Справа №491/290/21
13 травня 2021 року Ананьївський районний суд Одеської області
в складі головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
-секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
-прокурора - ОСОБА_3 ,
-обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ананьїв Одеської області кримінальне провадження за обвинувальним актом у кримінальному провадженні №12021162360000022, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 2 лютого 2021 року, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, громадянки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Гандрабури Ананьївського району Одеської області, з середньою освітою, тимчасово не працюючої, заміжньої, маючої на утриманні 4-х малолітніх дітей, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий Ананьївським РВ ГУМВС України в Одеській області 7 серпня 2010 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , раніше не судимої,
-потерпілий у кримінальному провадженні - ОСОБА_5 ,
ОСОБА_4 в ніч на 24 січня 2021 року, більш точний час встановити не вдалось, виносячи злочинний намір, спрямований на таємне викрадення будь-якого майна, через хвіртку проникла на територію домоволодіння ОСОБА_6 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , де з корисливих мотивів, умисно, діючи з урахуванням сприятливої для неї обстановки, яка на її переконання виключала можливість втручання власника чи сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою власного збагачення, шляхом пошкодження скоби навісного замка, проникла до погребу за вищевказаною адресою, звідки таємно викрала, належні ОСОБА_5 , 2 банки з консервацією помідорів ємністю 3 літри кожна, вартістю 50 гривень 00 копійок за одну банку, на загальну суму 100 гривень 00 копійок, 1 скляний бутель ємністю 10 літрів з кришкою на ньому, вартістю 172 гривні 50 копійок, та 1 скляний бутель ємністю 10 літрів, вартістю 172 гривні 50 копійок.
Викраденим майном ОСОБА_4 розпорядилася на власний розсуд, своїми умисними діями заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 445 гривень 00 копійок.
З наведеного вбачається, що ОСОБА_4 вчинено кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням у інше приміщення.
Потерпіла ОСОБА_5 , 13 травня 2021 року у судове засідання з розгляду справи не з'явилася, проте 5 травня 2021 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_5 (а.с.24), в якій вона просила суд кримінальне провадження розглядати за її відсутності, питання щодо покарання залишила на розсуд суду.
Суд бере до уваги, що у відповідності до положень ч.1 ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч.1 ст.325 КПК України якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду. Суд має право накласти грошове стягнення на потерпілого у випадках та порядку, передбачених главою 12 цього Кодексу.
При цьому, прокурор та обвинувачена не заперечували проти проведення судового засідання за відсутності потерпілої.
Після оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта, судом було встановлено особу обвинуваченої та роз'яснено їй суть обвинувачення, постановлено питання обвинуваченій про те, чи зрозуміле їй обвинувачення, чи визнає вона себе винною і чи бажає давати показання.
На зазначене питання обвинувачена ОСОБА_4 повідомила суду, що обвинувачення їй зрозуміле, свою вину вона визнає в повному обсязі, бажає давати суду показання.
У відповідності до положень ч.1 ст.349 КПК України судом було запропоновано стороні обвинувачення та стороні захисту проголосити вступні промови.
При цьому, прокурор зазначила, що враховуючи повне визнання обвинуваченою своєї вини, добровільності позиції обвинуваченої, відсутності сумнівів у тому, що обвинувачена розуміє суть обвинувачення та не оспорює фактичні обставини справи, вона вважає за можливе визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої, а також дослідженням доказів, що характеризують особу обвинуваченої та підтверджують судові витрати, а також оголошенням досудової доповіді, складеної органом пробації.
Обвинувачена ОСОБА_4 з запропонованим прокурором обсягом та порядком дослідження доказів погодилась.
