вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
11.05.2021м. ДніпроСправа № 904/441/21
За позовом Фізичної особи-підприємця Горланя Євгена Володимировича, м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Потєхіна Владислава Дмитровича, м. Дніпро
про стягнення суми
Суддя Ярошенко В.І.
Секретар судового засідання Сергієнко М.О.
Представники:
від позивача: Неволін Ю.О., посв. № 000704 від 19.04.2019, адвокат;
від відповідача: Янковська Г.В., посв. № 2689 від 31.07.2020, адвокат.
Фізична особа-підприємець Горлань Євген Володимирович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Потєхіна Владислава Дмитровича про стягнення заборгованості у розмірі 435 180, 54 грн, з яких: 342 000 грн - сума основного боргу, 30 274, 03 грн - 3 % річних, 62 906, 51 грн - інфляційні втрати.
Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, попередні суми яких згідно з наведеним ним орієнтовним розрахунком становлять: зі сплати судового збору - 6 527, 72 грн; проміжна сума витрат на професійну правничу допомогу - 20 359, 45 грн. Позивач зазначив у позову, що вказана сума судових витрат може змінюватись в залежності від обставин.
Ухвалою суду від 02.02.2020 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Горланя Євгена Володимировича залишено без руху та запропоновано позивачу протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду доказів надсилання на адресу відповідача позову з додатками (поштовий опис вкладення з поіменним переліком предметів).
Через канцелярію суду 04.02.2021 від Фізичної особи-підприємця Горланя Євгена Володимировича надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 09.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
25.02.2021 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 459 846, 39 грн, з яких: 357 000 грн - сума основного боргу (у тому числі 342 000 грн - заборгованість за вкладом у спільну діяльність та 15 000 грн - сума додаткового внеску у спільну діяльність, сплачена за купівлю та монтаж кондиціонеру для приміщення пекарні), 32 540, 79 грн - 3 % річних, 70 305, 60 грн - інфляційні втрати.
05.03.2021 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі та стягнути з позивача витрати відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн. Крім того, відповідач просить витребувати у ФОП Горланя Євгена Володимировича оригінал додаткової угоди № 1 до договору про спільну діяльність № СД1 від 01.06.2017.
Ухвалою суду від 16.03.2021: прийнято до розгляду заяву Фізичної особи-підприємця Горланя Євгена Володимировича про збільшення позовних вимог; постановлено здійснювати розгляд справи в загальному позовному провадженні з повідомленням (викликом) представників сторін та призначено підготовче засідання у справі на 29.03.2021; запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог; зобов'язано позивача та відповідача надати суду оригінали всіх документів по суті спору, доданих до позовної заяви (для огляду).
12.03.2021 на адресу суду засобами поштового зв'язку надійшла відповідь позивача на відзив, в якій викладені контраргументи щодо заперечень відповідача.
29.03.2020 відповідач подав відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, в якому не визнає заявленого позивачем збільшення. Також, у зв'язку зі збільшенням обсягів надання послуг адвоката через перехід до розгляду справи в загальному провадженні, відповідач уточнив раніше наведений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і очікує понести у зв'язку із розглядом справи, згідно з яким витрати на професійну правничу допомогу склали 17 000 грн.
05.04.2021 позивач, не погодившись із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, подав відповідь на відзив.
У судовому засіданні оголошувались перерви з 29.03.2021 до 05.04.2021 та з 05.04.2021 до 11.05.2021, про що судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвали, зміст яких занесено до протоколів судових засідань від 29.03.2021 та від 05.04.2021.
На підставі спільної заяви сторін від 11.05.2021, поданої у порядку частини 6 статті 183 Господарського процесуального кодексу України, судом закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні від 11.05.2021, про що судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, зміст якої занесено до протоколу судового засідання від 11.05.2021.
В ході судового засідання 11.05.2021 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.
В судовому засіданні 11.05.2021 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.
Позиція позивача, викладена у позовній заяві (з урахуванням збільшення позовних вимог)
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про спільну діяльність № СД1 від 01.06.2017 в частині виплати позивачеві його частини прибутку.
Позивач зазначає, що порушення відповідачем досягнутих сторонами домовленостей позбавило позивача сенсу подальшого співробітництва сторін. Внаслідок цього позивачем було прийнято рішення про вихід із сумісної діяльності, про яке повідомлено відповідача листом від 07.12.2017 у порядку, передбаченому пунктом 10.1. договору. В листі було вказано, що останнім днем дії договору вважається 08.02.2018 та заявлена вимога про проведення всіх розрахунків за цим договором.
Таким чином, починаючи з 09.02.2018 у відповідача згідно з умовами пунктів 10.1 та 10.3.2 договору виникло грошове зобов'язання в розмірі 342 000 грн, сплачених позивачем внесків, а саме: готівкою в день укладення договору в сумі 222 000 грн та безготівковими переказами в сумах 70 000 грн і 50 000 грн.
За твердженням позивача, грошове зобов'язання в розмірі 342 000 грн відповідачем виконане не було, що і стало причиною звернення позивача до суду з цим позовом.
Також, позивач вказує, що 01.07.2017 ним на виконання зобов'язань за договором про спільну діяльність № СД1 від 01.06.2017 та домовленостей із відповідачем, задля забезпечення функціонування спільної справи, на підставі ч. 4 ст. 1135 ЦКУ, було укладено договір купівлі та монтажу кондиціонера для приміщення пекарні на загальну суму 15 000 грн.
