Справа № 545/3259/20
Провадження № 2-а/545/12/21
"13" травня 2021 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Путрі О.Г.
при секретарі Кузуб Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 3 батальйону Управління парульної поліції в Полтавській області ДПП Васильєва Олега Геннадійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до інспектора роти № 3 батальйону УПП у Полтавській області ДПП Васильєва О.Г. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 21.10.2020 року відносно нього складено постанову про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення. Вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки адміністративне правопорушення не скоював , його автомобіль було зупинено безпідставно, а тому він правомірно не пред'явив поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспорних засобів, інспектором поліції було порушено процесуальний порядок розгляду адміністративного матеріалу.
Відповідач інспектор роти № 3 УПП у Полтавській області ДПП Васильєв О.Г. направив на адресу суду відзив на позов , вважає позов безпідставним . Вказав, що діяв в межах наділених повноважень, винесена ним постанова є законною, оскільки своїми діями позивач порушив п. 2.9-в, п. 2.4а ПДР , а саме керування водієм транспортним засобом з номерним знаком, який не освітлений в темну пору доби, а також на вимогу поліцейського не пред'явив для перевірки реєстраційні документи на транспортний засіб та поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126, ч. 6 ст. 121,36 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. На місці розгляду справи позивача ознайомлено з усіма правами, передбаченими ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, порядок розгляду справи було дотримано. В задоволенні позову прохав відмовити та розгляд справи провести у його відсутність.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав та прохав його задовольнити. Вказав, що він 21.10.2020 року об 22-35 год. у смт. Чутове траса Київ-Харків-Довжанський, 395 км, керував автомобілем Renault Master, д.н.з. НОМЕР_1 . Підтвердив , що з правого боку не працювала підсвітка номерного знаку, а також не працював габаритний ліхтар справа. Не заперечував , що не пред'явив інспектору поліції технічні документи на автомобіль та страховий поліс, оскільки вважав ці вимоги поліцейського такими , що не ґрунтуються на вимогах закону.
Від представника третьої особи - УПП в Полтавській області ДПП до суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, проти задоволення позову заперечує.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , допитаний за клопотанням позивача, вказав, що він був присутніми під час зупинки поліцейськими транспортного засобу , яким керував позивач, та розгляду матеріалу відносно позивача. Вважає дії поліцейських протиправними. Суд, заслухавши пояснення позивача , свідка, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку , що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити в повному обсязі з наступних підстав .
Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно п.5 ч.1 ст.213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
У відповідності до ст.222 КУпАП до компетенції органів Національної поліції віднесено розгляд справ про адміністративні правопорушення, щодо порушень правил дорожнього руху.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
З наведеного вбачається, що у випадку вчинення особами адміністративних правопорушень, передбачених ст.121 ч. 6, ст. 126 ч. 1 КУпАП, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, протокол про адміністративне правопорушення не складається та уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 КУпАП. Відповідно до положень ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 283 КУпАП визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 „ Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам передбаченим статтями 283 та 284 КпАП. У ній зокрема потрібно навести докази на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався порушник чи встановлених останнім доводів.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Відповідно до ч. 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі.
У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства
поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом .
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ч.1 ст. 9 КУпАП , адміністративним правопорушенням ( проступком ) визнається протиправна, винна ( умисна або необережна ) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Судом встановлено, що 21.10.2020 року інспектором роти №3 батальйону УПП у Полтавській області ДПП Васильєвим О.Г. винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126, ч. 6 ст. 121,36 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн.
Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 21.10.2020 року об 22-35 год. у смт. Чутове траса Київ-Харків-Довжанський, 395 км, керував автомобілем Renault Master, д.н.з. НОМЕР_1 , у якого державний номерний знак неосвітлений у темну пору доби, а також на вимогу поліцейського не пред'явив реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.4а ПДР України, ст. 16 ЗУ « Про дорожній рух » та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.126, ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Так , позивач не погоджується та оскаржує постанову в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
В частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП постанова не оскаржується, а тому суд не вирішує питання правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності в цій частині та вважає ОСОБА_1 притягнутим до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 ЗУ « Про дорожній рух » учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з п. 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі ПДР України), водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на
право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За приписами п. 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.
Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що згідно законодавства України водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках , передбачених законодавством - страховий поліс про укладення договору обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія , реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Статтею 35 ЗУ « Про національну поліцію» визначений вичерпний перелік підстав зупинки поліцейським транспортних засобів, а саме: частина перша встановлює, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Абзацом 2 ч. 2 ст. 16 ЗУ « Про дорожній рух » передбачено, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу працівників поліції, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках , передбачених законодавством - страховий поліс ( сертифікат ) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 32 ЗУ « Про дорожній рух » поліцейським надано право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у випадку якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.
Як вбачається з відеозапису бодікамери, закріпленої на форменому одязі патрульного, ОСОБА_1 21.10.2020 року було зупинено відповідно до вимог п. 1 ст. 35 ЗУ « Про національну поліцію » за те, що державний номерний знак автомобіля, яким він керував, не освітлений в темну пору доби , за що його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП. В ході спілкування з водієм та розгляду справи, останній не пред'явив реєстраційний документ на транспортний засіб та відмовився пред'явити страховий поліс, для перевірки на вимогу працівника поліції, що вказує на правомірність притягнення його до відповідальності на підставі ч. 1 ст. 126 КУпАП. Як встановлено , факт притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП за керування транспортним засобом, в якого державний номерний знак був не освітлений в темну пору доби , позивачем оскаржений не був, тому суд вважає правомірно притягнутим відповідача до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП.
Доводи позивача щодо наявності у нього права не пред'являти реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною не ґрунтуються на вимогах Закону та факт правомірного притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП знайшов своє підтвердження в суді.
Крім того, накладення відповідачем стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП за одне правопорушення з числа вчинених є обґрунтованим, навіть якщо факт порушення позивачем п. 2.9-в ПДР (, керував автомобілем, у якого державний номерний знак неосвітлений у темну пору доби) не знайшов би свого підтвердження під час розгляду справи.
Аналогічного висновку дійшов і Верховний суд в постанові від 10.03.2019 року по справі № 537/2324/17. Під час розгляду адміністративного матеріалу інспектором поліції була дотримана процедура розгляду адміністративної справи згідно ст.280 КУпАП. Справа про адміністративне правопорушення розглядалась на місці його вчинення відповідно до вимог ст.ст. 258,283 КУпАП. Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За визначенням ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів , які б свідчили про обгрунтованість заявлених позовних вимог .
Натомість відповідач, будучи суб"єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову , довів правомірність оскаржуваної позивачем постанови .
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова складена повноважною особою , за своєю формою і змістом відповідає нормам закону, міра покаранням з урахуванням положень ст. 36 КУпАП визначена вірно, інспектор патрульної поліції при винесенні постанови діяв на підставі закону та в межах наданих йому повноважень
Враховуючи вище викладене, суд вважає , що позовні вимоги є незаконними , необгрунтованими та такими , що не підлягають задоволенню .
Суд вважає , що строк звернення позивача до суду з адміністративним позовом пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.
Керуючись ст. ст. 2,6, 8-10,14,77,246,250, 286 КАС України, суд,-
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови серії ДП18 № 337836 від 21.10.2020 року, винесену інспектором роти № 3 батальйону УПП в Полтавській області ДПП Васильєвим Олегом Геннадійовичем.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( місце проживання : АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до інспектора роти № 3 батальйону УПП у Полтавській області ДПП Васильєва Олега Геннадійовича ( службова адреса : Полтавська область Полтавський район с. Розсошенці вул. Кременчуцька , 2-В ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О. Г. Путря