Справа № 630/702/20
Провадження № 2/630/78/21
06 травня 2021 року м. Люботин
Люботинський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді Малихіна О.О.
за участю секретаря Павлухіної О.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника Органу опіки та піклування Самури А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Люботин Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 630/702/20 (провадження № 2/630/78/21) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Любтинської міської ради Харківської області, Відділ з питань державної реєстрації виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області, Люботинський міський сектор Державної міграційної служби України, Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України, про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 , та зняти з реєстрації за даною адресою,
В обґрунтування позову позивач зазначала, що їй на праві власності належить житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному житловому будинку зареєстровані відповідачі по справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , але з моменту реєстрації вони фактично не проживають у житловому будинку, та навіть більше, покинули територію України. В зв'язку з тим, що відповідачі зареєстровані в будинку та не мешкають в ньому, позивач не має змоги повністю розпоряджатися своїм житловим будинком, в тому числі продати чи подарувати його. Саме тому позивач була змушена звернутися з вказаним позовом до суду.
Ухвалою від 09 лютого 2021 року провадження в справі було відкрито та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження, одночасно на Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Любтинської міської ради Харківської області було покладено обов'язок надати висновок щодо розв'язання спору.
В межах підготовчого провадження ухвалою від 30 березня 2021 року від Державної прикордонної служби України було витребувано інформацію про те, чи перетинали в період з 29 березня 2016 року по 01 січня 2021 року кордон України відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Позивач також висловила свою згоду на проведення заочного розгляду справи за відсутності відповідачів.
Виступаючи з промовою, позивач ОСОБА_1 пояснила суду, що на початку 2016 року вона на прохання свого чоловіка згодилась зареєстрували у своєму будинку відповідача ОСОБА_2 . Від початку мова йшла про реєстрацію відповідача тимчасово, лише на один рік. Під час відвідування органу ДМС відповідач ОСОБА_2 вмовив її дати згоду на реєстрацію у житловому будинку ще й його дружини та малолітнього сина. Вона погодилась на це, розраховуючи що відповідачі добровільно припинять свою реєстрацію у її будинку після спливу одного року. Натомість відповідачі у 2018 році виїхали за межі України та навіть повернулись до Таджикістану. Вона, ОСОБА_1 , має намір продати житловий будинок або подарувати його своїй дочці, але цьому перешкоджає реєстрація відповідачів у будинку.
В судове засідання відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не з'явилися, хоча про день, час і місце розгляду справи вони були повідомлені у належний спосіб. Про причини неявки в судове засідання відповідачі не повідомили, тому суд виходить з того, що їх неявка відбулась за неповажних причин. Суд, зі згоди позивача, розглядає справу за відсутністю відповідачів в заочному судовому засіданні та на підставі наявних в ній матеріалів.
Представник третьої особи - Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Любтинської міської ради Харківської області Самура Л.М. в судовому засіданні пояснила, що, виконуючи доручення суду, спеціалісти Служби у правах дітей виконавчого комітету Любтинської міської ради Харківської області намагались обстежити умови проживання малолітнього ОСОБА_4 у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Але потрапити у будинок їм не вдалось, бо домоволодіння було зачинене. В подальшому відповідачів було запрошено для участі в засіданні Комісії з питань захисту прав дитини для отримання від них пояснень. Але відповідачі не з'явились. Додатково було встановлено, що малолітній ОСОБА_4 у закладах освіти м. Люботин не навчається. У підсумку проведених заходів Комісією з питань захисту прав дитини було прийнято рішення про надання рекомендації органу опіки та піклування подати до суду висновок про відсутність підстав для відмови у задоволенні вимоги про визнання малолітнього відповідача ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житлом.
Треті особи - Відділ з питань державної реєстрації виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області, Люботинський міський сектор Державної міграційної служби України, Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України в судове засідання не з'явились, але направили листи з проханням проводити розгляд справи за відсутності їх представників.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши наявні в справі письмові матеріали, встановив наступне.
Згідно з договором дарування, посвідченим 03 березня 2009 року Другою державної нотаріальною конторою Харківського району Харківської області за реєстр. № 1-242, житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 , позивачу по даній справі. Право власності позивача на вказаний будинок також підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 249910962 від 25 березня 2021 року.