Тож, на думку позивача, ця сума теж підлягала поверненню йому при припиненні договору про спільну діяльність № СД1 від 01.06.2017. Відтак, грошове зобов'язання відповідача склало 357 000 грн (342 000 грн + 15 000 грн), внаслідок невиконання якого, крім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення суми інфляційних втрат і 3% річних.
Позиція відповідача, викладена у відзивах
Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
На думку відповідача, договір про спільну діяльність № СД1 від 01.06.2017, на який посилається позивач, як на підставу позовних вимог про стягнення грошових коштів, є неукладеним в розумінні законодавства та не спричиняє жодних обов'язків для будь-якої зі сторін.
Зокрема, відповідач зазначає, що матеріали справи не містять належним чином оформленого та підписаного сторонами додатка 1 до даного договору, яким було б деталізовано обладнання, що є внеском відповідача у спільну діяльність. Тож, відсутність вказаного додатка 1 зумовлює непогодження істотних умов договору, зважаючи на те, що розмір внеску у спільну діяльність є предметом договору про спільну діяльність, а також те, що сторони самостійно у пункті 5.1 договору визначили необхідним та невід'ємним від договору додаток 1 до нього.
Також відповідач не погоджується і з заявленою до стягнення сумою заборгованості, оскільки не підтверджує справжності розписки про отримання грошових коштів у сумі 222 000 грн і підпису на цьому документі та наголошує на невідповідності наданих позивачем до матеріалів справи платіжних доручень критеріям належності і допустимості доказів відповідно до статей 76, 77 ГПК України.
Не погоджується відповідач і з висновком позивача, що останній вийшов зі спільної діяльності на підставі пункту 10.1 договору з огляду на те, що відповідач не отримав листа позивача та не був повідомлений про його вихід.
За твердженням відповідача, це унеможливлює застосування пункту 10.3.2 договору до правовідносин сторін, тому позовні вимоги підлягають відхиленню судом.
Крім того, відповідач заперечує проти заяви позивача про збільшення позовних вимог. Відповідач вважає, що дана заява ґрунтується не на договорі. Відсутні докази того, що відповідач взагалі має відношення до витрат позивача, які стали підставою для збільшення вимог, докази (копії товарних чеків) не мають жодного відношення до справи, що розглядається, тобто є неналежними в розумінні ГПК України.
Позиція позивача, викладена у відповідях на відзиви
Щодо тези відповідача про неукладеність договору позивач зазначає, що не заперечує наявність дефекту змісту цього договору з вини відповідача - відповідачем не складено опис майна, що передається у спільну діяльність попри неодноразові вимоги позивача про це.
Однак, за твердженням позивача, визначення договору як неукладеного може мати місце лише при розгляді відносин сторін на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. В даному випадку договір був повністю виконаний однією стороною - позивачем, та частково виконаний іншою стороною - відповідачем.
Позивач вказує, що передав операторові спільної діяльності - відповідачеві передбачену договором суму грошового внеску в спільну діяльність в розмірі 342 000 грн, а відповідач, як оператор спільної діяльності за договором, ці гроші прийняв в повному обсязі та без жодних заперечень щодо суми внеску позивача чи підстав для такого внесення. Цим, на думку позивача, спростовується теза представника відповідача про те, що 50 000 грн, які були перераховані до укладення договору та, нібито, не мають до нього відношення.
Стосовно заперечень відповідача щодо заяви про збільшення позовних вимог, позивач наголошує, що 01.07.2017 уклав договір купівлі та монтажу кондиціонера для приміщення пекарні за адресою: пр. Поля, 96, м. Дніпро саме на виконання умов договору про спільну діяльність № СД1 від 01.06.2017 та домовленості з відповідачем, задля забезпечення функціонування спільної справи. Адреса монтажу вказана в супровідних документах. І відповідач, як оператор спільної справи, прийняв таке належне виконання зобов'язань позивачем, підтвердженням чого є сам факт встановлення кондиціонера за адресою пекарні відповідача, оскільки без згоди/без відому власника пекарні встановити в ній кондиціонер неможливо.
Позивач зазначає, що твердження відповідача щодо неотримання повідомлення позивача про вихід не мають юридичного значення, оскільки позивач зобов'язаний був повідомити відповідача про свої дії та наміри, що він і зробив, а примусити відповідача отримати на пошті листа позивач не може. Окрім того, позивач наголошує на безпідставності тверджень відповідача про те, що йому було невідомо про вихід позивача з договору про спільну діяльність № СД1 від 01.06.2017, оскільки всі дії за договором проговорювались із довіреною особою відповідача.
Позивач не погоджується і з тезою представника відповідача про те, що відповідач, нібито, не підтверджує свого підпису на договорі та додатках, та наголошує на тому, що такі заперечення мають бути відповідним чином підкріплені або доведені згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України.
Тезу відповідача про те, що за договором, який на його думку є неукладеним, неможливо вийти зі спільної діяльності, оскільки невідомий склад майна, що в діяльність вносився, позивач вважає такою, що не ґрунтується на договорі. За твердженням позивача, його грошовий внесок чітко визначений та внесений в повному обсязі грошима. За умовами пункту 10.3.2 договору при виході позивача йому повертаються внесені ним гроші, за відрахуванням отриманих ним доходів від спільної діяльності. А оскільки доходів відповідачем виплачено не було, то й грошова сума внеску має бути повернена в повному обсязі.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
01.06.2017 Фізичною особою-підприємцем Потєхіним Владиславом Дмитровичем (далі - сторона-1, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Горланем Євгеном Володимировичем (далі - сторона-2, позивач) було підписано договір про спільну діяльність № СД1 (далі - договір; арк. с. 5-7) та додаткову угоду № 1 до цього договору (зворотний бік арк. с. 7).
