Номер провадження: 22-ц/813/2457/21
Номер справи місцевого суду: 947/28062/19
Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В.
Доповідач Заїкін А. П.
13.05.2021 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 947/28062/19
Номер провадження: 22-ц/813/2457/21
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),
- суддів: - Князюка О.В., Погорєлової С.О.,
учасники справи:
- позивач - ОСОБА_1 ,
- відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, за апеляційною скаргою адвоката Бондаренко Ганни Євгенівни, діючої від імені ОСОБА_2 , на рішення Київського районного суду міста Одеси, ухвалене у складі судді Бескровного Я.В. 24 вересня 2020 року,
встановив:
2. Описова частина
2.1 Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі - 720 926,63 грн..
ОСОБА_1 обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що з часу ухвалення Апеляційним судом Одеської області рішення щодо стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі - 25 000 гривень щомісячно, починаючи стягнення з 07 вересня 2016 року та до повноліття дитини. На час зупинення у червні 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ виконання апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року ОСОБА_2 не сплачував аліментів, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі - 720 926,63 грн., а отже пеня склала понад - 1 000 000 грн.. Враховуючи вимоги ст.196 СК України просила стягнути з відповідача пеню у розмірі - 720 926,63 грн. (Т. 1, а. с. 1 - 10).
2.2 Позиція відповідача в суді першої інстанції
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечує. Зазначає, що вина у простроченні аліментів відсутня. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.06.2017р. виконання апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року зупинено. Відповідач повинен був сплатити аліменти лише за 1 місяць у розмірі - 25 000 грн. (Т. 1, а. с. 120 - 126).
2.3 Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 24 вересня 2020 року вищевказаний позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі - 720 926,63 грн..
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір - 7 209,26 грн..
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у діях ОСОБА_2 наявна вина, який не виконував рішення Апеляційного суду Одеської області з часу його ухвалення по час його зупинення, а отже наявні підстави для задоволення позовних вимог (Т. 2, а. с. 29 - 30).
2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги
ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт посилається на те, що: 1) судом було ухвалено рішення із порушеннями ст. 265 ЦПК України; 2) суд першої інстанції в порушення п. 4 ч. 1 ст. 264 СК України не врахував приписи п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України; 3) судом першої інстанції не було враховано, що на час зупинення дії рішення Апеляційного суду Одеської області від 16.12.2016 року ОСОБА_2 у добровільному порядку перерахував на користь ОСОБА_1 через Київський ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області аліменти у розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум на дитину до 6 років. За час наявності спору про розмір аліментів відповідачем на користь ОСОБА_1 було виплачено аліменти у сумі - 79 309,00 грн. (Т. 2, а. с. 32 - 38).
2.6 Узагальнені доводи позивачки в апеляційному суді
ОСОБА_1 не скористалась правом надання відзиву на апеляційну скаргу. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
2.7 Рух справи в суді апеляційної інстанції
29.10.2020 року ухвалою Одеського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження (Т. 2, а. с. 50). Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи (Т. 2, а. с. 51).
Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 до суду не повернулось.
Після отримання апеляційним судом з Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС в Одеській області актуальних відомостей про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було повторно направлено ОСОБА_1 ..
Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 повернулося до суду з приміткою пошти - «За закінченням терміну зберігання» (Т. 2, а. с. 58 - 59).
Крім того, на офіційному сайті апеляційного суду було розміщено повідомлення ОСОБА_1 про наявність ухвали Одеського апеляційного суду про відкриття провадження в порядку спрощеного провадження.
За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 є повідомленою про розгляд справи в апеляційному суді.
Матеріали справи також містять відомості щодо отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі ОСОБА_2 , що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення (Т. 2, а. с. 52).
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.
Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини.
Дана справа за предметом позову (збільшення розміру аліментів, стягнення пені у зв'язку із простроченням сплати аліментів) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників та без проведення судового засідання.
3. Мотивувальна частина
3.1 Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Бондаренко Ганни Євгенівни, діючого від імені ОСОБА_2 , підлягає задоволенню частково.
3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13.10.2016 року у справі №520/10894/16 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини його доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 7 вересня 2016 року до повноліття дитини.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року у справі №520/10894/16 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі - 25 000 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 07 вересня 2016 року до повноліття дитини. Рішення суду набрало законної сили з моменту його проголошення.
10 січня 2017 року Київським районним судом міста Одеси було видано виконавчий лист №520/10894/16-ц на виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року.
