справа №753/2430/20 головуючий у суді І інстанції Комаревцева Л.В.
провадження №22-ц/824/6377/2021 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
Іменем України
11 травня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Гаращенка Д.Р., Вербової І.М.,
секретар судового засідання: Спеней О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року у справі за позовом Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Позняки-8" до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні приміщенням шляхом виселення,
У лютому 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні приміщенням шляхом виселення.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач безпідставно займає та використовує нежитлове приміщення, яке згідно експлікації іменується як «колясочна» (загальною площею 11,3 кв.м), приміщення санвузлу (загальною площею 2,7 кв.м.) та балкону, за адресою АДРЕСА_1 . Неодноразові звернення до відповідача з вимогою вжити заходів щодо звільнення приміщення результатів не дали. Зважаючи на обставини, викладені у позові позивач просить задовольнити позовні вимоги та усунути перешкоди у користуванні вищезазначеними нежитловими приміщеннями.
Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києвавід 07 грудня 2020 року задоволено позов. Усунуто перешкоди у користуванні нежилим приміщенням «колясочна» (загальною площею 11,3 кв.м.), приміщення санвузлу (загальною площею 2,7 кв.м.) та балкону, розташованих на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Позняки-8» судовий збір в розмірі 2102,00 грн..
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києвавід 03 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду міста Києвавід 07 грудня 2020 року у справі за позовом Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Позняки-8» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні приміщенням шляхом виселення.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Вказує, що з врахуванням вимог чинного законодавства, саме власникам квартир у будинку АДРЕСА_1 належить право володіти користуватись та розпоряджатись спільним майном багатоквартирного будинку, а тому вважає, що права позивача не порушені. Зазначає, що жоден із власників майна не звертався до неї із претензіями про те, що вона своїми діями чинить їм перешкоди та порушує право на користування будь-якими нежитловими приміщеннями, що перебувають у спільній власності та знаходяться на першому поверсі у даному будинку. Звертає увагу суду на те, що матеріали справи не містять жодних доказів про те, що вона безпідставно користується даним нежитловим приміщенням. При цьому, вважає, що акт від 16.11.2017 року про вручення повідомлення про звільнення приміщення, який було складено на виконання рішення загальних зборів кооперативу від 20.06.2017 року не є належним доказом, оскільки його складено одноособово позивачем і він не містить її підпису. Зазначає, що вона ніколи не подавала заяву голові правління ЖБК "Позняки-8" щодо зобов'язання звільнити займане службове приміщення "колясочна" та відновити всі перепланування до стану згідно проекту плану 1-го поверху. Зазначає, що між позивачем та ОСОБА_2 , якого не було залучено до розгляду справи, 01 січня 1997 року та 01 січня 1998 року укладено безстрокові два договори оренди, з умовою їх автоматичної пролонгації на новий календарний рік, відповідно до яких позивач передав у користування ОСОБА_2 нежитлові приміщення в даному будинку. Тому, на даний час вищезазначені договори є чинні, а строк їхньої дії пролонговано до 01 січня 2022 року, що надає право ОСОБА_2 безперешкодно користуватись вищезазначеними нежитловими приміщеннями.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Щодо посилання відповідача на відсутність у позивача повноважень для звернення з позовом зазначає, що згідно п. 4.1. Статуту позивача, метою діяльності кооперативу є задоволення економічних, соціальних, житлових та інших потреб членів кооперативу (та членів їх сімей), які добровільно об'єдналися на основі поєднання їх пайових внесків для участі в організації будівництва та/чи реконструкції житлових будинків (будинку) та подальшої їх (його) експлуатації. Відповідно до п. 15.7.7 Статуту позивача, до компетенції голови правління кооперативу належить представляти інтереси кооперативу у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами, перед третіми особами та у судових органах. А тому вважає, що вказане посилання відповідача не відповідає дійсності. Щодо посилання відповідача на договори зазначає, що членами правління кооперативу ЖБК "Позняки-8" виявлено та зафіксовано незаконне та не за призначенням використання даних нежитлових приміщень. Також посилається на ч. 2 ст. 793 ЦК України та роз'яснення Вищого господарського суду України, які викладено у постанові від 29.05.2013 року за №11 "Про деякі питання визначення правочинів (господарських договорів) недійсними" в абзацах 6 та 7 п. 2.6.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, і задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що своїми діями відповідач чинить перешкоди в користуванні приміщенням, що перебуває у власності співвласників будинку, обмежує права співвласників будинку, чинить перешкоди в користуванні та володінні майном, а тому вважає вимоги позивача обґрунтованими, так як позивачем доведено, а відповідачем не спростовано в силу принципу змагальності сторін обґрунтованості позовних вимог, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.ст.319, 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.
Відповідно до ст.369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників. Реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.
Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь в загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що:
- нежитлове приміщення - це ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна;
- допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);
- співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку;
- спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №1-2/2004 від 02.03.2004 у справі за конституційним зверненням громадян про офіційне тлумачення положень п.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та положень ст.ст.1,10 цього Закону /справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків/ допоміжні приміщення /підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та ін./ передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир. Підтвердження права власності на допоміжне приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власники неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласниками допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.
