Справа № 496/1945/21
Провадження № 6/496/96/21
05 травня 2021 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Буран В.М.,
при секретарі - Стрілець Ж.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біляївка Одеської області подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шипкова Єгора Олексійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника,-
Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шипков Є.О. звернувся до суду з зазначеним поданням.
Свої вимоги мотивує тим, у нього на примусовому виконанні знаходиться виконавче провадження АСВП №62451645 з примусового виконання судового наказу №2-н-27/2009, виданого 23.08.2018 року Біляївським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , солідарно заборгованості за кредитом загальною сумою 1 989 272, 56 грн., а також судові витрати у розмірі 865, 00 грн.
01.07.2020 року приватним виконавцем Шипковим Є.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надіслано сторонам. Крім того, ним було винесено постанову про накладення арешту на усе майно боржника ОСОБА_1 , в межах суми звернення стягнення. В ході примусового виконання встановлено, що боржник має відкриті рахунки в банківській установі, але коштів виявлено не було, транспортних засобів не має. При виїзді до місця мешкання, ніхто не виходить. Все вищевикладене свідчить про ухилення боржника від виконання судового рішення.
Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шипков Є.О. у судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив.
Вивчивши додані до подання матеріали, суд вважає, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шипкова Є.О. перебуває виконавче провадження, яке відкрито на підставі судового наказу № 2-н-27/2009 від 23.08.2018 року, виданого Біляївським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Інновація» заборгованості у розмірі 1 989 272,56 грн., судового збору у розмірі 865 грн.
01.07.2020 року приватним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.
01.07.2020 року приватним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника.
24.09.2020 року та 08.04.2021 року Приватним виконавцем було складено акт, відповідно до якого, здійснено виїзд за місцем реєстрації боржника, а саме: АДРЕСА_1 , в акті зазначається, що на багаточисленний стук в двері, ніхто не відповів та не вийшов, після чого було залишено виклик на прийом до приватного виконавця.
Відповідно до відповіді Міністерства внутрішніх справ України за № 91776221 від 03.12.2020 року відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.
Згідно відповіді на запит Пенсійного фонду України від 04.12.2020 року, інформацію щодо працевлаштування за трудовим та цивільно-правовим договором, про останнє місце роботи боржника та про осіб-боржників, які отримують пенсії не знайдено.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Пунктом 5 частини 1 статті 6 цього Закону передбачено як підставу для тимчасового обмеження громадянина України у праві виїзду за кордон ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Виходячи з зазначених норм, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
Чинним законодавством передбачено можливість тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
Під поняттям «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які не залежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Звертаючись до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, приватний виконавець зазначав, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань.
Відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
В силу положень ст. 33 Конституції України особа, яка має невиконані договірні, аліментні та інші зобов'язання за судовим рішенням або рішенням іншого органу (посадової особи), не може вважатися винною та бути позбавленою конституційного права на свободу пересування, вільний вибір місця проживання та права вільно залишати територію України.
Тільки у разі ухилення від виконання зобов'язання суд може тимчасово обмежити особу в праві виїзду за межі України.
Згідно роз'яснень Верховного суду України від 01 лютого 2013 року, викладених у судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Аналізуючи чинне законодавство, суд вважає, що «ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань» є оціночним поняттям. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України. Адже положеннями Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим із метою всебічного і повного з'ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Невиконання зобов'язання може бути зумовлено об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання й має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, повинно вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України Про виконавче провадження постанова про відкриття виконавчого провадження надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Від так, почтове повідомлення з особистим підписом боржника про отримання постанови та подальше не виконання вимог приватного виконавця, у разі відомого йому виконавчого провадження, може свідчити про «ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань».
Окрім того, акт приватного виконавця від 24.09.2020 року та 08.04.2021 року, відповідно до якого, виконавцем було здійснено виїзд за місцем мешкання боржника, де ним було залишено виклик до приватного виконавця, не підписано особисто приватним виконавцем Баєвої В.М. та складено у відсутності понятих, що також не дає підстав вважати, що боржник «ухиляється від своїх зобов'язань».
Суд вважає, що приватним виконавцем не надано будь-яких належних доказів про отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, про виклик боржника до приватного виконавця та його ухилення від явки.
Тому, враховуючи вищевикладене та той факт, що приватним виконавцем не надано суду доказів про ухилення боржника від сплати заборгованості та не надано доказів того, що вжиті ним заходи на предмет встановлення місця перебування чи проживання боржника були достатніми і вичерпними, в задоволенні подання слід відмовити, що не позбавляє приватного виконавця повторно звернутися до суду з аналогічним поданням за умови вжиття всіх передбачених законом заходів, направлених на доведення ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов'язань за рішенням суду.
Отже, аналізуючи вищевикладене, суд вважає, що подання є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 1, 18, 26, 28 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», ст. ст.12, 247, 258, 259, 260, 354, 441 ЦПК України, суд -
В задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шипкова Єгора Олексійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду на протязі 15 днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.
Повний текст ухвали виготовлено 12 травня 2021 року.
Суддя Буран В.М.