17.01.2017 року державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса ГТУЮ в Одеській області відкрито виконавче провадження ВП 53248470 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі - 25 000 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 07 вересня 2016 року до повноліття дитини. Зазначена постанова отримана ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В рамках зазначеного виконавчого провадження, державним виконавцем 25.01.2017 року винесено постанову про арешт коштів боржника.
02.03.2017 року державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості по аліментам, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів станом на 01.03.2017 року становить 135000,16 грн. Розмір заборгованості по аліментам в сумі - 10 000 грн. сплачено ОСОБА_2 ..
Будучи незгодним з рішеннями судів по цивільній справі №520/10894/16-ц, ОСОБА_2 12 червня 2017 року подав касаційну скаргу на рішення суду, на підставі якої ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 13 жовтня 2016 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року по цивільній справі №520/10894/16-ц.
Одночасно у вказаній ухвалі, судом було відмовлено у зупиненні рішення апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. У іншій частині виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року зупинено до виконання касаційного провадження.
На підставі вказаної ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2017 року, державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області 25 вересня 2017 року в рамках виконавчого провадження ВП №53248470 винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій.
10 квітня 2018 року, державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості по аліментам, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів станом на 25.09.2017 року становить 298725,98 грн. Розмір заборгованості по аліментам в сумі 5900 гривень сплачено ОСОБА_2
27 березня 2019 року за наслідком розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 по справі №520/10894/16-ц, Верховним Судом ухвалено постанову, якою касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року залишено без змін.
15 травня 2019 року представник стягувача за виконавчим провадженням ВП №53248470 - ОСОБА_1 звернувся з заявою до Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про поновлення виконавчого провадження.
17 травня 2019 року державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області - Капелюха Т.Г. винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій, якою поновлено виконавче провадження ВП №53248470, з примусового виконання виконавчого листа №520/10894/16-ц, виданого 10.01.2017 року Київським районним судом міста Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі - 25 000 гривень щомісячно, починаючи з 07 вересня 2016 року до повноліття дитини.
17 травня 2019 року державним виконавцем - ОСОБА_6 виконаний розрахунок заборгованості по аліментам, відповідно до якого, станом на 17.05.2019 року, заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів становить - 720 926 гривень 63 копійки.
13 червня 2019 року, державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості по аліментам, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів станом на 13.06.2019 року відсутня. Розмір заборгованості по аліментам в сумі - 372 336 гривень сплачено ОСОБА_2 ..
3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1997 року, батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
На підставі ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення, але не більше 100 відсотків заборгованості. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, дійшов вірного висновку щодо існування між сторонами правовідносин, які витікають з стягнення аліментів на утримання дитини, необхідність стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів.
Колегія суддів не погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції в частині визначення розміру неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів. Вважає, що суд першої інстанції на підставі наявних у справі, наданих її учасниками і досліджених судом доказів дійшов неправильних зазначених висновків у вказаній частині. Висновки суду в цій частині не відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 141, 185 СК України) та процесуального (ст. ст. 12, 89, 263, 264 ЦПК України) права, з огляду на наступне.
3.4 Мотиви прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу
Доводи апелянта, що суд першої інстанції в порушення п. 4 ч. 1 ст. 264 СК України не врахував приписи п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не приймається до уваги.
Посилання апелянта про застосування до вказаних правовідносин положень п.1 ч.1 ст. 1215 ЦПК України не заслуговують на увагу у зв'язку з наступним.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Аналіз наведеної норми свідчить про те, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.02.2019 року по справі №545/163/17, а також у постанові у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11.04.2019 року по справі №150/164/17.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у п. 22 роз'яснив, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.
Колегія суддів звертає увагу апелянта, що обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Матеріалами справи не спростовано вину ОСОБА_2 у несплаті аліментів у період з 07.09.2016 року по 13.06.2017 року.
Положення статті 1215 ЦК України стосуються випадків, коли безпідставно набуте майно не підлягає поверненню. Вказана стаття не підлягає застосуванню до правовідносин сторін по даній справі.
Доводи апелянта щодо не врахування судом першої інстанції, що на час зупинення дії рішення Апеляційного суду Одеської області від 16.12.2016 року, ОСОБА_2 у добровільному порядку перерахував на користь ОСОБА_1 через Київський ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області, аліменти у розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум на дитину до 6 років. За час наявності спору про розмір аліментів відповідачем на користь ОСОБА_1 було виплачено - 79 309,00 грн, заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки це дає можливість вірно визначити дату повного погашення заборгованості та розрахунку неустойки.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2017 року виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року зупинено до виконання касаційного провадження. При цьому слід зазначити, що оскільки дата зупинення зазначеного рішення не вказана, за загальними правилами час зупинення вважається з моменту винесення такої ухвали, тобто з - 13.06.2017 року.
