Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" травня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4069/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
при секретарі судового засідання Федоровій К.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро", м. Обухів
до Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "БОТІК", с. Веселе (перший відповідач) , Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Лозова (другий відповідач)
про стягнення 12 757 249,41 грн.,
за участю представників учасників справи:
позивача - Бохан С.О.
першого відповідача - Оріщенко Н.С.
другого відповідача - не з'явився,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "БОТІК" (перший відповідач) та фізичної особи ОСОБА_1 (другий відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку на свою користь 12757249,41 грн., з яких: 3221736,30 грн. основного боргу, 180134,62 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 2336625,51 грн. пені, 3933111,99 грн. 36% річних, 434286,93 грн. індексу інфляції та 2651354,06 грн. штрафу. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами умов договору поставки №145/19-ЛЗ від 31.05.2019 та умов договору поруки №П/145/19-ЛЗ від 31.05.2019. Судові витрати, які складаються з витрат по оплаті судового збору у розмірі 191358,74 грн. та витрат на професійну правничу допомогу орієнтовно 720739,97 грн., позивач просить суд покласти на відповідачів.
Ухвалою суду від 11.01.2021 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.
У відзиві на позовну заяву, наданому до суду, перший відповідач проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні у повному обсязі. В обґрунтування заперечень проти позову вказував на те, що до позовної заяви позивачем було додано платіжні доручення про перерахування ТОВ Компанія "БОТІК" грошових коштів за договором поставки №145/19-Л3 від 31.05.2019 (із врахуванням листів ТОВ Компанія "БОТІК" щодо невірного зазначення призначення платежів у платіжних дорученнях та врахування таких коштів як оплати саме за договором поставки №145/19-Л3 від 31.05.2019) на загальну суму 17 906 609,14 грн. Позивачем оплата за вказаними платіжними дорученням була в односторонньому порядку на власний розсуд врахована або як оплата за поставлений товар за договором поставки №145/19-Л3 від 31.05.2019, або як оплата відсотків за користування товарним кредитом. В той же час, нарахування позивачем відсотків за користування товарним кредитом у період починаючи з 01.10.2019 та з 01.11.2019, та відповідно одностороннє врахування проведеної відповідачем оплати не в якості оплати за товар, а в якості оплати за відсотки, було здійснено ТОВ "СПЕКТР-АГРО" безпідставно, оскільки право на нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (товарним кредитом), коли відповідач правомірно користувався наданими йому коштами, закінчилося 30.09.2019 та 30.10.2019 відповідно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти за користування товарним кредитом, як плата за надану відстрочку, а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Отже, після спливу вказаних у додатках до договору поставки термінів, могло мати місце лише прострочення виконання грошового зобов'язання, за яке могли підлягати стягненню лише штрафні санкції за протиправне невиконання (неналежне виконання) грошового зобов'язання. В той же час, позивач у позовній заяві здійснює одночасне нарахування як відсотків за користування товарним кредитом у розмірах, встановлених у додаткових угодах, так і 36% річних, період нарахування яких в розрахунках позивача включається до періоду нарахування відсотків за користування товарним кредитом, тобто здійснюється одночасно. Відповідно, сума у розмірі 2690512,63 грн., сплачена ТОВ Компанія "БОТІК" мала бути зарахована позивачем як оплата за товар за договором 145/19-ЛЗ від 31.05.2019, а не як оплата за користування товарним кредитом. З урахуванням вище вказаних платежів першим відповідачем у повному обсязі була здійснена оплата товару за договором 145/19-ЛЗ від 31.05.2019, а відтак позовні вимоги про стягнення наявної основної суми боргу не підлягають задоволенню, рівно як і не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення відсотків за користування товарним кредитом.
