"12" травня 2021 р. Справа №914/2560/20
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
Гриців В.М. (головуючий), Зварич О.В., Якімець Г.Г.
розглянув в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Буське сорто-насінницьке підприємство» на додаткове рішення Господарського суду Львівської області (суддя Галамай О.З.) від 20 січня 2021 року у справі №914/2560/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МВ-Трансбуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буське сорто-насінницьке підприємство» про стягнення 139 926, 43 грн.
У жовтні 2020 на розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява ТОВ «МВ-Трансбуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буське сорто-насінницьке підприємство» про стягнення 139 926,43 грн на підставі договору про надання послуг №13/03/20 від 13.03.2020, з яких: 77953,00 грн основного боргу, 61973,43 грн пені. Позивач подав заяву про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, в якому вказано, про те, що попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи складає: судовий збір - 2102,00 грн та витрати на правничу допомогу - 34850, 00 грн. (Т-1, а.с.26).
Господарський суд Львівської області рішенням від 03 грудня 2020 року у справі №914/2560/20 позов задовольнив частково. Стягнув з ТОВ «Буське сорто-насінницьке підприємство» на користь ТОВ «МВ-Трансбуд» 77953,00 грн основного боргу та 1171,02 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору. У задоволенні позовної вимоги про стягнення 61 973,43 грн пені відмовив.
07 грудня 2020 року позивачем подав до Господарського суду Львівської області клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, які не були вирішені судом при ухваленні рішення. Подав розрахунок витрат понесених у зв'язку із розглядом справи №914/2560/20 на суму 14 850,00 грн. (аналіз документів наданих замовником - 3 год. 1500 грн.; аналіз законодавства та судової практики в аналогічних спорах - 3 год. у розмірі 1500 грн.; виготовлення позовної заяви - 5 год. у розмірі 5000 грн., розрахунок штрафних санкцій - 1 год. у розмірі 500 грн.; формування додатків до позовної заяви - 5 грн. /аркуш у розмірі 350 грн.; представництво інтересів в суді - 3 год. у розмірі 3000 грн. (1 год. - 1000 грн.); виїзд адвоката до замовника - 3 год. у розмірі 3000 грн.). До даного клопотання долучено: довіреність ТОВ «МВ-Трансбуд»; договір про надання правової допомоги ТОВ «МВ Трансбуд» та акт наданих послуг.
20 січня 2021 року представник відповідача надіслав заперечення на клопотання позивача про стягнення судових витрат (Т-1, а.с.128-129), згідно якого останній просить відмовити у задоволенні клопотання про стягнення судових витрат в повному обсязі.
Господарський суд Львівської області додатковим рішенням від 20 січня 2021 року у справі №914/2560/20 частково задовольнив клопотання про стягнення судових витрат. Стягнув з ТОВ «Буське сорто-насінницьке підприємство» на користь ТОВ «МВ-Трансбуд» 7069,60 грн витрат на професійну правничу допомогу. У стягненні решти судових витрат на професійну правничу допомогу відмовив.
Додаткове рішення мотивоване положеннями ст. 126 ГПК України та ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Суд вказав, що позивач підтвердив надання послуг на професійну правничу допомогу на суму 12 690,00 грн, при цьому відповідач не просив зменшити розмір судових витрат. Відтак, ураховуючи положення ч.4 ст. 129 ГПК України суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 7 069,60 грн витрат на професійну правничу допомогу, а 5620,40 грн таких витрат поклав на позивача. Суд відмовив за недоведеністю у задоволенні 2 160,00 грн витрат на правову допомогу, які полягають за формування додатків до позовної заяви та представництво інтересів в суді.
В апеляційній скарзі відповідач (ТОВ «Буське сорто-насінницьке підприємство») просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 20.01.2021 по справі №914/2560/20 частково в частині стягнення з відповідача 7069,60 грн витрат на правову допомогу та винести в цій частині нове рішення, яким у стягненні витрат на правову допомогу відмовити повністю. Вважає, що додаткове рішення в оскарженій частині прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме:
Згідно з нормам ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) , виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Однак, усупереч цій нормі закону позивач не надав в актах виконаних робіт детального опису виконаних робіт, переліку витрат здійснених адвокатом (транспорті витрати на виїзди тощо).
