Справа №491/1144/20
13 травня 2021 року м. Ананьїв
Ананьївський районний суд Одеської області у складі головуючого у справі судді Желяскова О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Ананьїв Одеської області цивільну справу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованості за кредитним договором на загальну суму 29117,20 грн., а також судові витрати.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву №б/н від 16 жовтня 2012 року.
Позивач зазначає, що 14 червня 2018 року відбулася державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва - АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Згідно позовної заяви, відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду не те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Як зазначає позивач, відповідач ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що, на думку позивача, підтверджується підписом в анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому вигляді, а також наказом банка про їх затвердження.
В позовній заяві зазначено, що відповідно до умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), АТ КБ «ПРИВАТБАНК» публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг», які, на думку позивача, є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку.
На думку позивача, при укладенні договору сторони керувалися частиною 1 статті 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як зазначено в позовній заяві, на думку позивача, формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується відповідач. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.
Позивач зазначає, що відповідач акцептуючи пропозицію банку своїм підписом у анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг визнає та погоджується на запропоновані банком умови користування послугами банку.
Згідно позовної заяви, одночасно із зазначеними свідченнями приєднання до угоди відповідача, дія договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використання кредитних коштів, що, на думку позивача, засвідчує бажання відповідача укласти договір.
На думку позивача, виконання відповідачем договору вбачається також з виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх використання.
Отже, як зазначено в позовній заяві, підписавши заяву між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг.
Позивач зазначає, що відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним рахунком відповідач отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту був збільшений.
Згідно позовної заяви, щодо встановлення кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.2.3, 2.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору надав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
В позовній заяві зазначено, що власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, який відповідно до п.1.1.51 договору - короткостроковий кредит, який надається банком клієнту у разі перевищення суми операцій за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування.
Позивач зазначає, що пунктом 1.3.2.3. договору передбачена можливість зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору. При цьому, у сторін договору виникають обов'язки: у кредитора - інформування позичальника про внесення змін шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах визначених п.1.3.1.9 договору; у позичальника - отримання виписки про стан та про здійснені операції по карткових рахунках (п.1.2.3. договору).
Відповідно до позовної заяви, на підставі п.1.5.2 договору неотримання або несвоєчасне отримання клієнтом виписок про стану рахунків не звільняє клієнта від виконання його зобов'язань за договором. Згідно п.п.1.6.1, 1.6.2 договору зміни в «Умови та правила надання банківських послуг» вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін не можливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів заявку, серед яких: офіційний сайт банку www.privatbank.ua, SMS-повідомлення клієнтам про зміни даних правил, клієнтські виписки, інші канали інформування. У разі незгоди зі змінами «Умов та правил надання банківських послуг» або «Тарифів» клієнт має право надати банку заяву про розірвання договору, виконавши умови п.2.1.5.4 договору.
Позивач зазначає, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобовязання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме згідно п.2.1.12.3.
Згідно позовної заяви, погашення кредиту - поповнення картрахунку держателя, яке здійснюється шляхом внесення коштів у готівковому або безготівковому порядку і зарахування їх банком на картрахунок держателя, а так само шляхом договірного списання коштів з інших рахунків клієнта на підставі договору.
Таким чином, на думку позивача, відповідач зобов'язався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням грошей на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов'язкового платежу. Згідно п.1.1.49 договору мінімальний обов'язків платіж - розмір боргових зобов'язань відповідача, які щомісяця повинен сплачувати відповідач протягом терміну дії картки. Мінімальний обов'язковий платіж розраховується в процентному співвідношенні від загальної заборгованості клієнта.
Проте, як зазначено в позовній заяві, відповідач не надав своєчасну банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що, на думку позивача, має відображення у розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою по рахунку. Таким чином, у порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання за вказаним договором не виконав.