29.03.2021 до суду від першого відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, разом з клопотанням про зменшення сум нарахованих штрафних санкцій, в яких перший відповідач надав свої пояснення та розрахунки сум штрафних санкцій. В обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій ТОВ Компанія "БОТІК" вказує на те, що розмір штрафних санкцій, про застосування яких прохає позивач, є надмірно великим щодо загальної вартості поставок, які здійснені в рамках договору №145/19-Л3 від 31.05.2019, загальний обсяг поставки був здійснений на суму 16928188,41 грн., в той же час, загальна сума заявлених позивачем штрафних санкцій - 9355378,49 грн., що становить більше 55% від загальної вартості поставок, загальна сума штрафних санкцій після здійснення їх перерахунку відповідачем - 6710308,27 грн., що становить майже 40% від загальної вартості поставок. Крім того, до подачі позовної заяви перший відповідач сплатив повну вартість поставленого за договором №145/19-Л3 від 31.05.2019 товару, відтак сума штрафних санкцій є абсолютно неспівмірною та несправедливою для відповідача. ТОВ Компанія "БОТІК" також вказує на тяжке фінансове становище відповідача та значну кількість зобов'язань перед третіми особами як в час здійснення розрахунків за договором поставки, так і станом на сьогодні. На підтвердження цього перший відповідач надав довідку №18 від 25.03.2021 про наявність заборгованості у розмірі 44 008 171,74 грн. Також перший відповідач вказує на те, що він, як сільськогосподарський товаровиробник в даний час проводить посівну кампанію урожаю 2021 року. Стягнення з товариства значних штрафних санкцій в подальшому може призвести до незворотних негативних наслідків для підприємства, оскільки неналежний догляд за посіяним врожаєм, неотримання врожаю, який можна буде реалізувати та отримати прибуток, викличе заборгованість зі сплати податків, зборів, заробітної плати, розрахунків з орендної плати та інших розрахунків взагалі. Підприємство розташовується у сільській місцевості, забезпечує робочими місцями, дає стабільний заробіток робітникам. Загальна прогнозована сума витрат, пов'язаних з підготовкою та проведенням польових робіт в 2021 році складатиме орієнтовно 53 000 000,00 гривень. На підтвердження надав довідку товариства №17 від 25.03.2021. Від виконання своїх зобов'язань зі сплати поставленого товару за договором №145/19-Л3 відповідач не ухилявся, оплати здійснював систематично за мірою можливості. Прострочення у сплаті товару за принципом мовчазної згоди тривалий час погоджувалось позивачем. З огляду на значні обсяги закупівлі першим відповідачем товару у позивача і у зв'язку з цим наявністю статусу пріоритетного важливого клієнта, з урахуванням стандартно запропонованих позивачем в топовому договорі стислих строків повної оплати, позивачем усно була "дозволена" оплата із розстроченням без нарахування штрафних санкцій за прострочення здійснення оплати, що є досить усталеною практикою у взаємовідносинах сільськогосподарських підприємств-товаровиробників та компаній - постачальників с/г техніки, насіння, добрив. Затримка в оплаті за товар була зумовлена складним фінансовим положенням ТОВ Компанія "БОТІК" у період 2019-2020 роки, наявністю кредиторської заборгованості перед третіми особами, складними погодними умовами, що мали місце в ті роки, у зв'язку з якими обсяги та якість зібраного врожаю були значно нижчими, ніж прогнозувалося та на який розраховувало підприємство, через що підприємство зазнавало матеріальних збитків. Так, прогнозований обсяг отриманого у 2020 році врожаю був знижений: врожаю соняшника на 32%, врожаю пшениці на 28%. Водночас, на момент пред'явлення позову ТОВ Компанія "БОТІК" сплатило на користь ТОВ "СПЕКТР-АГРО" усю заборгованість по оплаті поставки товару (основного боргу). Загальна економічна криза, викликана світовою пандемією COVID-19, яка триває з весни 2020 року, негативно вплинула і на діяльність ТОВ Компанія "БОТІК". На підприємстві за цей період були суттєво ускладнені торгівельні, логістичні процеси, погіршилися можливості банківського кредитування та залучення інвестицій, внаслідок чого значно погіршився фінансовий стан підприємства. Перший відповідач вказує також на те, що у матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ Компанія "БОТІК" своїх договірних зобов'язань, тому на думку першого відповідача, негативних наслідків та збитків для позивача не настало. В той же час, вимога про стягнення штрафних санкцій, заявлена позивачем, покладає несправедливо непомірний тягар на відповідача та, на думку ТОВ Компанія "БОТІК" може бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем.