Таким чином, рішення Апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року було обов'язкове до виконання ОСОБА_2 з моменту його оголошення до часу зупинення його виконання, тобто в період з 16 грудня 2016 року по 13 червня 2017 року.
За час дії рішення Апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року ОСОБА_2 покладені на нього обов'язки не виконував, у зв'язку з чим, відповідно до розрахунків заборгованості по аліментах утворилася заборгованість зі стягнення аліментів за період часу з 07 вересня 2016 року по 13.06.2017 року у розмірі - 211 500,00 гривень.
Відповідно до розрахунку заборгованості від 02.03.2017 року, складеного державним виконавцем Другого Київського відділу ДВС м. Одеса Головного ТУЮ в Одеській області Білобородовою А.В. при примусовому виконанні виконавчого листа по справі №520/10894/16ц, заборгованість ОСОБА_2 по аліментам станом на 01.03.2017 року складає - 135 000,16 грн.. При цьому, у розрахунку заборгованості зазначено суми аліментів, що підлягають сплаті боржником за кожен місяць, а також зазначено, що боржником було сплачено аліменти у розмірі - 10 000,00 грн..
Відповідно до розрахунку заборгованості від 10.04.2018 року, складеного старшим державним виконавцем Другого Київського відділу ДВС м. Одеса Головного ТУЮ в Одеській області Койчевою О.Ф. при примусовому виконанні виконавчого листа по справі №520/10894/16ц, заборгованість ОСОБА_2 по аліментам станом на 31.03.2017 року складає - 158 792,65 грн.. При цьому, у розрахунку заборгованості зазначено суми аліментів, що підлягають сплаті боржником за кожен місяць, а також зазначено, що боржником було сплачено аліменти у розмірі - 5 900 грн.. Заборгованість ОСОБА_2 по аліментам станом на 25.09.2017 року складає -298 725,98 грн..
Відповідно до розрахунку заборгованості від 17.05.2019 року, складеного державним виконавцем Другого Київського відділу ДВС м. Одеса Головного ТУЮ в Одеській області Капелюхою Т.Г. при примусовому виконанні виконавчого листа по справі №520/10894/16ц, заборгованість ОСОБА_2 по аліментам станом на 17.05.2019 року складає - 720 926,63 грн.. При цьому, у розрахунку заборгованості зазначено суми аліментів, що підлягають сплаті боржником за кожен місяць, а також зазначено, що боржником було сплачено аліменти у розмірі -191 506,00 грн..
Відповідно до розрахунку заборгованості від 13.06.2019 року, складеного державним виконавцем Другого Київського відділу ДВС м. Одеса Головного ТУЮ в Одеській області Капелюхою Т.Г. при примусовому виконанні виконавчого листа по справі №520/10894/16ц, заборгованість ОСОБА_2 по аліментам станом на 13.06.2019 року відсутня. При цьому, у розрахунку заборгованості зазначено, що боржником було сплачено аліменти у розмірі - 372 336 грн..
Варто зауважити, що розрахунок державного виконавця Відіщевим А.В. не оскаржувався.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 дійсно у період з 07.05.2017 року по 07.07.2017 року було сплачено заборгованість у сумі - 5 900 грн., у період з 07.12.2017 року по 25.06.2018 року було сплачено заборгованість у сумі - 38 036,00 грн., у період з 06.08.2018 року по 03.06.2019 року було сплачено заборгованість у розмірі - 153 470 грн..
Заборгованість по сплаті аліментів була повністю погашена у червні 2019 року.
З вищенаведеного виходить, що боржником визнавалась наявність заборгованості зі сплати аліментів, що в свою чергу є визнанням неналежного виконання ним аліментних зобов'язань, що є підставою для стягнення пені за прострочення сплати аліментів. Водночас, розрахунок пені за прострочення сплати аліментів здійснюється з урахуванням не лише розміру стягуваних щомісячних платежів, а й розміру сплачених аліментів у кожному місяці.
Отже, загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем, з врахуванням кожного дня наявної заборгованості починаючи з 01 числа наступного місяця по 01 червня 2019 року.
Згідно виконавчого листа аліменти стягуються у розмірі - 25 000,00 грн., щомісячно, починаючи з 7 вересня 2016 року та до повноліття.
