Провадження № 11-сс/803/772/21 Справа № 207/1018/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
06 травня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2021 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42020040000000537,
Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2021 року клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Західної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_6 , було задоволено.
Накладено арешт на майно, яке тимчасово було вилучено 01.04.2021 року в ході проведення обшуку, а саме на транспортний засіб марки “Volkswagen Tiguan” д/н НОМЕР_1 та ключі до нього, із забороною відчуження, розпорядження та користування зазначеним транспортним засобом.
Рішення суду обґрунтовано тим, що майно, яке було вилучено під час проведення обшуку, має важливе значення для встановлення обставин у даному кримінальному провадженні, а отже це є достатньо обґрунтованим і вагомим для вжиття на даному етапі досудового розслідування заходом забезпечення кримінального провадження.
Зазначене майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів.
Захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 не погодився з даним рішенням суду. В своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2021 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити слідчому у задоволенні клопотання про арешт зазначеного майна.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що зазначена ухвала слідчого судді є незаконною, необгрунтованою та невмотивованою.
В порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 171 абз. 2 ч. 2 ст. 171 КПК України, до клопотання про арешт майна слідчим не додано оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання щодо підстав і мети арешту відповідно до положень ст. 170 КПК України, зокрема не наведено та не надано відомості, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження майном ОСОБА_8 , не обґрунтовано розумність та співрозмірність обмеження права власності останньої завданням кримінального провадження.
Апелянт вказує на те, що у даному випадку вилучене майно не може розглядатись у якості речових доказів в розумінні статті 98 КПК України. Зазначений транспортний засіб “Volkswagen Tiguan” д/н НОМЕР_1 , та ключі від нього було вилучено 01.04.2021 року під час проведення обшуку. Під час проведення зазначеного обшуку в автомобілі не виявлено та не вилучено жодних предметів та документів, що свідчили б про причетність ОСОБА_8 до інкримінованого їй кримінального правопорушення. Зазначений автомобіль взагалі не містить слідів кримінального правопорушення та не містить ніяких відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Слідчий як в клопотанні про накладення арешту, так і в постанові про визнання речовими доказами цитує норми закону, без наведення конкретних фактів, а підставою для визнання автомобіля речовим доказом є той факт, що в зазначеному автомобілі проведено обшук, та він належить ОСОБА_8 .
Заслухавши суддю-доповідача, думку адвоката ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, позицію прокурора, який заперечував проти задоволення даної апеляції, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст.170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року (тут та далі - Закону) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З наданих матеріалів випливає, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42020040000000537 від 31 липня 2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2, ч.3 ст.255-1, ч.1 ст.255-3, ч.1 ст.255-2, ч.1 ст.189 КК України, відносно злочинної організації, учасники якої тривалий час, протягом 2018-2020 років, на території Нікопольського, Томаківського, Марганецького, Покровського, Апостолівського районів Дніпропетровської області організовують та вчиняють тяжкі та особливо тяжкі кримінальні правопорушення, а саме вимагання грошових коштів у підприємців та фермерів (надання так званих послух «кримінального даху»), пошкодження чужого майна небезпечним способом (підпали, вибухи), заподіяння тілесних ушкоджень різних ступенів тяжкості, незаконний обіг вогнепальної зброї та боєприпасів, шахрайства, що заподіяли матеріальну шкоду у великих та особливо великих розмірах.
Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 26 березня 2021 року надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля “Volkswagen Tiguan” д/н НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_8 , з метою відшукання мобільних телефонів, планшетів, електронних пристроїв та сім-карток за допомогою яких здійснюється спілкування між співучасниками злочину та третіх осіб, грошових коштів, що здобуті в ході злочинної діяльності, банківських карток, комп'ютерної техніки, ноутбуків, жорстких дисків, флеш носіїв та цифрових носіїв інформації, чорнових записів на яких може зберігатися інформація, що має значення для досудового розслідування.
01 квітня 2021 року було проведено обшук автомобіля “Volkswagen Tiguan” д/н НОМЕР_1 , в ході якого виявлено та вилучено вказаний автомобіль та ключі від нього.
Постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 від 01 квітня 2021 року зазначене майно визнано речовим доказом по кримінальному провадженню №42020040000000537.
Арешт на майно, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України може бути накладений незалежно від суб'єкту, що є його власником, процесуального статусу останнього, розміру шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, можливості застосування спеціальної конфіскації або конфіскації майна як виду покарання, а що ж стосується посилань апелянта на недостатню обґрунтованість ухвали слідчого судді про арешт майна, то вони його особистою суб'єктивною оцінкою та не обґрунтовують необхідності скасування вірного по суті судового рішення.
З урахуванням наведеного, щодо майна, на яке рішенням слідчого судді було накладено арешт, є підстави обґрунтовано вважати, що воно відповідає вимогам ст. 98 КПК України щодо речового доказу, достатніх для вжиття на цьому етапі досудового розслідування заходів забезпечення кримінального провадження, а отже арешт на це майно був накладений з дотриманням вимог закону, і доводи апеляційної скарги такого висновку колегії суддів не спростовують.
Крім того, апеляційним розглядом встановлено, що ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 255-1 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років з конфіскацією майна, а тому в даному випадку арешт майна допускається і з метою подальшого забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання на підставі ч.2 ст. 170 КПК України.
Отже, на думку колегії суддів, з метою досягнення об'єктивної істини у вищевказаному кримінальному провадженні, проведення повного, об'єктивного та неупередженого досудового розслідування, збереження речових доказів та забезпечення можливої конфіскації майна слідчим суддею цілком законно та обгрунтовано в даному випадку було накладено арешт на вказаний у клопотанні автомобіль та ключі від нього, оскільки вказаний захід забезпечення кримінального провадження хоча є крайнім та необхідним, він також є найбільш ефективним, у зв'язку із тим, що іншими наявними заходами, окрім як накладення арешту, забезпечити схоронність вказаного транспортного засобу, не допущення його приховування, відчуження, перетворення, пересування, зникнення, неможливо, у зв'язку з чим не застосування вказаного заходу може призвести до зазначених ризиків.
З огляду на вищенаведене підстав для задоволення апеляційної скарги на даному етапі досудового розслідування не вбачається. У випадку, якщо у подальшому наявність зв'язку між арештованим майном та розслідуваними кримінальними правопорушеннями у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, апелянт не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 117, 131, 132, 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2021 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42020040000000537, а саме на автомобіль марки “Volkswagen Tiguan” д/н НОМЕР_1 та ключі до нього - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________ _______________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4