Пунктом 1.1 договору передбачено, що сторони за цим договором зобов'язуються шляхом об'єднання своїх зусиль та майна, яке належить сторонам на відповідних правових підставах, спільно діяти для досягнення спільної господарської мети отримання прибутку від діяльності об'єкта - пекарні, розташованої за адресою: м. Дніпро, пр. Поля, 96.
Згідно з умовами даного договору спільна діяльність повинна здійснюватись сторонами на основі принципів законності та добросовісності (п. 1.2 договору).
За умовами пункту 1.3 договору спільна діяльність за цим договором здійснюється без створення юридичної особи.
Відповідно до пункту 2.1 договору для більш швидкого та ефективного досягнення мети, вказаної в пункті 1.1 даного договору, сторони зобов'язуються:
- обмінюватись наявною в їх розпорядженні інформацією з питань, які становлять спільний інтерес сторін;
- проводити спільні консультації за узгодженою тематикою для обговорення питань спільної діяльності;
- у випадку необхідності здійснювати взаємне фінансування на безпроцентній поворотній основі згідно з додатковими угодами, які укладатимуться між сторонами;
- виконувати своєчасно обов'язки, передбачені даним договором.
Розділом 3 договору визначені права та обов'язки сторони-1. Так, для досягнення мети, вказаної в пункті 1.1 даного договору, сторона-1 здійснює наступні дії (п. 3.1 договору):
- виконує всі необхідні дії юридичного характеру, а також забезпечує отримання необхідних дозвільних документів для досягнення визначеної договором мети за узгодженням із стороною-2 (п. 3.1.1 договору);
- забезпечує ведення податкового та бухгалтерського обліку спільної діяльності сторін шляхом отримання послуг від само зайнятої особи-бухгалтера, який має необхідну освіту та досвід, на підставі довіреності сторін, якою така особа буде уповноважена здійснювати ведення фінансового та бухгалтерського обліку (п. 3.1.2 договору);
- забезпечує надання сторонам само зайнятою особою-бухгалтером звіту про фінансовий стан об'єкта обліку - пекарні, розташованої за адресою: м. Дніпро, пр. Поля, 96, щомісячно. У випадку відпустки або хвороби само зайнятої особи-бухгалтера, сторона забезпечує надання такого звіту сторонам один раз у два місяці (п. 3.1.3 договору);
- веде облік майна сторін, що об'єднується, на самостійному балансі (п. 3.1.4 договору);
- представляє загальні інтереси сторін спільної діяльності перед третіми особами (п. 3.1.5 договору);
- забезпечує організацію виробничого та торгового процесу (п. 3.1.6 договору).
До прав та обов'язків сторони-2 згідно з розділом 4 договору належать:
- зобов'язання належним чином здійснити фінансовий вклад у спільну діяльність (п. 4.1 договору);
- право здійснювати контроль за процесами господарської діяльності, проводити аудит фінансових результатів діяльності (п. 4.2 договору).
Відповідно до пункту 5.1 договору з моменту його підписання сторона-1 зобов'язується надати обладнання (додаток 1) та приміщення, розташоване за адресою: м. Дніпро, пр. Поля, 96 для здійснення виробничо-торгової діяльності.
За умовами пункту 5.2 договору для досягнення мети, вказаної в пункті 1.1 цього договору, сторона-2 зобов'язується здійснити наступні дії: в день підписання договору вносить 70 000 гривень на користь сторони-1.
У пункту 6.1 договору сторони узгодили, що частки сторін у майні визнаються наступними:
- частка сторони-1 - 50% (п. 6.1.1 договору);
- частка сторони-2 - 50% (п. 6.1.2 договору).
Майно (грошові кошти, майнові внески сторін, матеріальні та майнові права), створене або набуте сторонами в результаті спільної діяльності, складають їх спільну часткову власність (п. 6.4 договору).
Пунктом 7.3 договору визначено, що всі фінансові операції по спільній діяльності сторін здійснюються за погодженням сторін та обліковуються на балансі спільної діяльності.
Розділ 8 договору передбачає порядок розподілу результатів спільної діяльності, у відповідності до якого стороні-1 належить 50 процентів від загального прибутку, одержаного від спільної діяльності за цим договором (п. 8.1 договору); стороні-2 належить 50 процентів від загального прибутку, одержаного від спільної діяльності за цим договором (п. 8.2 договору).
Згідно з пунктом 9.1 договору спільні витрати та збитки сторін покриваються за рахунок спільного майна сторін, отриманого в результаті спільної діяльності, в тому випадку, якщо вони виникли не в наслідок неправомірних дій однієї із сторін або порушення нею умов договору.
Спільні витрати та збитки від спільної діяльності покриваються за рахунок спільного майна сторін, а відсутні суми розподіляються між сторонами рівними частинами (п. 9.2 договору).
За умовами пункту 10.1 договору будь-яка зі сторін може вийти зі спільної діяльності шляхом письмового повідомлення іншій стороні не пізніше, ніж за 60 днів до дня виходу.
Відповідно до пункту 10.2 договору стороні, яка виходить із участі у спільній діяльності, відшкодовується вартість її частки в спільному майні спільної діяльності, що визначається на день виходу з урахуванням вартості обладнання. За погодженням з іншою стороною доля у спільному майні спільної діяльності може бути повернута в натуральній формі.