05.04.2021 позивачем до суду була подана відповідь на відзив першого відповідача, в якій позивач заперечував проти аргументів, викладених у відзиві на позовну заяву та просив суд задовольнити позов у повному обсязі. Зокрема, вказував на те, що позивачем, при надходженні коштів від ТОВ Компанія "БОТІК", в першу чергу було проведено зарахування коштів в оплату нарахованих відсотків за користування товарним кредитом, як то передбачено умовами договору поставки №145/19-ЛЗ від 31.05.2019. Нарахування відсотків закінчується в день розрахунку покупцем за поставлений товар, а не 30.09.2019 та 30.10.2019, як стверджує перший відповідач. Оскільки отримані кошти були зараховані в першу чергу на оплату нарахованих відсотків за користування товарним кредитом, тому у відповідачів існують обов'язки розрахуватись за поставлений товар, відповідно до умов договору. Позивачем було повністю законно і правомірно нараховані штрафні санкції та відсотки за користування товарним кредитом у повній відповідності до умов договору поставки. Проти клопотання ТОВ Компанія "БОТІК" про зменшення штрафних санкцій позивач також заперечував.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Присутній у судовому засіданні представник першого відповідача заперечував проти стягнення основного боргу та відсотків, нарахованих за користування товарним кредитом. Просив суд задовольнити клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій з урахуванням поданого першим відповідачем розрахунку штрафних санкцій.
Другий відповідач у судове засідання не з'явився. Про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки другий відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд, враховуючи сплив процесуального строку, встановленого для розгляду справи, вважає можливим розглянути справу у відсутності представника другого відповідача.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
31.05.2019 між ТОВ "СПЕКТР-АГРО" (Постачальник) та ТОВ Компанія "БОТІК" (Покупець) був укладений договір поставки №145/19-ЛЗ, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого, в строки, визначені Договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену Договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов Договору. Найменування Товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки Покупцю та базис поставки, порядок та термін оплати Товару, та нарахованих відсотків, інші умови, визначені в Додатках до Договору та у видаткових накладних, які є невід'ємною його частиною.
Відповідно до п. 2.1 договору, загальна сума Договору становить загальну вартість Товару, визначену із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.3 Договору, що передається за цим Договором та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Вартість товару вказується у Додатках до Договору та у видаткових накладних, складених на підставі цього Договору. Ціна Товару встановлюється у гривнях і відображається в Додатках до Договору. Вартість тари, упакування та маркування Товару включена до ціни Товару.
Відповідно до п.п. 2.3-2.8 договору, вартість (ціна) Товару, визначена на день підписання додатку до Договору. У випадку введення нових або зміни існуючих ставок ввізного мита, ПДВ при імпорті Товару, введенні нових/додаткових обов'язкових платежів/зборів, ціна Товару на дату поставки збільшується на відповідну величину. В цьому разі Покупець зобов'язаний компенсувати Постачальнику суму збільшення. Покупець проводить розрахунки з Постачальником на умовах внесення оплати вартості (ціни) Товару, визначеної із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.3, у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в розмірах, вказаних в Додатках до Договору, шляхом перерахування коштів в національній валюті на поточний рахунок Постачальника, вказаний в даному Договорі або в рахунку на оплату вартості Товару. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок Постачальника, вказаного в тексті цього Договору. Товар, що був переданий Покупцю в межах цього Договору тільки згідно накладних (без укладення додатків), підлягає повній оплаті з врахуванням умов п.п. 2.2 - 2.4 цього Договору, не пізніше 01 грудня поточного року. Якщо Договір укладений в період з 30 листопада по 31 грудня поточного року, то Товар, що був переданий Покупцю в межах цього Договору тільки згідно накладних (без укладення додатків), підлягає повній оплаті з врахуванням умов п.п. 2.2 - 2.4 цього Договору, не пізніше 01 грудня наступного року. Номенклатура, асортимент та кількість фактично поставленого Товару визначається у видаткових накладних. Сплачена авансова частина зараховується в оплату Товару, який було поставлено в першу чергу. За користування товарним кредитом, якщо інше не передбачено Додатком до Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника відсотки, розмір яких передбачений Додатком до Договору. Сума відсотків підлягає оподаткуванню податком на додану вартість. Податок на додану вартість додається до нарахованої суми відсотків та підлягає обов'язковій оплаті Покупцем. Строк користування товарним кредитом починається з дня, передбаченого Додатком до Договору, але не раніше дня, наступного за днем отримання ТОВАРУ Покупцем, та закінчується в день розрахунку Покупцем за поставлений Товар. Покупець має право провести дострокову оплату вартості (ціни) Товару. В цьому випадку, відсотки нараховуються та сплачуються за фактичну кількість днів користування товарним кредитом.
