ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
12 травня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/2896/20
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів Головея В.М.,
Разюк Г.П.,
секретар судового засідання - Бебик А.М.
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: Борейко Н.О.;за довіреністю;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився;
від відповідача-3: не з'явився;
від відповідача-4: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Пине"
на рішення Господарського суду Одеської області
від 05 березня 2021 року (повний текст складено 15.03.2021р.)
по справі № 916/2896/20
за позовом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"
до відповідачів:
1. Селянського (фермерського) господарства "Пине"
2 ОСОБА_1
3. ОСОБА_2
4. ОСОБА_3
про: стягнення 1 188 557,00 грн., -
суддя суду першої інстанції: Бездоля Д.О.
час та місце винесення рішення: 05.03.2021р., м. Одеса, проспект Шевченка, 29 Господарський суд Одеської області
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 12.05.2021р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В жовтні 2020 року Акціонерне товариство "Банк кредит Дніпро" (далі - позивач, АТ “Банк кредит Дніпро”, Банк) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства “Пине” (далі - відповідач-1, СФГ “Пине”), ОСОБА_4 (також - відповідач-2), ОСОБА_2 (також - відповідач-3) та ОСОБА_3 (також - відповідач-4) про солідарне стягнення (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 12.10.2020р.) кредитної заборгованості на суму 265 195,21 грн., з яких: 999 904,49 грн. суми кредиту; 104 510,28 грн. простроченої заборгованості за відсотками; 79 117,35 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту; 5 024,88 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків.
Позовні вимоги обгрунтовані порушенням умов кредитного договору та вимог законодавства в частині не забезпечення своєчасного погашення кредиту та відсотків, внаслідок чого у відповідача утворилась кредитна заборгованість.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.03.2021р. у справі №916/2896/20 (суддя Бездоля Д.О.) позовні вимоги задоволені частково; стягнуто солідарно з Селянського (фермерського) господарства "Пине", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" заборгованість за кредитом в сумі 999 904,49 грн., заборгованість за відсотками в сумі 104 510,28 грн., пеню за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 4 507,34 грн. та пеню за несвоєчасне погашення відсотків в сумі 469,13 грн. В іншій частині позову відмовлено. Також, розподілено судовий збір у даній справі.
У вказаному рішенні суд першої інстанції встановив, що Селянське (фермерське) господарство “Пине” користувалось кредитними коштами, проте, боржник свої зобов'язання з своєчасного повернення кредиту не виконало, а також прострочило сплату процентів за користування цих коштів, у зв'язку із чим у останнього утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню.
Разом з тим, суд першої інстанції встановив часткову невідповідність діючому законодавству розрахунку сум пені, долученого до позовної заяви, оскільки період нарахування пені частково охоплює період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19. Здійснівши власний розрахунок сум пені в межах визначеного позивачем періоду початку нарахування та по 11.03.2020р. (дата початку запровадження карантину), місцевий господарський суд дійшов висновку, що правильними сумами пені є: за несвоєчасне погашення кредиту - 4507,34 грн., за несвоєчасне погашення процентів - 469,13 грн.
Враховуючи, що в забезпечення виконання зобов'язань кредитного договору були укладені договори поруки із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд зазначив про доведеність АТ “Банк Кредит Дніпро” вимог щодо солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача відповідної заборгованості.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Селянське (фермерське) господарство "Пине" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій відповідач-1 просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2021р. у справі №916/2896/20 та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" відмовити у повному обсязі.
Апелянт вважає рішення суду першої інстанції таким, що підлягає скасуванню, оскільки судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки, при ухваленні рішення судом порушені норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.
Зокрема, скаржник зауважує, що єдиний відкритий Селянським (фермерським) господарством «Пине» в Акціонерному товаристві «Банк Кредит Дніпро» рахунок був поточний рахунок номер НОМЕР_1 .
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт зазначає, що належним підтвердженням зарахування коштів є первинний документ, який містить операцію (проводку) з надання кредитних коштів на поточний рахунок СФГ “Пине», номер 2600600010224, який ним вказаний в заявці.
У відповідності до умов кредитного договру (п.2.1.8.) Банк у випадку погодження кредиту, повинен був перерахувати кредетні кошти з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий у банку, і реквізити якого були зазначені у заявці (договору).
