Апеляційне провадження № 33/824/1804/2021
Справа 757/49269/20-п
Головуючий в суді І інстанції Константінова К.Е.
Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.
Іменем України
12 травня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Кашперської Т.Ц., розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Печерського районного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124, ст. 122-4, ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Постановою судді Печерського районного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , за порушення п. 13.1, 2.10.а), 2.5 Правил дорожнього руху і вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4, ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що вона, 04 жовтня 2020 року о 05 год. 36 хв. в м. Києві на з'їзді з дороги Паркової на ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Лексус, д.н.з. НОМЕР_1 , всупереч вимогам п. 13.1 Правил дорожнього руху, при зустрічному роз'їзді не врахувала дорожньої обстановки, не дотрималася безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем Шевролед.н.з. НОМЕР_2 , який рухався назустріч під керуванням водія ОСОБА_3 , в результаті чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, після чого ОСОБА_1 залишила місце дорожньо-транспортної пригоди, чим порушила п. 2.10а) Правил дорожнього руху.
Крім того, ОСОБА_1 04 жовтня 2020 року о 06 год. 20 хв. в м. Києві по вул. Дніпровський узвіз, після вчинення дорожньо-транспортної пригоди керувала автомобілем Лексус, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, всупереч п. 2.5 Правил дорожнього руху відмовилася від проходження огляду на стан сп'яніння в законному порядку в присутності двох свідків.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 указано на незаконність постанови судді в частині притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та необхідність її скасування.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказала на те, що при судовому розгляді справи допущені процесуальні порушення в частині недослідження судом обставин щодо часу та місця ймовірного вчинення нею правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в постанові не наведені належні і достатні мотиви та підстави її винесення, міркування і мотивовані висновки суду щодо спростування її доводів в суді щодо відмови від проходження огляду на стан сп'яніння на місці у зв'язку з ненаданням поліцейським сертифікату відповідності приладу, яким мав проводитися огляд на стан сп'яніння, порядку проведення такого огляду, про що нею також було зазначено в своїх письмових поясненнях до протоколу про адміністративне правопорушення, складеному за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В оскаржуваній постанові також не наведено мотивів, за яких судом було відмовлено в задоволенні клопотання про виклик в судове засідання свідків правопорушення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з метою усунення розбіжностей щодо встановлення фактичного часу керування 04 жовтня 2020 року нею автомобілем, обставин щодо інформування її поліцейським про порядок проведення огляду на стан сп'яніння.
Зазначала, що в протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП вказано місцем зупинки транспортного засобу вул. Дніпровський узвіз, 1, однак автомобіль було зупинено на Дніпровському узвозі біля будівельного майданчику, що не відноситься до прилеглої території будівлі, що розташована по вул. Дніпровський узвіз, 1.
Вказувала, що не була предметом дослідження судом винесена відносно неї поліцейським на місці постанова серії ЄАМ 3233183 про накладення на неї адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП, в якій вказано час скоєння правопорушення 06:40 годин, і ця постанова взагалі не долучена поліцейським до матеріалів справи.
Вказувала, що за даними протоколу про адміністративне правопорушення та в постанові суду визначено, що вона керувала транспортним засобом з ознаками сп'яніння о 06:20, що не відповідає дійсності, оскільки за даними відеозапису, який розпочинається з 06:07 годин, автомобіль вже стоїть на узбіччі дороги, а в 06:20 поліцейський в патрульному автомобілі складає протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, таким чином о 06:20 вона не могла керувати транспортним засобом.
Зазначала, що зафіксована на відеозаписі її відмова від проходження огляду на стан сп'яніння на місці з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським пов'язана з тим, що поліцейським взагалі не повідомлено її та інших учасників цієї дії, яким саме приладом буде проводитися такий огляд, чи є цей прилад сертифікованим та має свідоцтво про його повірку і який порядок проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським взагалі визначений для такого приладу, при цьому поліцейський, спілкуючись з нею, здійснював психологічний тиск, провокуючи її будь-яким чином негайно відмовитися від проходження огляду на стан сп'яніння, не надавав можливості з'ясувати у нього визначений законом порядок проведення такого огляду та тільки постійно зазначив, що вона зобов'язана пройти такий огляд, не конкретизуючи, в чому він полягає. Раніше вона до адміністративної відповідальності за порушення ПДР не притягалася, з огляду на це, у темний час доби, при наявності значної кількості поліцейських і невідомих чоловіків в цивільному одязі, повідомлення її про нібито вчиненудорожньо-транспортну пригоду, вона дійсно була розгублена та не мала можливості зорієнтуватися на місці. Одночасно їй не було роз'яснено поліцейським процедуру проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння в найближчому закладі охорони здоров'я, в якому надано право на його проведення. Саме такі протиправні дії поліцейського відносно неї вимусили її висловити небажання проходити огляд на стан сп'яніння на місці зупинки без роз'яснення їй самого порядку проходження огляду та з'ясування сертифікації технічного приладу, яким мав би проводитися такий огляд.