Відповідно до п.п. 2.10.-2.13 договору, у випадку недостатності коштів, отриманих від Покупця на виконання в повному обсязі його зобов'язань по цьому Договору, Постачальник має право провести зарахування коштів в наступному порядку: в рахунок оплати нарахованих відсотків за користування товарним кредитом, передбачених п. 2.6 Договору; в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами та індексу інфляції в порядку, передбаченому п. 7.2 (В) Договору; в рахунок сплати пені за кожен день прострочення, передбаченої п. 7.2 (А) Договору; в рахунок сплати штрафу, передбаченого п. 7.2 (Б) Договору; в рахунок оплати вартості (ціни) Товару, пропорційно кожній номенклатурі неоплаченого Товару; в рахунок оплати різниці ціни Товару, передбаченої п. 2.2.3 Договору. Відсотки за користування товарним кредитом, нараховуються Постачальником відповідно до п. 2.6 Договору. Щомісячно з 01 вересня поточного року, або в день повного розрахунку, якщо такий настав раніше, Постачальник складає акт нарахування відсотків за користування товарним кредитом. Даний акт надсилається Постачальником на адресу Покупця, що вказана в тексті цього Договору. Покупець зобов'язується підписати акт та повернути його протягом 1 робочого дня з дати отримання. У разі якщо підписаний акт не повертається Постачальнику, акт вважається схваленим та підписаним Покупцем. Сплата нарахованих відсотків відбувається одночасно з оплатою вартості (ціни) Товару, і зараховуються Постачальником відповідно до вимог п. 2.10. Моментом переходу права власності на Товар від Постачальника до Покупця є дата складання видаткової накладної на Товар та/або, при необхідності, складання інших документів, що посвідчують факт передачі Товару Покупцю. Підписання представником Покупця видаткових накладних, що складені в період дії даного договору, засвідчує факт передачі Постачальником Покупцю разом з Товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі сертифікату якості підприємства-виробника, інструкції щодо використання та застосування даного Товару, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до п. 5.1 договору, господарські зобов'язання сторін цього Договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня його підписання уповноваженими представниками Сторін, крім обов'язків Покупця по виконанню грошових зобов'язань за Договором та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням, а в частині проведення розрахунків за ТОВАР, по штрафним санкціям - до повного їх виконання.
Відповідно до п.п. 7.2, 7.3 договору, у випадках порушення умов даного Договору, Постачальник має право притягти Покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов'язань за Договором. За порушення даних умов Договору Покупець: А) сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання; Б) у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, сплачує штраф в розмірі 20 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов'язання; В) сплачує на користь Постачальника 36 (тридцять шість) відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України). Керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України Сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності по всім зобов'язанням (сплаті заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції), що виникли на підставі цього Договору до 3 років. Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань припиняється через три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Як вказує позивач у позовній заяві, на виконання умов вказаного договору, позивачем ТОВ Компанія "БОТІК" був поставлений товар на загальну суму 16928188,41 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 22261 від 31.05.2019 на суму 1252332,24 грн.; № 22263 від 31.05.2019 на суму 383600,16 грн.; № 22276 від 31.05.2019 на суму 3968775,89 грн.; № 22271 від 31.05.2019 на суму 7327325,76 грн.; № 23970 від 12.06.2019 на суму 550672,08 грн.; № 24209 від 14.06.2019 на суму 179714,16 грн.; № 30110 від 12.08.2019 на суму 1027799,30 грн.; № 30920 від 19.08.2019 на суму 1061328,48 грн.; № 30921 від 19.08.2019 на суму 1176640,34 грн.
