Справа № 643/14934/20
Провадження № 2/643/1294/21
12.05.2021 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді: Новіченко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання: Бабельник І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк»
до ОСОБА_1
про стягнення 185 012, 29 грн.,
Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - позивач) звернулось до Московського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідач) заборгованість в сумі 185 012, 29 грн., з яких: 160 671, 28 грн. - строкова заборгованість, 4 731, 62 грн. - прострочена заборгованість, 3 169, 59 грн. - строкова заборгованість по нарахованих процентах та комісіях, 15 839, 80 грн. - прострочена заборгованість по нарахованих процентах та комісіях, 600,00 грн. - штрафу.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що позивач та відповідач уклали угоду про надання особистого кредиту № 500819654. Відповідно до умов договору, позивач зобов'язується надати відповідачу кредит, а відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені договором повернути кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойку та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього - графіком погашення кредиту. Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши кредит відповідачу. В порушення умов Договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого, станом на 01.07.2020 року, має прострочену заборгованість у розмірі 185 012, 29 грн. У зв'язку з цим позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. При цьому, в матеріалах справи мається заява, відповідно до якої, позивач вказує, що не заперечує проти розгляду справи за його відсутності та винесення заочного рішення судом.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, правом на подання відзиву на позов в порядку статті 191 Цивільного процесуального кодексу України не скористався.
Статтею 223 Цивільного процесуального кодексу України визначені наслідки неявки учасника справі у судове засідання.
Зокрема, згідно з частиною 3 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Відповідно до частини 2 статті 191 Цивільного процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
При цьому, відповідно до частини 4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, суд розглядає справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина 4 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
31.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Альфа-банк» з проханням розглянути можливість оформлення нового кредиту в сумі 169 706, 03 грн. для погашення заборгованості за Акцептом/Офертою № 501029791 строком на 84 місяці.
31.07.2019 року відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».
Підписанням Анкети - Заяви про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» від 31.07.2019 року відповідач погодився з умовами договору та з діючими Тарифами банку та зобов'язався їх виконувати.
31.07.2019 року відповідачем підписано оферту на укладання угоди про надання кредиту № 500819654, згідно якої ОСОБА_1 запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти вказану угоду, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб.
У пункті 3 Оферти зазначено, що підписанням цієї оферти ОСОБА_1 надає власну згоду Банку на передачу до Кредитного реєстру Національного банку України інформації у випадках, обсязі, строки та у порядку передбачених чинним законодавством України, а також беззаперечно підтверджує, що перед укладенням Угоди ознайомлений у письмовій формі: зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; з нормами Закону «Про споживче кредитування та нормативними актами НБУ». В додатку № 1, що є невідмінною частиною угоди, пропоную визначити: детальний розпис складових загальної вартості реальної річної процентної ставки; графік платежів з повернення кредиту, сплати процентів за його користування; сум комісійної винагороди та інших платежів за угодою.
Всі відносини між ним та Банком, що неврегульовані Угодою, пропонує врегулювати Договором, який визнає всі інші істотні умови надання та користування кредитом. Додатково до тих, що вказані в Угоді, і є невід'ємною частиною Угоди та діюча редакція розміщена на сайті банку. Строк дії Акцепту банку: 30 робочих днів з моменту отримання Банком Оферту Угоди набуває чинності з моменту підписання Акцепту на укладення угоди та надання споживчого кредиту, відповідно до умов Угоди та Договору. Тарифи є невід'ємною частиною Договору та розміщені на сайті Банку (пункт 3 Оферти).
Своїм підписом у оферті ОСОБА_1 підтвердив, що отримав Акцепт пропозиції на укладання угоди про надання кредиту № 500819654, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 31.07.2019 року.
Таким чином, вказані обставини свідчать, що з моменту підписання банком отриманого відповідачем Акцепту, угода про надання кредиту № 500819654 від 31.07.2019 року набула чинності, ОСОБА_1 погодився з визначеними у оферті умовами кредитування.
Також, вбачається, що 31.07.2021 року між сторонами було підписано Додаток № 1 до Угоди про надання кредиту № 500819654 від 31.07.2019 року, що містить «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг» (надалі - Графік). Нижче зазначено, що підпис позичальника свідчить про отримання ним всієї інформації про умови кредитування.
Проте, відповідач взяті на себе за вищевказаним Договором зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у 185 012, 29 грн., з яких: 160 671, 28 грн. - строкова заборгованість, 4 731, 62 грн. - прострочена заборгованість, 3 169, 59 грн. - строкова заборгованість по нарахованих процентах та комісіях, 15 839, 80 грн. - прострочена заборгованість по нарахованих процентах та комісіях, 600,00 грн. - штраф.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).
Положеннями частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1 та 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).
Положеннями частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1 та 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Акціонерне товариство «Альфа-Банк» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Внаслідок порушення відповідачем умов кредитних договорів та неналежного виконання зобов'язань, станом на 01.07.2020 року виникла заборгованість перед банком у загальному розмірі 185 012, 29 грн., з яких: 160 671, 28 грн. - строкова заборгованість, 4 731, 62 грн. - прострочена заборгованість, 3 169, 59 грн. - строкова заборгованість по нарахованих процентах та комісіях, 15 839, 80 грн. - прострочена заборгованість по нарахованих процентах та комісіях, 600,00 грн. - штраф.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин, оскільки відповідач належним чином взяті на себе грошові зобов'язання не виконав, суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Таким чином, відповідний борг в сумі 185 012, 29 грн., який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з відповідача в судовому порядку.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною 2 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до частини 1 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Положеннями частин 1 та 3 статті 83 Цивільного процесуального кодексу України унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина 4 статті 83 Цивільного процесуального кодексу України).
Разом з цим відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов впродовж встановленого строку. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що відповідач був позбавлений можливості у порядку частини 4 статті 83 Цивільного процесуального кодексу України письмово та завчасно повідомити суд про неможливість подання у встановлений законом строк доказів та об'єктивних причини, з яких такі докази не могли бути подані у зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі строк.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина 7 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).
При цьому, за приписами частини 4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.
Згідно з ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 264, 265, 280, 284 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення 185 012, 29 грн. задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість у розмірі 160 671 (сто шістдесят тисяч шістсот сімдесят одна) грн. 28 коп., прострочену заборгованість за договором кредиту № 500819654 від 31.07.2019 року у розмірі 4 731 (чотири тисячі сімсот тридцять одна) грн. 62 коп., строкову заборгованість по нарахованих процентах та комісіях у розмірі 3 169 (три тисячі сто шістдесят дев'ять) грн. 59 коп., прострочену заборгованість по нарахованих процентах та комісіях у розмірі 15 839 (п'ятнадцять тисяч вісімсот тридцять дев'ять) грн. 80 коп., штрафу у розмірі 600 (шістсот) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 775 (дві тисячі сімсот сімдесят п'ять) грн. 18 коп.
3. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
4. Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Московський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
5. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
6. Позивач: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100.
7. Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 12.05.2021 року.
Суддя Н.В. Новіченко