Справа №443/660/21
Провадження №2-а/443/39/21
іменем України
13 травня 2021 року Жидачівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Сливки С.І.,
за участю секретаря Кушнір М.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Львівській області про скасування постанови,
встановив:
позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління національної поліції у Львівській області, в кому просить визнати протиправною та скасувати постановуБАБ №067101 від 06.04.2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування заявленого позову позивач покликається на те, що ним не було допущено порушення Правил дорожнього руху, оскільки ним була здійснена зупинка транспортного засобу на обочині проїжджої частини дороги, де немає тротуару.
Ухвалою від 2104.2021 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 26.04.2021 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав, дав пояснення аналогічні доводам, викладеним у позові. Просить позов задоволити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзиву на позовну заяву не подав. Відповідно до вимог ч.3 ст. 205 КАС України його неявка не є перешкодою для розгляду справи.
Заслухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оцінивши надані суду докази, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з постанови БАБ №067101 від 06.04.2021 /а.с.3/, 06.04.2021 року о 12.50 год. по вул.Січових Стрільців у м.Жидачів біля будинку №30 ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки Land Rover, р.н. НОМЕР_1 , здійснив стоянку на тротуарі, де не залишив щонайменше 2 м для руху пішоходів, чим порушив п.15.10 ПДР. Також не пред'явив для перевірки посвідчення водія категорії «В», чим порушив п.2.1 а ПДР.
Даною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.1 ст.122 та ч.1 ст.126 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень.
Диспозицією ч.1 ст.122 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема за порушення правил зупинки, стоянки, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Диспозицією ч.1 ст.126 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб.
Згідно п.п. «а» п.2.1 ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 (п.2.4 ПДР).
Відповідно п.п. «в» п.15.10 ПДР, стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Статтею 32 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у випадках, зокрема: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події.
Відповідно до положень ст.16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов'язаний, серед іншого, мати при собі посвідчення водія та пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Згідно з ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність
Остаточна оцінка поведінки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дається в постанові по справі.
Постанова (рішення) по справі про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, при складанні якого необхідно враховувати встановлені законом вимоги до змісту і форми цього документа.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ч.2 ст.283 КУпАП, постанова має містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
У цьому процесуальному документі необхідно обґрунтовувати і мотивувати юридичну оцінку обставин справи, вид і захід застосованого стягнення. Обгрунтованість постанови по справі пов'язана з повним, всебічним і об'єктивним дослідженням обставин справи, привальним застосуванням матеріально-правових і процесуально-правових норм. При цьому аргументація висновків має ґрунтуватися на даних, досліджених під час розгляду справ.
Висновок про наявність в діях (бездіяльності) особи складу адміністративного правопорушення може бути зроблено лише на підстави доказів, отриманих у встановленому законом порядку.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Відповідно до принципу презумпції невинності обов'язок доказування лежить на органі (посадовій особі), що розглядає справи про адміністративне правопорушення.
Аналіз положень вказаних статей КУпАП, дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП.
У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Натомість воскаржуваній постанові поліцейський обмежився лише описом скоєного, на його думку, правопорушення без належної мотивації оцінки обставин, без зазначення будь-яких належних та допустимих доказів, на підставі яких зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
За змістом ст.286 КАС України, постанова у справі про адміністративне правопорушення є рішенням суб'єкта владних повноважень у правовідносинах щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути мотивованим.
Відповідно до ст.252 КУпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відтак, суд відхиляє дані зазначені у постанові в частині вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, оскільки у такій не наведено жодних належних та достатніх доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем вказаного правопорушення, при винесенні такої повно і всебічно не були дослідженні усі обставини справи.
Таким чином, суд вважає оскаржувану постанову в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП такою, що не відповідає вимогам закону, є необґрунтованою та підлягає скасуванню.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Однак, представник відповідача в судове засідання не з'явився, не подав до суду відзиву на позов та будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху, тобто не довели правомірність оскаржуваної постанови.
Одночасно, зважаючи на ту обставину, що ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав той факт, що дійсно відмовився пред'явити на вимогу працівника поліції документи, які посвідчують його право керування та користування транспортним засобом, оскільки вважав, що не вчиняв жодного правопорушення, суд приходить до переконання про правомірність оскаржуваної постанови в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.126 КУпАП.
При цьому, як вбачається із наданого позивачем відеозапису з місця події, такий в достатній мірі ні підтверджує, ні спростовує обставин, викладених у оскаржуваній постанові, однак у працівника поліції були достатні підстави вважати про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваної постанови в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та вважає, що дану постанову в цій частині слід скасувати.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача та дотримання вимог ч.3 ст.286 КАС України, суд вважає, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП слід закрити, оскільки суду не надано жодних доказів, які б свідчили про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати пропорційно задоволеній частині позовних вимог.
Керуючись ст.ст.77, 241-246, 286 КАС України, суд,
вирішив:
Позов задоволити частково.
Скасувати постанову БАБ №067101 від 06.04.2021 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 227,00 грн. судових витрат на сплату судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десятиднів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий суддя: С.І. Сливка