Справа № 491/392/21
13 травня 2021 року м. Ананьїв
Суддя Ананьївського районного суду Одеської області Желясков Олег Олександрович розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.1732 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 19 березня 2015 року Любашівським РС ГУДМС України в Одеській області, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , не працює, проживає в с. Амури Ананьївського району Одеської області, не працює, протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за ст.1732 ч.1 КУпАП,
З матеріалів вбачається, що 01 травня 2021 року близько 15 години 23 хвилин громадянин ОСОБА_1 , знаходячись за місцем мешкання в м. с. Амури Ананьївського району Одеської області, вчинив сварку зі соєю співмешканкою ОСОБА_2 , в ході якої ображав її грубою нецензурною лайкою, чим вчинив домашнє насильство, за що передбачена відповідальність за ст.1732 КУпАП.
За вказаним поліцейським з РПП Сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення від 01 травня 2021 року серії ВАБ №149930 за ч.1 ст.1732 КУпАП.
Громадянин ОСОБА_1 з'явився до суду, отримав пам'ятку про процесуальні права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та у судовому засіданні підтвердив той факт, що дійсно 01 травня 2021 року між ним та його співмешканкою ОСОБА_2 виникла сварка, в ході якої він ображав її грубою нецензурною лайкою. Також повідомив, що раніше в суді вже розглядалась справа відносно нього за фактом вчиненої ним сварки з його співмешканкою.
При розгляді справи встановлено, що дії громадянина ОСОБА_1 кваліфіковано за ст.1732 ч.1 КУпАП, тобто, за вчинення ним домашнього насильства.
Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши громадянина ОСОБА_1 , оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.1732 ч.1 КУпАП.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Так, частиною 1 ст.1732 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №149930 від 01 травня 2021 року складено відносно ОСОБА_1 за вчинення домашнього насильства, та його дії працівником поліції кваліфіковано за ч.1 ст.1732 КУпАП.
До протоколу додано витяг з ІПС «Армор» з якого вбачається, що протягом року на ОСОБА_1 не було піддано адміністративному стягненню за ст.1732 КУпАП, про що також зазначено у відповідній графі протоколу.
Судом було перевірено інформацію в комп'ютерній програмі документообігу загальних судів «Д-3».
За результатами перевірки було встановлено що Ананьївським районним судом Одеської області 30 березня 2021 року було розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення за протоколом від 08 березня 2021 року серії ВАБ №085093, складеним відносно ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1732 КУпАП.
За результатами розгляду вказаної вище справи було прийнято відповідне рішення, а саме - постанову у справі про притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.1732 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 гривень.
Стаття 1732 КУпАП за змістом складається з вичерпної кількості частин, які відповідають певному складу адміністративного правопорушення, вчиненого особою.
Частиною 2 ст.1732 КУпАП передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Таким чином встановлено, що дії громадянина ОСОБА_1 , які мали місце 01 травня 2021 року, та за які відносно нього складено протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №149930 від 01 травня 2021 року за ч.1 ст.1732 КУпАП, підпадають під склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.1732 КУпАП, а саме - ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Також суд звертає увагу на те, що суд не вправі самостійно змінювати кваліфікацію дій громадянина ОСОБА_1 на ч.2 ст.1732 КУпАП, оскільки така кваліфікація буде погіршувати його становище.
Суд, враховуючи вищезазначені обставини, вважає, що адміністративне правопорушення, вчинене громадянином ОСОБА_1 , було безпідставно кваліфіковано за ч.1 ст.1732 КУпАП.
Так, згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, суд не може самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином суд перебере на себе функцію обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Приймаючи дане рішення, суд керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Так, зокрема, винуватість особи поза розумним сумнівом доводиться обставинами викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення, поясненнями свідків, відеоматеріалами та іншими матеріалами справи в їх сукупності. Вказані докази оцінені за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і справедливістю.
Відповідно до ст.19 Конституції України посадова особа органу державної влади зобов'язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому суд зазначає, що діючим Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено право суду змінювати правову кваліфікацію вчиненого правопорушення, більше того, погіршувати становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд зазначає, що відповідно до принципу презумпції невинуватості щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Алене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Частиною 1 статті 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях громадянина ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.1732 ч.1 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1732, 221, п.1 ч.1 ст. 247, 251, 283-284 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за протоколом про адміністративне правопорушення від 01 травня 2021 року серії ВАБ №149930 за фактом вчинення громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 19 березня 2015 року Любашівським РС ГУДМС України в Одеській області, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , мешканцем АДРЕСА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ст.1732 ч.1 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя: О.О.Желясков
Постанова вступила в законну силу „___” _______ 20__ року.