13 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 917/349/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Комунального підприємства «Теплоенерго»,
на ухвалу Східного апеляційного господарського суду
(головуючий - Істоміна О.А., судді - Барбашова С.В., Пелипенко Н.М.)
від 02.03.2021,
у справі за позовом Комунального підприємства «Теплоенерго»
до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго»,
про стягнення 4 146 430,03 грн
у лютому 2020 року Комунальне підприємство "Теплоенерго" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про стягнення 4 146 430,03 грн боргу, інфляційних втрат та 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору на транспортування теплової енергії № 1738 від 18.08.2016 щодо оплати вартості наданих послуг з транспортування теплової енергії.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.10.2020 позов задоволено. Стягнуто з АТ «Полтаваобленерго» на користь КП «Теплоенерго» заборгованість за транспортування теплової енергії у грудні 2017 року у сумі 3185557,20 грн, 640409,83 грн інфляційних втрат, 320463,00 грн 3 % річних.
Приймаючи рішення, господарський суд дійшов висновків, що у АТ «Полтаваобленерго» наявна заборгованість перед КП «Теплоенерго» за транспортування теплової енергії в грудні 2017 року в сумі 3 185 557,20 грн. У зв'язку з простроченням оплати наданих послуг стягнув з відповідача інфляційні втрати за період з березня 2018 року по лютий 2020 року та 3% річних за період з 16.02.2018 по 21.02.2020.
Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, АТ "Полтаваобленерго" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 зупинено апеляційне провадження за скаргою АТ "Полтаваобленерго" на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.10.2020 до набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі № 917/2058/20.
За висновками апеляційного суду, предметом розгляду справи №917/2058/20 є визнання недійсним договору транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016 в частині вартості послуг КП «Теплоенерго» на транспортування теплової енергії, а предметом розгляду цієї справи №917/349/20 є неналежне виконання умов договору транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016 в частині оплати за надані послуги на транспортування теплової енергії. Наведені обставини свідчать, що результат розгляду Господарським судом Полтавської області справи №917/2058/20 безпосередньо вплине на розгляд цієї справи №917/349/20, що свідчить про об'єктивну неможливість розгляду справи № 917/349/20 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 917/2058/20.
У березні 2021 року КП «Теплоенерго» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу і передати справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Підставами для скасування судового рішення позивач зазначає порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, а саме ч. 4 ст. 75, п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України. Посилається на висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2019 у справі №910/5425/18, від 17.07.2018 у справі №922/52/18, від 25.05.2018 у справі №910/31771/15.
11.05.2021 АТ "Полтаваобленерго" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу КП «Теплоенерго» з клопотанням про поновлення пропущеного строку для подання відзиву. Посилається на обставини хвороби представника АТ "Полтаваобленерго".
Вирішуючи питання про прийняття відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів зазначає, що касаційне провадження у цій справі відкрито ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021, якою встановлено строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 05.05.2021.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України поновленим може бути процесуальний строк, встановлений законом. За приписами ч. 2 ст. 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. У ч. 4 ст. 294 ГПК України визначено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Таким чином, строк на подання відзиву на касаційну скаргу встановлюється не законом, а судом, а тому може бути продовженим, а не поновленим.
З урахування викладеного та оскільки зазначене клопотання подане АТ "Полтаваобленерго" поза межами встановленого судом строку (до 05.05.2021) і було викладене у відзиві від 11.05.2021, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення. За таких обставин, відзив АТ "Полтаваобленерго" на касаційну скаргу, відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України, залишається без розгляду як такий, що поданий після закінчення встановленого судом процесуального строку.
Заслухавши суддю-доповідача, встановивши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
За змістом пункту 4 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для розгляду справи, провадження у якій зупиняється.
За змістом пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з'ясовувати, як саме пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме зумовлена неможливість розгляду справи.
Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
У разі застосування пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України за вимогами статті 234 ГПК України у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 922/1962/17, від 17.12.2019 у справі № 917/131/19).
Крім того, необхідно зауважити, що зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього ( такі висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 10.06.2019 у справі № 914/1983/17, від 16.01.2020 у справі № 908/1188/19).
Разом з тим, на переконання Верховного Суду, всупереч наведеним вимогам законодавства, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі не навів достатніх обґрунтувань, на підставі яких він дійшов висновку про об'єктивну неможливість розгляду цієї справи, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних в матеріалах справи доказів, неможливість здійснення ним перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції відповідно до викладених у ньому висновків.
Сама по собі взаємопов'язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи № 917/2058/20 про визнання недійсним договору транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016 в частині вартості послуг КП «Теплоенерго» на транспортування теплової енергії, апеляційний господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті цієї справи.
