Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"12" травня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/134/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,
розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконенко"
до відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 773 461,91 грн.
секретар судового засідання: Коваль С.М.
представники:
від позивача: Дзюбан А.І.;
від відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Віконенко" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 873 491,91 грн., з яких: 826 000,00 грн. заборгованості 38 590,75 грн. інфляційні втрати, 8 871,16 грн. 3% річних.
23 березня 2021 року позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка аргументована тим, що 19 лютого 2021 року відповідач частково сплатив суму основного боргу в розмірі 100 000,00 грн. Відтак станом на час подання відповідної заяви позивач підтримує позовні вимоги в сумі 773 461,91 грн., з яких: 726 000,00 грн. сума основного боргу, 38 590,75 грн. інфляційні втрати, 8 871,16 грн. 3% річних.
Вказана заява судом прийнята до розгляду 08 квітня 2021 року.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21 травня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віконенко" та ДП НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська АЕС" було укладено договір поставки №53-122-01-20-09671.
Позивач здійснив поставку відповідачу продукції на загальну суму 876 000,00 грн.
В свою чергу відповідач частково розрахувався за поставлену продукцію в сумі 50 000,00 грн. Відтак позивач звернувся з вимогою про стягнення із відповідача заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 826 000,00 грн.
Керуючись положеннями статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу 38 590,75 грн. інфляційних втрат та 8 871,16 грн. три відсотки річних.
У своєму відзиві на позов відповідач зазначив, що наявна заборгованість пов'язана зі складним фінансовим становищем підприємства. Проте незважаючи на ситуацію яка склалася відповідач вживає всіх заходів для оплати боргу.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 23 лютого 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23 березня 2021 року.
16 березня 2021 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.
23 березня 2021 року позивачем подано відповідь на відзив.
23 березня 2021 року позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог з врахуванням якої позивач просить суд стягнути з відповідача 773 461,91 грн., з яких: 726 000,00 грн. основна заборгованість, 38 590,75 грн. інфляційне збільшення, 8 871,16 грн. три відсотки річних.
Ухвалою суду від 23 березня 2021 року підготовче засідання відкладено на 08 квітня 2021 року
Ухвалою суду від 08 квітня 2021 року прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог, закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 22 квітня 2021 року.
20 квітня 2021 року відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи та долучення до матеріалів справи доказів часткової сплати суми заборгованості в розмірі 172 160,00 грн.
В судовому засіданні 22 квітня 2021 року оголошено перерву до 12 травня 2021 року.
В судовому засіданні представник позивача зазначив про часткову сплату відповідачем суми заборгованості в розмірі 222 160,00 грн.(172 160,00 грн. + 50 000,00 грн.), відповідно позивач підтримав позовні вимоги про стягнення 503 840,00 грн. заборгованості, 38 590,75 грн. інфляційних втрат, 8 871,16 грн. трьох відсотків річних.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, про місце дату та час розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, оскільки його представник брав участь в попередньому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
21 травня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віконенко" (позивач/постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (відповідач/замовник) укладено договір поставки №53-122-01-20-09671 (надалі договір), відповідно до предмету якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до договору).
Згідно з умовами пункту 1.2. договору, предметом поставки по даному договору є продукція: 44220000-8 Металопластикові вироби, яка передбачена специфікацією №1 до даного договору.
Згідно з умовами пункту 2.2. договору, загальна сума договору (вартість продукції) становить 876 000,00 гривень.
Пунктом 4.2. договору визначено, що якість та комплектність продукції повинна відповідати умовам договору, технічним вимогам (додаток 2 до даного договору).
Згідно з умовами пункту 8.1. договору, приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог Стандарту Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" СОУ НАЕК 038:2017, при наявності товарно-супровідних документів передбачених пунктом 8.2. даного договору.
Згідно з положеннями пункту 8.3. договору, успішне проходження продукцією вхідного контролю (ВК-1) підтверджується відповідним актом та ярликом на придатну продукцію згідно Стандарту Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" СОУ НАЕК 038:2017.
Відповідно до пункту 6.2. договору, про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.
На виконання своїх зобов'язань за договором поставки, ТОВ "Віконенко" проведено поставку (передано у власність) відповідачу продукції 52 позиції на загальну суму 840 000,00 грн. (за виключенням позиції 7 специфікації № 1 - блоку дверного алюмінієвого 2300x1440 мм RAL 5005 вартістю 36 000,00 грн. ).