Згідно з пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, зі змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власники квартир зобов'язані використовувати приміщення житлових будинків за призначенням, забезпечувати збереження жилих і підсобних приміщень квартир та технічного обладнання будинків.
Встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 створено Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Позняки-8».
Звертаючись до суду з заявленим позовом, позивач вказує, що відповідач безпідставно займає та використовує нежитлове приміщення, яке згідно експлікації іменується як «колясочна» (загальною площею 11,3 кв.м), приміщення санвузлу (загальною площею 2,7 кв.м.) та балкону, за адресою АДРЕСА_1 .
На виконання рішення загальних зборів кооперативу від 20.06.2017 року про звільнення нежитлового приміщення «колясочна», що самовільно зайняте членом кооперативу ОСОБА_1 складено акт від 16.11.2017 року про вручення повідомлення про звільнення приміщення відповідачем до 01.04.2018 року, зобов'язавши відновити вхід до кімнати «колясочна» біля приміщення «щитова» до 01.04.2018 року.
17.04.2019 року відповідачем подано заяву голові правління ЖБК «Позняки-8», у якій остання зобов'язалась звільнити займане нею службове приміщення «колясочна» по АДРЕСА_1 та відновити всі перепланування до стану згідно проекту плану 1-го поверху. Передати приміщення «колясочна» комісії з уповноважених осіб по акту передачі з кінцевим терміном - 30.05.2019 року.
Відповідачу неодноразово направлялись попередження про звільнення приміщення.
Також встановлено, що відповідач є співвласником нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 .
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову, оскільки власники окремих квартир у будинку АДРЕСА_1 мають право на користування допоміжними приміщеннями цього будинку, у користуванні якими чинить перешкоди відповідач, а саме: безпідставно займає та використовує нежитлове приміщення, «колясочна», приміщення санвузлу та балкону, чим перешкоджає доступу до приміщень загального користування будинку.
Крім того, спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Доводи апеляційної скарги про те, що з врахуванням вимог чинного законодавства саме власникам квартир у будинку АДРЕСА_1 належить право володіти користуватись та розпоряджатись спільним майном багатоквартирного будинку, а тому вважає, що права позивача не порушені. Що жоден із власників майна не звертався до неї із претензіями про те, що вона своїми діями чинить їм перешкоди та порушує право на користування будь-якими нежитловими приміщеннями, що перебувають у спільній власності та знаходяться на першому поверсі у даному будинку, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки відповідно до п. 15.7.7 Статуту позивача, до компетенції голови правління кооперативу належить представляти інтереси кооперативу у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами, перед третіми особами та у судових органах. А члени кооперативу відповідно надали повноваження на представлення їх інтересів, що узгоджується із постановою Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року за №11 "Про деякі питання визначення правочинів (господарських договорів) недійсними".
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять жодних доказів про те, що вона безпідставно користується даним нежитловим приміщенням. При цьому, вважає, що акт від 16.11.2017 року про вручення повідомлення про звільнення приміщення, який було складено на виконання рішення загальних зборів кооперативу від 20.06.2017 року не є належним доказом, оскільки його складено одноособово позивачем і він не містить її підпису, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки акт був складений на виконання рішення загальних зборів від 20.06.2017 року, які в судовому порядку не визнавались недійсними та не скасовувались.
Доводи апеляційної скарги про те, що вона ніколи не подавала заяву голові правління ЖБК "Позняки-8" щодо зобов'язання звільнити займане службове приміщення "колясочна" та відновити всі перепланування до стану згідно проекту плану 1-го поверху, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів про те, що підпис на заяві їй не належить.
Доводи апеляційної скарги про те, що між позивачем та ОСОБА_2 , якого не було залучено до розгляду справи, 01 січня 1997 року та 01 січня 1998 року укладено безстрокові два договори оренди, з умовою їх автоматичної пролонгації на новий календарний рік, відповідно до яких позивач передав у користування ОСОБА_2 нежитлові приміщення в даному будинку. Тому, на даний час вищезазначені договори є чинні, а строк їхньої дії пролонговано до 01 січня 2022 року, що надає право ОСОБА_2 безперешкодно користуватись вищезазначеними нежитловими приміщеннями, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки в договорах на які посилається відповідач зазначено нежитлове (підсобне) приміщення 12,5 кв. м, яке відсутнє на по етажному плані першого поверху. Крім того, в договорах не зазначено на якому саме поверсі знаходиться це приміщення, також приміщення не ідентифіковано як колясочна або санвузол.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу про згідно п. 4.1. Статуту позивача, метою діяльності кооперативу є задоволення економічних, соціальних, житлових та інших потреб членів кооперативу (та членів їх сімей), які добровільно об'єдналися на основі поєднання їх пайових внесків для участі в організації будівництва та/чи реконструкції житлових будинків (будинку) та подальшої їх (його) експлуатації. А також, що членами правління кооперативу ЖБК "Позняки-8" виявлено та зафіксовано незаконне та не за призначенням використання даних нежитлових приміщень.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнове та житлове право позивача було порушено відповідачем.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст. 319, 321, 369, 382 ЦК України.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено «12» травня 2021 року.
Головуючий суддяЛ.П. Сушко
СуддіД.Р. Гаращенко
І.М. Вербова