Проте, в порушення умов Договору поставки перший відповідач прострочив оплату Товару та сплатив вищевказану суму частково, у розмірі 13706452,11 грн., а саме: 31.05.2019 сплатив суму 1293,12 грн.; 06.06.2019 сплатив суму 864565,12 грн.; 25.06.2019 сплатив суму 1200000,00 грн.; 26.06.2019 сплатив суму 800000,00 грн.; 27.06.2019 сплатив суму 600000,00 грн.; 08.08.2019 сплатив суму 80000,00 грн.; 09.08.2019 сплатив суму 125559,86 грн.; 21.11.2019 сплатив суму 161228,37 грн.; 13.12.2019 сплатив суму 245612,64 грн.; 29.01.2020 сплатив суму 737396,03 грн.; 18.02.2020 сплатив суму 38478,42 грн.; 10.04.2020 сплатив суму 330000,00 грн.; 10.04.2020 сплатив суму 170031,18 грн.; 29.04.2020 сплатив суму 1000000,00 грн.; 18.05.2020 сплатив суму 759658,42 грн.; 22.05.2020 сплатив суму 700000,00 грн.; 25.05.2020 сплатив суму 300000,00 грн.; 27.05.2020 сплатив суму 500000,00 грн.; 29.05.2020 сплатив суму 500000,00 грн.; 16.06.2020 сплатив суму 272257,64 грн.; 19.06.2020 сплатив суму 500000,00 грн.; 19.08.2020 сплатив суму 137170,14 грн.; 01.09.2020 сплатив суму 322522,84 грн.; 04.09.2020 сплатив суму 500000,00 грн.; 24.09.2020 сплатив суму 2000000,00 грн.; 28.10.2020 сплатив суму 860678,33 грн.
Позивач вказує на те, що станом на дату подання позовної заяви заборгованість ТОВ Компанія "БОТІК" перед позивачем складає 3 221 736,30 грн.
Додатковими умовами оплати Товару, який є предметом Додатків до договору (№ 1/СА000019873 від 31 травня 2019 року, № 1/СА000019878 від 31 травня 2019 року, № 1/СА000019875 від 31 травня 2019 року, № 1/СА000019870 від 31 травня 2019 року, №1/СА000021835 від 12 червня 2019 року, № 1/СА000022076 від 14 червня 2019 року) передбачено умови, відповідно до яких нарахування відсотків за користування товарним кредитом не відбувається (п. 1.1 відповідного Додатку), а також умови, коди відсотки за користування товарним кредитом нараховуються (п. п. 1.2 - 1.3 відповідного Додатку). Оскільки перший відповідач не оплатив вартість Товару в строки, визначені графіком оплати Товару всіх Додатків до договору, то йому, відповідно до п. 1.3 відповідного Додатку до договору нараховуються відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 25 % річних з дня, наступного за днем отримання Товару Відповідачем.
Додатками до договору № 1/СА000026660 від 08 серпня 2019 року, 1/СА000027828 від 19 серпня 2019 року та № 1/СА000027831 від 19 серпня 2019 року передбачено розмір відсотків за користування товарним кредитом 1 % річних, які нараховуються з дня, наступного за днем отримання Товару першим відповідачем.
Всього, згідно актів нарахування відсотків за користування товарним кредитом були нараховані відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 3945100,61 грн., які ТОВ Компанія "БОТІК" були сплачені частково, у розмірі 3764965,99 грн. В рахунок сплати відсотків за користування товарним кредитом були зараховані наступні платежі: від 08.11.2019 зараховано суму в розмірі 700000,00 грн.; від 12.11.2019 зараховано суму в розмірі 300000,00 грн.; від 21.11.2019 зараховано суму в розмірі 338771,63 грн.; від 13.12.2019 зараховано суму в розмірі 254387,36 грн.; від 29.01.2020 зараховано суму в розмірі 262603,97 грн.; від 18.02.2020 зараховано суму в розмірі 261521,58 грн.; від 10.04.2020 зараховано суму в розмірі 499968,82 грн.; від 18.05.2020 зараховано суму в розмірі 240341,58 грн.; від 16.06.2020 зараховано суму в розмірі 227742,36 грн.; від 19.08.2020 зараховано суму в розмірі 362829,86 грн.; від 01.09.2020 зараховано суму в розмірі 177477,16 грн.; від 28.10.2020 зараховано суму в розмірі 139321,67 грн.