Відповідно до цього, скаржник вважає, що перелік витрат вказаний в клопотанні про стягнення судових витрат не може братися до уваги, оскільки такий не відображений в акті приймання-передачі виконаних робі підписаного між адвокатом та клієнтом.
Також, скаржник наголошує, що у поданому суді першої інстанції запереченні на клопотання про стягнення судових витрат покликався на норми права щодо зменшення судом витрат на професійну правничу допомогу та на невідповідність заявлених витрат фактично виконаним роботам зазначеним в актах, що суд не взяв до уваги.
Відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Буське сорто-насінницьке підприємство» у справі №914/2560/20 від ТОВ «МВ-Трансбуд» не надходив.
Західний апеляційний господарський суд (головуючий суддя Гриців В.М., судді - Дубник О.В., Зварич О.В.) ухвалою від 11 лютого 2021 року відкрив провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Буське сорто-насінницьке підприємство» на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 20 січня 2021 у справі №914/2560/20 та ухвалено дану апеляційну скаргу розглядати без повідомлення учасників справи.
У зв'язку із смертю судді Дубник О.П. проведено автоматизовану заміну та визначено склад колегії суддів: Гриців В.М. (доповідач), Зварич О.В., Якімець Г.Г. для розгляду апеляційної скарги (вх. №01-05/539/21) у справі №914/2560/20.
Відповідно до пункту 10 статті 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно статті 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи і вважає, що у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Буське сорто-насінницьке підприємство» на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 20 січня 2021 року у справі №914/25620/20 належить відмовити з таких підстав.
Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом частини 1 статті 1 зазначеного Закону договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з положеннями статті 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правовою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у § 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (CASE OF BARYSHEVSKYY v. UKRAINE) від 26.02.2015 № 71660/11, § рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (CASE OF GIMADULINA AND OTHERS v. UKRAINE), 10.12.2009 заяви №№ 30675/06, 30785/06, 32818/06, 34468/06 та 49001/06 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У відповідності до ч.1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат , які вона понесла і очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно з матеріалами справи, на виконання вимог ч.1 ст. 124 ГПК України позивач до позовної заяви додав заяву про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, в якому вказано, про те, що попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи складає: судовий збір за подання позовної заяви про стягнення боргу за договором поставки - 2 102,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 34 850, 00 грн. (Т-1, а.с.26)
У подальшому позивач в клопотанні про стягнення судових витрат просив стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 14 850,00 грн. (Т-1, а.с.92-93). Ця сума складається з наступного:
- Аналіз документів , наданих замовником - 3 год. у розмірі 1500,00 грн.
- Аналіз законодавства та судової практики в аналогічних спорах - 3 год. у розмірі 1500,00 грн.
- Виготовлення позовної заяви - 5 год. к розмірі 5000,00 грн.
- Розрахунок штрафних санкцій - 1 год. у розмірі 500,00 грн.
- Формування додатків до позовної заяви 5 грн. /аркуш 350,00 грн.
- Представництво інтересів в суді - 3 год. у розмірі 3000,00 грн. (1 год. - 1000,00 грн.)
- Виїзд адвоката до замовника - 3 год. у розмірі 3000,00 грн.
Інтереси позивача у цій справі представляв адвокат Стріла Валентин Микитович на підставі довіреностей від 01.08.2019 (Т-1, а.с.52) та 02.10.2020 (Т-1, а.с.66). Те, що представник Стріла В.М. є адвокатом, підтверджується посвідченням адвоката №1571 від 31.01.2019 (Т-1, а.с.64-65).
01.09.2020 Адвокатським бюро «Стріли Валентина Микитовича» та ТОВ «МВ-Трансбуд» укладено договір про надання правової допомоги (Т-1, а.с.95-100).