Надані Банком меморіальний ордер №8663 від 14.03.2019р. (відповідно до якого платник СФГ «Пине» перерахував з рахунків НОМЕР_2 на рахунок НОМЕР_1 отримувачу СФГ «Пине» грошові кошти в розмірі 1 000 000,00 грн.) та виписка по особовому рахунку відповідача-1 № НОМЕР_3 за період з 13.03.2019р. по 23.09.2020р. (відповідно до якої 14.03.2019р. СФГ «Пине» перерахував з рахунку НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_3 отримувачу СФГ «Пине» грошові кошти в розмірі 1 000 000,00 грн.) апелянт не вважає доказами факту зарахування кредитних коштів, оскільки позивачем не надано виписки по поточному рахунку СФГ «Пине» який був указаний в заявці на оримання кредитних коштів.
Апелянт зазначає, що позивач не надав підтвердження відкриття інших рахунків відповідачем в банку, не надав підтвердження того, який з цих рахунків є позичковим, не довів відкриття відповідачем цих рахунків.
СФГ “Пине” наполягає на тому, що у матеріалах справи відсутній доказ зарахування позивачем відповідачу грошових коштів за спірним кредитним договором саме з позичкового рахунку на поточний рахунок.
Скаржник наполягає на тому, що він не ставить під сумнів меморіальний ордер №8663 від 14.03.2019р., а не погоджується з твердженням позивача, що відповідно до вказаного меморіального ордеру отримувачу СФГ «Пине» код 23992435 були перераховані кошти платником АТ «Банк Кредит Дніпро» код 14352406, оскільки зі змісту операції за меморіальним ордером №8663 від 14.03.2019р. вбачається, що саме СФГ «Пине» код 23992435, як платник перерахувало кошти отримувачу СФГ «Пине» код 23992435, а не платник - Банк перерахувало отримувачу СФГ «Пине» відповідні кошти.
Таким чином, апелянт вважає, що Банком не доведено факту зарахування на рахунок відповідача-1 кредитних коштів, зважаючи, що у вищенаведеному меморіальному ордері платником та отримувачем коштів зазначене СФГ “Пине”.
Крім того, апелянт вказує, що відповідно до виписки по особовому рахунку № НОМЕР_3 за період з 13.03.2019р. по 23.09.2020р., станом на 10.04.2019р., гроші у розмірі 1 000 000,00 грн. залишились на вказаному рахунку, тобто майже місяць після наведеного позивачем перерахування коштів на поточний рахунок відповідача.
Також, відповідач-1 не погоджується з визнанням судом першої інстанції того, що рахунок № НОМЕР_4 є позичковим.
Водночас, СФГ “Пине” звертає увагу, що виписки по рахункам або касовий документ - заява про видачу готівки можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту, у разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів. Разом з цим, відповідач зазначив, що надані позивачем меморіальні ордери, виписки по рахункам та розрахунок заборгованості містять різну інформацію, що залишено місцевим господарським судом поза увагою.
Серед іншого, скаржник зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором на підтвердження розміру заявлених позовних вимог.
Зазначаючи, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, апелянт не погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі стосовно вимог позивача до відповідачів - фізичних осіб.
Більш детально доводи Селянського (фермерського) господарства "Пине" викладені в апеляційній скарзі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.04.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства "Пине" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2021р. у справі №916/2896/20, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та справу №916/2896/20 призначено до розгляду на 12.05.2021р. о 10:00 год.
22.04.2021р. до суду надійшла заява представника Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" щодо участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв'язку “EasyCon”, яка була задоволена ухвалою суду апеляційної інстанції від 26.04.2021р.
Також, 22.04.2021р. від Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яко. Позивач не погоджується з доводами останньої та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду - без змін.
В судовому засіданні, яке проводилось у режимі відеоконференції, представник Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду, неявка представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, що від учасників справи до суду не надходило клопотань про відкладення розгляду справи на іншу дату та те, що матеріалів справи достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, а явка представників сторін в судове засідання не визнавалася апеляційним судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та відповідача-2.
У судовому засіданні 12.05.2021р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги Селянського (фермерського) господарства "Пине", колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.03.2019р. Селянським (фермерським) господарством “Пине” було підписано заяву про відкриття поточного рахунку в АТ “Банк Кредит Дніпро” (а.с.156, т.3), в якій міститься відмітка Банку про дозвіл на відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 .
13.03.2019р. між АТ “Банк кредит Дніпро” (Банк) та СФГ “Пине” (позичальник) укладено кредитний договір №130319-АЕ (договір)(а.с.5-9, т.1).
Відповідно до преамбули цього договору, зокрема, позичковий рахунок - внутрішньобанківський рахунок, відкритий Банком на підставі цього договору, за яким обліковуються вимоги Банку до позичальника за основною сумою кредиту та ведеться облік операцій з видачі кредиту позичальнику та операцій з повернення кредиту за договором.
