11 травня 2021 року м. Київ
Справа № 22-7183 Головуючий у 1-й інстанції: Волкова С. Я. Унікальний № 757/24489/20-ц Доповідач- Пікуль А. А.
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуль А. А.
суддів Борисової О. В.
Ратнікової В. М.
за участю секретаря Осінчук Н. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Скрипка Євгена Васильовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Головне територіальне управляння юстиції у місті Києві, про визнання договору недійсним, скасування запису про державну реєстрацію права власності, визнання права власності на майно та витребування майна,-
У червні 2020 року представник ОСОБА_1 , адвокат Скрипко Є. В., пред'явив в суд позов до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Головне територіальне управляння юстиції у місті Києві, про визнання договору недійсним, скасування запису про державну реєстрацію права власності, визнання права власності на майно та витребування майна, в якому, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просив визнати недійсним договір дарування нерухомого майна від 24 грудня 2008 року, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Німченко О. Є., зареєстрований в реєстрі за № 530; скасувати запис № 36088517 про державну реєстрацію права власності (індексний номер: 51784074 від 26 березня 2020 року) на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати право власності на квартиру за ним в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ; витребувати у ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 3-14, 83-97).
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла подруга його бабусі ОСОБА_4 , яка залишила на його ім'я заповіт, посвідчений секретарем Безуглівської сільської ради Згурівського району Київської області Горб С. І. 24 січня 2019 року, реєстровий № 2. Після звернення до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, позивач дізнався про договір дарування на користь ОСОБА_2 , який на його думку є підробленим.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, про визнання договору недійсним, скасування запису про державну реєстрацію права власності, визнання права власності на майно та витребування майна відмовлено за недоведеністю заявлених вимог.
Не погодившись із рішенням суду, представник ОСОБА_1 , адвокат Скрипко Є. В., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі (т.1, а. с. 227-237).
У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вказує, що позивачем не надано жодного доказу того, що на момент укладання договору дарування нерухомого майна волевиявлення ОСОБА_4 не відповідало її внутрішній волі, не було вільним та що вона не була присутня під час його укладання. Лист Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15 червня 2020 року № 17261/6-20 про невідповідність реєстраційного номеру договору дарування нерухомого майна, на який посилається представник позивача в апеляційній скарзі, не є беззаперечним доказом того, що договір дарування нерухомого майна від 24 грудня 2008 року не укладався та не посвідчувався нотаріально, а тим більше не може свідчити про відсутність волевиявлення ОСОБА_4 під час укладання даного договору дарування. Святошинським управлінням поліції Головного правління Національної поліції у місті Києві розслідується кримінальне провадження № 2020100080001321 від 05 березня 2020 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, за фактом спроби незаконного заволодіння ОСОБА_1 , спільно з ОСОБА_5 , шляхом обману чужим майном, а саме квартирою АДРЕСА_1 . Крім того, невиконання вимог реєстрації права власності не може бути підставою для визнання договору дарування нерухомого майна недійсним.
В суд апеляційної інстанції ОСОБА_6 , та представник Головного територіального управління юстиції у м. Києві, не з'явились, про місце та час апеляційного розгляду повідомлені належним чином (т. 2, а. с. 37-39, 41-43).
Суд ухвалив розглядати справу у відсутність ОСОБА_6 , та представника Головного територіального управління юстиції у м. Києві, оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційним судом залишене без задоволення клопотання сторони позивача про витребування доказів, належним чином засвідчених копій: 1) договору дарування нерухомого майна від 24 грудня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 530 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Німченко О. Є.; 2) сторінки з Реєстру для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Німченко О. Є. за 2008 рік, яка містить нотаріальну дію з реєстровим номером № 530; 3) всіх сторінок з Реєстру для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Німченко О. Є., які містять реєстрові записи за 24 грудня 2008 року; матеріалів реєстраційної справи та матеріалів технічної інвентаризації на квартиру, з огляду на таке.
По-перше, обставини, які сторона вважала за необхідне підтвердити указаними доказами, - той факт, що договір фактично не укладався, не стосуються предмету та підстав заявленого позову про визнання договору недійсним, адже вимоги про визнання договору неукладеним у рамках даної справи не заявлені.
По-друге, виходячи з викладеного, у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що при вирішенні даного клопотання районним судом було допущено порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Пікуль А. А., пояснення учасників справи: представника ОСОБА_1 , адвоката Тернового Р. Б., який підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити; представника ОСОБА_3 , адвоката Ушакова О. В., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія доходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
При розгляді справи в суді першої інстанції встановлені наступні обставини.
24 грудня 2008 року між ОСОБА_4 (даруватель), з однієї сторони, та з другої сторони ОСОБА_2 (обдаровуваний) було укладено договір дарування нерухомого майна, за умовами якого даруватель та обдаровуваний, попередньо ознайомившись з вимогами чинного законодавства щодо недійсності угоди, діючи добровільно, без будь-якого до того примушення, як фізичного так і морального, перебуваючи при здоровому розумінні та ясній пам'яті, розуміючи значення та умови цього договору, його правові наслідки, підтверджуючи дійсність намірів при його укладенні, та те, що він не носить характеру фіктивного, чи удаваного, уклали договір дарування нерухомого майна, за яким даруватель подарувала, а обдаровуваний прийняв у дар належне дарувателю на праві приватної власності нерухоме майно, яким є квартира АДРЕСА_1 , яка складається з трьох кімнат, загальною площею 71,8 кв. м, житловою площею 46,8 кв. м. Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Німченко О. Є., зареєстровано в реєстрі за № 530, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 51784074 від 26 березня 2020 року прийнято приватним нотаріусом Київського міського нотаріального кругу Сокол І. В.