Пунктом 10.3 договору визначено, що у випадку виходу сторони з участі в спільній діяльності раніше одного року з моменту дії даного договору, вартість відшкодування часток сторін складає:
- при виході за ініціативи сторони-1, їй відшкодовується 1 грн (п. 10.3.1 договору);
- при виході за ініціативи сторони-2, їй відшкодовуються кошти, внесені згідно з пунктом 5.2 даного договору, за виключенням суми коштів, одержаних нею за результатами спільної діяльності з моменту підписання даного договору (п. 10.3.2 договору).
У відповідності до пункту 11.1 договору спільна діяльність припиняється, а цей договір втрачає свою силу та дію в наступних випадках:
- сплив строку дії договору;
- за згодою сторін спільної діяльності;
- за рішенням суду;
- в інших випадках, передбачених законодавством України.
Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.05.2019 року, і може бути продовжений за погодженням сторін, шляхом підписання відповідних додаткових угод до цього договору (п. 13.1 договору).
За змістом пункту 15.1 договору сторони підтверджують, що даний договір містить всі істотні умови, передбачені для договорів подібного виду, і жодна зі сторін не буде посилатись в майбутньому на недосягнення згоди як на підставу вважати його неукладеним або недійсним.
У додатковій угоді № 1 від 01.06.2017 до договору сторонами погоджено викласти пункти 5.2 та 10.3.2 цього договору в наступній редакції:
"5.2. Для досягнення мети, вказаної в пункті 1.1. цього договору, Сторона-2 зобов'язується здійснити наступні дії: в день підписання договору вносить 342 000 гривень на користь Сторони-1.
10.3.2. Якщо сума отриманих коштів Стороною-2 за квартал складає менше 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень, при виході Сторони-2, їй відшкодовуються кошти, внесені згідно з пунктом 5.2 даного договору, за виключенням суми коштів, одержаної нею від результату спільної діяльності з моменту підписання даного договору.".
Позивач у позові зазначає, що на виконання умов договору вніс на користь сторони-2 (відповідача) вклад у спільну діяльність в розмірі 342 000 грн, у тому числі: 50 000 грн і 70 000 грн у безготівковому порядку та 222 000 грн готівкою.
У підтвердження факту виконання своїх зобов'язань за договором, передбачених пунктом 5.2 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 01.06.2017, позивач посилається на наступні документи:
- дублікат квитанції P24A228386951A01980 від 17.05.2017 на суму 50 000 грн про здійснення переводу на користь ОСОБА_1 ;
- платіжне доручення № 4 від 01.06.2017 на суму 70 000 грн про сплату коштів за договором СД1 від 01.06.2017;
- примірник додаткової угоди № 1 від 01.06.2017 до договору про спільну діяльність № СД1, на якому міститься власноручний запис (розписка) ОСОБА_1 про прийняття 01.06.2017 суми в розмірі 222 000 грн.
Належним чином засвідчені копії вищевказаних документів, які в оригіналі були надані суду для огляду, містяться у матеріалах справи (арк. с. 7 (зворотний бік)-8).
Письмових доказів виконання відповідачем своїх зобов'язань, визначених у пункті 5.1 договору, матеріали справи не містять. Однак позивачем не заперечуються факт того, що відповідач на виконання умов договору надав приміщення, розташоване за адресою: м. Дніпро, пр. Поля, 96 та обладнання, необхідне для здійснення спільної виробничо-торгової діяльності.
За твердженням позивача, відповідач упродовж дії договору жодного разу не виплатив позивачеві його частини прибутку, що є порушенням умов розділу 8 договору та не відповідає меті цього договору, передбаченій розділом 1 договору.
У зв'язку з цим позивач 08.12.2017 засобами поштового зв'язку надіслав на адресу відповідача лист від 07.12.2017, яким повідомив останнього про свій вихід з участі у договорах про спільну діяльність № СД1 від 01.06.2017 та № СД2 від 01.06.2017 (арк. с. 9). У листі позивач зазначив, що останнім днем дії договорів слід вважати 08.02.2018, тому просив до цієї дати здійснити всі належні йому відшкодування та виплати.
Факт направлення даного листа на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підтверджується описом вкладення у цінний лист на ім'я Потєхіна В. та фіскальним чеком оператора поштового зв'язку № 0951 від 07.12.2017 про оплату послуг поштового зв'язку з пересилання поштового відправлення № 4900057474071, копії яких містяться у матеріалах справи (арк. с. 10).
Як вбачається, поштове відправлення № 4900057474071 з листом позивача від 07.12.2017 повернулось за зворотною адресою відправникові 27.12.2017 із доданою до нього довідкою оператора відділення поштового зв'язку про причину невручення - "за закінченням терміну зберігання".
Враховуючи наведене вище, лист-повідомлення позивача від 07.12.2017 про вихід із договору слід вважати врученим відповідачу 27.12.2017.
Відповідач до дня виходу позивача з участі у спільній діяльності за договором відшкодування належних йому коштів у відповідності до підпункту 10.3.2 пункту 10.3 договору не здійснив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 459 846, 39 грн, що складається з:
- заборгованості з відшкодування вкладу у спільну діяльність, передбаченого пунктом 5.2 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 01.06.2017, у розмірі 342 000 грн;
- заборгованості з відшкодування витрат на купівлю та монтаж кондиціонера для спільної діяльності в розмірі 15 000 грн;
- інфляційних втрат у розмірі 70 305, 60 грн та 3% річних у розмірі 32 540, 79 грн нарахованих за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань.
