Справа № 2/2218/234/11
Провадження № 22-ц/4820/594/21
05 травня 2021 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.
секретар судового засідання Садік Н.Д.
за участю: учасника справи та представника учасника справи
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу № 2/2218/234/11 за апеляційною ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2021 року про заміну сторони виконавчого провадження (суддя Бондарчук В.В.).
Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та представника учасника справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
У січні 2021 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» звернулось до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження. В обґрунтування заяви товариство вказувало, що заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 квітня 2013 року у справі № 2/2218/234/11 стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 232 956, 09 дол. США (станом на 14.07.2010 за офіційним курсом НБУ еквівалентно 1 840 865 грн 61 коп) та пені в сумі 47 508 грн 43 коп, а всього в сумі 1 888 374 грн 04 коп та судові витрати в сумі 1 820 грн 00 коп. На виконання рішення суду було видано виконавчий лист.
Виконавчий лист № 2/2218/234/11 пред'явлено стягувачем до примусового виконання до Шевченківського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та 22.05.2014 відкрито виконавче провадження № 43410624.
15.07.2020 між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладено договір про відступлення прав вимоги № GL48N718070_І_1, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 29/11/2007/840-К/1067 від 29 листопада 2007 року перейшло до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», таким чином відповідно до вимог ст.ст. 512, 513 ЦК України ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло прав кредитора у зобов'язанні, що виникло із вищезазначеного кредитного договору.
З огляду на викладене, заявник просив замінити стягувача у виконавчому провадженні № 43410624 з примусового виконання виконавчого листа № 2/2218/234/11.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2021 року замінено стягувача у справі № 2/2218/234/11 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 29/11/2007/840-К/1067 від 29 листопада 2007 року в розмірі 232 956,09 дол. США (станом на 14 липня 2010 року за офіційним курсом НБУ еквівалентно 1 840 865 грн 61 коп) та пені в сумі 47 508 грн 43 коп, з ПАТ КБ «Надра» на ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з вказаною вище ухвалою суду, просить скасувати її. Вважає оскаржувану ухвалу суду необґрунтованою та постановленою внаслідок неправильного оцінювання доказів, ненадання оцінки ключовим обставинам та поверхневим розглядом справи. Вказує, що надані до суду копії договору про перехід права вимоги та платіжного доручення на його оплату у якості основного доказу на підтвердження переходу права вимоги є неналежними та недопустимими. Зазначає, що судовими рішеннями у даній справі вже було встановлено, що надані докази, а саме платіжне доручення від 06.07.2020 є неналежним доказом, однак заявником було подано той самий документ, а судом всупереч встановленої обставини, визнано цей доказ належним. Посилається на те, що заявником не надано доказів того, що ним було повідомлено боржника про перехід прав кредитора у зобов'язанні. Вважає, що оскаржувана ухвала суду постановлена із порушенням вимог ст.ст. 83, 95 ЦПК України, ст. 517 ЦК України.
ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2021 року без змін. Вважає ухвалу суду першої інстанції законною, обґрунтованою і постановленою з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні боржник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу.
Представник заявника ОСОБА_2 в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22.05.2013 у справі № 2/2218/234/11 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 29/11/2007/840-К/1067 від 29.11.2007 у розмірі 232 956,09 доларів США та пеню в сумі 47 508 грн 43 коп; судові витрати в сумі 1820 грн (а.с. 146 т. 1).
На виконання цього рішення судом видано виконавчий лист № 2/2218/234/11, який пред'явлено до примусового виконання та відкрито виконавче провадження за ним (а.с. 99 т. 3).
15.07.2020 між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-05-12-000017-b від 22.05.2020 укладено договір про відступлення прав вимоги № GL48N718070_І_1, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» набула статусу нового кредитора та отримала право грошової вимоги до боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором до боржника ОСОБА_1 (а.с. 87-94 т. 3).
Додатком № 2 до договору є реєстр договорів, права вимоги за якими відступається, та боржників/поручителів/заставодавців/іпотекодавців/дебіторів за такими договорами, де під номером 3061 зазначено позичальника ОСОБА_1 .
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що відбулася заміна стягувача у зобов'язанні, внаслідок чого ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» є новим стягувачем у виконавчому провадженні за виконавчим листом у справі за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Колегія суддів вважає, що висновок суду про наявність передбачених процесуальним законом підстав для заміни сторони у виконавчому листі є обґрунтованим.
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
З огляду на викладене, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус як сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 456/3808/14-ц.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статтей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання.
У пункті 9 статті 129 Конституції України, до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні, не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, встановивши, що виконавчий лист щодо стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості було видано стягувачеві, відповідне виконавче провадження триває, правильно виходив з того, що ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» надало суду докази, згідно з якими право грошової вимоги перейшло від первісного стягувача до ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про заміну сторони у виконавчому провадженні.
Посилання апелянта на те, що ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» не сплатив ціну договору відступлення права вимоги - 2 793 919,41 грн, відтак не набув відповідного права нового кредитора, не є обґрунтованими, оскільки згідно з платіжними дорученнями від 06.07.2020 № 1 ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на виконання лоту GL48N718070_І_1 згідно з протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-05-12-000017-b від 22.05.2020 сплатило на користь ПАТ КБ «Надра» повну вартість ціни договору про відступлення права вимоги, загальна сума сплачена за лотом склала 188 900 625 грн (а.с. 95 т. 3).
Згідно з п. 4 договору про відступлення прав вимоги № GL48N718070_І_1 від 15.07.2020, ціна договору сплачується новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів ((аукціону), переможцем яких став новий кредитор.
Як вбачається з протоколу електронного аукціону EA-2020-05-12-000017-b, до складу лоту входили права вимоги, інші майнові права за кредитними договорами, що укладені з суб'єктами господарювання та фізичними особами, дебіторська заборгованість та майнові права, що випливають з договорів врахування векселів в кількості 1295 шт.; права вимоги та майнові права за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами та дебіторська заборгованість в кількості 5375 грн, права вимоги, інші майнові права за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами та дебіторська заборгованість в кількості 34372 грн, дебіторська заборгованість за кредитними картками в кількості 133 822 шт.; права вимоги, інші майнові права за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами та дебіторська заборгованість в кількості 5115 грн; права вимоги за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами в кількості 132 шт.; нерухоме майно та основні засоби в кількості 6 одиниць (а.с. 96-97 т. 3).
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про виключення з числа доказів поданих заявником копій письмових доказів, що викликають у нього сумнів у їх достовірності та належності, оскільки відповідність копій письмових документів підтверджена повноважним представником, та ставлячи під сумнів відповідність поданих копій ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції ОСОБА_1 не заявляв клопотання про витребування оригіналів письмових доказів. А з врахуванням положень ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Інші доводи апеляційної скарги також не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України»).
Судове рішення ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах дов одів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13 травня 2021 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай