13 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/3341/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Стратієнко Л.В.,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
(суддя Колісник І.І.)
від 19.10.2020
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий -Білецька Л.М., судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.)
від 15.03.2021
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ"
до відповідача Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"
про стягнення 83 710,91 грн,
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2020 у справі № 904/3341/20, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2021, позовні вимоги про стягнення 83 710,91 грн вартості нестачі вугілля задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" збитки у сумі 83 710,90 грн та судовий збір у сумі 2 102,00 грн. У решті позову відмовлено.
02.04.2021 Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулося з касаційною скаргою на судові рішення, в якій просить їх скасувати.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справа, що розглядається, є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 х 2270,00 грн).
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Скаржник зазначає, що справа є малозначною, проте підлягає оскарженню за підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а саме статей 111, 114 Статуту залізниць України, пункту 27 Правил видачі вантажів.
Скаржник вважає, що розгляд справи має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики щодо застосування та тлумачення пункту 27 Правил видачі вантажів, а саме, яку норму недостачі слід застосовувати при перевезенні вологого вантажу: 1 % чи 2%.
Скаржник вказує на існування низки рішень судів першої та апеляційної інстанції у аналогічних справах з протилежними правовими висновками, зокрема, постанови Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2021 у справі № 904/3582/20, від 18.02.2021 у справі № 904/4406/20, від 19.10.2020 у справі № 904/2205/20, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2021 у справі № 904/6398/20, від 15.02.2021 у справі № 904/6696/20, від 08.02.2021 у справі №м 904/6393/20, від 11.06.2020 у справі № 904/622/20, від 09.09.2020 у справі № 904/3333/20, від 07.09.2020 у справі № 904/3340/20, від 08.10.2020 у справі № 904/4287/20, від 10.11.2020 у справі № 904/3275/20, від 15.12.2020 у справі № 904/5482/20, рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2020 у справі № 910/10495/20, від 19.01.2021 у справі № 910/10503/20.
Вивчивши доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судових рішень у справі за підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
Суд першої інстанції виходив з того, що зазначені в комерційних актах: №№ 466707/64, 454201/125/77 від 04.12.2019; №№476906/1198, 476906/1197, 476906/1196, 476906/1195, 476906/1194, 476906/1193 від 20.12.2019; № 476906/1207 від 25.12.2019; №№ 493102/124/10, 493102/128/11 від 27.12.2019; №№476906/15, 476906/16, 476906/17, 476906/18 від 07.01.2020 відомості свідчать про незбереження вантажу під час його перевезення, спірні вагони з вантажем були прийняті залізницею до перевезення без зауважень до відправника, вантаж прибув у технічно справних вагонах. Наведені в комерційних актах дані щодо порушення маркування вантажу, відповідальність за його збереження з часу прийняття до перевезення й до моменту видачі одержувачу покладається на залізницю. За змістом пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (зареєстровано в МЮ України 24.11.2000 за № 862/5083), до мінерального палива, яким є вантаж - вугілля кам'яне, застосовується норма недостачі 1% маси, зазначеної в перевізних документах, тому позивачем правомірно застосовано показник природної втрати ваги на рівні 1% під час розрахунку вартості нестачі вантажу.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та дослідивши правомірність застосування до розрахунку втраченого товару норми природної втрати під час перевезення вантажу в 1% відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажу, зазначив наступне:
- в графі 20 залізничних накладних №№ 52927423, 52927456, 46192035, 53009809, 53133013, 53124277, 53235941 та №№ №№ 52764354, 46575486, 52738762, 52738788 відправником зазначено, що стан вантажу - вугілля кам'яне марки Г-газове -твердий. Відмітки, що вантаж відвантажено у вологому стані, або будь-яке інше зазначення про вологість спірного вантажу у графі 20 залізничних накладних, відсутнє;
- природні властивості кам'яного вугілля марки Г - газове, класифіковані у відповідності до Інструкції про порядок та умови поставки, закладення, зберігання і відпуску вугілля державного резерву на пунктах відповідального зберігання, затвердженої Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 19.10.2012 № 1157, не передбачають вмісту вологості як природної складової частини в даній речовині;
- показники наявної у вугіллі вологи та золи, що входять до його негорючої частини баласту, впливають на якість вугілля як палива і в розумінні пункту 27 Правил видачі вантажів не відноситься до тих відмінних ознак, які впливають на властивість вантажу зменшувати свою масу при його перевезенні;
- відмітка про вологий стан вантажу у перевізних документах відсутня, доказів того, що вантаж - вугілля кам'яне було прийнято залізницею і транспортувалось у вологому стані відповідачем не надано;
- для мінерального палива (вугілля), відносно якого у перевізних документах немає відмітки про відвантаження у вологому стані, пункт 27 Правил видачі вантажів встановлює норму недостачі при перевезенні в 1% від загальної маси;
- пунктом 12 Правил перевезення вантажів, які змерзаються, передбачено, що в період з 15 листопада до 1 березня застосовуються профілактичні заходи від змерзання вантажів, отже, до спірних правовідносин слід також застосовувати положення Правил перевезення вантажів, які змерзаються;
- дослідивши графу 50 залізничних накладних колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до пункту 2 Правил перевезення вантажів, що змерзаються, норми безпечної вологості повинні встановлюватись відправниками спільно з одержувачами відповідно до Державних стандартів, Технічних умов та практики перевезення, тобто відмітка "предельный показатель влажности 8%" не свідчить про вологий стан вантажу, а вказує максимально допустимий вміст вологості, за яких повинно відбуватись транспортування вантажу, і який не може бути перевищено задля запобігання змерзанню.
Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
Втім, наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки АТ "Українська залізниця" не доведено наявності неоднакового застосування судом одних і тих самих норм права у вказаних справах, а вказане свідчить лише про наявність різних істотних обставин, підтверджених або непідтверджених належними та допустимими доказами, в залежності від яких і були постановлені відповідні судові рішення.
Верховний Суд вважає, що скаржник у касаційній скарзі не довів обґрунтованість питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність випадків, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 цього Кодексу, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини 3 статті 287, пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 904/3341/20 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" на рішення Господарського суду на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2021.
2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий І. Кондратова
Судді Н. Губенко
Л. Стратієнко