Позивач зазначає, що виникнення простроченої заборгованості відбувається при несплаті мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, зобов'язання клієнта вважаються простроченими. Прострочене тіло кредиту - це частина використаного кредитного ліміту або вся сума використаного кредитного ліміту, що на конкретну дату мала бути погашена відповідачем, але не погашена, або погашена частково не у повному обсязі. Прострочені відсотки - це нараховані відсотки за користування кредитним лімітом, які на конкретну дату мали бути погашені відповідачем, але не погашені, або погашені не у повному обсязі.
В позовній заяві зазначено, що відповідач зобов'язався: - на підставі п. 2.1.5.5 договору погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором; - слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п.2.1.5.7 договору, а у разі невиконання зобов'язань за договором, у відповідності до п.2.1.5.6, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі, простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку.
Згідно позовної заяви, відповідно до п.2.1.3.3 договору відповідач доручив банку списувати з карткового рахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених ним операцій, а також вартість послуг, визначену тарифами при настанні термінів платежу, а при виникненні боргових зобов'язань згідно п.2.1.12.9 договору, списувати з будь-якого рахунку відкритого в Банку (у т.ч. з карткового рахунку) грошові, кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов'язань, у тому числі мінімального обов'язкового платежу. Списання коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку.
В позовній заяві вказано, що згідно п.2.1.12.7.2 договору в разі непогашення клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується, на думку позивача, п.2.1.12.6 договору. У разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитом згідно п.2.1.12.6.1 договору клієнт сплачує банку пеню в розмірі зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування.
Як зазначає позивач, відповідно до п.п.2.1.12.11. договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим договором.
Також, позивач вказує, на те, що в редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01 березня 2019 року згідно до п.2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов'язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна»; 84,0% - для картки «Універсальна голд».
Згідно позовної зави, відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у зв'язку з чим станом на 28 жовтня 2020 року має заборгованість у розмірі 29117,20 грн., яка складається з:
-24807,21 грн. - заборгованість за тілом кредиту кредитом, в тому числі 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 24807,21 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;
-0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками;
-4309,99 грн. - заборгованість за простроченими відсотками;
-0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит відповідно до положень ст.625 ЦК України;
-0,00 грн. - нараховано пені;
-0,00 грн. - нараховано комісії.
Враховуючи викладене позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 12 січня 2021 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін та надано позивачу та відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву та зустрічної позовної заяви.
Зазначену ухвалу, разом з копією позовної заяви та додатків до неї, було направлено на адресу відповідача за вихідним №491/1144/20/196/2021 від 12 січня 2021 року (а.с.66).
Відповідач ОСОБА_1 отримавши 27 січня 2021 року ухвалу про відкриття провадження з копією позовної заяви з додатками, що підтверджується її розпискою в «Рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату переказу» (а.с.68), про отримання ОСОБА_1 рекомендованого листа за вихідним №491/1144/20/196/2021, в установлений ч.7 ст.178 ЦПК України строки не подала до суду відзив на позовну заяву, будучи повідомленою належним чином про наявність ухвали про відкриття провадження та необхідністю подання відзиву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8 ст.178 ЦПК України.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з того, що між сторонами виникли договірні відносини з приводу кредиту, які регулюються параграфами 1, 2 Глави 71 Цивільного кодексу України.
Позивач посилається на те, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву №б/н від 16 жовтня 2012 року.
Позивач зазначає, що 14 червня 2018 року відбулася державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва - АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Згідно позовної заяви, відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду не те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Як зазначає позивач, відповідач ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що, на думку позивача, підтверджується підписом в анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому вигляді, а також наказом банка про їх затвердження.
В позовній заяві зазначено, що відповідно до умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), АТ КБ «ПРИВАТБАНК» публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг», які, на думку позивача, є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку.
На думку позивача, при укладенні договору сторони керувалися частиною 1 статті 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як зазначено в позовній заяві, на думку позивача, формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується відповідач. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.
Позивач зазначає, що відповідач акцептуючи пропозицію банку своїм підписом у анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг визнає та погоджується на запропоновані банком умови користування послугами банку.