Вказувала, що поліцейським упродовж всього часу спілкування з нею, складання відповідних протоколів, надання їх для підпису, не роз'яснювались її процесуальні права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, а наявний у відповідній графі протоколів її підпис мав свідчити про час і місце розгляду справи Печерським районним судом м. Києва. Вважала, що такі дії поліцейського позбавили її можливості скористатися відповідною допомогою адвоката та є грубим порушенням вимог п. 7 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України № 1376 від 06 листопада 2015 року.
Посилалася на те, що бланк протоколу про адміністративне правопорушення всупереч ст. 256 КУпАП є фактично не заповнений, зокрема в протоколі заповнені тільки дата та місце його складання, дані про особу, що його склала, та прізвище, ім'я та по батькові свідків, та повністю відсутні дані про особу порушника та обставини вчинення адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за вчинене правопорушення, всі інші обов'язкові для заповнення графи протоколу про адміністративне правопорушення, що свідчить про неможливість його визнання як належним чином складеного процесуального документа, який є підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності. Після підписання незаповненого бланку свідки ОСОБА_4 о 06:21 та ОСОБА_5 о 06:24 за дозволом працівника поліції залишили місце складання протоколу, хоча в своїх поясненнях чітко зазначили, що ОСОБА_1 відмовилась від проходження огляду на стан сп'яніння о 06:25, тобто за часом, коли їх взагалі не було на місці.
На підставі вищевикладеного просила змінити постанову Печерського районного суду м. Києва від 24 грудня 2020 року, провадження у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в іншій частині постанову Печерського районного суду м. Києва від 24 грудня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП, залишити без змін, застосувавши до ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ст. 122-4, 124 КУпАП на підставі ст. 36 КУпАП.
В апеляційній скарзіОСОБА_1 заявлено клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження постанови, обґрунтоване тим, що вона приймала участь в судовому засіданні, але в день розгляду справи повний текст постанови суду їй не оголошувався і не вручався, копію постанови вона отримала лише 09 лютого 2021 року, про що в матеріалах справи міститься відповідна розписка. Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_7 , а сама ОСОБА_1 з 29 грудня 2020 року по 11 січня 2021 року знаходилась на амбулаторному лікуванні в приватній клініці «Стомател». До теперішнього часу стан її здоров'я не відновлений, вона продовжує лікуватись, і в зв'язку з втратою матері постійно знаходиться у вкрай пригніченому стані і змушена приймати заспокійливі та снодійні препарати.
На підставі вищевикладеного просила поновити строк на апеляційне оскарження постанови.
Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує наступне.
Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
З матеріалів справи встановлено, що строк на оскарження постанови ОСОБА_1 пропустила з поважних причин, оскільки повного тексту постанови судом першої інстанції в день винесення постанови їй вручено не було, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_7 ; в період часу з 29 грудня 2020 року по 11 січня 2021 року ОСОБА_1 знаходилась на лікуванні у ПП «Стомател», що підтверджується довідкою від 11 січня 2021 року (а. с. 45), а копіюпостанови суду першої інстанції отримала лише 09 лютого 2021 року, що підтверджується її розпискою (а. с. 39).
За наведених обставин апеляційний суд визнає поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та вважає за доцільне поновити цей строк.
Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про відкладення апеляційного розгляду справи, яке призначене на 12 травня 2021 року на 09.30, апеляційний суд враховує наступне.
Судові засідання в суді апеляційної інстанції неодноразово відкладалися за клопотаннями ОСОБА_1 .
Так, судове засідання, призначене на 29 березня 2021 року, було відкладене за клопотанням ОСОБА_1 в зв'язку із її тимчасовою непрацездатністю на 12 квітня 2021 року, оскільки підтверджене належними та допустимими доказами у вигляді медичної довідки та консультативного висновку ПП «Стомател» від 29 березня 2021 року.
Судове засідання, призначене на 12 квітня 2021 року, було відкладене за клопотанням ОСОБА_1 на 19 квітня 2021 року в зв'язку з запровадженням обмежувальних карантинних заходів.