Умовами вказаного договору передбачено, що Банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування, що дорівнює 1 000 000,00 грн. (один мільйон гривень 00 коп.) на строк до 25.03.2020р. включно, в межах якої зобов'язується надати позичальнику грошові кошти (надалі - “кредит”), а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати кредит за цільовим призначенням, сплатити плату за користування кредитом, повернути кредит у повному обсязі у строки та в порядку, передбаченому договором, а також належно та у повному обсязі виконати усі інші умови, передбачені цим договором. Кредит за цим договором надається позичальнику з урахуванням умов цього договору та в межах днів, з яких діють нові ліміти та лімітів кредитування встановлених Графіком погашення кредиту та зниження ліміту кредитування (Додаток №1 до цього договору) (надалі - “графік погашення та зниження ліміту”) (п.п.1.1., 1.2. договору).
За умовами п.п.2.4., 2.5. договору після отримання заявки та реєстру розрахункових документів Банк розглядає таку заявку на предмет можливості її виконання протягом 2 банківських днів. У випадку прийняття Банком рішення про не виконання заявки, Банк в той же банківський день, в який він прийняв таке рішення, повідомляє позичальника, про своє рішення в порядку, передбаченому п.11.8. цього Договору. У випадку погодження Банком заявки, кредит надається Банком шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий у банку, і реквізити якого мають бути зазначені у заявці.
Датою надання позичальнику кредиту в межах кредитної лінії є дата списання коштів з позичкового рахунку. Кредит вважається виданим позичальнику та таким, що знаходиться у його користуванні з моменту списання суми кредиту з рахунку Банку з метою видачі кредиту та до моменту повного повернення цих коштів на рахунок Банку (п.2.6. договору).
Підпунктами 3.2, 3.3 вказаного договору передбачено, що Кредит, наданий позичальнику, має бути повернутий позичальником у терміни і у порядку, передбаченими в Графіку погашення та зниження ліміту та іншими положеннями цього договору. У будь-якому випадку, в останній день строку, визначеного п.1.1. цього договору, позичальник зобов'язаний повністю погасити всі боргові зобов'язання за цим договором, в тому числі всю суму отриманого кредиту, плату за кредит, штрафні санкцій, інші платежі, передбачені цим договором.
За користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати на користь Банку відповідну плату в порядку і на умовах, передбачених нижче. Проценти за користування кредитом (проценти на поточну заборгованість за кредитом) нараховуються Банком у розмірі 24% річних. Проценти на прострочену заборгованість за кредитом, нараховуються у розмірі, що на 5 процентних пунктів перевищує розмір процентної ставки, вказаної в п. 5.2. цього договору, а саме: 29% (двадцять дев'ять процентів) річних. Сторони підтверджують, що встановлення Банком вказаної процентної ставки не є односторонньою зміною умов цього договору. При розрахунку процентів за користування кредитом приймається метод “факт/факт”, згідно з яким, до розрахунку приймається фактична кількість днів у місяці і році, протягом яких позичальник користувався кредитом. Нарахування процентів здійснюється у валюті кредиту щомісячно в останній банківський день звітного місяця та в день остаточного повернення кредиту. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день його погашення. Сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк до 10 (десятого) числа (включно) кожного місяця, наступного за місяцем їх нарахування. Якщо 10 (десяте) число місяця припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, сплата процентів переноситься на наступний банківський день. Проценти, нараховані за останній період користування кредитом, сплачуються одночасно з остаточним поверненням кредиту. Незважаючи на вказане вище, позичальник зобов'язаний у будь-якому разі сплатити всі нараховані проценти за користування кредитом в дату погашення кредиту та/або у дату виконання всіх зобов'язань позичальника за цим договором, у т.ч. у випадку вимоги Банку виконати такі зобов'язання, яка може бути пред'явлена Банком у випадках, передбачених цим Договором. Сума процентів, несплачених у встановлений строк, вважається простроченою та з наступного банківського дня після визначеного цим договором строку їх погашення переноситься банком на рахунки обліку прострочених нарахованих доходів. Закінчення строку ліміту кредитування, встановленого п.1.1. цього договору, не звільняє позичальника від обов'язку сплачувати відповідно до умов цього договору на користь Банку проценти за користування кредитом, якщо заборгованість за кредитом не була погашена (п.п.5.1., 5.2., 5.3., 5.4., 5.5., 5.5.1., 5.5.2., 5.5.3., 5.5.4., 5.6. договору №130319-АЕ від 13.03.2019р.).