Згідно позовної заяви, одночасно із зазначеними свідченнями приєднання до угоди відповідача, дія договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використання кредитних коштів, що, на думку позивача, засвідчує бажання відповідача укласти договір.
На думку позивача, виконання відповідачем договору вбачається також з виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх використання.
Отже, як зазначено в позовній заяві, підписавши заяву між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг.
Позивач зазначає, що відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним рахунком відповідач отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту був збільшений.
Згідно позовної заяви, щодо встановлення кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.2.3, 2.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору надав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
В позовній заяві зазначено, що власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, який відповідно до п.1.1.51 договору - короткостроковий кредит, який надається банком клієнту у разі перевищення суми операцій за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування.
Позивач зазначає, що пунктом 1.3.2.3. договору передбачена можливість зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору. При цьому, у сторін договору виникають обов'язки: у кредитора - інформування позичальника про внесення змін шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах визначених п.1.3.1.9 договору; у позичальника - отримання виписки про стан та про здійснені операції по карткових рахунках (п.1.2.3. договору).
Відповідно до позовної заяви, на підставі п.1.5.2 договору неотримання або несвоєчасне отримання клієнтом виписок про стану рахунків не звільняє клієнта від виконання його зобов'язань за договором. Згідно п.п.1.6.1, 1.6.2 договору зміни в «Умови та правила надання банківських послуг» вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін не можливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів заявку, серед яких: офіційний сайт банку www.privatbank.ua, SMS-повідомлення клієнтам про зміни даних правил, клієнтські виписки, інші канали інформування. У разі незгоди зі змінами «Умов та правил надання банківських послуг» або «Тарифів» клієнт має право надати банку заяву про розірвання договору, виконавши умови п.2.1.5.4 договору.
Позивач зазначає, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобовязання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме згідно п.2.1.12.3.
Згідно позовної заяви, погашення кредиту - поповнення картрахунку держателя, яке здійснюється шляхом внесення коштів у готівковому або безготівковому порядку і зарахування їх банком на картрахунок держателя, а так само шляхом договірного списання коштів з інших рахунків клієнта на підставі договору.
Таким чином, на думку позивача, відповідач зобов'язався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням грошей на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов'язкового платежу. Згідно п.1.1.49 договору мінімальний обов'язків платіж - розмір боргових зобов'язань відповідача, які щомісяця повинен сплачувати відповідач протягом терміну дії картки. Мінімальний обов'язковий платіж розраховується в процентному співвідношенні від загальної заборгованості клієнта.
Проте, як зазначено в позовній заяві, відповідач не надав своєчасну банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що, на думку позивача, має відображення у розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою по рахунку. Таким чином, у порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання за вказаним договором не виконав.
Позивач зазначає, що виникнення простроченої заборгованості відбувається при несплаті мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, зобов'язання клієнта вважаються простроченими. Прострочене тіло кредиту - це частина використаного кредитного ліміту або вся сума використаного кредитного ліміту, що на конкретну дату мала бути погашена відповідачем, але не погашена, або погашена частково не у повному обсязі. Прострочені відсотки - це нараховані відсотки за користування кредитним лімітом, які на конкретну дату мали бути погашені відповідачем, але не погашені, або погашені не у повному обсязі.
В позовній заяві зазначено, що відповідач зобов'язався: - на підставі п. 2.1.5.5 договору погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором; - слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п.2.1.5.7 договору, а у разі невиконання зобов'язань за договором, у відповідності до п.2.1.5.6, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі, простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку.
Згідно позовної заяви, відповідно до п.2.1.3.3 договору відповідач доручив банку списувати з карткового рахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених ним операцій, а також вартість послуг, визначену тарифами при настанні термінів платежу, а при виникненні боргових зобов'язань згідно п.2.1.12.9 договору, списувати з будь-якого рахунку відкритого в Банку (у т.ч. з карткового рахунку) грошові, кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов'язань, у тому числі мінімального обов'язкового платежу. Списання коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку.