При цьому, посилання суду апеляційної інстанції на те, що у справі № 917/2058/20 розглядаються вимоги про визнання частково недійсним договору транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016, той час як у цій справі вимоги КП «Теплоенерго» до АТ "Полтаваобленерго" ґрунтуються саме на підставі оскаржуваного правочину, не свідчать про неможливість розгляду цієї справи, зважаючи на презумпцію правомірності правочину, визначену приписами ст. 204 Цивільного кодексу України.
Апеляційний суд не дав належної правової оцінки вказаній нормі та не врахував, що закріплена зазначеною статтею ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
В цьому випадку судове рішення, яким визнано недійсним договір транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016 або його частина відсутнє, тобто вказаний договір є чинним і підлягає виконанню сторонами.
При цьому, вказуючи на процесуальну неможливість розгляду справи, зважаючи на предмет, підстави позову у цій справі та обставини встановлені судом першої інстанції, апеляційним судом не враховано положень ст. 269 ГПК України, якою встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Так, суд не надав належної правової оцінки тому, що судом першої інстанції вирішено спір між сторонами та прийнято відповідне рішення, з урахуванням позовних вимог, за встановлених судом першої інстанції обставин та на підставі поданих до місцевого суду доказів.
Отже, апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі, не дотримавшись при цьому приписів п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.
Обґрунтовуючи наявність підстав для зупинення провадження у справі апеляційний суд послався на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 у справі №524/9942/17, яким визнано протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від10.10.2017 № 1093 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання з централізованого постачання гарячої води, що надаються КП «Теплоенерго» м. Кременчук»; визнано протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 06.10.2017 №1066 «Про затвердження Порядку проведення громадських слухань, проведення відкритих слухань проектів рішень виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області з питань встановлення цін/тарифів на послуги постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення та/або погодження Інвестиційних програм суб'єктів господарювання та затвердження складу комісії з питань розгляду заяв (зауважень, пропозицій), які надійшли під час відкритих слухань, і Положення про комісії»; визнано протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 13.02.2018 №153 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, що надаються КП «Теплоенерго» м. Кременчук». Рішення Полтавського окружного адміністративного суду набрало законної сили 22.09.2020.
За висновками Східного апеляційного господарського суду визнання протиправними та нечинними рішень виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 10.10.2017 №1093 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання з централізованого постачання гарячої води, що надаються КП «Теплоенерго» м. Кременчук» та № 153 від 12.02.2018 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, що надаються КП «Теплоенерго» м. Кременчук» є підставою для визнання недійсним правочину, оскільки скасування рішень №1093 та № 153 свідчить про те, що вони не породили жодних правових наслідків та не можуть бути підставою для укладення договору на підставі цих нормативних актів, що і є предметом судового спору у справі №917/2058/20 і має преюдиціальне значення для вирішення справи №917/349/20.
Висновки апеляційного суду в оскаржуваній ухвалі про зупинення провадження у справі щодо дійсності/недійсності договору транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016 у певній частині є недоречними, оскільки дослідження наявності підстав для визнання недійсним вказаного договору у частині вартості послуг КП «Теплоенерго» на транспортування теплової енергії є предметом розгляду Господарського суду Полтавської області у справі № 917/2058/20. На момент прийняття рішення Господарського суду Полтавської області від 29.10.2020, яке переглядається апеляційним судом, договір транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016 або його частина недійсним не визнавались.
Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Виходячи з аналізу положень статті 2 ГПК України, на господарське судочинство покладено обов'язок забезпечення розумності строків розгляду справ, а на сторони - неприпустимість зловживання процесуальними правами. Крім того, виходячи з аналізу статті 5 ГПК України, звернення до господарського суду повинно мати ефективний спосіб захисту порушених прав.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції», рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).
Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 910/31771/18, від 02.06.2020 у справі № 910/6674/19.
Отже, оскаржувана ухвала постановлена без врахування вимог пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, оскільки не містить аргументованих та переконливих обґрунтувань необхідності зупинення провадження у справі як щодо об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 917/2058/20 про визнання частково недійсним договору транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016, так і стосовно того, що зібрані у цій справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти) виконання договору транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016, які є предметом судового розгляду у цій справі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (ч. 6 ст. 310 ГПК України).
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний господарський суд припустився порушення приписів пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України та про наявність підстав для задоволення касаційної скарги Комунального підприємства «Теплоенерго», скасування ухвали Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 і направлення справи для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.
Оскільки у цьому касаційному провадженні спір по суті не вирішується, а справа підлягає передачі до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, відповідно до статті 129 ГПК України суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд
касаційну скаргу Комунального підприємства «Теплоенерго» задовольнити.
Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 у справі № 917/349/20 скасувати.
Справу № 917/349/20 передати до Східного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л. Стратієнко
Судді С. Бакуліна
І. Кондратова