Згідно з п.7.11. договору Банк веде облік, що підтверджує суми, які в той чи інший час були надані ним у кредит та мають бути повернені йому згідно з цим договором. Для визначення розміру боргового зобов'язання позичальника за цим договором, остаточною підставою будуть бухгалтерські облікові дані і рахунки Банку.
Відповідно до п.10.2. договору за несвоєчасне погашення одержаного кредиту, а також процентів за користування кредитом, Банк має право стягнути, а позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період такого прострочення, від суми простроченої заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом, за кожен день прострочення та за весь час існування заборгованості, без застосування, встановлених законодавством обмежувальних строків.
Умовами п.11.2. договору сторони визначили, що підписанням цього договору підтверджується, що укладення договору відповідає вільному волевиявленню сторін, жодна зі сторін не знаходиться під впливом тяжких обставин та умови цього договору є взаємовигідними для кожної зі сторін.
Пунктом 11.15. договору передбачено, що він набуває чинності з моменту його підписання і скріплення печатками сторін та діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань. Закінчення строку дії цього договору не звільняє позичальника від зобов'язання виконати усі боргові зобов'язання за цим договором та/або погасити всю заборгованість за сумою всіх кредиту, процентами, комісіями та іншими платежами за цим договором, а також від відповідальності, передбаченої чинним законодавством України.
Додатком №1 до кредитного договору від 13.03.2019р. №130319-АЕ сторони погодили графік погашення кредиту та зниження ліміту кредитування (а.с.10, т.1).
Крім того, 13.03.2019р. Акціонерне товариство “Банк Кредит Дніпро” (кредитор) уклало договори поруки з ОСОБА_4 (поручитель) №130319-П-1 (а.с.11-12, т.1), з ОСОБА_2 (поручитель) №130319-П-3 (а.с.15-16, т.1), з ОСОБА_3 (поручитель) №130319-П-2 (а.с.13-14, т.1).
Умовами вищевказаних договорів поруки сторони погодили, що поручителі солідарно відповідають перед кредитором боржника за виконання боржником у повному обсязі усіх своїх основних зобов'язань за кредитним договором, який було укладено між кредитором та боржником та додатковими договорами до нього, які укладені та/або можуть бути укладені в майбутньому. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник (п.п.1.1., 1.2. договорів поруки).
За п.п.1.3., 1.4. наведених договорів поручителі погоджуються з тим, що при зміні боржника, зміні змісту та обсягу (зміна суми кредиту, плати за користування кредитом, суми комісій, штрафних санкцій та інших плат згідно з кредитним договором забезпеченого цією порукою основного зобов'язання (в тому числі новація зобов'язання за кредитним договором), договори поруки будуть діяти до повного виконання зобов'язань за кредитним договором. Поручителі свідчать, що вони ознайомлені зі змістом кредитного договору (в т.ч. щодо сплати пені/штрафів та/або можливого підвищення розміру відсоткової ставки за користування кредитними коштами максимум на 5% (п'ять процентів) річних) і заперечень щодо нього не мають.
За цими договорами, поручителі зобов'язуються у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора, що містить розрахунок суми існуючої заборгованості, перерахувати суми, що підлягають погашенню згідно розділу 1 цього договору на рахунки, на яких враховується балансова заборгованість боржника перед кредитором, в строк, визначений у письмовій вимозі (п.п. 2.1.1. договорів поруки).
Пунктом 3.3. договору передбачено, що поручитель відповідає солідарно за зобов'язаннями боржника перед кредитором, що витікають з кредитного договору, а саме: у разі невиконання боржником вказаних зобов'язань, поручитель повинен повністю погасити наявну заборгованість, в обсязі, передбаченому п. 1.1. цього договору, на тих же умовах та в ті ж терміни, що і боржник.
За умовами п.5.1. договорів поруки сторони підтверджують, що вони вичерпно ознайомлені зі змістом кредитного договору, та будь-яке посилання в тексті цього договору на окремі положення кредитного договору та на нього в цілому, є достатнім для включення відповідних положень кредитного договору в цей договір шляхом посилання.
Сторони домовились про встановлення наступного строку дії поруки: порука за договорами №130319-П-1, №130319-П-2 та №130319-П-3 діє з дати підписання цих договорів і до повного виконання основного зобов'язання; в разі невиконання або неповного/неналежного виконання основного зобов'язання у строки, визначені кредитним договором, ця порука діє додатково 5 (п'ять) календарних років з моменту настання строку виконання основного зобов'язання; у разі повного виконання основного зобов'язання, яке забезпечене порукою, така порука припиняється. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею основного зобов'язання, а також у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (п.п 6.2. договорів поруки).