Судом у відповідності до положень ч.3 ст. 349 КПК України було з'ясовано, чи правильно розуміють учасники процесу зміст обставин, які ніким не оспорюються, та дослідження доказів щодо яких просить визнати недоцільним прокурор, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснено учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
При цьому, прокурор та обвинувачена зазначили, що їм зрозуміло зміст обставин, які ніким не оспорюються, та дослідження доказів щодо яких просить визнати недоцільним прокурор, їхня позиція є добровільною, та їм зрозуміло, що в подальшому вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд заслухавши думку учасників процесу, з урахуванням положень частин 2 та 3 статті 349 КПК України на місці постановив ухвалу про визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та встановлення запропонованого прокурором порядку дослідження доказів, а саме: допит обвинуваченої, дослідження доказів, що характеризують особу обвинуваченої, а також вивчення досудової доповіді, наданої органом пробації.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена зазначила, що свою вину у вчиненні кримінального правопорушення вона визнає в повному обсязі, кримінальне правопорушення нею було вчинено саме за тих обставин, які викладені у обвинувальному акті.
Після допиту обвинуваченого прокурором було оголошено та надано для долучення до матеріалів справи докази, які характеризують обвинуваченого, а саме:
-постанову слідчого СВ ВП №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 від 18 лютого 2021 року про визнання речовими доказами двох порожніх скляних бутлів ємністю 10 літрів кожний, горловина одного з них прикрита кришкою, скляної порожньої банки ємністю три літри та скляної банки з консервацією помідорів ємністю 3 літри, та передачу їх на зберігання потерпілій (а.с.39);
-розписку потерпілої ОСОБА_5 від 18 лютого 2021 року (а.с.40) про отримання нею від працівників поліції двох порожніх скляних бутлів ємністю 10 літрів кожний, горловина одного з них прикрита кришкою, скляної порожньої банки ємністю три літри та скляної банки з консервацією помідорів ємністю 3 літри;
-довідку-характеристику, надану Ананьївською міською радою 23 лютого 2021 року за №93 (а.с.41), відповідно до якої ОСОБА_4 зареєстрована та проживає на території с.Гандрабури Подільського району Одеської області, за час проживання скарг на неї не надходило, веде нормальний спосіб життя, з кримінальними елементами зв'язків не підтримує, живе з чоловіком - ОСОБА_8 та чотирма малолітніми дітьми;
-копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с.42), виданого 11 жовтня 2010 року Виконкомом Гандрабурівської сільської ради Ананьївського району Одеської області, відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_2 у с.Гандрабури Ананьївського району Одеської області народилася ОСОБА_9 , батьками якої зазначені: ОСОБА_10 - батько, ОСОБА_4 - мати;
-копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 (а.с.43), виданого 21 липня 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ананьївського районного управління юстиції Одеської області, відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Ананьїв Ананьївського району Одеської області народилася ОСОБА_11 , батьками якого зазначені: ОСОБА_10 - батько, ОСОБА_4 - мати;
-копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 (а.с.44), виданого 11 квітня 2017 року Ананьївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_4 у мсті Ананьїв Ананьївського району Одеської області народилася ОСОБА_12 , батьками якої зазначені: ОСОБА_10 - батько, ОСОБА_4 - мати;
-копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 (а.с.45), виданого 24 квітня 2020 року Ананьївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Ананьїв Ананьївського району Одеської області народилася ОСОБА_13 , батьками якого зазначені: ОСОБА_10 - батько, ОСОБА_4 - мати;
-довідку Ананьївської міської ради від 1 березня 2021 року №145 (а.с.46) відповідно до якої ОСОБА_4 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ;
-лист Комунального некомерційного підприємства «Ананьївська багатопрофільна міська лікарня Ананьївської міської ради» від 23 лютого 2021 року №88 (а.с.47), відповідно до якої ОСОБА_4 на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває;
-довідку ОСК ГУНП України в Одеській області та ОСК МВС України від 22 лютого 2021 року №65-22022021/51011 (а.с.48), відповідно до якої ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася та судимостей не має;
-довідку про витрати на проведення судової товарознавчої експертизи від 26 лютого 2021 року №СЕ-19/116-21/3702-ТВ (а.с.49), відповідно до якої вартість зазначеної експертизи склала 653 гривні 80 копійок;
-довідку про витрати на проведення судової товарознавчої експертизи від 26 лютого 2021 року №СЕ-19/116-21/3699-ТВ (а.с.51), відповідно до якої вартість зазначеної експертизи склала 653 гривні 80 копійок.