Позивач зазначає, що у частині платіжних доручень вказане невірне призначення платежу - міститься посилання на інший договір, по якому була відсутня заборгованість ТОВ Компанія "БОТІК" перед позивачем. Тому ТОВ Компанія "БОТІК" були надані позивачу листи про зарахування коштів, як оплату за поставлений Товар за договором № 145/19-ЛЗ від 31.05.2019.
Станом на дату подання позовної заяви заборгованість ТОВ Компанія "БОТІК" перед позивачем по відсоткам за користування товарним кредитом складає суму 180134,62 грн.
Окрім того, відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України у договорі сторонами було встановлено 36 % річних замість 3 % і, відповідно до п. 7.2 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем також були нараховані 2336625,51 грн. пені; 3933111,99 грн. 36 % річних; 434286,93 індексу інфляції та 2651354,06 грн. штрафу.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за Договором поставки, між ТОВ "СПЕКТР-АГРО" (кредитор) та гр. ОСОБА_1 (поручитель) був укладений договір поруки №П/145/19-ЛЗ від 31.05.2019 (далі - договір поруки), за п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником всіх грошових зобов'язань за договором, передбаченим п. 2 цього договору (надалі іменується "основний договір").
Відповідно до п. 1.2 договору поруки, у випадку порушення боржником обов'язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Відповідно до п. 3.3 договору поруки, поручитель несе відповідальність за сплату боржником процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки (штрафу, пені).
Пунктом 4.1 договору поруки передбачено, що поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк 3-х банківських днів, шляхом оплати грошових коштів на розрахунковий рахунок кредитора, вказаний в даному договорі.
04.12.2020 позивачем другому відповідачу була направлена вимога №0412/163 про сплату боргу за договором поруки, в якій позивач вимагав від другого відповідача сплатити суму боргу за договором поставки, відповідно до розрахунку, що додавався до вимоги.
Кошти другим відповідачем, на даний час не сплачені.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).
Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У силу вимог ч. 1, 6, 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються зі ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом із фактичних обставин справи установлено, що предметом вказаного спору є стягнення солідарно з відповідачів заборгованості та штрафних санкцій у сумі 12 757 249,41 грн., з яких: 3 221 736,30 грн. основного боргу; 180 134,62 грн. відсотків за користування товарним кредитом; 2 336 625,51 грн. пені; 3 933 111,99 грн. 36 % річних; 434 286,93 індексу інфляції та 2 651 354,06 грн. штрафу.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Такі проценти за правомірне користування чужими коштами є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, до застосування у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 ЦК України. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти за користування товарним кредитом, як плата за надану відстрочку, а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Отже, після спливу вказаних у додатках до договору поставки термінів, могло мати місце лише прострочення виконання грошового зобов'язання, за яке могли підлягати стягненню лише штрафні санкції за протиправне невиконання (неналежне виконання) грошового зобов'язання.
Окрім того, ч. 2 ст. 625 ЦК України конкретизовано визначений ст. 536 та 694 цього Кодексу обов'язок покупця сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами з визначенням додаткового зобов'язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на таке обмеження законодавця щодо розміру трьох процентів річних ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено можливість визначення розміру процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом, передбаченим договором, та обмеження свободи сторін в укладенні договору на предмет визначення іншої методики нарахування процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами згідно із ст. 694, 536, 625 ЦК України.
Системний аналіз ч. 2 ст. 536, ч. 2 ст. 625 та ст. 627 ЦК України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.
Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).