Місцевим господарським судом встановлено, що 14.03.2019 СФГ “Пине” було заповнено заяву-зобов'язання позичальника (а.с.170, т.3), в якій відповідач-1 просив надати кредит за кредитним договором від 13.03.2019р. №130319-АЕ шляхом перерахування коштів на поточний рахунок № НОМЕР_1 в АТ “Банк Кредит Дніпро” в сумі 1 000 000,00 (один мільйон) грн. на строк з 14.03.2019р. по 25.03.2020р., з метою поповнення обігових коштів.
Також, судом першої інстанції встановлено, що виконання кредитного договору від 13.03.2019р. №130319-АЕ АТ “Банк Кредит Дніпро” перерахував позичальнику кредитні кошти в сумі 1 000 000,00 грн. за меморіальним ордером №8663 від 14.03.2019р, відповідно до якого з рахунку № НОМЕР_4 на рахунок відповідача № НОМЕР_1 перераховані кошти в розмірі 1 000 000,00 грн. з призначенням платежу “надання кредитних коштів згідно кредитного договору від 13.03.2019 №130319-АЕ” (а.с.96, т.1).
Як вбачається з матеріалів справи, СФГ “Пине” здійснювало часткове погашення заборгованості за кредитом, що вбачається із меморіальних ордерів та виписки по рахунку відповідача-1 (а.с.97-99, 108-110, т.1); заборгованість за кредитним договором погашена лише в розмірі 95,51 грн., а тому, заборгованість відповідача-1 перед Банком за кредитом становить 999 904,49 грн.
Крім цього, з наявних у справі банківської виписки по рахунку СФГ “Пине”, меморіальних ордерів та розрахунку позивача (а.с.100-107, 112-124, 127-128, т.1) вбачається, що нараховані банком відповідно до умов кредитного договору проценти СФГ «Пине» в повному обсязі не сплачені, у зв'язку з чим станом на 23.09.2020р. заборгованість відповідача по процентам становить 104 510,28 грн.
На підтвердження наявності заборгованості позичальника по кредиту, відсоткам та пені в матеріалах справи наявні банківські виписки за період з 13.03.2019р. по 23.09.2020р. (а.с. 108-124, т.1).
29.09.2020р. позивач надіслав відповідачам вимогу №17-6874 про погашення кредитної заборгованості, до якої був доданий розрахунок заборгованості (а.с.48-54, т.1), що підтверджується доданими до позову описами вкладення, фіскальними чеками, поштовими накладними від 29.09.2020р. (а.с.51-54, т.1).
Як зазначає Банк, відповідачі на вищевказану претензію не відреагували, заборгованість за кредитним договором не сплатили.
Водночас, у матеріалах справи містяться документи на підтвердження понесення СФГ “Пине” збитків внаслідок неврожаю через несприятливі погодні умови на півдні України у 2019-2020 році (а.с.19-29, т.2), а саме:
- довідка Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів від 27.05.2020р. №959/06 про несприятливі погодні умови восени 2019р., у зимовий період 2019-2020 р.р. та весняний період 2020 щодо стану посівів озимих культур на території Тарутинського району Одеської області, в якій зазначено, що внаслідок засушливих умов, які спостерігалися в осінній період 2019 та несприятливих явищ у весняний період (дефіцит опадів, недостатнє і незадовільне зволоження ґрунту, заморозки, низька відносна вологість повітря) 2020 року, могли відбутися пошкодження та загибель посівів озимої пшениці та озимого ячменю на землях СФГ “Пине” Тарутинського району Одеської області;
- акти обстеження полів від 04.05.2020 №№1-5, складені комісією у складі голови СФГ “Пине” ОСОБА_4 та членів комісії: голови земельної комісії Старосільської сільської ради Жумінського В.Х., депутата Старосільської сільської ради ОСОБА_5 , бухгалтера СФГ “Пине” ОСОБА_6 , агроному СФГ “Пине” ОСОБА_2 , щодо загибелі озимої пшениці та ячменю на полях з відповідними кадастровими номерами, Великодолинівської сільської ради, Тарутинського району, внаслідок надзвичайної ситуації: посуха протягом зими-весни 2020р.;
- висновки Одеської регіональної торгово-промислової палати від 06.08.2020р. №2003-14/422 та №2003-14/423, в яких ТПП підтверджує, що на полях відповідача на території Тарутинського та Саратського районів Одеської області внаслідок несприятливих погодних умов восени 2019 року та несприятливих явищ навесні 2020 року відбулась загибель сільськогосподарських культур, а саме - посівів озимої пшениці на загальній площі 425,93га та озимого ячменю на загальній площі 90,7 га.
