ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
13 травня 2021 року справа №640/3550/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «САБРІЗ» (далі по тексту - позивач, ТОВ «САБРІЗ»)
доКиївської митниці Держмитслужби (далі по тексту - відповідач)
провизнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної делкрації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24 вересня 2019 року №UA100050/2019/00084 та рішення Київської місьої митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 24 вересня 2019 року №UA100050/2019/000042/2
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність спірного рішення про коригування митної вартості товарів від 24 вересня 2019 року №UA100050/2019/000042/2. Незгода позивача із зазначеним рішенням полягає у тому, що на підтвердження заявленої митної вартості товару ним були подані всі передбачені чинним законодавством документи, проте відповідач, усупереч наведеному, визнав їх недостатніми та розпочав процедуру консультації, за результатами якої визначив митну вартість товару за резервним методом. Крім того, на думку позивача, картка відмови в прийнятті митної делкрації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, трансопртних засобів комерційного призначення від 24 вересня 2019 року №UA100050/2019/00084 сформована відповідечем на підставі рішення про коригування митної вартості товарів від 24 вересня 2019 року №UA100050/2019/000042/2, а тому також підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/3550/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав про відповідність рішення про коригування митної вартості товарів, імпортованих позивачем, вимогам чинного законодавства, оскільки причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, є неподанння ним всіх запрошених документів, відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах.
Позивач у відповіді на відзив зазначив, що у спірному рішенні відповідач не зазначив конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які відповідач прийняв рішення про неможливість застосування першого методу визначення митної вартості імпортованого товару.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частина перша статті 51 Митного кодексу України встановлює, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до положень частин другої, четвертої, восьмої та дев'ятої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Так, у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Відповідно до частини першої - третьої, п'ятої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 вказаної статті).
Відповідно до частини дванадцятої статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Згідно з частинами першою, сьомою, восьмою, дев'ятою статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Стаття 57 Митного кодексу України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої-восьмої та десятої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.
Як вимагає частина друга статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, що визначає обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: - неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); - невірно проведений розрахунок митної вартості; - невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №813/1229/16.
При цьому, право особи оскаржити рішення митного органу передбачено частиною першою статті 29 Митного кодексу України.
Матеріалами справи встановлено, що 24 вересня 2019 року ТОВ «САБРІЗ» подало до митного оформлення митну декларацію №UA100050/2019/285775 на поставку засобів по догляду за взуттям.
Митна вартість товарів визначена позивачем за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
За результатами розгляду митної декларації 24 вересня 2019 року з доданими документами відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 24 вересня 2019 року №UA100050/2019/000042/2, відповідно до якого вартість задекларованого товару збільшено з 44 167,72 доларів США до 79 332,80 доларів США.
Оскаржуване рішення мотивоване тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару відповідно до статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
- пунктом 3.6 контракту від 01 липня 2011 року №32/3 передбачено надання покупцю копії пакувального листа та копії митної деклараціїкраїни відправлення, які не надано до митного оформлення;
- пунктом 3.2 контракту від 01 липня 2011 року №32/3 передбачено надання заявки, де повинна бути зазначена вартість кожної одиниці товару, проте до митного оформлення дана заявка не додається;
- вартість товару, зазначену у специфікації від 15 січня 2016 року №10 не відповідає вартості, зазначеній в інвойсі;
- до митного оформлення митної декларації від 24 вересня 2019 року №100050/2019/285775 для підтвердження вартсоті доставки вантажу надано довідку про транспортні витрати від 19 вересня 2019 року №1909-1, видану ТОВ «Хилдом Логистикс, у той же час, згідно даних, зазначених в коносаменті від 09 серпня 2019 року №SHWS219080113B, перевізником товару є «GCLL», а відповідальною особою зазначено «New Line LTD», тобто відбулось залучення третіх осіб. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійнило перевезення оцінюваного товару.
Зазначені обставини не дають можливості органу ДФС перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі. У звязку з цим, позивачу запропоновано протягом 10 календарних днів подати додаткові документи, визначені статтею 53 Митного кодексу України, зокрема:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) прейскуранти (прайс - листи) виробника товару;
6) копію митна декларації країни відправлення;
7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
8) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, міжнародний торговий термін (умова) FOB (назва порту відвантаження) означає, що продавець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження, покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження);
9) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
10) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України та статті 9 Закону України «Про транспортно - експедиторську діяльність» документи (рахунки, накладні тощо), що є підтвердженням витрат експедитора та видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади; Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599 «Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення» визначено перелік документів, які подаються при заповненні графи 20 декларації митної вартості товарів. До зазначених документів належать: рахунок - фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно - експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту;
11) за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
12) відповідно до статті 254 Митного кодексу України необхідно надати переклад українською мовою наданих документів.