Відповідач позовних вимог не визнає, посилаючись на: - неукладеність між сторонами договору про спільну діяльність № СД1 від 01.06.2017 внаслідок непогодження сторонами розміру внеску відповідача, що виключає можливість оцінки спільного майна, проведення розрахунків та свідчить про недосягнення сторонами всіх істотних умов договору; - неналежність та недостовірність доказів, поданих позивачем у підтвердження здійснення ним вкладу в спільну діяльність; - неповідомлення позивачем відповідача про вихід з участі у спільній діяльності, що унеможливлює застосування до правовідносин сторін пункту 10.3.2 договору; - відсутність зв'язку між доказами понесення позивачем витрат на купівлю та монтаж кондиціонера та договором, що є підставою позовних вимог.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Дослідивши надану до матеріалів справи фотокопію договору № СД1 від 01.06.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вказаний правочин є договором про спільну діяльність.
За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників (ст. 1130 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 1131 Цивільного кодексу України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
З огляду на те, що факт укладеності договору, що є підставою позовних вимог, заперечується відповідачем із посиланням на недосягнення всіх його істотних умов, суд вважає зазначити таке.
Згідно із частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 922/189/18, від 06.11.2018 у справі № 926/3397/17, від 09.04.2019 у справі № 910/3359/18, від 29.10.2019 у справі № 904/3713/18, від 19.02.2020 у справі № 915/411/19.
Аналогічної правової позиції також дійшов Верховний Суд України в постановах від 23.09.2015 у справі № 914/2846/14 та від 06.07.2016 у справі № 914/4540/14.
Отже, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від встановлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами.
Зазначена правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 та Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справ № 456/2946/17.
Оскільки оспорюваний договір фактично виконувався сторонами, що стверджується позивачем із посиланням на дублікат квитанції P24A228386951A01980 від 17.05.2017 і платіжне доручення № 4 від 01.06.2017 про перерахування на користь відповідача грошових коштів у сумі 120 000 грн в якості вкладу у спільну діяльність за договором, а також примірник додаткової угоди № 1 від 01.06.2017 до договору про спільну діяльність № СД1, на якому міститься власноручний запис (розписка) ОСОБА_1 про прийняття 01.06.2017 суми в розмірі 222 000 грн, то кваліфікація цього договору як неукладеного виключається. Тому заперечення відповідача в цій частині не можуть бути прийняті судом до уваги, а питання стягнення заборгованості за своєчасно не здійсненим відповідачем відшкодуванням позивачу його внесків у спільну діяльність підлягає розгляду судом в межах провадження у даній справі.
Щодо суми боргу з відшкодування вартості вкладу в спільну діяльність
Відповідно до частини 2 статті 509 цивільного Кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.
Умови договору про спільну діяльність № СД1 від 01.06.2017 свідчать про те, що сторони погодили здійснення спільної діяльності на основі об'єднання їх вкладів, тобто у формі простого товариства.
Правовідносини за договором простого товариства врегульовані § 2 глави 77 Цивільного кодексу України.
Так, за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (ст. 1132 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 1133 Цивільного кодексу України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.
Розділом 5 договору (пункт 5.2 в редакції додаткової угоди № 1 від 01.06.2017 до договору) передбачено, що сторона-1 (відповідач) вносить свій вклад у спільну діяльність майном (приміщення, розташоване за адресою: м. Дніпро, пр. Поля, 96 та обладнання для здійснення виробничо-торгової діяльності пекарні), а сторона-2 (позивач) - грошовими коштами в розмірі 342 000 грн.
Рівність вкладів сторін презюмується на підставі припису статті 1133 Цивільного кодексу України і з укладеного сторонами договору не випливає іншого.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перерахував на користь відповідача:
- 17.05.2017 - 50 000 грн (дублікат квитанції P24A228386951A01980 від 17.05.2017);
- 01.06.2017 - 70 000 грн (платіжне доручення № 4 від 01.06.2017, призначення платежу - по договору СД1 від 01.06.2017).
Крім того, позивач 01.06.2017 вніс частину вкладу в розмірі 222 000 грн на користь відповідача готівкою, про що свідчить власноручний запис (розписка) ОСОБА_1 на примірнику додаткової угоди № 1 від 01.06.2017 до договору про спільну діяльність № СД1 позивача.
Відповідач не заперечує факту здійснення позивачем вкладу в спільну діяльність за договором у сумі 70 000 грн згідно з платіжним дорученням № 4 від 01.06.2017. Однак, стверджує неналежність доказу у підтвердження факту здійснення ним вкладу в сумі 50 000 грн та недостовірність доказу у підтвердження факту здійснення позивачем вкладу в сумі 222 000 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
За приписами частин 1, 3 статті 74 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Судом прийняті до уваги доводи відповідача про те, що дата платежу в сумі 50 000 грн, здійсненого позивачем на користь відповідача, передує даті укладення договору про спільну діяльність № СД1 від 01.06.2017.
В той же час, відповідачем не надано доказів існування між сторонами інших договірних відносин, що виникли до правовідносин за спірним договором СД1 від 01.06.2017 та договором № СД2 від 01.06.2017. Так само відповідачем не надано й доказів того, що платіж у сумі 50 000 грн був здійснений позивачем за іншим договором - № СД2 від 01.06.2017.
