпечені евакуаційним освітленням, чим порушено п. 2.31. глави 2 розділу III Правил пожежної безпеки в Україні. Евакуаційне освітлення - це освітлення, призначене для евакуації людей з приміщень при аварійному відключенні робочого освітлення. Розташовують евакуаційне освітлення у місцях, що небезпечні для проходу людей (коридори, сходові клітини, проходи). Його мета вказати на найближчі місця виходу з приміщення. Відсутність евакуаційного освітлення створює перешкоди під час евакуації людей, а тому створює загрозу життю та здоров'ю людей;
в будівлях ресторану і готелю з'єднання відгалужень та окінцювання жил електричних проводів в розподільчих коробках виконано не за допомогою паяння, опресування або затискачів, чим порушено п. 1.6. глави 1 розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні. З'єднання жил проводів за допомогою скруток може призвести до короткого замикання електромережі. Короткі замикання здатні виникнути не тільки в проводах, айв інших частинах електроустановок. У точці короткого замикання утворюється іскріння, яке в залежності від електричних параметрів даної мережі може досягати значних розмірів і викликати пожежу і руйнування електроустановок та інших споруд. Пожежну небезпеку представляють всілякі нещільні контакти, наприклад, в місцях приєднання проводів між собою. Нещільні контакти окислюються і створюють великий опір. Вони надмірно нагріваються і нерідко викликають запалення ізоляції проводів. Нещільні з'єднання можуть приводити ще і до іскріння, що також є можливою причиною виникнення пожеж. Швидке розповсюдження вогню, продуктів горіння та руйнація будівельних конструкцій будівлі створює загрозу життю та здоров'ю людей;
в будівлі ресторану допускається використання печі без протипожежної розділки від горючих конструкцій перекриття, чим порушено п. 2.6. глави 2 розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні. Протипожежна розділка призначена для обмеження розповсюдження пожежі по будівельних конструкціях. Відсутність протипожежної розділки зумовлює перегрів до пожежонебезпечних температур горючих будівельних конструкцій, що в свою чергу призводить до їх спалахування, викликаючи нові осередки пожежі. Все це сприяє беззахисності людини перед небезпечними факторами пожежі (полум'я та токсичні продукти горіння), що в свою чергу створює загрозу життю та здоров'ю людей;
будівлю готелю не обладнано системою протипожежного захисту (системою пожежної сигналізації), чим порушено п. 1.2. глави 1 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні, п. 3.1 таблиці А.1 додатку А ДЕН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту». Відсутність системи пожежної сигналізації не дає змоги оперативно загасити або обмежити розповсюдження полум'я на ранній стадії виникнення пожежі, сприяє беззахисності людини перед небезпечними факторами пожежі та призводить до безперешкодного розповсюдження пожежі по будівельним конструкціям, їх руйнації, створюючи загрозу життю та здоров'ю людей;
будівлю готелю не обладнано системою оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей II типу, чим порушено п. 1.2. глави 1 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні та п. 15 таблиці Б.1. додатку Б ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту». Відсутність системи оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей не дає змоги вчасно сповістити людей, які перебувають у будівлі про пожежу та небезпечні її фактори (полум'я, продукти горіння). Все це створює загрозу життю та здоров'ю людей;
в будівлі готелю в парильному відділенні лазні відсутній перфорований сухотруб з підключенням до внутрішнього водопроводу, чим порушено п. 12.2. глави 12 розділу VI Правил пожежної безпеки в Україні. В результаті нагрівання (піролізу) деревини, з якої виготовлено облицювання парильного відділення лазні, виділяється горючий газ, який здатний самозайматися. Також причиною виникнення пожежі може бути неправильний монтаж печі до горючого облицювання парильного відділення лазні, що може призвести до перегріву і загоряння деревини. Іншою причиною виникнення пожежі є неправильний монтаж електрообладнання і порушення його експлуатації. Відсутність перфорованого сухотрубу з підключенням до внутрішнього водопроводу унеможливлює швидке гасіння пожежі на ранній стадії її виникнення. Швидке розповсюдження полум'я та продуктів горіння ставить під загрозу безпечну евакуацію людей з підприємства, що в свою чергу може призвести до їх травмування або загибелі.