03.12.2020 ТОВ «МВ - Трансбуд» (замовник) та Адвокатським об'єднанням «Стріли Валентина Микитовича» (виконавець) складено акт приймання-передачі наданих послуг №1 до договору про надання правової допомоги (Т-1, а.с.101), згідно якого виконавець з 01 вересня 2020 по 03 грудня 2020 надав замовнику юридичні послуги по справі №914/2560/20 відповідно до договору про надання юридичних послуг від 01.09.2020 а замовник прийняв надані послуги. Вартість послуг за період, вказаний в п.1 цього акту становить 14850,00 грн. Всього до сплати визначено 14850,00 грн.
У поданому суду першої інстанції клопотанні щодо зменшення стягнення судових витрат представник відповідача вказав, що позивач усупереч вимогам ст. 126 ГПК України не вказав у актах виконаних робіт детального опису виконаних робіт, переліку витрат здійснених адвокатом (транспортні витрати на виїзди тощо), зазначив, що матеріали справи не містять доказів які могли б підтвердити те, що правнича допомога надавалась саме адвокатом, а також зазначив позицію об'єднаної палати Верховного Суду висловлена у постанові Верховного Суду по справі №922/445/19 від 03.10.2019 в якій йде посилання на ч.5 ст. 126 ГПК України (зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу). При цьому представник позивача просив відмовити у задоволенні клопотання про стягнення судових витрат в повному обсязі.
Із змісту означеного клопотання видно, що відповідач не назвав суми, на яку вважав необхідним зменшити судові витрати на правничу допомогу. Цитування ж позиції об'єднаної палати Верховного Суду висловленої у постанові Верховного Суду по справі №922/445/19 від 03.10.2019 не свідчить про те, що відповідач заявляв клопотання про зменшення суми судових витрат, адже відповідач просив відмовити у задоволенні клопотання про стягнення судових витрат в повному обсязі.
Як у суді першої інстанції так і в апеляційній скарзі представник відповідача вказує на те, що перелік витрат вказаний у клопотанні про стягнення судових витрат не може братись до уваги, оскільки такий не відображено в акті приймання-передачі виконаних робіт, однак, судом першої інстанції вірно наголошено на значний формалізм в даному випадку, оскільки визначальним є факт надання послуг адвокатом. У договорі надання правової допомоги від 01.09.2020 відсутня умова про те, що в акті наданої правової допомоги повинен викладатись перелік наданих послуг. Заявлена до стягнення сума співпадає з підписаним актом приймання-передачі від 03.12.2020 в якому вказано номер справи 914/2560/20 а також зазначено про відсутність жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу послуг, що свідчить про доведеність факту надання правової допомоги по справі №914/2560/20.
Щодо повноважень представника позивача, то встановлено матеріалами справи, що Стріла В.М. є адвокатом, що підтверджується посвідченням адвоката №1571 від 31.01.2019 (Т-1, а.с.64-65).
Відповідно до ч.4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати , пов'язані із розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Господарський суд Львівської області рішенням від 03 грудня 2020 року у справі №914/2560/20 позов задовольнив частково. Стягнув з ТОВ «Буське сорто-насінницьке підприємство» на користь ТОВ «МВ-Трансбуд» 77953,00 грн основного боргу та 1171,02 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору. В задоволенні позовної вимоги про стягнення 61 973,43 грн пені відмовив.
З урахування наведеного місцевий господарський суд обгрунтовано встановив, що позивач підтвердив надання послуг на професійну правничу допомогу у сумі 12 690,00 грн і відповідно до положень ч.4 ст. 129 ГПК України правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 7069,60 грн витрат на професійну правничу допомогу, решту суми 5 620,40 грн поклав на позивача.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Львівської області ухвалив додаткове рішення від 20 січня 2021 року у справі №914/2560/20 з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, додаткове рішення Господарського суд Львівської області від 20 січня 2021 року у справі №914/2560/20 належить залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ «Буське сорто - насінницьке підприємство» без задоволення.
Відповідно до частини 5 статті 240 ГПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України суд
Додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 20 січня 2021 року у справі №914/2560/20 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Буське сорто-насінницьке підприємство» - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 12 травня 2021 року.
Головуючий суддя В.М.Гриців
Суддя О.В.Зварич
Суддя Г.Г.Якімець