Провадження № 11-кп/4820/372/21
Справа № 676/21/20 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст.125 КК України Доповідач ОСОБА_2
11 травня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
представника потерпілого адвоката ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому та в режимі відеоконференції з Кам'янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019240070001381 від 24 грудня 2019 року, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2021 року,
Цим вироком
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, уродженка та жителька АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, має на утриманні одну малолітню дитину, не має судимостей,
визнана винною за ч.2 ст.125 КК України з призначенням покарання у виді громадських робіт на строк 240 (двісті сорок) годин.
Цивільний позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 5 000 (п'ять тисяч) грн моральної шкоди.
За вироком місцевого суду, 24 грудня 2019 року о 03-й год 30 хв у м. Кам'янці-Подільському, перебуваючи на міжквартирному майданчику поблизу вхідних дверей квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_7 під час словесної суперечки з ОСОБА_10 через неприязні відносини, умисно завдала потерпілому ОСОБА_10 сковородою один удар в обличчя, чим спричинила потерпілому тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носа, синяка в області спинки носа з розповсюдженням на верхні і нижні повіка та підочні ділянки обох очей, 2-х ран на фоні синяка спинки носа, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, та тілесні ушкодження у вигляді синяка на слизовій оболонці нижньої губи зліва, поверненій в порожнину рота, та рани на слизовій оболонці верхньої губи зліва.
Своїми діями ОСОБА_7 вчинила злочин, передбачений ч.2 ст.125 КК України, - умисне легке тілесне ушкодження.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 просила вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду скасувати, та визнати ОСОБА_7 невинною і виправдати її у зв'язку з недоведеністю вини.
Уважала, що вирок місцевого суду є незаконним та необґрунтованим.
Посилалася на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність.
Зазначала, що на досудовому розслідуванні і в суді першої інстанції не був допитаний як свідок чоловік ОСОБА_7 - ОСОБА_11 , що свідчить про необ'єктивність та невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам події.
Суд першої інстанції взяв до уваги лише свідчення ОСОБА_12 - дружини потерпілого та ОСОБА_13 - онука потерпілого, які не бачили заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_10 ОСОБА_7 . Натомість ці свідки є членами сім'ї потерпілого і через тривалі неприязні стосунки між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 їх ставлення до ОСОБА_7 є упередженим.
Водночас під час дослідження доказів судом першої інстанції не було враховано, що саме 24.12.2019 р. ОСОБА_10 ОСОБА_7 були завдані тілесні ушкодження, що підтверджується актом СМО від 25.12.2019 р. та матеріалами справи за зверненням ОСОБА_7 про отримання нею тілесних ушкоджень, спричинених ОСОБА_10 , яке зареєстроване в ЄО №14416 від 24.12.2019 р.
На думку захисника, в діях ОСОБА_7 відсутній склад злочину, передбачений ч.2 ст.125 КК України, оскільки, не має всіх складових злочинного діяння. Згідно зі ст.368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання, чи містить діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Звертала увагу суду на те, що ОСОБА_7 згідно висновку судово-психіатричного експерта №326 від 04.06.2020 р. хворіє хронічним психічним захворюванням - легкою розумовою відсталістю. На момент подання апеляційної скарги ОСОБА_7 перебувала на обліку у лікаря-психіатра, що підтверджується довідкою КНП «ЛДКЦ» Кам'янець-Подільської міської лікарні від 02.03.2021 р. Також ОСОБА_7 має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_14 , з батьком якої розлучена, аліментів на утримання доньки не отримує. Це підтверджується довідкою про неотримання аліментів №28.8.30/156 80 від 13.03.2021 р. Крім цього, фінансові витрати необхідні для лікування дочки ОСОБА_7 - ОСОБА_14 .
Таким чином, судом першої інстанції було допущено суттєві порушення процесуального та матеріального закону, що вплинуло на прийняття судового рішення по суті.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з викладом змісту судового рішення та узагальнених доводів апеляційної скарги; обвинувачену ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу; думку прокурора ОСОБА_6 , яка заперечила проти апеляційної скарги; представника потерпілого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_9 , який заперечив проти апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про таке.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 України, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, є обґрунтованим, підтверджений сукупністю зібраних у кримінальному провадженні та детально викладених у вироку доказів, яким судом дана належна оцінка.