Судове засідання, призначене на 19 квітня 2021 року, було відкладене за клопотанням ОСОБА_1 на 12 травня 2021 року в зв'язку зі станом її здоров'я та продовженням дії обмежувальних карантинних заходів.
У судове засідання суду апеляційної інстанції 12 травня 2021 рокуОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про час та дату розгляду справи, не з'явилась та направила на електронну адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 12 травня 2021 року о 09 год. 30 хв., посилаючись на неможливість прибуття до апеляційного суду в зв'язку із незадовільним станом здоров'я, вказувала, що бажає брати участь в судовому засіданні та висловити свою правову позицію, проте не хоче піддавати необґрунтованому ризику учасників судового провадження із зараження коронавірусомCOVID-19.
Надаючи оцінку вказаному клопотанню та причинам неявки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у судове засідання, апеляційний суд приходить до висновку про його необґрунтованість, оскільки клопотання не підтверджене будь-якими доказами.
Відповідно до ч. 4 - 6 ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. Апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дня до початку судового розгляду. Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або у суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання (рішення ЄСПЛ «Чірікоста і Віола проти Італії»).
Враховуючи строки розгляду апеляційної скарги на постанову судді по справі про адміністративне правопорушення та положення ч.6 ст.294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність ОСОБА_1 , визнавши причини неявки до суду неповажними.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, відтак постанова судді Печерського районного суду м. Києва від 24 грудня 2020 року переглядається лише в частині встановлених обставин та висновків суду щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Висновки судді місцевого суду про доведеність факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння стверджуються зібраними у справі доказами, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 004903 від 04 жовтня 2020 року в частині часу і місця вчинення адміністративного правопорушення, даних про особу, яка його вчинила, ідентифікаційних ознак транспортного засобу, яким особа керувала;
письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у присутності яких була вчинена відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та які підтвердили фактичні обставини події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме відмову водія ОСОБА_1 04 жовтня 2020 року від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння;
відеозаписом події, зробленим за допомогою нагрудної камери поліцейського, з якого судом встановлено, що о 06:07 автомобіль Лексус білого кольору стоїть в темну пору доби на узбіччі дороги; 06:10 свідок ОСОБА_3 перебуває біля автомобіля Лексус, за кермом якого знаходилась ОСОБА_1 , яка пред'являє документи працівникам поліції; 06:12 поліцейський пояснює вимоги закону, що водій повинен обов'язково пройти огляд на стан сп'яніння; 06:13 поліцейський пояснює, що автомобіль Лексус зупинили, оскільки у водія були ознаки алкогольного сп'яніння; 06:15 працівники поліції пояснюють двом свідкам, для чого вони прибули, в присутності яких ОСОБА_1 пропонують пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на приладі «Драгер» або проїхати до лікаря-нарколога; 06:15 ОСОБА_1 відмовляється пройти огляд на «Драгері» та відмовляється проїхати до лікаря-нарколога;
розпискою ОСОБА_9 про те, що він зобов'язується доставити транспортний засіб LEXUS RX 200T д.н.з. НОМЕР_1 за місцем зберігання за адресою м. Київ вул. Костьольна 4;
іншими матеріалами справи у їх сукупності.
Дослідивши вказані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, наявності підстав для притягнення її до відповідальності та на законних підставах наклав на неї стягнення, належним чином мотивувавши своє рішення.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів, які би вказували на незаконність ухваленого судом рішення.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що в оскаржуваній постанові не наведено мотивів, за яких судом було відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про виклик в судове засідання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з метою усунення розбіжностей щодо встановлення фактичного часу керування нею автомобілем, обставин щодо інформування її поліцейським про порядок проведення огляду на стан сп'яніння, апеляційний суд виходить із наступного.
Європейський суд з прав людини роз'яснював, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
При розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 суд першої інстанції не допустив порушень процесуального закону.
Так, суддя, відмовивши у задоволенні клопотання захисника про допит свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , послався у постанові на письмові пояснення цих свідків.
Із досліджених апеляційним судом пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_1 у їх присутності відмовилася від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку в лікаря-нарколога та за допомогою приладу «Драгер» для визначення стану сп'яніння, про що вони засвідчують своїм підписом.
Такі пояснення свідків не містять неточностей чи суперечностей та повністю узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами.
Крім того, норми КУпАП не передбачають обов'язок допиту свідків безпосередньо в судовому засіданні судом першої чи апеляційної інстанції, а тому письмові пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є належним і допустимими доказами по справі, містять їх анкетні дані та підписані останніми 04 жовтня 2020 року. Присутність свідків під час відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння підтверджується відеозаписом.