Також суд вважає безпідставними доводи відповідача про наявність сумнівів у справжності його розписки про отримання грошових коштів в сумі 222 000 грн на додатковій угоді № 1 від 01.06.2017 до договору. Стверджуючи несправжіність свого підпису у розписці, відповідач не надав суду будь-яких доказів у підтвердження вказаної обставини. Зокрема, доказів того, що не отримавши від позивача більшу частину його вкладу в спільну діяльність за договором у сумі 222 000 грн, відповідач звертався до нього з вимогами про належне виконання умов договору.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Надані позивачем докази в обґрунтування своєї позиції щодо повної оплати свого вкладу за договором про спільну діяльність № СД1 від 01.06.2017 є більш вірогідними, ніж доводи відповідача, наведені в обґрунтування своїх заперечень щодо вказаної обставини, які не підтверджені будь-якими належними, допустимими та достатніми доказами.
Тому суд вважає доведеним за наданими позивачем доказами факт належного виконання ним зобов'язання, визначеного умовами пункту 5.2 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 01.06.2017 до цього договору, з внесення на користь відповідача вкладу у спільну діяльність в розмірі 342 000 грн.
Відповідно до частини 1 статті 1134 Цивільного кодексу України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.
За умовами пункту 6.4 договору майно (грошові кошти, майнові внески сторін, матеріальні та майнові права), створене або набуте сторонами в результаті спільної діяльності, складають їх спільну часткову власність
Статтею 1141 Цивільного кодексу України передбачено порядок припинення договору простого товариства. За приписами частини 1 статті 1141 Цивільного кодексу України договір простого товариства припиняється у разі, зокрема відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників.
Наявними у матеріалах справи належними та допустимим доказами підтверджується, що позивач із дотриманням умов пункту 10.1 договору надіслав відповідачу письмове повідомлення від 07.12.2017 про вихід із участі у спільній діяльності за договором, визначивши останнім днем дії договору - 08.02.2018.
Відповідач стверджує, що не отримував повідомлення позивача, у зв'язку з чим не відбулось виходу останнього зі спільної діяльності.
Таке твердження відповідача не заслуговує на увагу суду, оскільки неотримання кореспонденції від позивача (листа-повідомлення від 07.12.2017) та повернення її відділом зв'язку на зворотну адресу відправникові є наслідком бездіяльності відповідача щодо її належного отримання, тобто його власною волею. Відтак, відповідач вважається належним чином повідомленим про вихід позивача з участі у спільній діяльності за договором з огляду на те, що позивачем було виконано всі покладені на нього обов'язки з письмового повідомлення відповідача, який натомість проявив бездіяльність щодо отримання цього повідомлення.
Згідно з частиною 2 статті 1141 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін.
Поділ майна, що є у спільній власності учасників, і спільних прав вимоги, які виникли у них, здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.
Учасник, який вніс у спільну власність річ, визначену індивідуальними ознаками, має право у разі припинення договору простого товариства вимагати в судовому порядку повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів.
У відповідності до положень частин 1, 2 статті 367 Цивільного кодексу України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Відповідно до умов пункту 10.3 договору у випадку виходу сторони з участі в спільній діяльності раніше одного року з моменту дії даного договору, вартість відшкодування часток сторін складає:
- при виході за ініціативи сторони-1, їй відшкодовується 1 грн (п. 10.3.1 договору);
- якщо сума отриманих коштів стороною-2 за квартал складає менше 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень, при виході сторони-2, їй відшкодовуються кошти, внесені згідно з пунктом 5.2 даного договору, за виключенням суми коштів, одержаної нею від результату спільної діяльності з моменту підписання даного договору (п. 10.3.2 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 01.06.2017).
Враховуючи те, що вихід позивача з участі у спільній діяльності за договором № СД1 від 01.06.2017 відбувся раніше одного року з моменту укладення даного договору і матеріалами справи не підтверджується отримання ним будь-яких коштів за цим договором, у позивача на підставі пункту 10.3.2 договору виникло право на відшкодування відповідачем грошових коштів у розмірі 342 000 грн, сплачених на його користь в якості вкладу в спільну діяльність.
Положеннями частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються із положеннями частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Умовами укладеного сторонами договору про спільну діяльність № СД1 від 01.06.2017 не визначено строків відшкодування стороні-2 (позивачу) коштів, внесених відповідно до пункту 5.2 цього договору.
Однак, надіслане позивачем повідомлення від 07.12.2017 про вихід із участі в спільній діяльності за своїм змістом також є й вимогою в порядку статті 530 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим зобов'язання відповідача з відшкодування позивачу його вкладу в спільну діяльність в розмірі 342 000 грн повинно було бути виконане в указаний у повідомленні строк, тобто не пізніше 08.02.2018.
Відповідач не надав суду доказів відшкодування позивачу грошових коштів (вкладу) у розмірі 342 000 грн та не спростував належними, допустимими і достатніми доказами обставин, наведених в обґрунтування позовних вимог. З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині суми боргу з відшкодування вартості вкладу в спільну діяльність підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо суми боргу з відшкодування вартості додаткових витрат на спільну діяльність
Позивач, посилаючись на положення частини 4 статті 1135 Цивільного кодексу України, заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат у сумі 15 000 грн, понесених у зв'язку з виконанням зобов'язань за договором № СД1 від 01.06.2017 та домовленостей з відповідачем, задля забезпечення функціонування спільної справи.
