Справа № 308/7507/20
(заочне)
11 травня 2021 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Іванова А.П.,
при секретарі Боті О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах адвокатом Гончаровим Валентином Вікторовичем, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про повернення самовільно зайнятої частини земельної ділянки,
встановив:
30.07.2021 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Гончаров В.В. звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому просив:
зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 частину земельної ділянки із кадастровим номером 2110100000:69:001:04200 площею 0098 га по АДРЕСА_1 шляхом демонтажу (знесення) власними силами і власним коштом встановленої ними огорожі із металевих стовпів (труб) і металевої сітки та відновлення (встановлення) власними силами і власним коштом знесеної ними огорожі ОСОБА_1 із металевих стовпчиків і металевої сітки на тому місці, де вона знаходилася до знесення;
стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (на користь ОСОБА_1 всі понесені по справі судові витрати, включаючи витрати на оплату правничої допомоги адвоката в розмірі 10000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач та його мати ОСОБА_4 є співвласниками у рівних частинах (по 1/2 кожний) житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_1 , при цьому остання відмовилася від оформлення на себе права власності на належну частину такої земельної ділянки на користь сина - позивача, відтак позивач є одноосібним власником земельної ділянки із кадастровим номером 2110100000:69:001:0420. Зазначає, що земельна ділянка була огороджена зі сторони сусідів по її межі металевою сіткою, натягнутою на металеві стовпчики, однак у ніч на 09 квітня 2020 року відповідачі, які є власниками садиби АДРЕСА_2 , що розташована по сусідству із будинком, розібрали зі своєї сторони паркан позивача, просунулися вглиб земельної ділянки та встановили свою огорожу, забетонувавши стовпи з металевих труб і натягнувши на них металеву сітку. Такими діями відповідачі самовільно зайняли частину належної позивачеві земельної ділянки площею 0,0098 га, що підтверджується рядом доказів.
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, від останнього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначено, що сторона позивача не заперечує щодо ухвалення судом заочного рішення.
В судове засідання відповідачі та її представник адвокат Бойко Б.Б. не з'явилися, будучи належним чином повідомленим про дату та час судового слухання, про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходили, відзиву на позовну заяву подано не було.
На підставі ст. 280, ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд вважає можливим провести заочний розгляд справи без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
В ході судового розгляду даної цивільної справи з'ясовано наступне.
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є співвласниками у рівних частинах (по 1/2 кожний) житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується витягами від 24.07.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Рішенням Ужгородської міської ради від 14.11.2019 №1771 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо установлення (відновлення) меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 в натурі та передано цю ділянку площею 0,0976 га із кадастровим номером 2110100000:69:001:0420 ОСОБА_1 у власність.
На підставі вказаного рішення здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, що підтверджується інформаційною довідкою від 28.07.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 2110100000:69:001:0376, що розташована поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером 2110100000:69:001:0420. Зазначене вбачається із договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.10.2016 за реєстровим №1616 та кадастровим планом технічної документації на земельну ділянку по АДРЕСА_1 в частині розташування земельної ділянки.
За твердженням представника позивача у ніч на 09 квітня 2020 року відповідачі просунулися вглиб земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , встановили свою огорожу, забетонувавши стовпи з металевих труб і натягнувши на них металеву сітку.
На підтвердження факту самовільного зайняття частини земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , стороною позивача надано довідку Ужгородського відділу поліції від 16.04.2020 №7660/106/25/1-2020, складену за результатами перевірки звернення дружини позивача - ОСОБА_5 , лист ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 08.07.2020 №К-162/1-552/6-20 про результати перевірки заяви ОСОБА_4 та план земельних ділянок позивача і відповідачів із топографо-геодезичною зйомкою з визначенням площі самовільно зайнятої частини земельної ділянки, складеним інженером-землевпорядником Готра СА.