Крім того, у матеріалах справи наявна копія заяви від 07.07.2020р. (а.с.150-151, т.2), яка підписана членами СФГ “Пине”: ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та згідно з якою останні просили АТ “Банк Кредит Дніпро” розглянути питання щодо реструктуризації кредитної заборгованості господарства перед Банком на наступних умовах:
1) погашення суми 400 000,00 грн. по кредитному договору від 13.03.2019р. №130319-АЕ до “25” жовтня 2020р.;
2) погашення суми 600 000,00 грн. по частинам за кредитним договором від 13.03.2019р. №130319-АЕ до “01” вересня 2021р. - 300000,00 грн., до “01” жовтня 2021р. - 300000,00 грн.;
3) за кредитним договором від 29.08.2019р. №290819-А та кредитним договором від 03.10.2019р. №031019-А встановити графік.
Крім цього, згідно з цією заявою члени СФГ “Пине” пропонували додатково у заставу майновий комплекс, загальною площею 1088,8 кв.м., що розташований за адресою: Одеська обл., Саратський район, смт Сарата, вул. Вузька, 20, “молочний цех”, а також гарантували сплату відсотків в сумі 190359,59 грн. до 25.07.2020р.
Наведена заява також містить відбиток печатки СФГ “Пине”.
Доказів узгодження між сторонами наведених у заяві від 07.07.2020р. питань, у матеріалах справи не міститься, як і не міститься доказів виконання з боку відповідачів вимоги позивача та взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та договорами поруки.
Вказані обставини стали підставою звернення Акціонерне товариство “Банк Кредит Дніпро” до господарського суду з відповідним позовом.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Як зазначалось вище, 13.03.2019р. між АТ "Банк кредит Дніпро" та СФГ “Пине” було укладено кредитний договір №130319-АЕ.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика.Кредит.Банківський вклад» Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
Згідно ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.07.2018р. №75 (далі - Положення), операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані (ч.ч.1, 2 п.6, п.41 Положення).
Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи (п. 42 Положення).
Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із пунктом 1 Положення терміни вживаються в такому значенні:
- бухгалтерський облік в банках - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передавання інформації про операції банку зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;
- клієнтські рахунки - особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу);
- особовий рахунок - рахунок аналітичного обліку операцій з клієнтами банку, що здійснюються відповідно до укладених між банком і клієнтами договорів;
- первинний документ - документ, який містить відомості про операцію;
- регістри синтетичного та аналітичного обліку операцій - носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, книг, журналів, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг (п.43 Положення).
Відповідно до п. 44 Положення первинні документи банку (паперові та електронні) залежно від виду операції та типу контрагентів класифікують за такими ознаками:
1) за місцем складання: зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків); внутрішні (оформлені в банку);
2) за змістом: касові; меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій).
Меморіальні документи застосовуються банком для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України (п.46 Положення).
За умовами п.47 Положення внутрішньобанківські операції оформляються меморіальними ордерами та іншими документами, що складаються банком відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку і внутрішніх процедур банку. Операції, що відображаються за позабалансовими рахунками, також оформляються меморіальними ордерами.
У первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження) (п.48 Положення).
Пунктом 51 Положення встановлено, що первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов'язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.
Інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Банк самостійно розробляє форми регістрів синтетичного та аналітичного обліку, які повинні містити назву, період реєстрації операції, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні (п.п. 57, 58 Положення).
Згідно із пунктом 59 Положення банк обов'язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: 1) особові рахунки та виписки з них; 2) аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; 3) книги реєстрації відкритих рахунків; 4) оборотно-сальдовий баланс/оборотно-сальдову відомість.
Статтею 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” визначено, що меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.
Згідно з п.7.1.2. ст.7 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Відповідно до п.22.1. ст.22 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.
За змістом п.п.26.1., 26.2., 26.3. ст.26 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб. Умови договору на договірне списання повинні передбачати обсяг інформації, достатній для належного виконання такого списання банком, що обслуговує платника (обставини, за яких банк має здійснити (здійснювати) договірне списання; найменування отримувача та банку отримувача; реквізити рахунка, з якого має здійснюватися договірне списання; реквізити договору між платником та отримувачем (за наявності договору), що передбачає право отримувача на договірне списання; перелік документів, що мають бути представлені отримувачем в обслуговуючий платника банк (якщо платник та отримувач домовились про надання цих документів до банку платника) тощо). Договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком.