В позовній заяві вказано, що згідно п.2.1.12.7.2 договору в разі непогашення клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується, на думку позивача, п.2.1.12.6 договору. У разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитом згідно п.2.1.12.6.1 договору клієнт сплачує банку пеню в розмірі зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування.
Як зазначає позивач, відповідно до п.п.2.1.12.11. договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим договором.
Також, позивач вказує, на те, що в редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01 березня 2019 року згідно до п.2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов'язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна»; 84,0% - для картки «Універсальна голд».
Згідно позовної зави, відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у зв'язку з чим станом на 28 жовтня 2020 року має заборгованість у розмірі 29117,20 грн., яка складається з:
-24807,21 грн. - заборгованість за тілом кредиту кредитом, в тому числі 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 24807,21 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;
-0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками;
-4309,99 грн. - заборгованість за простроченими відсотками;
-0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит відповідно до положень ст.625 ЦК України;
-0,00 грн. - нараховано пені;
-0,00 грн. - нараховано комісії.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини 1 статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно частини 2 статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Частиною 3 зазначеної статті визначалося, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до положень частини 4 статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 16 жовтня 2012 року (а.с.14) процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
При цьому, Банк, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості по кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 16 жовтня 2012 року, посилався на «Умови та Правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua.
При цьому, витягом з «Умов та Правил надання банківських послуг» та «Тарифів Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема сплату штрафу (п.1.5.20 Умов та правил), строк дії договору та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці «Умови та Правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Також, слід зауважити, що при розгляді справи судом за клопотанням представника позивача (а.с.8) було здійснено, у відповідності до положень ст.85 ЦПК України, огляд веб-сайту АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та виконано дії вказані у клопотанні, а саме здійснено перехід за адресою в мережі Інтернет https://privatbank.ua/terms, на вказаній сторінці, як зазначено в клопотанні, здійснено перехід у розділі сторінки «Архів договорів» за посиланням «більше», обрано сторінку №8. Здійснено огляд зазначеної сторінки, яким встановлено, що на сторінці посилання - «Повний договір (актуальний на 01.10.2012р.)», вказане у клопотанні про огляд веб-сайту, відсутнє. За результатами огляду веб-сайту зроблено знімок екрану (скріншот) роздруківку якого долучено до матеріалів справи (а.с.69).
При цьому, як роздруківка із сайту позивача, так і безпосередньо зміст зазначеного сайту, належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Крім того, слід зауважити, що на підтвердження розміру процентів та порядку їх нарахування, а також порядку та розміру неустойки (пені, штрафів) позивачем до позовної заяви додано «Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.17).
Проте, зазначений витяг не містить підпису відповідача про ознайомлення з ними.
Крім того, зазначений витяг містить ряд окремих тарифів по різним видам карток, як то «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold».
У вказаному витягу по кожному з видів карт зазначено окремі процентні ставки, як наприклад для картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» з 1 квітня 2015 року встановлено процентну ставку на місяць в розмірі 3,6%, а для «Універсальна Gold» процентна ставка на місяць з 1 квітня 2015 року складає 3,5%.
При цьому, банк у позовній заяві будь-яких відомостей про те, яку саме картку було отримано відповідачем при підписанні заяві від 16 жовтня 2012 року.
Враховуючи викладене, суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки «Умови та Правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (16 жовтня 2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (30 грудня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяги з «Умов та Правил надання банківських послуг» та «Тарифів Банку» у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком «Умови та Правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Слід також, звернути увагу на те, що позивачем до позовної заяви додано документ, у вигляді таблиці (а.с.15-16), який за своєю формою та змістом відповідає, передбаченому статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування» паспорту споживчого кредиту, який надається за формою встановленою у Додатку 1 до вказаного Закону.