Поставлена позивачем згідно видаткової накладної №1808/1 від 18 серпня 2020 року продукція, за виключення позиції 40 зазначеної видаткової накладної (вітражу металопластикового 3200x3720 мм вартістю 30 369,00 грн.), успішно пройшла вхідний контроль (ВК-1) відповідача, що підтверджується листом відповідача за вих. №12741/041 від 27 серпня 2020 року "Про оформлення ярлика на придатну продукцію" (том1/а.с.76), ярликом на придатну продукцію 1-4,5-199 від 21 серпня 2020 року (том1/а.с.78) та додатком №1 до нього (том1/а.с.79). Всього по вказаному ярлику вхідний контроль відповідача пройшла 51 позиція поставленої позивачем продукції на загальну суму 809 631,00 грн.
Згідно з умовами пункту 6.1. договору, оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС".
Таким чином, оплата за поставлену позивачем продукцію на загальну суму 809 631,00 грн. повинна була бути здійснена відповідачем не пізніше 04 жовтня 2020 року.
Позивач вказує, що стосовно продукції по позиції 40 видаткової накладної №1808/1 від 18 серпня 2020 року (позиція 41 специфікації №1 до договору поставки), відповідачем листом за вих. №13255/041 від 08 вересня 2020 року "Про направлення довідки ВК-1" (том1/а.с. 81) повідомлено позивача про виявлення невідповідності на етапі проходження вхідного контролю ВК-1.
Згідно з довідкою №Д1-4.5-200 від 03 вересня 2020 року встановлено невідповідність поставленої продукції по вказаній вище позиції (вітражу металопластикового), а саме згідно специфікації № 1 до договору поставки розмір 3200x3720 мм, а фактично надійшов на склад розмір 3490x3730 мм.(том1/а.с. 83).
Позивач звернувся до відповідача з листом від 16 вересня 2020 року, в якому запропонував відповідачу здійснити заміну продукції, що не відповідала умовам договору поставки та специфікації №1 до нього, а саме здійснити заміну фактично поставленого вітражу металопластикового розміром 3490x3730 мм на вітраж металопластиковий розміром 3200x3720 мм.
Згідно з актом приймання-передачі матеріально-технічних цінностей №1 від 16 вересня 2020 року та видатковою накладною №В-К001808/9 від 18 серпня 2020 року відповідачу передано (поставлено) продукцію (вітраж металопластиковий 3200x3720 мм) вартістю 30 369,00 грн.
Своїм листом за вих. №14149/041 від 25 вересня 2020 року "Про оформлення ярлика на придатну продукцію" відповідач повідомив позивача про успішне проходження вхідного контролю (ВК-1), у зв'язку з чим позивачу направлено ярлик на придатну продукцію 1-4,5-200 від 22 вересня 2020 року (том1/а.с. 91).
Оплата за поставлену позивачем продукцію згідно видаткової накладної №В-К001808/9 від 18 серпня 2020 року на суму 30 369,00 грн., повинна була бути здійснена відповідачем не пізніше 05 листопада 2020 року.
12 листопада 2020 року позивачем згідно з видатковою накладною №1011/3 передано у власність відповідача продукцію на суму 36 000,00 грн.
Поставлена позивачем згідно з видатковою накладною №1011/3 від 12 листопада 2020 року продукція пройшла вхідний контроль відповідача, що підтверджується ярликом на придатну продукцію 1-4,5-221 від 13 листопада 2020 року (том1/а.с. 93).
Оплата за поставлену позивачем продукцію згідно з видатковою накладною №1011/3 від 12 листопада 2020 року на суму 36 000,00 грн. мала бути здійснена відповідачем не пізніше 27 грудня 2020 року.
Враховуючи вищевикладене, за результатами розгляду справи судом встановлено, що на виконання умов договору поставки №53-122-01-20-09671 від 21 травня 2020 року позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 876 000,00 грн.
Позивач вказує, що на виконання своїх зобов'язань по договору поставки, після отримання претензії позивача, відповідач частково сплатив суму заборгованості в розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1275 від 09 лютого 2021 року. Станом на 09 лютого 2021 року сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 826 000,00 грн.
Як видно з матеріалів справи, 19 лютого 2021 року (позов пред'явлено 18 лютого 2021 року шляхом направлення до суду поштою) відповідач частково сплатив заборгованість в сумі 100 000,00 грн. (том1/а.с.149). У зв'язку з цим позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду 08 квітня 2021 року.