Таким чином, із вищенаведеного слідує, що для підтвердження надання кредиту шляхом безготівкового перерахування на відповідні рахунки необхідне обов'язкове складання окремого первинного документа (меморіального документа), який має бути оформлений належним чином (тобто у відповідності до Постанови Правління НБУ від 04.07.2018р. №75).
Меморіальний документ - це первинний документ, тому і є основною підставою для розрахунків, порядок яких визначається кредитним договором.
Судова колегія зазначає, що у матеріалах справи наявний меморіальний ордер №8663 від 14.03.2019р., який відповідає вимогам вищенаведених положень чинного законодавства щодо оформлення останнього та є первинним документом, який підтверджує здійснення Банком перерахування кредитних коштів з відкритого на позивальника кредитного рахунку на поточний, тому, вказаний ордер містить зазначення платника та отримувача - СФГ “Пине”.
Приписами п. 60 Положення передбачено, що особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
Відповідно до п. 61 Положення форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку.
Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/ електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку (п. 62 Положення).
Враховуючи наведене, апеляційна колегія вважає, що банківська виписка по особовому рахунку СФГ «Пине» № НОМЕР_3 є належним доказом, щодо підтвердження факту здійснення господарської операції між Банком та позичальником, виконання банком у повному обсязі своїх зобов'язань за кредитним договором, надання відповідачу/позичальнику кредитних коштів у відповідному розмірі.
Судова колегія звертає увагу на те, що позичальником жодним чином не осіюрювалась транзакція щодо видачі кредитних коштів Банком.
Навпаки, як зазначалось вище, відповідач здійснював часткове погашення кредитного боргу та відсотків за кредитом, що вбачається з відповідних банківських виписок та меморіальних ордерів (а.с.100-107, 112-124, 127-128, т.1). В призначенні платежу кожного із меморіальних ордерів зазначено: “погашення нарахованих (прострочених) відсотків згідно кредитного договору №130319-АЕ від 13.03.2019р., а відтак, позичальник користувався кредитними коштами.
Більш того, заявою від 07.07.2020р. (а.с.150-151, т.2), яка підписана членами СФГ “Пине”: ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відповідачі визнали отримання кредиту, що був наданий АТ “Банк Кредит Дніпро” за договором від 13.03.2019р. №130319-АЕ, оскільки просили позивача розглянути питання щодо реструктуризації кредитної заборгованості господарства перед Банком, у тому числі по кредитному договору від 13.03.2019р. №130319-АЕ.
Щодо позичкового рахунку СФГ «Пине».
Банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів і які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів («Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затверджена Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003р. № 492 в редакції від 05.09.2020р., далі - Інструкція №492).
Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України (п.6 ст. 3 ІнструкціЇ №492).
Обов'язку щодо відкриття поточного рахунку в тому чи іншому банку, згідно законодавства немає. Суб'єкт господарювання відкриває рахунок в банку виключно за своїм вибором, а порядок відкриття банками рахунків передбачений Інструкцією №492.
Водночас, для проведення операцій з кредитування банк відкриває позичальникам позичкові рахунки. Кожна видача кредиту оформляється документально на основі заявки позичальника та пакета необхідних документів, а тому, позичальнику може бути відкрито декілька позичкових рахунків, оскільки це залежить від числа видів кредитів, які він отримує в банку.
Отже, укладення кредитного договору із подальшим надання кредитних коштів передбачає автоматичне відкриття Банком позичальнику позичкового рахунку.
Як було зазначено вище, умовами кредитного договору передбачено, що Банк відкриває позичальнику кредитну лінію з лімітом кредитування, що дорівнює 1 000 000,00 грн. Водночас, відповідно до пунктів 2.5., 2.6. договору кредит надається Банком шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий у банку, і реквізити якого мають бути зазначені у заявці. Датою надання позичальнику кредиту в межах кредитної лінії є дата списання коштів з позичкового рахунку.
У преамбулі кредитного договору визначено, що позичковий рахунок - внутрішньобанківський рахунок, відкритий Банком на підставі цього договору, за яким обліковуються вимоги Банку до позичальника за основною сумою кредиту та ведеться облік операцій з видачі кредиту позичальнику та операцій з повернення кредиту за договором.
Тобто, позичковий рахунок - банківський рахунок, що служить для здійснення платежів, пов'язаних з наданням кредиту, поверненням його та сплатою відсотків за нього. Позичковий рахунок використовується установами банків для обліку кредитів, та відкривається на договірній основі як юридичним, так і фізичним особам у будь-якій установі банку, яка має право видавати позички.