Згідно з визначенням поняття неустойки, що передбачене ст. 549 ЦК України, грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.
Проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами укладеного між сторонами у справі договору поставки нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов'язання, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені (Постанова Касаційного господарського суду від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18).
В той же час, позивач здійснює одночасне нарахування як відсотків за користування товарним кредитом у розмірах, встановлених у додаткових угодах, так і 36% річних, період нарахування яких в розрахунках позивача включається до періоду нарахування відсотків за користування товарним кредитом, тобто здійснюється одночасно.
ТОВ Компанія "БОТІК" було підписано та оплачено акти про нарахування відсотків за користування товарним кредитом, а саме: акт №32429 від 31.08.2019 на суму 1396,55 грн.; акт №35535 від 30.09.2019 на суму 3018,29 грн.; акт №36877 від 30.09.2019 на суму 1071435,07 грн. Сума у розмірі 2690512,63 грн., сплачена ТОВ Компанія "БОТІК" мала бути зарахована як оплата за товар за договором 145/19-ЛЗ від 31.05.2019, а не як оплата за користування товарним кредитом.
До позовної заяви позивачем було додано платіжні доручення про перерахування ТОВ Компанія "БОТІК" грошових коштів за договором поставки №145/19-Л3 від 31.05.2019 (із врахуванням листів ТОВ Компанія "БОТІК" щодо невірного зазначення призначення платежів у платіжних дорученнях та врахування таких коштів як оплати саме за договором поставки №145/19-Л3 від 31.05.2019). Загальна сума наданих позивачем платіжних доручень становить 17906609,14 грн.
При цьому, ТОВ Компанія "БОТІК" до суду надане платіжне доручення №1749 від 30.05.2019 на суму 301049,28 грн.,за яким було здійснено за призначенням: оплата згідно рахунка на оплату №15718 від 30.05.2019. У позовній заяві позивачем підтверджується, що рахунок на оплату №15718 від 30.05.2019 складений саме до договору поставки №145/19-Л3 від 31.05.2019 (оскільки інші платіжні доручення з таким же призначенням платежу були зараховані як оплата за цим договором, зокрема, № 1754 від 31.05.2019 та №1756 від 06.06.2019).
Таким чином, загальна сума, сплачена ТОВ Компанія "БОТІК" на користь позивача за договором поставки №145/19-Л3 від 31.05.2019 становить 18207658,42 грн.
З урахуванням викладеного та проведених ТОВ Компанія "БОТІК" платежів, суд дійшов висновку, що першим відповідачем у повному обсязі була здійснена оплата товару за договором 145/19-ЛЗ від 31.05.2019, а відтак позовні вимоги про стягнення основної суми боргу у розмірі 3221736,30 грн. не підлягають задоволенню, як і не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення відсотків за користування товарним кредитом у розмірі 180134,62 грн.
Умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами та період нарахування пені до 3 років, а також змінили розмір процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її на рівні 36% річних від несплаченої вартості товару.
Тобто право позивача на нарахування сум, заявлених до стягнення, передбачене умовами договору.
Щодо нарахування 36% річних та інфляційних суд зазначає.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання. Вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019.
Суд, здійснивши перерахунок 36% річних та інфляційних, установив, що розмір перших становить 2991036,65 грн. (при заявленому - 3933111,99 грн.), а других - 259591,93 грн. (при заявленому - 434286,93 грн.), отже, 36% річних та інфляційні підлягають частковому задоволенню.
Щодо нарахування та стягнення пені та штрафу, суд зазначає наступне.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання ( ст. 549 ЦК України).
За ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 ГК України).
За змістом наведених норм можна зробити висновок про те, що особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, обмежується правила ч. 2 ст. 232 ГК України, якщо інше не встановлено договором. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.
Пеню належить рахувати з наступного дня після дати, в яку зобов'язання мало бути виконано, і по переддень фактичного виконання грошового зобов'язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, але в межах періоду, визначеного позивачем.