Обвинувачена ОСОБА_7 вину не визнала, заперечувала факт спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 . Пояснила, що 24 грудня 2019 року о 3-й годині ночі прийшли поліцейські, яких викликав сусід ОСОБА_10 , розбудили їх, викликали чоловіка в під'їзд. Вона злякалася, взяла з собою сковорідку і спускалась вниз подивитись, де її чоловік. Спускаючись, побачила, що ОСОБА_10 стояв на площадці, він вдарив її вилкою, вирвав з рук сковорідку. Після цього онук потерпілого заштовхав останнього до квартири і вона пішла донизу за чоловіком. Тілесних ушкоджень потерпілому не спричиняла, сковорідкою його не била. Уважала, що тілесні ушкодження міг спричинити йому онук. Уранці звернулася до правоохоронних органів з заявою про спричинення їй тілесних ушкоджень.
Суд не взяв до уваги такі її показання та спростував сукупністю таких доказів.
Потерпілий ОСОБА_10 спростував свідчення обвинуваченої, в суді він ствердив, що ОСОБА_7 в нічний час постійно порушує режим тиші. Так, 24 грудня 2019 року о 3-й годині ночі через шум він викликав поліцію. Прибувши на виклик, поліцейський зайшов у квартиру до ОСОБА_7 , чоловік обвинуваченої вчинив конфлікт, поліцейські вивели його з квартири в під'їзд. Після цього до дверей його квартири підійшла ОСОБА_7 , яка почала стукати по дверях. Відчинивши двері квартири, ОСОБА_7 вдарила його сковорідкою по обличчі, а саме в перенісся, зламала носа. Після удару він вирвав у обвинуваченої сковорідку і викинув її. Обвинувачена була п'яна, розбила лампочку в коридорі загального користування. Тілесних ушкоджень Кафці він не спричиняв.
Свідок ОСОБА_12 показала, що з ОСОБА_7 вони сусіди. Протягом тривалого часу вони перебувають у неприязних відносинах, сім'я обвинуваченої порушує тишу, вживають спиртне. Так, 24 грудня 2019 року через порушення тиші викликали двічі поліцейських. Коли приїхали поліцейські, з квартири вивели чоловіка ОСОБА_15 . Через кілька хвилин почули стукіт в двері, відчинивши двері, побачили ОСОБА_7 , яка вдарила потерпілого сковорідкою в ніс. Від удару в чоловіка потекла з носа кров, після цього вона покликала поліцейських на допомогу. Сковорідку у ОСОБА_7 забрала та передала її поліцейським.
Свідок ОСОБА_16 - поліцейський, показав, що тієї ночі був на чергуванні, надійшов виклик зі скаргами на порушення тиші. На місці виклику в під'їзді почули шум. До вхідних дверей під'їзду вийшов ОСОБА_17 , йому зробили зауваження. Після цього почули стук металом у двері, піднялись нагору і побачили обвинувачену ОСОБА_7 . Потерпілий ОСОБА_10 повідомив, що ОСОБА_7 щойно побила його металевим предметом. На потерпілому були видимі ознаки тілесних ушкоджень на носі.
Аналогічні показання дав свідок ОСОБА_18 - поліцейський.
Свідок ОСОБА_13 показав, що 24 грудня 2019 року о 3-й годині ночі побачив відчинені вхідні двері до квартири, а його дід ОСОБА_10 тримав за руки ОСОБА_7 . Ніс у дідуся був розбитий, обличчя в крові. Він завів дідуся до квартири, останній повідомив, що його побила сковорідкою обвинувачена ОСОБА_7 . Сковорідку бабуся знайшла в під'їзді. ОСОБА_7 ніхто тілесних ушкоджень не спричиняв.
Вина обвинуваченої також доведена протоколами слідчих дій та висновком судово-медичної експертизи.