Декларант не надав всіх інших основних та додаткових документів для підтвердження митної вартості, про що зазначив у листі від 24 вересня 2019 №б/н.
Таким чином, оскільки неподання декларантом всіх запрошених документів, відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах є причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, митним органом проведено порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та з довідковою інформацією, та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947). За результатами проведеного порівняння встановлено, що у органа державної фіскальної служби наявна інформація щодо рівня митної вартості ідентичних товарів за вищими рівнями митної вартості. Джерело інформації: митна декларація від 08 липня 2019 року №UA209110/2019/2999 (тов. №1 - 6, 13 $/кг).
На підставі викладених висновків, рішенням про коригування митної вартості товарів 24 вересня 2019 року №UA100050/2019/000042/2 митна вартість товару визначена за резервним методом.
Щодо посилань відповідача, наведених у спірному рішенні, судом встановлено таке.
01 липня 2011 року між ТОВ «САБРІЗ» та Компанією «SHANGHAI INTERNATIONAL TRADING CO.LTD» укладено контракт поставки №32/3, відповідно до пункту 2.1 якого постачальник на базисних умовах FOB - Шанхай (Іннкотермс - 2010) і в порядку, визначеному контрактом, зобовязується доставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти товар і сплатити за нього обумовлену контрактом ціну.
Пунктами 3.1 - 3.4 контракту передбачено, що поставка товару здійснюється рівномірно партіями протягом всього строку дії контракту.
Дата доставки кожної окремої партії визначається сторонами за письмовою заявкою покупця (факсом або електронною поштою). В заяці мають бути визначені: найменування, кулькість одиниць товару; вартість кожної одиниці товару та окремої партії в цілому.
У разі згоди з запропонованими у заявці умовами, постачальник підписує заявку і один з примірників повертає покупцю (електронною поштою або факсом). У випадку незгоди постачальника з умовами, викладеними в заявці. Сторони проводять додаткові переговори для узгодження умов поставки.
Поставка товару здійснюється на базисних умовах поставки FOB - Шанхай (Інкотермс 2010) відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів.
Також, за умовами пункту 3.6 контракту дата поставки партії узгоджується письмовим повідомленням про готовність товару для передачі перевізнику для доставки. В день передачі партії товару перевізнику постаальник письмово повідомляє про це покупця з одночасною передачею факсимільним звязком копії Інвойса, вантажної митної декларації, СМР (товарно - транспортної накладної) і пакувального листа на піртію товару.
Пунктами 3.7, 3.8 контракту визначено, що товар поставляється морським та автомобільним транспортом. В день передачі партії товару перевізнику постачальник передає перевізнику такі товаросупровідні документи:
- три оригінальні інвойси (з печаткою а підписом повноважного предтавника постачальника);
- три оригінальні пакувальні листи на партію товару;
- три оригінальні транпортні документи (коносамент, СМR чи TIR-Carnet);
- оригінал сертифікату похдження товару (форма А).
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими твердження відповідача про те, що ненадання декларантом разом з митною декларацією заявки, передбаченої пунктом 3.2 контракту, та пакувального листа, передбаченого пунктом 3.6 контракту, заважає митному органу визначити митну вартість товару за ціною контракту, оскільки заявка складається сторонами з метою визначення дати доставки певної партії товару, а не з метою узгодження кількості та вартості товару, а пакувальний лист використовується як доповнення до рахунку-фактури (інвойсу).
У той же час, суд звертає увагу на те, що перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, а також додаткових документів, які декларант або уповноважена ним особа зобов'язані подати на письмову вимогу митного органу, визначений статтею 53 Митного кодексу України.
Проте, зазначена стаття Митного кодексу України не зобов'язує декларанта подавати письмову заявку або пакувальний лист митному органу разом з митною декларацією, навіть у разі, якщо їх складання передбачено умовами контракту.
Крім того, щодо доводів відповідача про невідповідність вартості товару, зазначеної у специфікації від 15 січня 2016 року №10 та вартості, зазначеній в інвойсі, суд зазначає таке.
Матеріалами справи встановлено, що у специфікації №10 до контракту від 01 липня 2011 року №32/3 вартість товару зазначена у розмірі 35 796, 77 грн.
Разом з тим, згідно копії інвойса від 05 серпня 2019 року №НУ-190802, що міститься у матеріалах справи, вартість товару становить 41 258, 11 доларів США. Зазначена вартість товару наведена також у рахунку - фактурі від 05 серпня 2019 року № НУ-190802 та, у подальшому, зазначена у митній декларації від 24 вересня 2019 року №UA100050/2019/285775.
Враховуючи викладене, відповідач дійшов висновку про те, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Однак суд не може погодитись з такими доводами відповідача, з огляду на те, відповідно до пунктів 10.4, 10.6 контракту ціна не є фіксованою і може змінюватися сторонами протягом строку дії контракту.