Суд, здійснивши перерахунок пені та штрафу, установив, що розмір пені становить 955573,69 грн. (при заявленому - 2336625,51 грн.), розмір штрафу становить 2504106,00 грн. (при 2651354,06 грн. заявленому), отже, пеня та штраф підлягають частковому задоволенню.
Судом враховується, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18).
Разом з тим, як зазначалося вище по тексту рішення, ТОВ Компанія "БОТІК" заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 99%.
Статтею 13 ЦК України, якою врегульовані межі здійснення цивільних прав, передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені ч. 1-5 цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
За ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені ст. 549 - 552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (ч. 1 ст. 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За ч. 2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (ч. 3 ст. 216 ГК України).
За ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до встановлених судом обставин справи, за змістом п. 7.2. укладеного сторонами договору, положень ст. 611 та ч. 3 ст. 692, ст. 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.
Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, позивач не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд дійшов висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18|12-79гс19).
При цьому вирішення питання про зменшення заявлених до стягнення сум закон відносить на розсуд суду. У свою чергу, судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу. Суд, реалізуючи надане йому право, ураховує, що суддівський розсуд підлягає не лише обмеженням, які позитивно передбачені законом, але також певним загальним правилам, зокрема: 1) сфера суддівського розсуду поширюється на варіанти, які не сприймаються юридичною спільнотою як явно незаконні ("неправильні"); 2) кожен суддя зобов'язаний обрати варіант, який він або вона вважає найкращим; 3) вибір не може бути випадковим чи свавільним і потребує пояснення.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання першого відповідача про зменшення розміру відповідальності задля недопущення явно нерозумних і несправедливих наслідків (взявши до уваги відсутність основного боргу та загальний строк прострочення) та зменшити розмір пені, штрафу та 36% річних на 90%, а саме: пеню до 95557,37 грн., штраф до 250410,60 грн., 36% річних до 299103,67 грн.
При цьому суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. А тому, суд відмовляє в задоволенні клопотання першого відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій в частині стягнення 259591,93 грн. інфляційних.
Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 Цивільного кодексу України).
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України).
Як передбачено ст. 556 Цивільного кодексу України, до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Таким чином, зі змісту зазначених норм випливає, що договір поруки не покладає на боржника якогось нового обов'язку, крім того, який він вже має перед кредитором по основному зобов'язанню, а лише створює ймовірність переходу прав та обов'язків останнього до поручителя у разі виконання ним зобов'язання, забезпеченого порукою.
У відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Відповідно до умов договору поруки №П/145/19-ЛЗ від 31.05.2019, другий відповідач, як поручитель, зобов'язався перед позивачем, як кредитором, солідарно відповідати за виконання першим відповідачем зобов'язань за договором поставки №145/19-ЛЗ від 31.05.2019, зокрема за сплату боржником процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки (штрафу, пені).
За таких підстав, вимоги позивача в частині солідарного стягнення з відповідачів 95557,37 грн. пені, 250410,60 грн. штрафу, 299103,67 грн. 36% річних та 259591,93 грн. інфляційних, визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо інших аргументів, на які посилалися учасники справи та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", "Серявін та інші проти України", "Ruiz Torija v. Spain" тощо).
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, а відтак про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача - 299 103,67 грн. 36 процентів річних; 95 557,37 грн. пені; 250 410,60 грн. штрафу та 259 591,93 грн. інфляційних.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати з оплати судового збору покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "БОТІК" (64650, Харківська область, Лозівський район, с. Веселе, вул. Колгоспна, 4, код ЄДРПОУ 21172627) та фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" (08702, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 20, код ЄДРПОУ 36348550) - 299 103,67 грн. 36 процентів річних; 95 557,37 грн. пені; 250 410,60 грн. штрафу; 259 591,93 грн. інфляційних та 100 654,62 грн. судового збору.
В решті позову - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" (08702, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 20, код ЄДРПОУ 36348550).
Перший відповідач - Товариство Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "БОТІК" (64650, Харківська область, Лозівський район, с. Веселе, вул. Колгоспна, 4, код ЄДРПОУ 21172627).
Другий відповідач - фізична особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ).
Повне рішення підписано 13 травня 2021 року.
Суддя О.В. Погорелова