Клопотання про дослідження даних доказів судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не заявлялось.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги про невідповідність фабули звинувачення водія фактичному часу і місцю події, апеляційний суд враховує, що протокол складено саме за відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, і саме цей факт підтвердили свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у своїх поясненнях, а також підтверджується відеозаписом події з нагрудної камери поліцейського.
Із відеозапису події також вбачається, що визначаючи місце вчинення правопорушення по вул. Дніпровський узвіз, працівник поліції виходив із відсутності номерів будівель на ділянці вулиці, де трапилася подія, і зазначив найближчий до неї номер будинку 1.
Отже, розбіжності між точною адресою м. Київ вулиця Дніпровський узвіз, 1, вказаною у протоколі серії ДПР18 № 004903 від 04 жовтня 2020 року, та у наданій до матеріалів справи геолокації фактичної зупинки транспортного засобу по цій же вулиці Дніпровський узвіз, не свідчать про невстановлення працівниками поліції місця вчинення правопорушення і відповідають фактичним обставинам справи.
Доводи про невідповідність в часі між зафіксованим на відеозаписі часом початку відеозапису 06:09 та вказаним часом керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння 06:20 у протоколі про адміністративне правопорушення суд не вважає такими, що впливають на оцінку даних доказів, оскільки будь-яких сумнівів у тому, що на відео зафіксована саме відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, яка відбулась 04 жовтня 2020 року, у суду не виникає.
Наведені обставини підтверджуються фрагментом відеозапису о 07:14, на якому зафіксовано оформлення постанови серії ЄАМ 3233183 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП, із якої вбачається час скоєння правопорушення 06:40.
Враховуючи наведене, відхиляються апеляційним судом і доводи апеляційної скарги, що свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 покинули місце складання протоколу о 06:21 та 06:24 відповідно, хоча в своїх поясненнях зазначили, що ОСОБА_1 відмовилася від проходження огляду на стан сп'яніння о 06:25.
Незначна розбіжність в часі, що зафіксований на відеозаписі, з часом, вказаним в протоколі про адміністративне правопорушення, на що звертає увагу в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , не тягне за собою визнання таких доказів недопустимим, адже, на сам факт події та правильність хронології (зупинка транспортного засобу; пропозиція водієві пройти огляд на стан сп'яніння, в тому числі у присутності двох свідків; відібрання пояснення у свідків; складання протоколу про адміністративне правопорушення) така розбіжність не впливає.
При цьому обставини щодо факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом до моменту початку відеозйомки доводяться іншими доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема протоколами ДПР18 №005285 та ДПР18 №004904, складеними відносно ОСОБА_1 за ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП за те, що вона 04 жовтня 2020 року о 05:36 внаслідок порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху здійснила зіткнення з іншим автомобілем та залишила місце пригоди, і дані обставини встановлені постановою Печерського районного суду м. Києва від 24 грудня 2020 року в частині, яка ОСОБА_1 не оскаржується.
За таких обставин доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що вона не керувала транспортним засобом саме в час, зазначеній у протоколі ДПР18 №004903, не спростовують висновків суду першої інстанції про доведеність її вини у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху і скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що судом не досліджувалася винесена відносно неї поліцейськім на місці 04 жовтня 2020 року постанова серії ЄАМ 3233183 про накладення на неї адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП, в якій час вчинення правопорушення зазначено 06:40.
Так, із відеозапису вбачається, що постанова серії ЄАМ 3233183 оформлена вже як після зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 , так і фіксації її відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а отже оформлення цієї постанови о 06:40 не порушує хронологічної послідовності подій.
Апеляційний суд відхиляє посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії», оскільки судом першої інстанції у даній справі суд фабула адміністративного правопорушення не змінювалася.
В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що працівником поліції упродовж всього часу спілкування з нею, складання відносно неї протоколів та надання їх для підпису не роз'яснювались її процесуальні права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, а наявний у відповідній графі протоколу її підпис мав свідчити про те, що справа буде розглядатися Печерським районним судом м. Києва, про що неодноразово зазначалося поліцейським при підписанні нею протоколу.
Такі доводи апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки ОСОБА_1 ознайомлена із змістом протоколу про адміністративне правопорушення, про що свідчать її підписи в протоколі, також в протоколі про адміністративне правопорушення містяться її особисті пояснення, разом із тим в поясненнях останньою не було зазначено щодо не роз'яснення їй прав та обов'язків, порушення її прав або необхідності в наданні правової допомоги.