Заперечень або доповнень до зазначених доказів від учасників процесу не надходило, за їх згодою зазначені докази було долучено до матеріалів справи.
Крім того, від представника Ананьївського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області 12 травня 2021 року надійшли матеріали досудової доповіді про обвинуваченого ОСОБА_4 (а.с.41-44) із викладенням матеріалів та висновком органу пробації про те, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства.
Після дослідження доказів, судом було поставлено питання учасникам процесу про те, чи бажають вони доповнити судовий розгляд і чим саме, чи можливо закінчити дослідження доказів та перейти до судових дебатів.
На вказане питання учасники процесу повідомили, що будь-яких доповнень досудового розгляду, заяв або клопотань вони не мають, та вважають за можливе перейти до судових дебатів.
Враховуючи викладене судом без видалення до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перехід до судових дебатів.
У судових дебатах:
Прокурор Любашівської окружної прокуратури зазначила, що під час розгляду кримінального провадження, в судовому засіданні було встановлено та доведено факт скоєння ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, просила визнати ОСОБА_4 винною у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, при цьому враховуючи особу обвинуваченої, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, призначити їй покарання за ч.3 ст.185 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі та із застосуванням положень ст.75 КК України від відбування призначеного покарання ОСОБА_4 звільнити з іспитовим строком 1 рік, з покладенням на ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Обвинувачена ОСОБА_4 в судових дебатах зазначила, що свою вину у вчиненому вона визнає в повному обсязі та щиро розкаюється, в подальшому обіцяє подібних дій не вчиняти.
В останньому слові ОСОБА_4 зазначила, що про скоєне вона шкодує та просила суворо її не карати та призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку, що під час судового розгляду підтверджено факт скоєння ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, тобто таємного викрадення чужого майна (крадіжки), поєднаного з проникненням у інше приміщення.
Так, частиною 3 статті 185 КК України передбачено відповідальність за крадіжку, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому.
Факт здійснення ОСОБА_4 таємного заволодіння 2 банками з консервацією помідорів ємністю 3 літри кожна, 1 скляним бутлем ємністю 10 літрів з кришкою на ньому та 1 скляним бутлем ємністю 10 літрів, які належать потерпілій ОСОБА_5 підтверджується показаннями ОСОБА_4 та учасниками судового провадження не оспорюються.
Статтею 30 Конституції України визначено, що кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» визначено, що Під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.
Абзацом 6 пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» визначено, що поняття «інше приміщення» включає різноманітні постійні, тимчасові, стаціонарні або пересувні будівлі чи споруди, призначені для розміщення людей або матеріальних цінностей (виробниче або службове приміщення підприємства, установи чи організації, гараж, інша будівля господарського призначення, відокремлена від житлових будівель, тощо).
При цьому, в судовому засіданні було встановлено та підтверджено показаннями ОСОБА_4 те, що крадіжку нею вчинено з приміщення погребу, розташованого на території домоволодіння ОСОБА_6 , до якого вона проникла шляхом подолання перешкоди у вигляді навісного замку за допомогою зриву скоби, що під час судового розгляду учасниками судового процесу не оспорювалось.
Абзацом 3 пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» визначено, що вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки суди повинні з'ясовувати, з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме в неї виник умисел на заволодіння майном. Викрадення майна не можна розглядати за ознакою проникнення в житло або інше приміщення чи сховище, якщо умисел на викрадення майна у особи виник під час перебування в цьому приміщенні.