Як вбачається з довідки виконавчого комітету Люботинської міської ради № 03-10/124 від 21 січня 2021 року, в житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані відповідачі - ОСОБА_3 , 1989 р.н., ОСОБА_4 , 2013 р.н., в ОСОБА_2 , 1987 р.н. Записи, внесені до будинкової книги для прописки громадян, що проживають в будинку АДРЕСА_1 , свідчать, що реєстрація місця проживання усіх трьох відповідачів у житловому будинку, який належить позивачу, відбулась 29 березня 2016 року.
Проте, як зазначено в акті, складеному комісією ОСН № 4 м. Люботин від 21 січня 2021 року, відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та малолітній ОСОБА_4 фактично не мешкають в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , від моменту реєстрації, тобто з 29 березня 2016 року.
Та обставина, що відповідачі від моменту реєстрації свого місця проживання у спірному житловому будинку фактично в ньому не проживають, підтверджується письмовими поясненнями сусідів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 від 21 січня 2021 року.
За змістом ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Ч. 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Аналіз положень гл. 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов'язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.
Відповідачі вселився у спірний будинок і набули право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом. Відповідно до ч. 2 ст. 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Якщо відповідач спільним побутом із позивачем не пов'язаний, його право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі ч. 2 ст. 406 ЦК України.
Згідно з відповіддю Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 06 квітня 2021 року, в базі даних інформації щодо перетину державного кордону України наявні відомості про те, що громадянин на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , востаннє виїхав за межі території України 16 жовтня 2019 року і від тоді не повертався. Водночас, в базі даних відсутня інформація про перетин державного кордону України в напрямку виїзд/в'їзд громадянами ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З дослідженого документу вбачається, що відповідач ОСОБА_2 дійсно виїхав за межі території України, що свідчить про байдуже ставлення до наданого йому позивачем права на проживання у житловому будинку. В той же час, цей документ не підтверджує доводи позивача ОСОБА_1 про виїзд за межі території України інших відповідачів - ОСОБА_3 та її малолітнього сина ОСОБА_4 .
Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Враховуючи те, що з 29 березня 2016 року відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у спірному житловому будинку не проживають та спільним побутом із позивачем ОСОБА_1 не пов'язані, оскільки ніяких стосунків з позивачем не підтримують, відтак припинені обставини, які були підставою для сервітутних відносин. Тому право цих відповідачів на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі ч. 2 ст. 406 ЦК України.
Проте, щодо відповідача - малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд не вбачає підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає (ч. 2 ст. 3 СК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Малолітній ОСОБА_4 не може самостійно обирати місце проживання, тому факт його непроживання у спірній квартирі обумовлений поважними причинами і не є підставою для позбавлення його права користування житлом, власником якого є позивач. При цьому, малолітня дитина була зареєстрована у спірному будинку за згодою позивача і за місцем реєстраційного обліку, як його батька, так і матері.
Малолітня дитина в силу свого віку не має достатнього обсягу цивільної дієздатності самостійно визначати місце свого проживання. Маючи право проживати за зареєстрованим місцем проживання, за місцем проживання будь-кого з батьків, дитина може реалізувати його лише за досягнення певного віку.
Враховуючи вищевказані обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та визнати відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житлом у будинку, який належить позивачу.
Щодо вимоги позивача про зняття відповідачів з реєстрації у житловому будинку, то суд відмовляє в задоволенні такої вимоги, оскільки відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється уповноваженим органом державної міграційної служби протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням.
Керуючись ст.ст. 29, 383, 391, 406 ЦК України, ст.ст. 10-13, 81, 82, 141, 263, 265, 280,282 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині позовних вимог в задоволенні відмовити.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Харківського апеляційного суду в загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі проголошення лише вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
На заочне рішення відповідачами протягом 30 днів з дня його проголошення до Люботинського міського суду Харківської області може бути подана письмова заява про його перегляд. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя О. О. Малихін
Повний текст заочного рішення
складений 13 травня 2021 року