З урахуванням наведеного вище, судова колегія дійшла висновку, що зазначений у меморіальному ордері №8663 від 14.03.2019р. рахунок № НОМЕР_5 , з якого було перераховано СФГ «Пине» 1 000 000,00 грн. є позичковим рахунком, відкритим Банком під контрагента СФГ «Пине» на підставі кредитного договору від 13.03.2019р. №130319-АЕ.
Таким чином, позичковий рахунок № НОМЕР_5 належить СФГ «Пине», а тому, платником за цім рахунком визначено у меморіальному ордері саме СФГ «Пине». Водночас, поточний рахунок № НОМЕР_1 є також рахунком СФГ «Пине», а тому, отримувачем за поточним рахунком є відповідач-1.
Отже, у меморіальному ордері №8663 від 14.03.2019р. у якості як платника, та і як отримувача зазначено лише СФГ «Пине» у зв'язку з тим, що за операцією, проведеною згідно вказаному меморіальному ордеру, відбулось лише перерахування коштів з позичкового рахунку відповідача-1 на його поточний рахунок для можливості отримання СФГ «Пине» кредитних коштів з урахуванням умов кредитного договору.
Кошті було перераховано Банком на поточний рахунок відповідача-1 № НОМЕР_1 , який є незмінним, та який, як і передбачено кредитним договором, вказано позичальником у відповідній заявці.
Датою перерахування коштів є 14.03.2019р., а відтак, з огляду на приписи п.2.6. кредитного договору, а саме: датою надання позичальнику кредиту в межах кредитної лінії є дата списання коштів з позичкового рахунку, СФГ «Пине» отримало кредит 14.03.2019р.
З огляду на вищевикладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, судовою колегіє не приймаються до уваги доводи апелянта в частині відсутності належних та допустимих доказів, які підтверджують зарахування позивачем відповідачу грошових коштів за спірним кредитним договором саме з позичкового рахунку на поточний рахунок.
Щодо солідарної відповідальності.
Як вже зазначалось вище, виконання зобов'язань за кредитним договором від 13.03.2019р. №130319-АЕ забезпечено договорами поруки від 13.03.2019р. №130319-П-1, №130319-П-2 та №130319-П-3, в яких поручителями СФГ «Пине» виступили фізичні особи ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .
Згідно ч.ч.1, 2 ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.
За загальним правилом, установленим ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим, за змістом ч.3 ст. 651 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачено також право сторони договору відмовитися від договору в повному обсязі або частково, тобто розірвати або змінити договір на власний розсуд на підставі одностороннього правочину.
Особливістю одностороннього правочину є те, що такий правочин як юридичний факт здійснюється за волевиявленням однієї особи, однак може спричиняти відповідні правові наслідки (породжувати обов'язки) для інших осіб, коли це випливає зі спеціальних положень законодавства.
Так, за правилами, передбаченими абз. 3 ч.3 ст. 202 Цивільного кодексу України, односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов'язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацією шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб.
З огляду на зазначене, враховуючи укладення між позивачем та ОСОБА_4 (поручитель), ОСОБА_3 (поручитель), ОСОБА_2 (поручитель) договорів поруки, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині солідарного стягнення заборгованості з відповідачів-2, 3, 4.
Судовою колегією також не приймаються до уваги доводи апелянта в частині відмови суду першої інстанції у задоволенні клопотання про закриття провадження у даній справі, з огляду на наступне.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України “Про міжнародне приватне право”, законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч.ч. 1, 3 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України).
За змістом ч.1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Так, за змістом п.1 ч.1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
З аналізу вказаної норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в ст. 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.
Зазначений правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/1733/18, від 19.03.2019 року у справі №904/2526/18 та від 14.04.2020 року у справі №295/5047/18.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі № 415/2542/15-ц зазначено, що “з дати набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03.10.2017 року №2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи”.
З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відсутності підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог до фізичних осіб, оскільки дана справа за предметом позову та колом осіб підсудна господарському суду.
Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги СФГ «Пине».
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2021р. у справі №916/2896/20 залишається без змін, а апеляційна скарга Селянського (фермерського) господарства "Пине" - без задоволення.
З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2021р. у справі №916/2896/20 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова відповідно до ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
Повний текст складено 13.05.2021р.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Головей В.М.
Суддя Разюк Г.П.
У зв'язку з припиненням відправлення поштової кореспонденції у Південно-західному апеляційному господарському суді, копії даної постанови поштою не надсилаються.
Надіслати копії цієї постанови від 12.05.2021р. у справі №916/2896/20 на електронні адреси, зазначені учасниками справи.