Як зазначив ОСОБА_4 на територію домоволодіння ОСОБА_6 та в подальшому до погребу вона проникла безпосередньо з наміром здійснення крадіжки будь-якого майна, переслідуючи мету особистого збагачення. На територію домоволодіння та в подальшому в погреб ОСОБА_4 проникла таємно, переконавшись в тому, що її не буде помічено, при цьому жодних законних підстав перебувати на зазначені території вона не мала.
Вказані обставини під час судового розгляду учасниками кримінального провадження не оспорювалися.
Слід звернути увагу на те, що згідно абзацу 2 пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» якщо незаконне проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища поєднане зі вчиненням крадіжки, кримінальну відповідальність за яку з огляду на вартість викраденого законом не передбачено, вчинене належить кваліфікувати за статтею 162 КК України.
Зазначене зауваження Верховного Суду України пов'язане з тим, що відповідальність за аналогічне за своїм змістом з, передбаченим статтею 185 КК України, правопорушення передбачена також статтею 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
При цьому, диференціація кримінально карного правопорушення від адміністративного здійснюється за вартістю викраденого майна. Так, згідно частини 3 статті 51 КУпАП визначено, що викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Пунктом 5 підрозділу 1 «Особливості справляння податку на доходи фізичних осіб» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено, що якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 Податкового кодексу України визначено, що сума податкової соціально пільги встановлюється у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2021 року у розмірі 2270 гривень.
Таким чином у 2021 році податкову соціальну пільгу встановлено на рівні 1135 гривень (2270,00 грн./100%*50%=1135 грн.).
З наведеного вбачається, що у 2021 році викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 227 гривень 00 копійок (сума податкової соціально пільги -1135,00 гривень * 0,2).
При цьому, ОСОБА_4 було викрадено майно загальна вартість якого склала 445 гривень 00 копійок, що є більшим за граничний розмір вартості майна для кваліфікації дій, як дрібного викрадення.
З наведеного вбачається, що ОСОБА_4 дійсно вчинено крадіжку поєднану з проникненням до іншого приміщення.
Вирішуючи питання щодо покарання яке має бути призначене ОСОБА_4 суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 1 КК України цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.
Частиною 1 статті 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Відповідно до частини 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Частиною 1статті 65 КК України визначено, що суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до частини 2 статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до положень ч.5 ст.12 КК України злочин вчинений ОСОБА_4 є тяжким злочином, оскільки за його вчинення може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.
До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 згідно пунктами 1 та 2 частини 1 статті 66 КК України, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування потерпілому завданих збитків.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 згідно зі ст.67 КК України, відсутні.
У відповідності до положень частини 1 статті 69-1 КК України за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Санкцією частини 3 статті 185 КК України передбачено призначення особі покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.
Відповідно до частини 1 статті 63 КК України покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу.
Частиною 2 статті 63 КК України визначено, що позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п'ятнадцяти років, за винятком випадків, передбачених Загальною частиною цього Кодексу.
Суд з врахуванням обставин справи та особи обвинуваченої вважає, що з метою досягнення мети кримінального покарання, визначеної статтею 50 КК України, достатнім для виправлення ОСОБА_4 буде призначення їй покарання за вчинення злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 КК України, у вигляді 3 років позбавлення волі.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до примітки до статті 45 КК України корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368, 368-3-369, 369-2, 369-3 цього Кодексу.
З наведеного вбачається, що злочин вчинений ОСОБА_4 не є корупційним.
Також, злочин вчинений ОСОБА_4 не пов'язаний з керуванням транспортними засобами.
При цьому, суд з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, особи ОСОБА_4 , зокрема того, що вона має міцні соціальні зв'язки, виховує чотирьох малолітніх дітей ( ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ), за місцем мешкання характеризується позитивно, вперше вчинила злочин, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, та інших обставини справи, приходить до висновку про можливість виправлення засудженої без відбування покарання.
Частиною 3 статті 75 КК України визначено, що у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.
Відповідно до ч.1 ст.76 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Частиною 3 статті 76 КК України визначено, що на осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, суд може додатково покласти такі обов'язки: 1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого; 2) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 3) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу); 4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою; 5) пройти курс лікування від розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб; 6) дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, обмеження спілкування, пересування та проведення дозвілля.