Покупець сплачує вартість партії товару повністю у 60 денний строк з дати доставки на підставі інвойсу постачальника.
Таким чином, ціна за контрактом не є фіксованою, а документом, який визначає ціну товару та є підставою для оплати за контрактом є інвойс.
При цьому, статтею 53 Митного кодексу України також визначено, що документом, який підтверджує митну вартість товару, є інвойс.
Крім того, на письмову вимогу митного органу позивачем додатково була подана специфікація №17 від 10 липня 2019 року до контракту від 01 липня 2011 року №32/3, згідно з якою сторони змінили ціни на наступний товар:
- артикул №52/93, SALTON Shoe Sponge for smooth leather neutral (18/72) - 0.188 доларів США;
- артикул №52/09, SALTON Shoe Sponge for smooth leather black (18/72) - 0.188 доларів США;
- артикул №52/31, SALTON Shoe Sponge for nubuk leather (18/72) - 0.244 доларів США;
- артикул №52/86, SALTON MINI Shoe Sponge for glance leather black (48) without foil - 0.10 доларів США;
- артикул №52/10, SALTON Shoe Sponge black - 0.47 доларів США;
- артикул №52/34, SALTON Shoe Sponge neutral - 0.45 доларів США;
- артикул №4775/19, SALTON wax 75 ml neutral - 0.232 доларів США;
- артикул №4775/18, SALTON wax 75 ml black - 0.232 доларів США;
- артикул №4650/18, SALTON Tin 50 ml with mink oil black - 0.175 доларів США;
- артикул №4650/12, SALTON Tin 50 ml with mink oil dark-brown - 0.175 доларів США;
- артикул №4975/12, SALTON Tube 75ml with milk oil dark-brown - 0.35 доларів США;
- артикул №4975/18, SALTON Tube 75ml with milk oil black - 0.35 доларів США.
Стосовно доводів відповідача про ненадання позивачем документів, які підтверджують його зв'язок з підприємством, що здійнило перевезення товару, судом встановлено таке.
Згідно умов договору про надання транспортно - експедиторських послуг з перевезення експортно - імпортних та транзитних вантажів від 04 січня 2018 року №204018-135, виконавець ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС» організовує перевезення вантажів, зокрема морським та автомобільним транспортом. Згідно з пунктом 2.1.2 зазначеного договору виконавець укладає від свого імені договори з портами, перевізниками, складами, судноплавними компаніями, їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, про те, що виконавець був уповноважений від свого імені укладати договори з перевізниками з метою організації перевезення товару.
Поряд із зазначеним, позивачем було надано до митного офррмлення, як під час подання митної декларації, так і на вимогу митного органу, наступні документи, що підтверджують транспортні витрати:
- коносамент №SHWS219080113B від 09 серпня 2019 року;
- автотранспортну накладну CMR №116533 від 20 веесня 2019 року;
- довідку про транспорті витрати від 19 вересня 2019 року №1909-1, видану ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС», згідно з якою вартість транспортування вантажу від відправника компанії «SHANGHAI HANYAN INTERNATIONAL TRADING CO.LTD» до митного кордону України - Одеський МТП по коносаменту SHWS219080113В від 09 серпня 2019 року склала 70 782, 59 грн без ПДВ.
З огляду на викладене, на думку суду, позивачем були надані усі необхідні транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а тому доводи відповідача про ненадання позивачем документів, які підтверджують його зв'язок з підприємством, що здійнило перевезення товару, спростовують матеріалами справи.
Інших розбіжностей у поданих до митного оформлення документах у спірном рішенні про коригування митної вартості не зазначено.
Крім того, у ході розгляду справи відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації та не дають можливості визначити митну вартість шляхом застосування обраного декларантом основного методу - за ціною договору.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що подані декларантом документи є належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору, а тому рішення про коригування митної вартості товарів від 24 вересня 2019 року №UA100050/2019/000042/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24 вересня 2019 року №UA100050/2019/00084 є протиправним та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач не довів правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, адміністративний позов ТОВ «САБРІЗ» підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «САБРІЗ» задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Кивської міської митниці ДФС від 24 вересня 2019 року №UA100050/2019/000042/2 про коригування митної вартості товарів.
3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24 вересня 2019 року №UA100050/2019/00084.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САБРІЗ» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 567,30 (три тисячі п'ятсот шістдесят сім гривень тридцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Товариство з обмеженою відповідальністю «САБРІЗ» (04070, м. Київ, вул. Ігорівська, 12-Б; ідентифікаційний код 37334135);
Київська митниця Держмитслужби (03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 8-А; ідентифікаційний код 43337359).
Суддя В.А. Кузьменко