20 квітня 2021 року відповідач подав до матеріалів справи докази часткової сплати заборгованості в сумі 172 160,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4163 від 14 квітня 2021 року.
Також, в судовому засіданні 12 травня 2021 року представник позивача зазначив про додаткову часткову сплату відповідачем 26 квітня 2021 року суми заборгованості в розмірі 50 000,00 грн. Відтак станом на час розгляду справи після зменшення розміру позовних вимог, відповідачем сплачено заборгованості в розмірі 222 160,00 грн. (172 160,00 грн. + 50 000,00 грн.). За таких умов позивач підтримав позовні вимоги про стягнення 503 840,00 грн. заборгованості.
Крім того, керуючись положеннями статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 38 590, грн. інфляційних втрат та 8 871,16 грн. трьох відсотків річних.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін
З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються постачання товару/продукції за договором поставки. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права в частині своєчасної оплати отриманого відповідачем товару порушеними.
Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Згідно з нормами статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як передбачено частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями статті 525 ЦК України, та частини 6 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як визначено умовами договору (пункт 6.1.), оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС".
Згідно з положеннями статті 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Під предметом спору розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04 та постановах Касаційного господарського суду від 25.07.2019 у справі № 916/144/18, від 15.01.2020 у справі №911/3197/17, від 14.05.2020 у справі №907/737/18.
Враховуючи положення пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення 222 160,00 грн. заборгованості у зв'язку з відсутністю предмету спору, про що зазначено представником позивача в судовому засіданні.
Решта вимог позивача щодо оплати поставленої продукції на суму 503 840,00 грн. є законними та обґрунтованими, а відтак такими що підлягають до задоволення.
Частиною 1 статті 612 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з нормами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував відповідачу за період з 05 жовтня 2020 року до 09 лютого 2021 року 38 590,75 грн. інфляційних втрат та 8 871,16 грн. три проценти річних.
Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних судом перевірено, визнано законним та обґрунтованим.
Відповідно до положень статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також, згідно з нормами статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Висновки суду
На думку суду, встановлені обставини щодо прострочення виконання відповідачем договірних зобов'язань з оплати поставленого товару свідчать про порушення відповідачем прав позивача.
Після відкриття провадження у справі відповідач частково сплатив суму основної заборгованості в розмірі 222 160,00 грн., відтак суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в цій частині позовних вимог.
Щодо решти позовних вимог, суд погоджується з аргументами позивача стосовно їх обґрунтованості та робить висновок про необхідність стягнення з відповідача 503 840,00 грн. заборгованості, 38 590,75 грн.. інфляційних втрат та 8 871,16 грн. трьох відсотків річних.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з положеннями статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Також, у зв'язку зі зменшенням позивачем розміру позовних вимог, судовий збір в розмірі 1 500,00 грн. може бути повернутий позивачу за його клопотанням.
Згідно з нормами статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
З огляду на закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 222 160,00 грн., судовий збір в розмірі 3 332,40 грн. може бути повернутий позивачу за його клопотанням.
Решта судового збору в розмірі 8 269,54 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у зв'язку з задоволенням позову.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 130, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 222 160,00 грн. закрити.
2. Позов задоволити.
3. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, м. Київ, вул. Назарівська 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (34400, Рівненська область, м.Вараш, код ЄДРПОУ ВП 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконенко" (47264, Тернопільська область, Зборівський район, с.Озерна, вул. Б.Хмельницького 8, код ЄДРПОУ 37345655) 503 840 (п'ятсот три тисячі вісімсот сорок) грн. 00 коп. заборгованості, 38 590 (тридцять вісім тисяч п'ятсот дев'яносто) грн. 75 коп. інфляційних втрат, 8 871 (вісім тисяч вісімсот сімдесят один) грн., 16 коп. три відсотки річних, та 8 269 (вісім тисяч двісті шістдесят дев'ять) грн. 54 грн. судового збору.
Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Віконенко" (47264, Тернопільська область, Зборівський район, с.Озерна, вул. Б.Хмельницького 8, код ЄДРПОУ 37345655).
Відповідач (Боржник): Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, м. Київ, вул. Назарівська 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (34400, Рівненська область, м.Вараш, код ЄДРПОУ ВП 05425046).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Повний текст рішення складено та підписано 13 травня 2021 року.
Суддя Качур А.М.