Так, відповідно до розрахунку заборгованості від 02.03.2017 року, державний виконавець зазначає таку формулу визначення заборгованості за певний період часу, а саме визначає, що за 24 дні вересня 2016 року ОСОБА_2 повинен сплатити аліменти у розмірі - 20 000,16 грн.= (25 000,00 грн. : 30 = 833,34 * 24).
На думку колегії судді таку формулу можливо використати для обчислення заборгованості по аліментах за період з 07.06.2017 року по 13.06.2017 року - дату зупинення виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року, згідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2017 року.
Так, за червень 2017 року ОСОБА_2 повинен сплатити аліменти у розмірі - 25 000 грн, у червні 2017 року - 30 днів, борг по сплаті аліментів повинен розраховуватись з 07.06.2017 року, отже за 6 днів.
(25 000,00 грн. : 30 = 833,34 * 6) = 5 000 грн, отже на цю суму повинна нараховуватись неустойка (пеня).
Так, згідно правової позиції, викладеної у Постанові ВС від 3 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць із дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
- вересень 2016 року - 10000,16 грн. (20000,16 грн.-10000 грн) х 997 х 1% = 99 701,60 грн.;
- жовтень 2016 року - 25000 грн. х 967 х 1% = 241 750,00 грн.;
- листопад 2016 року - 25000 грн. х 936 х 1% = 234 000,00 грн.;
- грудень 2016 року- 25000 грн. х 906 х 1% = 226 500,00 грн.;
- січень 2017 року - 25000 грн. х 875 х 1% = 218 750,00 грн.;
- лютий 2017 року - 25000 грн. х 844 х 1% = 211 000,00 грн.;
- березень 2017 року - 25000 грн. х 816 х 1% = 204 000,00 грн.;
- квітень 2017 року - 25000 грн. х 785 х 1% = 196 250,00 грн.;
- травень 2017 року - 23500 грн. (25000 грн. - 1500 грн.) х 755 х 1% = 177 425,00 грн.;
- червень 2017 року - 3000 грн. (25 000,00 грн. : 30 = 833,34 * 6 днів = 5 000 грн. - 2 000 грн. (сплачені боржником) х 724 х 1% = 21 720,00 грн.
Отже, підсумовуючи вищевикладене загальна сума неустойки (пені) за період з 07.06.2016 року по 13.06.2017 року складає - 1 831 096,60 грн..
Однак, враховуючи обмеження встановлені статтею 196 Сімейного кодексу України щодо не перевищення суми неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів 100 % заборгованості та виходячи із суми встановленої заборгованості, що складає - 211 500,16 грн., то сума неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів не може становити не більше основної суми заборгованості.
Великою Палатою Верховного суду 03 квітня 2019 року розглянуто аналогічну за суттю справу № 333/6020/16 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
Аналогічно вирішено питання у постанові Великої Палати Верховного суду 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
Враховуючи часткову сплату аліментів та з урахуванням того, що ОСОБА_2 у період з 16.05.2019 року по 21.05.2019 року здійснено сплату заборгованості по аліментам у загальному розмірі - 70 000 грн., виходячи із загальних засад справедливості та розумності регулювання сімейних відносин, передбачених ст. 7 СК України, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 196 СК України розмір заявленої позивачем до стягнення неустойки підлягає зменшенню до остаточного розміру - 40 000 грн., які необхідно стягнути з відповідача на користь позивачки.
Доводи апелянта щодо порушення судом приписів ст. 265 ЦПК України не заслуговують на увагу оскільки вони є не спроможними, виходячи з положень ст. 20 СК України.
3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Бондаренко Ганни Євгенівни, діючої від імені ОСОБА_2 , є доведеними тільки в частині визначення розміру пені за несвоєчасну сплату аліментів, а тому вона підлягає задоволенню частково.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 2, 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Оскільки недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвело до помилкового визначення розміру неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини, які необхідно стягнути з відповідача на користь позивачки, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині визначення розміру неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, за вищевказаного обґрунтування.
В решті рішення необхідно залишити без змін.
3.6 Дата ухвалення постанови, порядок та строк касаційного оскарження
За правилами, передбаченими ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Бондаренко Ганни Євгенівни, діючої від імені ОСОБА_2 ,- задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду міста Одеси від 24 вересня 2020 року- змінити.
Викласти абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:
«Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі - 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп.».
В решті рішення - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді О. В. Князюк
С. О. Погорєлова