Вказаний документ підписаний відповідачем 16 жовтня 2012 року та містить інформацію щодо умов надання споживчих кредитів у АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Проте, з приводу зазначеного документу слід зазначити, що він містить інформацію про два окремих кредитних продукти, а саме: «Універсальна» та «Універсальна ГОЛД». По кожному з зазначених продуктів визначено окремі умови, як то: сума/ліміт кредиту (50000 грн. по продукту «Універсальна», 75000 грн. по продукту «Універсальна ГОЛД»), процентна ставка за межами пільгового періоду (43,2% по продукту «Універсальна», 42% по продукту «Універсальна ГОЛД»).
При цьому, як зазначалося, суду не надано жодних відомостей про те, який саме кредитний продукт було оформлено відповідачем.
Крім того, відповідно до положень ч.2 ст.9 Закону України «Про споживче кредитування» паспорт споживчого кредиту це інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.
Тобто, інформація наведена в паспорті споживчого кредиту має інформаційний характер та не може підтверджувати факт, узгодження сторонами договору споживчого кредиту тих чи інших умов щодо суми кредиту, процентної ставки, тощо. Безпосередньо в самому паспорті споживчого кредиту (а.с.15-16) зазначено: «Умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту…».
За наведених обстави, наданий позивачем паспорт споживчого кредиту (а.с.15-16) не може слугувати достовірним доказом узгодження між позивачем та відповідачем тих, чи інших конкретних умов кредитного договору.
Слід також, звернути увагу на те, що безпосередньо позивач у мотивувальній частині позовної заяви не наводить будь-яких посилань на паспорт споживчого кредиту (а.с.15-16), як на доказ обґрунтованості своїх позовних вимог.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем «Умови та Правила надання банківських послуг» з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).
Суд вважає, що «Умови та Правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 16 жовтня 2012 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Позовна заява та інші матеріали справи не містять обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачем умов щодо сплати позивачу пені.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 позивач - АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Таким чином, суд вважає, що у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4309,99 гривень - заборгованість за простроченими відсотками слід відмовити, оскільки як зазначалося в заяві-анкеті (а.с.14) відсутні будь-які положення про те, що відповідач взяв на себе зобовязання зі сплати банку відсотків за користування кредитом.
Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 16 жовтня 2012 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми заборгованості за тілом кредиту - 24807,21 грн.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, так як частково обґрунтовані та доведені.
Суд, вивчивши матеріали справи, доходить до висновку, що в справі мається достатньо доказів для ухвалення рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 24807,21 грн., відмовивши позивачу в частині інших позовних вимог, з підстав, зазначених в рішенні.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом).
Позовні вимоги підлягають задоволенню частково (24807,21 грн.), а саме у розмірі 85,19% (24807,21 грн. - позовні вимоги, що підлягають задоволенню *100% / 29117,20 грн. - загальний розмір позовних вимог). А тому судовий збір за розгляд справи у пропорційному розмірі 1790,69 грн. слід покласти на відповідача (2102,00 грн.:100% х 85,19%).
Таким чином, з відповідача слід стягнути судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1790,69 грн.
З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 141, 264, 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, ст. ст. 3, 11, 15, 16, 509, 510, 526, 527, 611, 612, 623, 624, 625, 1046-1049 1052, 1054ЦК України,суд -
Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області 3 жовтня 1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. №1Д, код ЄДРПОУ: 14360570, рахунок № НОМЕР_3 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО № 305299, заборгованість за кредитним договором № б/н від 16 жовтня 2012 року у розмірі 24807 (двадцять чотири тисячі вісімсот сім) гривень 21 копійку.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області 3 жовтня 1997 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. №1Д, код ЄДРПОУ: 14360570, рахунок № НОМЕР_3 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО № 305299, судові витрати у розмірі пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1790 (одна тисяча сімсот дев'яносто) гривень 69 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п.15.5 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.
Роз'яснити, що у відповідності до положень пункту 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Відомості про сторін у справі:
Позивач:АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. №1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 14360570;
Відповідач:ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Суддя: О.О. Желясков
Рішення набрало законної сили "__"__________________20___ року.