Враховуючи приписи профільного законодавства та наведені обставини, заявник просить задовольнити позов.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позов не надав. При цьому, копія ухвали про відкриття провадження у справі від 06.12.2019 направлена 09.12.2019 за адресою, визначеною в ЄДР, однак повернута з довідкою пошти від 11.01.2020 без вручення з незалежних від суду причин - за закінченням встановленого строку зберігання, а відтак, в силу п. 5 ч. 6 ст. 251 КАС України відповідач в силу закону вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.
Враховуючи вищевикладене, справа розглядається за наявними матеріалами.
Процесуальні дії, вчинені у справі.
Ухвалою від 06.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та без проведення судового засідання.
Встановлені судом обставини.
Так, у даному випадку учасниками справи не спростовуються на не заперечуються обставини проведення перевірки позивача та зміст акту перевірки від 08.10.2019, а відтак , вказані обставини є встановленими.
При цьому, слід повторитися, відповідач не надав будь-яких заперечень щодо виявлених заявником порушень. Водночас не надано і будь-яких заперечень щодо дотримання заявником процедурних правил проведення перевірки.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
За змістом ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 47 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що державний нагляд (контроль) з питань цивільного захисту здійснюється за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах техногенної та пожежної безпеки, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, за діяльністю аварійно-рятувальних служб, а також у сфері промислової безпеки та гірничого нагляду, поводження з радіоактивними відходами відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Статтею 1 цього Закону встановлено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Частиною 1 ст. 4 Закону передбачено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 вказаного Закону виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання можуть бути призупинені виключно за рішенням суду. Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб'єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.
Положеннями ст. 64 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.
Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (ч. 2 ст. 64 Кодексу цивільного захисту України).
До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи (ч. 3 ст. 64 Кодексу цивільного захисту України).
Разом з тим, згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій затвердженого Указом Президента України від 16.01.2013 № 20/2013 (далі - Положення), Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
Відповідно до п. 3 зазначеного Положення основними завданнями ДСНС України є, зокрема, реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.
Згідно з ч. 1 ст. 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб'єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов'язані застосовувати санкції, визначені законом. У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.
Згідно з ч. 1 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб'єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об'єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об'єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб'єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.
Відповідно до ч. 2 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.
Виходячи з вищевикладеного, орган, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, у разі виявлення факту недотримання вимог пожежної безпеки, на підставі акту, складеного за результатами здійснених заходів (перевірок тощо), має право звернутися до суду із позовом про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації будівель, споруд.
При цьому, захід реагування у вигляді повного зупинення об'єкту до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки є крайнім заходом, обрання якого є доцільним лише у разі, якщо допущенні порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей. Вжиття заходів реагування на порушення тих чи інших правил пожежної безпеки слід оцінювати з урахуванням принципу пропорційності, що передбачає дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі заходи.
Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 № 1417 затверджено Правила пожежної безпеки в Україні, які є обов'язковими для виконання суб'єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування (далі - підприємства), громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.
Вказані Правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд.
Згідно п.п. 1, 2, 3 розділу ІІ Правил пожежної безпеки в Україні, діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств та об'єктів.
Керівник підприємства повинен визначити обов'язки посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки, призначити відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць, технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання й експлуатацію засобів протипожежного захисту.
Обов'язки щодо забезпечення пожежної безпеки, утримання та експлуатації засобів протипожежного захисту передбачаються у посадових інструкціях, обов'язках, положеннях про підрозділ.
На кожному об'єкті відповідним документом (наказом, інструкцією тощо) повинен бути встановлений протипожежний режим.
Відповідно до п. 6 роз. І Правил пожежної безпеки в Україні у разі передачі в оренду цілісного майнового комплексу або окремих його частин, приміщень, інших об'єктів за домовленістю сторін цивільно-правового договору визначаються права та обов'язки орендаря та орендодавця щодо забезпечення пожежної безпеки та відповідальності за порушення вимог пожежної безпеки на об'єкті оренди.