За змістом ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у поліцейського виникають після встановлення факту керування певною особою транспортним засобом, виявлення у неї ознак наркотичного сп'яніння, висунення поліцейським пропозиції про проходження огляду на стан сп'яніння та відмови особи від проходження такого огляду, яка повинна бути висловлена у формі, яка не передбачає двозначного трактування цієї відмови чи викликати сумніви у її дійсності. Лише після висловлення такої відмови адміністративне правопорушення вважається вчиненим і породжує у поліцейського обов'язок скласти протокол про адміністративне правопорушення.
Дотримання поліцейським зазначеної процесуальної процедури судом першої інстанції перевірено.
Переглянутий відеозапис події, зроблений за допомогою нагрудної камери поліцейського, який є об'єктивним доказом у справі, незалежним від суб'єктивного сприйняття будь-якої особи, дає підстави стверджувати про те, що ОСОБА_1 дійсно декілька разів відмовилася від проходження огляду на стан сп'яніння, обґрунтовуючи це тим, що не вживала алкогольних напоїв і огляд проходити не бажає; ця відмова є зрозумілою і категоричною, що не передбачає двозначного трактування; присутність свідків при цій відмові поліцейським була забезпечена.
При цьому перекручують дійсні обставини справи та спростовуються вказаним відеозаписом доводи апеляційної скарги, що поліцейський здійснював на ОСОБА_1 психологічний тиск і ставив запитання про проходження огляду у такій формі, щоб вона могла з ним погодитись та якнайшвидше відмовитись від огляду («ви відмовляєтесь від проходження тесту на стан алкогольного сп'яніння?»), оскільки спочатку працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти експрес-тест на стан алкогольного сп'яніння або проїхати до закладу охорони здоров'я, і лише після отримання її однозначної відмови задав уточнююче питання у наведеній нею формі.
Апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги щодо порушення працівником поліції вимог п. 5 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735, відповідно до якого, перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Із системного аналізу наведених вимог закону вбачається, що інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу, відбувається лише у разі надання згоди цією особою на застосування такого засобу, а надання сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку - лише на вимогу цієї особи.
Разом із тим, ОСОБА_1 згоди на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння з застосуванням спеціального технічного засобу надано не було.
Не ґрунтуються на вимогах закону та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що поліцейським не було повідомлено їй, які ознаки алкогольного сп'яніння він виявив у ОСОБА_1 , та що поліцейським не було роз'яснено їй, яким саме приладом буде проводитися огляд на стан сп'яніння, не було роз'яснено процедури проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння в найближчому закладі охорони здоров'я, оскільки таких роз'яснень не передбачено нормами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду.
Спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а саме змістом протоколу про адміністративне правопорушення ДПР18 №004903 доводи апеляційної скарги, що в протоколі відсутні дані про особу порушника та обставини вчинення адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за вчинення правопорушення та інші обов'язкові для заповнення графи. В протоколі про адміністративне правопорушення ДПР18 №004903 від 04 жовтня 2020 року заповнено всі графи, в тому числі прізвище, ім'я та по батькові особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дата її народження, громадянство, місце проживання, документ, на підставі якого встановлено особу, транспортний засіб, яким вона керувала, його номерний знак та належність, місце роботи не зазначено, оскільки не повідомлено самою ОСОБА_1 . Зазначено обставини вчинення адміністративного правопорушення (04 жовтня 2020 року о 06 год. 20 хв. в м. Києві по вул. Дніпровський узвіз ОСОБА_1 керувала автомобілем Лексус, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, від проходження огляду на стан сп'яніння відмовилася в присутності двох свідків, чим порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху), а також нормативний акт, який передбачає відповідальність за вчинення правопорушення (ч. 1 ст. 130 КУпАП).
Таким чином, з наявної у справі сукупності доказів вбачається, що ОСОБА_1 як особа, яка керувала транспортним засобом та у якої працівниками поліції були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, відмовилася на вимогу поліцейського пройти у встановленому законом порядку огляд з метою встановлення стану сп'яніння, і вказані обставини свідчать про порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України, за що й передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_1 не викликають.
Наведене вказує на необґрунтованість поданої апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Апеляційним судом враховується рішення по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційним судом враховується, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо міри відповідальності, призначеної судом першої інстанції, та щодо обставин, які могли бути не враховані судом при накладенні стягнення.
Постанова судді Печерського районного суду м. Києва від 24 грудня 2020 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
Поновити ОСОБА_1 на апеляційне оскарження постанови судді Печерського районного суду м. Києва від 24 грудня 2020 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 24 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кашперська Т.Ц.