13.05.2021
Справа № 497/582/2021
Провадження № 2/497/377/2021
13.05.2021 року м.Болград
Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Кодінцевої С.В.
за участю секретаря судового засідання - Ковтун О.І.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград матеріали цивільної справи за позовною заявою Акціонерного товариства «Юнексбанк» (надалі - АТ «Юнексбанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просить постановити рішення, яким стягнути на його користь з відповідача кошти у розмірі 35 426.04 гривень та суму судових витрат у розмірі 2 270.00 гривень судового збору.
Свої вимоги мотивує тим, ОСОБА_1 (далі - Відповідач) звернулася до АТ «Юнексбанк» (далі - Позивач) з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим між відповідачем та позивачем був укладений кредитний договір № 0.032.42.09.20.ФО_К (далі - Кредитний договір), на умовах, що зазначені в ньому.
У порушення вимог кредитного договору, що стосується своєчасного погашення заборгованості по договору та відсотків нарахованих за користування кредитним договором відповідач належним чином не виконав, в зв'язку з чим у нього перед позивачем на момент звернення до суду виникла заборгованість по кредитному договору. Оскільки по теперішній час відповідач грошові кошти не повернув, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою суду від 15.04.2021 року відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду на 13.05.2021 року об 11:00 годині (а.с.56).
Відповідачу надіслано копію позовної заяви з доданими документами, та роз'яснено про необхідність подання в п'ятнадцятиденний строк письмового відзиву разом з наявними у нього доказами (а.с.58 ).
Представник позивача у судове засідання не прибув, про час та місце проведення розгляду повідомлявся згідно вимог чинного законодавства. На електронну пошту суду надіслав заяву про підтримання позовних вимог, та розгляд справи у його відсутність в заочному порядку (а.с.60).
Відповідач в судове засідання не прибула, повідомлена належним чином за адресою свого постійного місця реєстрації: АДРЕСА_1 (а.с.59), що підтверджується довідкою Відділу адресно-довідкової роботи Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області (а.с.55) та довідкою Калчевської сільської ради Болградського району Одеської області (а.с.54).
Згідно ст.128 ЦПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою (ч.2).
Суд направляв повідомлення про виклик в судове засідання на 13.05.2021 року, яке відповідачем отримано (а.с59).
Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач по справі повідомлений належним чином про час та місце розгляду даної справи. Будь-яких заяв, заперечень, відзиву щодо спростування доводів, викладених в позовній заяві, до суду наданих ним не було.
Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідачів, які не вчиняють дій щодо участі у розгляді справи.
Верховний Суд також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України (а.с.60).
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 04 вересня 2020 року між АТ «ЮНЕКС БАНК та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 0.032.42.09.20.ФО_К, на підставі якого відповідачу надано кредит в сумі 32 824,16 гривень зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 10% річних та 0,99 % комісії за обслуговування кредиту (а.с.6).
Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов'язався повертати кредит частинами та сплачувати проценти за користування кредитом та комісією за обслуговування кредиту щомісячно, шляхом сплати чергових платежів в порядку та на умовах відповідно до п.п. 2.3, 2.4, 2.5 кредитного договору.
Встановлено, що банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі та здійснив видачу кредитних коштів, що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 04.09.2020 року по 04.09.2020 року № 1139 від 19 березня 2021 року (а.с.40).
Згідно із розрахунком заборгованості, доданого представником позивача до позовної заяви, відповідач зобов'язання щодо повернення суми кредиту не виконала, у зв'язку з чим станом на 18 березня 2021 року за відповідачем ОСОБА_1 обліковується заборгованість у розмірі 35 426,04 (тридцять п'ять тисяч чотириста двадцять шість гривень чотири копійки), з яких:
- 32001,27 гривень - сума заборгованості за кредитом;
- 3424,77 гривень - сума заборгованості за процентами та комісіями;
Отже, в порушення умов Договору відповідач платежі належним чином не здійснювала та заборгованість не погасила
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як встановлено судом, позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, а позичальник, всупереч умовам кредитного договору не здійснює платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованих процентів, чим порушує взяті на себе договірні зобов'язання.
Згідно зі ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Судом встановлено, що договір сторонами укладено в письмовій формі, зазначено розмір та умови надання кредиту.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Як передбачено ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто, при зверненні до суду з позовом на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.
Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.
Згідно зі ст.229 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Для встановлення у судовому засіданні фактів досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.
Аналогічні положення містяться у статтях 76, 80 ЦПК України.
За змістом даних норм закону доказування - це діяльність, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи.
Обов'язок доказування покладається на сторін.
Це положення є одним із основних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статте. 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач, не з'явившись до суду, доказів повернення грошових коштів не надала, надані позивачем докази не спростувала, а відтак, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ЮНЕКС БАНК» суми боргу за кредитним договором №0.032.42.09.20.ФО_К від 04.09.2020 у розмірі 35426,04 грн., з яких 32001,27 грн., - заборгованість по поверненню кредитних коштів, 3424,77 грн. - заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами та комісіями.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору у розмірі 2270,00 гривень.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 550, 589, 1054ЦК України, ст.ст. ст.ст.2, 4, 10, 12, 13, 76-83, 89, 95,133, 141, 247 ч.2, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 284-289, 354, 355 ЦПК України суд -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Юнексбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 виданий 01.12.1999 року Болградським РВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ,
на користь Акціонерного товариства «Юнекс банк» (04070, м. Київ, вул. Почайнинська, буд. 38), ЄДРПОУ 20023569
- заборгованість за кредитним договором № 0.032.42.09.20.ФО_К від 04.09.2020 року в розмірі 35 426,04 гривень (тридцять п'ять тисяч чотириста двадцять шість гривень, чотири копійки) - заборгованість за кредитом, з яких:
- 32 001,27 гривень (тридцять дві тисячі одна гривня двадцять сім копійок) - сума заборгованості за кредитом;
- 3 424,77 (три тисячі чотириста двадцять чотири гривні сімдесят сім копійок) - сума заборгованості за процентами та комісіями;
- судовий збір - 2 270,00 гривень (дві тисячі двісті сімдесят гривень).
Відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя С.В. Кодінцева