У підтвердження понесення вказаних витрат позивачем надано наступні докази (арк. с. 25):
- товарний чек № 0107-11 від 01.07.2017 про купівлю кондиціонера та антивандальної решітки на суму 13 200 грн, виписаний ФОП Соколовим О.С.;
- акт надання послуг № 1107-11 від 11.07.2017 з монтажу кондиціонера на суму 1 800 грн, підписаний між ОСОБА_2 та ФОП Соколовим О.С., та товарний чек № 1107-12 від 11.07.2017 на вказану суму, виписаний ФОП Соколовим О.С.
Статтею 1135 Цивільного кодексу України передбачено, що під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства. У разі спільного ведення справ для вчинення кожного правочину потрібна згода всіх учасників (ч. 1).
У відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства (ч. 2).
У відносинах із третіми особами учасники не можуть посилатися на обмеження прав учасника, який вчинив правочин, щодо ведення спільних справ учасників, крім випадків, коли вони доведуть, що на момент вчинення правочину третя особа знала або могла знати про наявність таких обмежень (ч. 3).
Учасник, який вчинив від імені всіх учасників правочин, щодо якого його право на ведення спільних справ учасників було обмежене, або вчинив в інтересах усіх учасників правочин від свого імені, може вимагати відшкодування здійснених ним за свій рахунок витрат, якщо вчинення цього правочину було необхідним в інтересах усіх учасників. Учасники, яким внаслідок таких правочинів було завдано збитків, мають право вимагати їх відшкодування (ч. 4).
Рішення щодо спільних справ учасників приймаються учасниками за спільною згодою, якщо інше не встановлено договором простого товариства (ч. 5).
Умовами розділу 7 договору визначено порядок ведення спільних справ.
Відповідно до пункту 7.1 договору ведення спільних справ за договором здійснюється сторонами виключно за їх спільною згодою.
Рішення по спільній діяльності приймаються на зборах сторін та оформлюються відповідними протоколами, при цьому рішення вважається прийнятим з моменту отримання позитивної письмової відповіді кожної із сторін (п. 7.2 договору).
Пунктом 7.3 договору визначено, що всі фінансові операції по спільній діяльності сторін здійснюються за погодженням сторін та обліковуються на балансі спільної діяльності.
Отже, як вбачається, умовами договору передбачене спільне ведення справ, яке потребує згоди всіх учасників для вчинення кожного правочину, а також посвідчення повноважень окремого учасника довіреністю, виданою йому іншими учасниками, на вчинення правочинів від імені всіх учасників у відносинах із третіми особами.
Позивач правовою підставою заявленої вимоги про стягнення з відповідача відшкодування витрат у розмірі 15 000 грн вказує частину 4 статті 1135 Цивільного кодексу України, однак будь-яких доказів у підтвердження необхідності вчинення правочину на вказану суму в інтересах всіх учасників спільної діяльності позивач, право якого на ведення спільних справ було обмежене, суду не надав.
Тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають за недоведеністю.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з абзацом 3 частини 2 статті 1141 Цивільного кодексу України учасник, який вніс у спільну власність річ, визначену індивідуальними ознаками, має право у разі припинення договору простого товариства вимагати в судовому порядку повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів.
Щодо сум інфляційних втрат та 3% річних
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) заявив вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 70 305, 60 грн та 3% річних у розмірі 32 540, 79 грн, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 357 000 грн за загальний період прострочення виконання грошового зобов'язання з 09.02.2018 по 22.02.2021.
Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено їх обґрунтованість та арифметичну правильність.
Втім, з огляду на похідний інфляційних втрат та 3% річних від основного зобов'язання, у позовних вимогах про стягнення інфляційних втрат у розмірі 2 954, 01 грн та 3% річних у розмірі 1 367, 26 грн, нарахованих на суму заборгованості з відшкодування 15 000 грн вартості додаткових витрат на спільну діяльність, в частині стягнення яких судом відмовлено, також слід відмовити.
На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в розмірі 67 351, 59 грн та 3% річних - у розмірі 31 173, 53 грн.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 6 607, 88 грн.
Стосовно розподілу витрат сторін на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.
Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 20 359, 45 грн. В судовому засіданні до початку судових дебатів представником позивача зроблено заяву про намір подати докази фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Згідно з положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Тому суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл таких витрат позивача в строки, передбачені статтею 221 Господарського кодексу України.
Відповідач у відзиві на позов з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог заявив до стягнути з позивача судові витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких за його попереднім (орієнтовним) розрахунком становить 17 000 грн, та долучив докази понесення цих витрат.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами частин 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідач на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу надав до суду: договір про надання правової (правничої) допомоги № 1502 від 15.02.2021, підписаний Фізичною особою-підприємцем Потєхіним Владиславом Дмитровичем (далі - клієнт) та Адвокатським бюро "Ганни Янковської" (далі - адвокатське бюро), з додатковими угодами до нього № 2 від 15.02.2021 та № 4 від 26.03.2021; ордер серії АЕ № 1057233 від 24.02.2021 на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Янковською Г.В. Фізичній особі-підприємцю Потєхіну В.Д.; акти приймання-передачі наданих послуг № 0303-2 від 03.03.2021. на суму 7 000 грн та № 0303-4 від 26.03.2021 на суму 10 000 грн за договором № 1502 від 15.02.2021; звіти про надання правової (правничої) допомоги на підставі договору № 1502 від 15.02.2021 (додаткова угода № 2, додаткова угода № 4) від 03.03.2021 та від 26.03.2021; рахунки-фактури № 1502-2 від 15.02.2021, № 1502-4 від 03.03.2021; банківські виписки за 22.02.2021, 25.03.2021.