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій покладається на їх керівників та уповноважених керівниками осіб.
При цьому, суд акцентує увагу на тому, що чинне законодавство не обумовлює імперативну необхідність винесення припису, розпорядження чи постанови з питань пожежної безпеки як передумови звернення до суду із позовом про застосування заходів реагування у вигляді зупинення діяльності об'єкту, оскільки за змістом ч. 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Як вже було встановлено судом, за результатами проведеної планової перевірки складено наведений акт, яким встановлено наведені вище порушення, факти чого не спростовані відповідачем в порядку ч. 1 ст. 77 КАС України.
Суд зазначає, що акт перевірки є носієм доказової бази та станом на момент прийняття даного рішення відповідачем не надано суду жодних, у розумінні ст. 73 КАС України, доказів усунення виявлених під час такого заходу порушень, а також не надано жодних доказів на спростування висновків акту позапланового заходу.
При цьому, проаналізувавши вказані порушення, суд наголошує на тому, що останні можуть створювати небезпеку життю та здоров'ю людей, які є чи можуть бути споживачами послуг відповідача.
Відповідно до пункту 2 розділу І Правил пожежної безпеки в Україні пожежної безпеки є обов'язковими для виконання суб'єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.
Враховуючи те, що відповідач є суб'єктом господарювання, то відповідно до частини другої статті 51 Кодексу цивільного захисту України, забезпечення техногенної безпеки суб'єкта господарювання покладається на його керівника, а забезпечення пожежної безпеки суб'єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб'єктів господарювання (стаття 55 Кодексу цивільного захисту України).
При цьому, судом враховується, що у відповідача було достатньо часу, понад 15 місяців з дати складання акту перевірки, на усунення виявлених під час перевірочних заходів у жовтні 2019 року порушень, однак станом на час прийняття даного рішення, матеріали справи не містять усунення відповідачем виявлених під час перевірки порушень.
Досліджені та проаналізовані вище судом у даній справі порушення, є такими порушеннями протипожежних норм, що дійсно можуть створювати загрозу життю та/або здоров'ю людей за об'єктивним критерієм.
Суд також враховує, що застосований захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень.
Застосований до скаржника захід реагування має також спонукаючий характер, направлений на забезпечення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.
Такий захід є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров'ю населення.
З огляду на вищевикладене, суд погоджується з позивачем, що порушення, які були виявлені під час перевірки приміщення відповідача, є такими, що створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей, що є неприпустимим.
При цьому, поняття «загроза життю та/або здоров'ю людини» є оціночним поняттям, яке лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.
З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для застосування відповідних заходів реагування.
Суд зауважує, що забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров'я та власності від невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій має пріоритетне значення.
Відповідно до статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов'язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією.
Слід зазначити, що це зобов'язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.
Недодержання суб'єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров'ю населення.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи викладене у сукупності, у суду наявні правові підстави для вжиття заходів реагування у заявленому позивачем вигляді та способі, визначивши спосіб виконання рішення суду - шляхом покладання обов'язку щодо забезпечення виконання рішення суду на позивача.
Відтак, виходячи з меж заявлених вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, беручи до уваги також те, що виявлені порушення відповідачем не спростовані, а доказів їх усунення - не надано, що створює реальну загрозу життю та здоров'ю людей, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 241-246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області (14037, проспект Миру, 190-а, м. Чернігів, код ЄДР: 38590042) задовольнити повністю.
2. Застосувати заходи реагування до Приватного підприємства «Перлина Полісся» (01001, м. Київ, вул. Софіївська, 10-а, код ЄДР: 32776733) шляхом зупинення експлуатації будівель ресторану і готелю Приватного підприємства «Перлина Полісся» за адресою: вул. Довженка, 2, с. Рудня Соснівського району Чернігівської області - до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, визначених в акті перевірки від 08.10.2019 № 122.
3. Обов'язок щодо забезпечення виконання рішення покласти на Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області (14037, проспект Миру, 190-а, м. Чернігів, код ЄДР: 38590042).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Суддя О.А. Кармазін