Із протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 24 грудня 2019 року видно, що ОСОБА_10 після події звернувся до Кам'янець-Подільського ВП ГУНП в Хмельницькій області із заявою про спричинення йому тілесних ушкоджень 24 грудня 2019 року обвинуваченою ОСОБА_7 .
Відомостями протоколів проведення слідчих експериментів від 27 грудня 2019 року, слідчими органами зафіксовано обставини спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_10 , які відтворили потерпілий та свідок ОСОБА_12 .
Довідкою Кам'янець-Подільського травматологічного пункту від 24 грудня 2019 року у ОСОБА_10 виявлено тілесні ушкодження, а саме: забита рана носу та губи зліва, переламані кістки носа.
Висновком судово-медичного експерта №459 від 25 грудня 2019 року підтверджено, що тілесні ушкодження у ОСОБА_10 у вигляді перелому кісток носа, синяка в області спинки носа з розповсюдженням на верхні і нижні повіка та підочні ділянки обох очей, 2-х ран на фоні синяка спинки носа, по степені тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. Тілесні ушкодження у ОСОБА_10 у вигляді синяка на слизовій оболонці нижньої губи зліва поверненій в порожнину рота та рани на слизовій оболонці верхньої губи зліва за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Будь-яких доказів, які б давали суду підстави сумніватись у правдивості показань потерпілого, свідків чи достовірності висновків експерта, обвинувачена та її захисник не надали. Не здобуто таких і апеляційним судом.
Ретельно проаналізувавши докази, зокрема показання обвинуваченої, потерпілого, свідків, висновок судово-медичної експертизи, суд дав їм належну оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Відтак, місцевий суд дійшов висновку про винуватість обвинуваченої у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження та правильно кваліфікував її дії за ч.2 ст.125 КК України.
Твердження обвинуваченої, що вона не вчиняла вказаний злочин, місцевим судом правильно розцінено як намагання уникнути відповідальності, з чим повністю погоджується і колегія суддів апеляційного суду, оскільки вони суперечать наявним у справі доказам.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 з приводу того, що місцевим судом не враховано усіх доказів та обставин провадження, є безпідставними та повністю спростовуються матеріалами справи, а тому колегією суддів апеляційного суду відхиляються.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б могли вплинути на прийняте рішення або свідчать про необ'єктивність, упередженість та незаконність проведення судового провадження, не встановлено.
Згідно з вимогами ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченою злочину, мотиви і причини, які призвели до скоєння нею цього правопорушення, її ставлення та поведінку після вчинення злочину, наслідки що настали, дані про особу, сімейний та матеріальний стан.
Обставинами, що обтяжують покарання, є вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення проти особи похилого віку, про вік якого обвинувачена достовірно знала, бо є його сусідом.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_7 , є наявність на утриманні малолітньої дитини.
Немає підстав вважати, що обвинувачена щиро кається, оскільки вона дієвих вибачень перед потерпілим не попросила, моральних страждань потерпілого не визнала.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта №326 від 4 червня 2020 року, ОСОБА_7 хронічно протікаючим душевним захворюванням (психічним захворюванням) не страждає, а виявляє легку розумову відсталість, виявляла таку і на момент вчинення інкримінованого їй злочину та в період судового слідства, що не позбавляло та не позбавляє її на теперішній час можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Легка розумова відсталість відноситься до недоумства. ОСОБА_7 в період вчинення злочину перебувала поза будь-яким тимчасовим розладом душевної діяльності, а виявляла легку розумову відсталість. ОСОБА_7 застосування до неї примусових заходів медичного характеру не потребує.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що ОСОБА_7 не має постійних заробітків, має на утриманні малолітню дитину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку, що обвинуваченій має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, у виді громадських робіт у максимальній кількості годин, передбачених санкцією ч.2 ст.125 КК України.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 вирішено судом відповідно до вимог цивільного і кримінального процесуального законодавства. Суд навів у вироку докази на обґрунтування позовних вимог потерпілого та розмір їх задоволення на відшкодування завданої злочином моральної шкоди.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про законність ухваленого судом вироку щодо ОСОБА_7 та безпідставність доводів апеляційної скарги.
Підстав для зміни чи скасування вироку суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.407, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України, колегія суддів,
Вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2021 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4