Так, зі змісту листа ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 08.07.2020 №К-162/1-552/6-20 вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 самовільно зайняли частину земельної ділянки із кадастровим номером 2110100000:69:001:04200 площею 0098 га по АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_1 , включно із землями комунальної власності. За порушення вимог земельного законодавства до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вжито заходи адміністративного впливу, а також зобов'язано звільнити самовільно зайняту частину земель.
За самовільне зайняття частин земельної ділянки площею 0098 га по АДРЕСА_1 , належної на праві приватної власності ОСОБА_1 , Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області постановлено постанову від 02.07.2020 №655-ДК/10/80 По09/01/-20, за якою накладено на ОСОБА_2 адміністративне стягнення за ч. 1 ст 53 КУпАп у сумі 170 грн.
При цьому приписом №655-ДК/194 Пр/03/01-20 від 02.07.2020 Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області зобов'язало ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки, про що до 03.08.2020 повідомити Управління.
За не виконання вказаного припису, а саме не звільнення самовільно зайнятої частини земельної ділянки, ОСОБА_2 постановою Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області №947-ДК/251/По 08/01/-20 притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу у 170 грн. Постанова постановлена за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення №947-ДК/253 П/07/01-20 від 09.09.2020.
Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Відповідачами не висловлено заперечень щодо викладених стороною позивача обставин, не надано належних, допустимих та достовірних доказів на спростування вищевикладеного, а відтак дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування, юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності (абзац третій п.2.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» № 6 від 17.05.2011).
Згідно з визначеного ст. 123 Земельного кодексу України порядку одержання у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, особа звертається з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
При цьому обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а відсутність у цієї особи даних документів є самовільним зайняттям земельної ділянки.
Визначення факту самовільного зайняття земельної ділянки містить ст. 1 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель», за якою будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними, вважаються самовільним зайняттям земельних ділянок.
Статтею 90 ЗК України визначено, що власники земельних ділянок мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Частиною 2 ст. 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Такий захист здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; відшкодування заподіяних збитків.
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
За приписами ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи за самовільне зайняття земельних ділянок несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.
Згідно зі ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Частиною 1 ст. 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку, що відповідачі самовільно зайняли частину земельної ділянки, належну позивачу, змінили межу між сусідніми земельними ділянками шляхом встановлення паркану. Відтак, у відповідності до приписів ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайнята частина земельної ділянки підлягає поверненню позивачу як власнику землі з приведенням такої за рахунок відповідачів у попередній стан, зокрема шляхом демонтажу самовільно встановленої огорожі й подальшого встановлення огорожі, яка існувала попередньо.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. ч. 1-6 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові ВП ВС від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
Зазначені вимоги стороною позивача дотримані, представником позивача надано відповідний договір, опис наданих адвокатом послуг та квитанцію про оплату послуг, а тому суд вважає розмір витрат на правничу допомогу адвоката обґрунтованим та підставним. Відтак вважає за необхідне стягнути такі, разом з судовим збором, з відповідачів на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 387, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст. ст. 116, 125, 212 Земельного кодексу України, ст.ст. 13, 15, 16, 80, 82, 141, 265, 273 ЦПК України, суд
ухвалив:
Зобов'язати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер РНОКПП НОМЕР_2 ) повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) частину земельної ділянки із кадастровим номером 2110100000:69:001:04200 площею 0098 га по АДРЕСА_1 , демонтувати (знести) за власний рахунок встановлену ними огорожу із металевих стовпів (труб) і металевої сітки та відновити (встановити) знесену ними огорожу ОСОБА_1 із металевих стовпчиків і металевої сітки на тому місці, де вона знаходилася до знесення.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) понесені ним судові витрати у сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок судового збору та 5000 (п'ять тисяч) гривень витрат на правничу допомогу адвоката.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) понесені ним судові витрати у сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок судового збору та 5000 (п'ять тисяч) гривень витрат на правничу допомогу адвоката.
Заочне рішення може бути переглянуте Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України, шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду А.П. Іванов