Постанова
Іменем України
12 травня 2021 року м. Херсон
Єдиний унікальний номер справи: 654/1652/20
Номер провадження: 22-ц/819/1014/21
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:
головуючого - Радченка С.В.,
суддів: Вейтас І.В., Кузнєцової О.А.
секретар: Плохотніченко А.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , представник - адвокат Крамчанін Олександр Вячеславович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Крамчанін Олександр Вячеславович, на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 23 лютого 2021 року, ухваленого під головуванням судді Сіянко В.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Бехтерської об'єднаної територіальної громади Скадовського району Херсонської області, ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном,
Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції
У травні 2020 року представник позивача звернувся до суду із позовом, обгрунтовуючи його тим, що в липні 2019 року ОСОБА_2 впритул до земельної ділянки, яка належить позивачу, навпроти воріт по АДРЕСА_1 на зупинці громадського транспорту встановив тимчасову споруду, яка перекрила проїзд до земельної ділянки позивача з боку АДРЕСА_1 . Дозвіл на розміщення даної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності надано рішенням Бехтерської сільської ради №191 від 09.11.2018. На виконання даного рішення сільською радою видано паспорт прив'язки тимчасової споруди. Посилаючись на те, що зазначене рішення сільської ради та дозвільний документ на розміщення тимчасової споруди порушує право позивача та суперечить нормам діючого законодавства, просив визнати незаконним та скасувати рішення Бехтерської сільської ради №191 від 09.11.2018 про надання дозволу ОСОБА_2 на розміщення тимчасової споруди (МАФу) та виготовлення паспорта прив'язки щодо встановлення меж сервітуту земельної ділянки орієнтовною площею 30,0 кв.м. для здійснення підприємницької діяльності на території Бехтерської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 7 років; анулювати паспорт прив'язки однієї тимчасової споруди; усунути перешкоди позивачу у користуванні належним йому домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки під ним площею 0,25 га, шляхом зобов'язання сільської ради та ОСОБА_2 ліквідувати тимчасову споруду шляхом демонтажу.
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 23 лютого 2021 року відмовлено в задоволенні позову.
Рішення суду обґрунтоване тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту порушення його прав.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Крамчанін О.В., подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимог задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином не оцінив докази та обставини по справі, дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки спірна тимчасова споруда була встановлена відповідачем з порушенням діючих норм та в притул до воріт, які розташовані на належній позивачу земельній ділянці, внаслідок чого перекрито існуючий проїзд та порушено права позивача.
У судовому засіданні під час апеляційного розгляду справи, позивач та його представник пояснили, що після подання ними апеляційної скарги, відповідач ОСОБА_2 повністю прибрав спірну тимчасову споруду та перепон для користування своєю земельною ділянкою для позивача не існує. Однак через спірне рішення сільської ради про надання дозволу, відповідач зможе в будь-який час знову спорудити торговий павільйон біля земельної ділянки позивача.
Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.
Позивач є власником житлового будинку з господарчо-побутовими будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки за вказаною адресою (а.с. 8,9).
Рішенням п'ятнадцятої сесії сьомого скликання Бехтерської сільської ради №191 від 09.11.2018 року надано дозвіл ОСОБА_2 на розміщення тимчасової споруди (МАФу) та виготовлення паспорта прив'язки щодо встановлення меж сервітуту земельної ділянки орієнтовною площею 30 кв.м. для здійснення підприємницької діяльності на території Бехтерської сільської ради за адресою АДРЕСА_1 строком на сім років; ОСОБА_2 укласти договір (особистого) строкового сервітуту із сільською радою.
Згідно з інформацією наданою Бехтерською сільською радою №02-12/126 від 08.02.2021 року, ОСОБА_2 після отримання рішення про надання дозволу на виготовлення паспорту прив'язки до сільської ради більше не звертався; договір оренди земельної ділянки не укладався, паспорт прив'язки щодо встановлення меж не надавався.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (частина перша статті 4 ЦПК України та статті 15, 16 ЦК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та третя статті 13 ЦПК України). Згідно із частиною першою статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено право фізичної особи мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За положеннями статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно норми статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до пункту четвертого статті 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Стаття 375 ЦК України надає право власникові земельної ділянки зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; г) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
З урахуванням встановлених у справi обставин, на пiдставi дослiджених доказiв, яким надано належну оцiнку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами про порушення його права, як власника земельної ділянки, з боку відповідачів. Позивачем не доведено, що на належній йому земельній ділянці зі сторони АДРЕСА_1 обладнано ворота для в'їзду в його город в установленому законом порядку. За умови того, що відповідач ліквідував зведену ним тимчасову споруду біля земельної ділянки позивача та того, що сільською радою паспорт прив'язки на встановлення меж для розміщення споруди не надавався, між рішенням сільської ради про надання дозволу на розміщення споруди та перешкодами позивачу у користуванні належною йому земельною ділянкою за відсутності належного висновку спеціаліста у сфері будівельно-технічних правовідносин, не вбачається причинного зв'язку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою не підлягають задоволенню, доказів про порушення його прав суду не надано.
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду. Докази та обставини, на які посилається представник позивача в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і перевірялися під час апеляційного перегляду справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми процесуального права.
Будь-яких інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, апелянтом не наведено.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Крамчанін Олександр Вячеславович, залишити без задоволення, а рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 23 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, у випадках, визначених п.п. а-г, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 13 травня 2021 року.
Головуючий С.В. Радченко
Судді І.В. Вейтас
О.А. Кузнєцова