З урахуванням викладеного, покарання яке має бути призначено ОСОБА_4 , враховуючи тяжкість злочину, особу винної та інші обставини справи, суд приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, з визначенням іспитового строку та покладенням на неї обов'язків, передбачених ч.ч.1, 3 ст.76 КК України.
Згідно ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
При цьому, прокурором надано суду довідки: про витрати на проведення судової товарознавчої експертизи від 26 лютого 2021 року №СЕ-19/116-21/3699-ТВ (а.с.50), відповідно до якої вартість зазначеної експертизи склала 653 гривні 80 копійок; а також про довідку про витрати на проведення судової товарознавчої експертизи від 26 лютого 2021 року №СЕ-19/116-21/3702-ТВ (а.с.49), відповідно до якої вартість зазначеної експертизи склала 653 гривні 80 копійок. Зазначені витрати мають бути стягнуті з обвинуваченої.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не обиралися.
Інші заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не застосовувались.
З постанови слідчого СВ Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 від 18 лютого 2021 року (а.с.39) та розписки потерпілої ОСОБА_5 від 18 лютого 2021 року (а.с.40) вбачається, що у кримінальному провадженні наявні речові докази у вигляді викраденого в потерпілого майна, які передані йому на зберігання, долю яких слід вирішити відповідно до положень ст.100 КПК України.
Цивільний позов потерпілим та прокурором під час досудового розслідування та судового розгляду не пред'явлено.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 349, 366-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, тобто таємного викрадення чужого майна (крадіжки), поєднаного з проникненням у інше приміщення.
За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ч.ч.1, 3 ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки.
У відповідності із п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом 1 (одного) року випробувального терміну:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Роз'яснити, що у відповідності до положень частин 2 та 3 статті 78 КК України якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання. У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
В силу положень ст.165 Кримінально-виконавчого кодексу України іспитовий строк засудженим, обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 13 травня 2021 року.
Долю речових доказів, а саме: 1 банки скляної з консервацією помідорів ємністю 3 літри, 1 банки скляної ємністю три літри, 1 бутлю скляного ємністю 10 літрів з кришкою та 1 бутлю скляного ємністю 10 літрів, вирішити у відповідності до положень статті 100 КПК України та повернути їх за належністю.
Цивільний позов потерпілим та прокурором під час досудового розслідування та судового розгляду не пред'явлено.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Гандрабури Ананьївського району Одеської області, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий Ананьївським РВ ГУМВС України в Одеській області 7 серпня 2010 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , на користь держави процесуальні витрати на проведення судової товарознавчої експертизи від 26 лютого 2021 року №СЕ-19/116-21/3699-ТВ Одеським НДЕКЦ МВС України (УК у м.Одесі/ Малиновський р-н/ 24060300, ЄДРПОУ 38016923, р/р UA80899990000031118115015007, МФО 899998, банк Казначейство України (ЕАП), за кодом класифікації доходів бюджету 24060300 «Інші надходження» по Одеській області) в сумі 653 (шістсот п'ятдесят три) гривні 80 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Гандрабури Ананьївського району Одеської області, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий Ананьївським РВ ГУМВС України в Одеській області 7 серпня 2010 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , на користь держави процесуальні витрати на проведення судової товарознавчої експертизи від 26 лютого 2021 року №СЕ-19/116-21/3702-ТВ Одеським НДЕКЦ МВС України (УК у м.Одесі/ Малиновський р-н/ 24060300, ЄДРПОУ 38016923, р/р UA80899990000031118115015007, МФО 899998, банк Казначейство України (ЕАП), за кодом класифікації доходів бюджету 24060300 «Інші надходження» по Одеській області) в сумі 653 (шістсот п'ятдесят три) гривні 80 копійок.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не обирався.
Інші, заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду не застосовувались.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ананьївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя: ОСОБА_15