Стороною позивача не надано суду жодного доказу, що на момент укладення договору дарування волевиявлення ОСОБА_4 не відповідало її внутрішній волі і не було вільним, що вона не була присутня під час його укладення.
Щодо підробки договору дарування, як про це стверджує позивач, то такий факт встановлюється досудовим розслідуванням (очевидно районний суд мав на увазі досудове розслідування у порядку, визначеному КПК України).
За таких обставин районний суд дійшов висновку, що вимоги позивача не знайшли свого підтвердження, а тому правові підстави для задоволення позову відсутні.
При перевірці указаних висновків районного суду у контексті доводів апеляційної скарги апеляційний суд виходить з наступного.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 відповідають обставинам справи.
Всі висновки суду першої інстанції, мотиви, з яких суд вважав встановленою наявність правових підстав для відмови в задоволенні позову, нормативно-правові акти, якими керувався суд при ухваленні рішення, повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення (т. 1, а.с.220-223).
Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.
Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Враховуючи викладене у контексті обставин даної справи та підстав заявленого позову (т.1, а.с.83-96), ОСОБА_1 на підтвердження своїх вимог про визнання договору дарування недійсним повинен довести на підставі належних і допустимих доказів, наявність обставин, які вказують на відсутність волевиявлення ОСОБА_4 на дарування своєї квартири, оскільки вона не була присутня під час укладення оспорюваного договору та відсутність факту посвідчення оспорюваного договору приватним нотаріусом Німченко О. Є. (відповідно до підстав заявленого позову).
З наявної у розпорядженні суду копії оспорюваного договору дарування убачається, що він виконаний на спеціальному нотаріальному бланку, який містить багатоступеневий захист від підроблення, підписаний ОСОБА_4 та посвідчений приватним нотаріусом Німченко О. Є., містить підпис нотаріуса (т.1, а.с.24-25).
Доказів того, що наявні на договорі підписи від імені ОСОБА_4 та від імені приватного нотаріуса Німченко О. Є. виконані не дарувателем і не нотаріусом, суду не надано.
Надані суду відомості про те, що архів приватного нотаріуса Німченко О. Є. не впорядкований та не описаний згідно номенклатури справ, відповідно до акту про результати розшуку документів в архівних справах приватного нотаріуса Німченко О. Є. у справі № 02-33 томи № № 1, 8 "Реєстри для реєстрації нотаріальних дій" за 2008 рік за реєстровим № 530 вчинено нотаріальну дію 20.01.2008, записи від 24.12.2008 здійснено за відмінними від "530" реєстровими номерами, 24.12.2008 запис щодо посвідчення приватним нотаріусом Німченко О. Є. договору дарування нерухомого майна відсутній (т.1, а.с.44, 124), самі по собі не свідчать про відсутність волевиявлення ОСОБА_4 на дарування своєї квартири та про відсутність факту посвідчення оспорюваного договору приватним нотаріусом Німченко О. Є.
Порушення нотаріусом вимог щодо ведення реєстру нотаріальних дій не може бути прийняте судом у якості підстави вважати, що ОСОБА_4 не мала наміру дарувати свою квартиру та не вчиняла такого правочину.
Відтак апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що оригінали правовстановлюючих документів на спірну квартиру, а саме, - свідоцтво про право власності на житло від 08 вересня 1995 року, свідоцтво про право на спадщину за законом від 18 березня 2005 року та технічний паспорт на спірну квартиру на момент проведення приватним нотаріусом КМНО Сокол І. В. державної реєстрації прав за ОСОБА_2 були і на даний час наявні у позивача, не можуть бути прийняті апеляційним судом у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення. Адже сам по собі цей факт не свідчить про те, що ОСОБА_4 не мала наміру на дарування своєї квартири та не укладала оспорюваного договору.
Доводи апеляційної скарги про те, що приватний нотаріус КМНО Сокол І. В., проводячи 26 березня 2020 державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 на підставі договору дарування нерухомого майна від 24 грудня 2008 року, за відсутності державної реєстрації цього нерухомого майна у Київському міському БТІ протягом 12 років, в обов'язковому порядку не запитала інформацію щодо оформлення вказаного договору, також не можуть бути прийняті апеляційним судом у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки не стосуються дій учасників оспорюваного правочину на момент його укладення.
Інших доводів щодо неправильності оскаржуваного рішення апеляційна скарга немістить.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про те, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
Керуючись ст. ст. 367-368, 374-375, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Скрипка Євгена Васильовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України та/або у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 13 травня 2021 року.
Головуючий А. А. Пікуль
Судді О. В. Борисова
В. М. Ратнікова