За умовами пункту 1.1 договору про надання правової (правничої) допомоги № 1502 від 15.02.2021 предметом даного договору є надання адвокатським бюро правової (правничої) допомоги клієнту щодо представництва його інтересів протягом судових проваджень у суді першої інстанції - у Господарському суді Дніпропетровської області - у справі № 904/7107/20 та справі № 904/441/21 за позовом Фізичної особи-підприємця Горланя Є.В. до клієнта, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.
Згідно з пунктом 3.1 договору про надання правової (правничої) допомоги № 1502 від 15.02.2021 гонорар адвокатського бюро за надання правової (правничої) допомоги за цим договором сплачується клієнтом в розмірі та порядку, які встановлюються сторонами додатково.
Пунктом 3.3 договору про надання правової (правничої) допомоги № 1502 від 15.02.2021 передбачено, що акт про надання правової (правничої) допомоги вважається підписаним клієнтом, якщо протягом 5-ти робочих днів з моменту його отримання останній не направив адвокатському бюро письмові аргументовані заперечення проти його підписання. В такому разі відповідний акт про надання правової допомоги вважається підписаним клієнтом, а надана правова допомога (правнича) допомога вважається прийнятою без заперечень.
Відповідно до пункту 3.4 договору про надання правової (правничої) допомоги № 1502 від 15.02.2021 на вимогу клієнта адвокатське бюро надає звіт про надану правову (правничу) допомогу. Зазначений звіт є документом, в якому зазначено детальний опис наданих послуг.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до ухвалення Господарським судом Дніпропетровської області рішення по суті справ, які зазначено в п. 1.1 договору (п. 3.1 договору про надання правової (правничої) допомоги № 1502 від 15.02.2021).
У додатковій угоді № 2 від 15.02.2021 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 1502 від 15.02.2021 сторонами погоджено, що розмір гонорару адвокатського бюро за надання правової (правничої) допомоги у справі № 904/441/21 становить 7 000 грн та сплачується в наступному порядку: 2 000 грн - не пізніше 22.02.2021 і 5 000 грн - не пізніше 25.03.2021.
Додатковою угодою № 4 від 26.03.2021 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 1502 від 15.02.2021 сторони змінили редакцію умов додаткової угоди № 2 від 15.02.2021 та погодили, що розмір гонорару адвокатського бюро за надання правової (правничої) допомоги у справі № 904/441/21 становить 17 000 грн та сплачується в наступному порядку: 2 000 грн - не пізніше 22.02.2021; 5 000 грн - не пізніше 25.03.2021; 7 000 грн - не пізніше 25.05.2021; 3 000 грн - не пізніше 25.06.2021. Також сторони договору про надання правової (правничої) допомоги № 1502 від 15.02.2021 погодили в додатковій угоді № 4 від 26.03.2021, що у разі ухвалення рішення суду у справі № 904/441/21 раніше встановлених у п. 1 цієї додаткової угоди строків, остаточний розрахунок проводиться протягом 3 днів з дати проголошення рішення.
Відповідно до актів приймання-передачі наданих послуг № 0303-2 від 03.03.2021 та № 0303-4 від 26.03.2021 відповідачу адвокатським бюро надана правова (правнича) допомога за договором № 1502 від 15.02.2021 (додаткові угоди 2, 4) на загальну суму 17 000 грн.
Детальний опис послуг із правової (правничої) допомоги у справі № 904/441/21 наведено адвокатським бюро у звітах про надання правової (правничої) допомоги на підставі договору № 1502 від 15.02.2021 (додаткова угода № 2, додаткова угода № 4) від 03.03.2021 та від 26.03.2021, затверджених Фізичною особою-підприємцем Потєхіним Владиславом Дмитровичем.
На підставі рахунків-фактур № 1502-2 від 15.02.2021, № 1502-4 від 03.03.2021, копії яких містяться у матеріалах справи; відповідач сплати адвокатському бюро 7 000 грн винагороди (гонорару) за надану правову (правничу) допомогу в межах договору № 1502 від 15.02.2021, що підтверджується наданими ним копіями банківських виписок за 22.02.2021 і 25.03.2021.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент вирішення спору по суті строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати залишку вартості послуг, передбачених додатковою угодою № 4 від 26.03.2021 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 1502 від 15.02.2021, ще не настав.
Втім, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу). Такий правовий висновок викладено Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами
Разом з цим клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу позивачем до суду не подавалось.
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 4).
З урахуванням наведеного, відповідно до приписів статті 126, частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати відповідача на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам покладаються на позивача у розмірі 714, 29 грн, понесених відповідачем цих витрат.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 126, 129, 221, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Потєхіна Владислава Дмитровича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Горланя Євгена Володимировича ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) заборгованість з відшкодування вартості вкладу в спільну діяльність у розмірі 342 000 грн, інфляційні втрати в розмірі 67 351, 59 грн, 3% річних у розмірі 31 173, 53 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 607, 88 грн.
Відмовити у задоволенні вимог про стягнення заборгованості з відшкодування вартості додаткових витрат на спільну діяльність у розмірі 15 000 грн, інфляційних втрат у розмірі 2 954, 01 грн та 3% річних у розмірі 1 367, 26 грн.
Відкласти вирішення питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу до моменту подання ним доказів понесення цих витрат у порядку, передбаченому частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Горланя Євгена Володимировича ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Потєхіна Владислава Дмитровича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 714, 29 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 13.05.2021.
Суддя В.І. Ярошенко